Ухвала суду № 136631224, 18.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 травня 2026 року № 640/37481/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку письмового провадження звіт про виконання судового рішення за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2022 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки від 27.09.2021 № 3629, станом на листопад 2019 року, підготовленою Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по місту Києву».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки від 27.09.2021 № 3629, станом на листопад 2019 року, підготовленою Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по місту Києву», враховуючи усі зазначені у ній види грошового забезпечення, починаючи з 01.12.2019, з урахуванням вже виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення в даній адміністративній справі набрало законної сили 29.11.2022 року.

До суду надійшло клопотання позивача про надання звіту про виконання рішення суду та накладення штрафу на керівника ГУ ПФУ в м. Києві.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 (суддя Лапій С.М.) ухвалено у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю та надання звіту про виконання судового рішення відмовити.

16 червня 2025 року головуючий суддя Оксененко О.М., судді - О.В.Епель, В.В. Кузьменко Шостого апеляційного адміністративного суду ухвалили адміністративній справі Nє 640/37481/21 постанову такого змісту - Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві подати звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2022 року у справі № 640/37481/21 в місячний термін з дня набрання законної сили даного рішення суду.

У подальшому, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 (суддя Білоус А.Ю.) ухвалено прийнято до провадження заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в справі №640/37481/21. Повернути без розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в справі №640/37481/21.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 заяву, подану в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 640/37481/21 від 28.10.2022 року постановлено задовольнити частково. Встановлено Головному управлінні пенсійного фонду України в м. Києві новий строк для подання звіту про виконання рішення суду від 28.10.2022 у справі № 640/37481/21 року, який становить один місяць, з дати отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою зобов`язано Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві надати:

- відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання;

- орієнтовні строки виконання судового рішення та їх обґрунтування;

- відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення.

24.11.2025 до суду скеровано письмову заяву, із змісту якої встановлено, що Головне управління просить прийняти звіт по справі № 640/37481/21 за позовом ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 через підсистему «Електронний суд» 24 листопада 2025 року до Київського окружного адміністративного суду у справі № 640/37481/21 надійшов звіт про виконання судового рішення від представника відповідача ГУПФ України в м. Києві Смагти Ю.С. У довідці вказано, що адміністративна справа після розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, яка перебуває на розгляді у судді Терлецької О.О., буде невідкладно передана судді Вістак М.Я. та здана до ВДЗК (канцелярії).

Таким чином, доцільно зазначити, що вказана письмова заява Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві зареєстрована судом 07.05.2026, що підтверджується штампом суду за вх. № 3917/26 і того ж дня передана судді Вісьтак М.Я. на розгляд.

Суд, дослідивши поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві звіт про виконання судового рішення та додані до нього матеріали, встановив, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2022 у справі №640/37481/21 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019 на підставі довідки ДУ «ТМО МВС України по м. Києву» від 27.09.2021 №3629, з урахуванням усіх складових грошового забезпечення.

Відповідачем визначено новий розмір пенсії позивача, який станом на 01.12.2019 склав 16 380,00 грн, а також обраховано суму доплати за період з 01.12.2019 по 30.11.2022 у розмірі 345 400,40 грн. Разом з тим, відповідач у звіті зазначив, що фактична виплата нарахованої суми заборгованості позивачу не здійснена. В обґрунтування неможливості виконання рішення суду у повному обсязі відповідач послався на положення Конституції України, Бюджетного кодексу України, Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», постанов Кабінету Міністрів України та внутрішніх нормативних актів Пенсійного фонду України, відповідно до яких виплата коштів за судовими рішеннями здійснюється виключно в межах бюджетних асигнувань та у порядку черговості. Відповідач зазначив, що виплата сум за рішеннями судів здійснюється за окремою бюджетною програмою, а головним розпорядником бюджетних коштів є Пенсійний фонд України. Також відповідач вказав, що ним подано інформацію щодо потреби у бюджетних коштах для виконання рішення суду, позивача включено до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, а відомості про нараховану суму заборгованості внесено до автоматизованої системи обробки судових рішень. Крім того, відповідач зазначив, що невиконання рішення суду у частині виплати заборгованості не залежить від волевиявлення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, а обумовлено відсутністю відповідного фінансування та бюджетних призначень. Одночасно відповідач просив суд врахувати вжиті ним заходи щодо виконання рішення суду, прийняти поданий звіт та не застосовувати до керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.

Розглянувши звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення у справі №640/37481/21 та інші докази, надані відповідачем, суд встановив та врахував таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин другої, третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідності до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

Так, суд зазначає, що у зв`язку з розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

У подальшому Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України, строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відповідно до рішення Ради Суддів України від 24.02.2022 "Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень ВРП та воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією російської федерації", рекомендовано, зокрема, особливості роботи суду визначати виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні; по можливості відкладати розгляд справ (за винятком не відкладних судових розглядів), зважаючи на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя; справи, які не є невідкладними, розглядаються лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження; процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.

Враховуючи запровадження на території України воєнного стану та недопущення створення можливої небезпеки для життя учасників справи, суд дійшов висновку про необхідність розгляду звіту про виконання судового рішення у порядку письмового провадження.

Так, вирішуючи питання прийняття звіту, встановлення нового строку на подання звіту про виконання судового рішення, або накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, суд виходить із наступного.

Частиною 1 статті 382 КАС України було передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд також враховує, що 19.12.2024 року набув чинності Закон України № 4094-IX від 21.11.2024 року щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України, в тому числі, КАСУ, щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом трьох місяців з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Статтею 382-2 КАС України передбачено, що суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. ч. 1-6 ст. 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Суд на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, накладеного на керівника суб`єкта владних повноважень, на суму штрафу, який було накладено за такі самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.

Таким чином, головною метою судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах є реалізація завдання адміністративного судочинства, оскільки ефективний захист прав осіб завершується виконанням судового рішення.

Розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити чи досягнуто мети задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.

Суд, дослідивши звіт про виконання судового рішення та додані до нього матеріали, встановив, що відповідачем на виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019 на підставі довідки від 27.09.2021 №3629 та визначено суму доплати за минулий період у розмірі 345 400,40 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що фактична виплата нарахованої суми заборгованості позивачу не здійснена, а рішення суду у повному обсязі не виконано.

У поданому звіті відповідач посилається на відсутність бюджетних асигнувань, здійснення виплат у порядку черговості та включення судового рішення до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

При цьому, доказів фактичного виконання рішення суду в частині виплати нарахованих сум, а також доказів повного відновлення порушеного права позивача відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. ч. 2-4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічні приписи містить стаття 14 КАС України.

Крім того, згідно зі ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

В абз. 3 п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 року № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Також, у Рішенні від 26.06.2013 року Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 року у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 року № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Таким чином, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Тобто, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту, а відтак, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок. Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Судом встановлено, що ухвалене на користь позивача рішення у даній справі станом на дату подання відповідачем даного звіту про виконання судового рішення, у повному обсязі не виконано, адже позивачеві не виплачено залишок загального боргу.

При цьому, відповідач вище окреслене не заперечує, однак, наголошує на неможливості виконання судового рішення в цій частині, зважаючи на те, що суми пенсійних виплат, нараховані на виконання рішення суду, можуть бути виплачені лише в межах затверджених бюджетних призначень, а на даний час необхідні для цього кошти, відсутні.

Суд зазначає, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача-суб`єкта владних повноважень до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій.

При цьому, визначальним фактором є те, чи існують достатні підстави вважати, що відповідач може ухилятися від виконання судового рішення, маючи реальну можливість його виконати.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 року у справі № 373/436/17, від 15.05.2020 року у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 року у справі № 310/6910/16-а та від 19.02.2020 року у справі № 821/1491/17, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Крім того, суд зауважує, що проблема невиконання рішень національних судів у соціальних (пенсійних) спорах має загальнодержавний характер. Тобто, проблема з виконанням рішення суду у цій справі не є індивідуальною, а охоплюється загальною проблемою належного виконання судових рішень в соціальних спорах, яка потребує системного підходу до її вирішення на найвищих рівнях органів державної влади.

Суд враховує постанову Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі № 160/13013/19, у якій, з посиланням на постанову від 31.10.2018 року у справі № 704/1547/17, ВС вказано про те, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту, тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту.

У той же час, як наголошено судом вище, 19.12.2024 року набрав чинності Закон України № 4094-IX від 21.11.2024 року, щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України, в тому числі, КАСУ, щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень.

КАС України доповнено статтею 382-1, яка визначає, в тому числі, вимоги до змісту звіту про виконання судового рішення, згідно п. 6 ч. 2 ст. 382-1 КАСУ, звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити, зокрема: у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення.

Суд бере до уваги, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві подано звіт про виконання судового рішення, на виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії позивача, визначено розмір належної до виплати заборгованості, а також вжито певних організаційних заходів, спрямованих на виконання судового рішення, зокрема внесено відповідні відомості до Реєстру судових рішень та автоматизованої системи обробки судових рішень.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для повного прийняття поданого звіту, оскільки рішення суду станом на момент розгляду звіту не виконано у повному обсязі, а саме: відповідачем не надано доказів фактичної виплати позивачу нарахованої суми заборгованості, що свідчить про неповне відновлення порушеного права позивача. Крім того, поданий звіт не містить конкретних та належним чином обґрунтованих орієнтовних строків повного виконання рішення суду в частині виплати нарахованих сум.

З огляду на викладене, враховуючи вчинення відповідачем частини дій, спрямованих на виконання судового рішення, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та одночасного встановлення нового строку для подання належного звіту про повне виконання рішення суду із наданням доказів фактичної виплати позивачу нарахованої суми заборгованості.

Окремо судом встановлено, що у поданому звіті про виконання судового рішення відповідач просив не застосовувати до керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві штраф, передбачений статтею 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування зазначеного відповідач посилався на те, що ним вчинено дії, спрямовані на виконання рішення суду, а саме проведено перерахунок пенсії позивача на підставі довідки від 27.09.2021 №3629, визначено суму доплати за минулий період та подано звіт про виконання судового рішення.

Також відповідач зазначив, що невиконання рішення суду у частині виплати нарахованої заборгованості обумовлено відсутністю бюджетних асигнувань, здійсненням виплат у порядку черговості та включенням судового рішення до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

Крім того, відповідач посилався на практику Верховного Суду, відповідно до якої накладення штрафу має стимулюючий, а не каральний характер, а підставою для його застосування є встановлення факту умисного невиконання судового рішення або свідомого ухилення від його виконання.

Враховуючи, що відповідачем вчинено певні дії, спрямовані на виконання рішення суду, зокрема проведено перерахунок пенсії позивача, визначено суму заборгованості та подано звіт про виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві штрафу, оскільки матеріали справи не містять належних та достатніх доказів умисного невиконання рішення суду чи свідомого ухилення відповідача від його виконання.

Разом з тим, враховуючи, що рішення суду залишається невиконаним у повному обсязі, оскільки відповідачем не здійснено фактичної виплати нарахованої позивачу суми заборгованості за результатами проведеного перерахунку пенсії на підставі довідки від 27.09.2021 №3629, як це прямо визначено резолютивною частиною рішення суду, суд дійшов висновку про необхідність встановлення Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві нового строку для подання звіту про виконання рішення суду у справі №640/37481/21, а саме три місяці з дня отримання копії цієї ухвали.

Керуючись статтями 248, 256, 295, 382, 382-1, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Звіт Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виконання судового рішення у справі №640/37481/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - прийняти частково.

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві новий строк для подання звіту про виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2022 у справі №640/37481/21, а саме три місяці з дня отримання копії цієї ухвали.

Зобов`язати одночасно зі звітом надати до суду документальні докази фактичного виконання рішення суду, зокрема щодо виплати ОСОБА_1 нарахованої суми заборгованості за результатами проведеного перерахунку пенсії на підставі довідки від 27.09.2021 №3629, у спосіб та обсязі, визначених резолютивною частиною рішення суду.

Роз`яснити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві, що звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2022 у справі №640/37481/21 має відповідати вимогам статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали направити учасникам справи, відповідачу до виконання.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Вісьтак М.Я.