Ухвала суду № 136631077, 18.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 травня 2026 року м.Київ справа № 320/4200/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16) щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 );

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16) здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) без обмежень максимальним розміром з 14 вересня 2021 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо застосування обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, починаючи з 14.09.2021.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, починаючи з 14.09.2021, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім грн. 96 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 заяву представника позивача про встановлення судового контролю задоволено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві подати звіт про виконання рішення у цій справі протягом 30 днів з моменту отримання ухвали суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 30.12.2025 №2600-0804-8/223621 про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2025 у справі №320/4200/25. Встановлено для Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві новий строк для надання звіту про виконання судового рішення Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2025 у справі №320/4200/25 - один місяць з моменту отримання цієї ухвали суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 призначено судове засідання для вирішення питання про накладення штрафу за неподання звіту на 12 травня 2026 року о 15:30 год.

06.05.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли пояснення, в яких зазначено, що звіт №2600-0904-8/37326 від 10.03.2026 про виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 подано через підсистему Електронний суд 11.03.2026, про що свідчить Картка руху заяви про доставку до електронного кабінету та має стан Прийнятий. Очікує на реєстрацію.

У судовому засіданні 12.05.2026, після надання відповідачем пояснень по справі судом була постановлена ухвала про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

13.05.2026 Київським окружним адміністративним судом зареєстровано звіт від 10.03.2026 №2600-0904-8/37326 про виконання судового рішення.

У вказаному звіті територіальний орган Пенсійного фонду України зазначив, що Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та здійснено виплату пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром, починаючи з 14.09.2021, з урахуванням раніше виплачених сум. Розмір пенсійної виплати після перерахунку з 14.09.2021 становить 31874,56 грн.

Відповідно до протоколу про перерахунок пенсії, пенсія позивача перерахована на виконання рішення суду, станом на 14.09.2021 становить 31874,56 грн. (65% від суми грошового забезпечення (31371,06 грн.) + учасник АТО учасник бойових дій (463,50 грн.) + учасник бойових дій (40,00 грн.)). Обмеження пенсії максимальним розміром відсутнє.

На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі №320/4200/25 нарахована заборгованість за період з 14.09.2021 по 30.09.2025 в сумі 501185,13 грн., яка буде виплачена в межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету.

У звіті також вказано, що відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Таким чином, виплати здійснює Головне управління винятково за рахунок коштів Фонду та з інших джерел, визначених законодавством. Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства. Таким чином виплату заборгованісті з недоплаченої пенсії позивачу не здійснено з огляду на відсутність фінансування з Державного бюджету України на відповідні цілі.

Зазначено, що фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості за рішеннями суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. Зазначені кошти входять до складу запланованих асигнувань з державного бюджету по бюджетній програмі за КПКВК 2506080 Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду. Головним розпорядником коштів державного бюджету, що виділяються на забезпечення виплат по зазначеній бюджетній програмі, є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України (далі - Фонд) відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня.

Поряд з тим, Управління вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 (далі Постанова №821), затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.

Відповідно до пунктів 5-8 постанови №821 виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік. Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. Для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку. Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

Відповідач просить врахувати, що бюджетом Пенсійного фонду України на 2025 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2025 № 1152 Деякі питання бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік, видатки за рахунок коштів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування: на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, передбачені у сумі 250 млн грн, на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень - у сумі 250 млн грн; за рахунок коштів Державного бюджету України: на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, передбачені в сумі 250 млн грн, на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень в сумі 250 млн грн. Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою №821. Бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 05 лютого 2026 року №127.

Крім того, відповідачем зазначається, що згідно електронної пенсійної справи ОСОБА_1 в переліку підсистеми ПВП ДКГ обліковуються заборгованості нараховані на виконання рішення суду в сумі 501185,13 грн. та підлягають виплаті в порядку постанови № 821. Із загальної суми боргу у 2025 -2026 році здійснено виплату заборгованості у розмірі 665,05 грн. Отже, залишок невиплачених коштів нарахованих на виконання судового рішення становить 500520,08 грн.

Територіальний орган Пенсійного фонду України зазначає, що згідно з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду України, зокрема, у постановах 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а, від 19.02.2020 у справі №821/1491/17, від 07.11.2019 у справі №420/70/19 (реєстраційний номер в ЄДРСР 85450386), від 23.04.2020 у справі №560/523/19 (реєстраційний номер в ЄДРСР 88886054) та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а (реєстраційний номер в ЄДРСР 71834551) невиконання боржником (пенсійним органом) судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу (пенсіонеру) за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладання штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Також, відповідач посилається на правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.08.2023 у справі 560/16807/21, в якій зазначено, що оскільки відповідач (ГУ ПФУ у Хмельницькій обл.) є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативноправовими актами, він повинен враховувати приписи статті 116 Бюджетного кодексу України, які забороняють взяття бюджетних зобов`язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків за відсутності бюджетних призначень, та Порядку, яким узгоджено механізм забезпечення виконання взятих на себе державою зобов`язань з приписами бюджетного законодавства.

Відповідач просить врахувати, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь якими несприятливими наслідками 7 для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується вчинення ГУ ПФУ в м. Києві дій спрямованих на виконання судового рішення у цій справі, враховуючи, що невиплата нарахованих сум має місце не внаслідок ухилення від виконання судового рішення, а через відсутність у необхідному розмірі коштів, необхідних для його виконання, відповідач стверджує, що хоча рішення суду у цій справі не було виконано Головним управлінням у повному обсязі, однак відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів для виконання такого.

Розглянувши поданий відповідачем звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Конституційний Суд України, аналізуючи приписи Основного Закону України щодо обов`язковості виконання судових рішень, неодноразово наголошував на потребі визначити на законодавчому рівні належні й дієві національні юридичні механізми здійснення судочинства та виконання судових рішень, які засновані на основних засадах судочинства, що їх установлено в Конституції України, та які уможливлюють забезпечення судового захисту, поновлення порушених прав і свобод особи.

Так, Конституційний Суд України вказував, що виконання судового рішення охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання (абзац восьмий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 №2-р (II)/2019).

Крім того, в Рішенні від 01.03.2023 №2-р (II)/2023 Конституційний Суд України вказав на те, що судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом у юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення; держава для забезпечення виконання судового рішення має насамперед запровадити дієвий, а не ілюзорний юридичний механізм здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, який дасть змогу особі, на користь якої ухвалено судове рішення, домогтися його виконання, щоб реально захистити та поновити права, свободи та інтереси.

Для належного та своєчасного виконання судових рішень в адміністративних справах суд повинен здійснювати контроль за їх виконанням, про що детально зазначено в розділі IV Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах КАС України, у якому визначено повноваження адміністративного суду з питань контролю за виконанням судових рішень.

Судовий контроль за виконанням судового рішення, метою якого є забезпечення своєчасного захисту та охорони прав і свобод людини та громадянина, окрім розв`язання судом низки процесуальних питань, охоплює також і контроль, під час якого оцінюється законність дій суб`єкта владних повноважень, який зобов`язаний виконати рішення суду, тобто він спрямований на недопущення зловживань з боку такого суб`єкта владних повноважень чи його посадової особи під час вчинення дій (прийняття відповідних рішень) на виконання рішення суду. Брак визначених на законодавчому рівні належних і дієвих національних юридичних механізмів, які засновані на основних засадах судочинства й здатні забезпечити судовий захист, поновлення порушених прав і свобод кожної особи, може призвести до невиконання державою позитивного обов`язку виконати судове рішення (як невіддільного складника права кожного на судовий захист) з огляду на ускладнення або унеможливлення такого процесу, обов`язковості судових рішень, які набрали законної сили, чим спричинить порушення права особи на доступ до суду, знівелює дієвість судочинства, що є несумісним із принципом верховенства права, що його встановлено частиною першою статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини першої-другої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Суд наголошує на тому, що подання особою, на користь якої ухвалено судове рішення, заяви в порядку статті 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням такого рішення спрямоване на забезпечення належного виконання судового рішення.

Виконання судового рішення є умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист. Визначена статтею 382 КАС України процедура судового контролю за виконанням судового рішення спрямована на забезпечення обов`язкового виконання судового рішення, ухваленого на користь особи, задля реального захисту та поновлення її прав, свобод, інтересів, що зазнали порушення, без гарантування яких неможливо забезпечити право кожного на судовий захист.

Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі №160/13013/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною п`ятою статті 382-3 КАС України визначено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Згідно з частиною одинадцятою статті 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Верховний Суд в ухвалі від 05.08.2025 у справі №580/2522/24 наголосив на тому, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Водночас, Верховний Суд України у своїх постановах, зокрема, від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а від 21.08.2019 у справі №754/3105/17, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а, неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Відповідно до частини першої статті 10 Бюджетного кодексу України видатки та кредитування бюджету класифікуються за:

1) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);

2) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету);

3) функціями, з виконанням яких пов`язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету).

Відповідно до частини другої статті 10 Бюджетного кодексу України програмна класифікація видатків та кредитування бюджету використовується у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Програмна класифікація видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) формується Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом), за пропозиціями, поданими головними розпорядниками бюджетних коштів під час складання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) у бюджетних запитах, при цьому визначається шляхом розподілу видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) за бюджетними програмами у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) і може бути уточнена під час виконання державного бюджету (місцевого бюджету) при внесенні змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) та у разі застосування положень частини шостої статті 23 та частини другої статті 24 цього Кодексу.

Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетний запит - документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для виконання покладених на нього функцій на середньостроковий період, на підставі відповідних граничних показників видатків бюджету та надання кредитів з бюджету.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення суду у цій справі відповідачем перераховано пенсію позивача, а також нараховано заборгованість за період з 14.09.2021 по 30.09.2025 в сумі 501185,13 грн. З урахуванням виплаченої на виконання Постанови №821 частини, заборгованість складає 500520,08 грн., яка позивачеві виплачена не була.

Оскільки рішення на теперішній час є невиконаним у повній мірі з огляду на невиплату позивачу нарахованої заборгованості по перерахованій пенсії протягом тривалого періоду часу, суд дійшов висновку про наявність підстав для неприйняття звіту про виконання судового рішення від 10.03.2026 №2600-0904-8/37326.

Відповідно до частини третьої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Таким чином, постановлення судом ухвали про відмову у прийнятті звіту тягне за собою необхідність накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас частиною п`ятою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Отже, здійснення керівником суб`єкта владних повноважень достатніх і вичерпних дій, які спрямовані на виконання судового рішення, є підставою для звільнення його від сплати штрафу.

Розглянувши звіт про виконання судового рішення та додані до нього документи, суд дійшов висновку, що керівником відповідача були вчинені достатні та вичерпні дії, спрямовані на виконання судового рішення, які, однак, не призвели до повного виконання судового рішення з незалежних від відповідача причин (через відсутність достатнього фінансування для виплати заборгованості по перерахованій пенсії).

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а дійшов висновку, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Така сама правова позиція у подальшому була підтримана Верховним Судом у постанові від 13 листопада 2025 року у справі № 260/9788/23, в якій Верховний Суд також звернув увагу на частину третю статті 378 КАС України, яку було доповнено абзацом другим згідно із Законом України від 21.11.2024 № 4094-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" (далі - Закон №4094-ІХ), який набрав чинності 19.12.2024.

Так, відповідно до абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України, невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, зокрема, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Суд звертає увагу на те, що прицитована вище частина третя статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що наслідком постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту може бути також розгляд за власною ініціативою суду питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Як зазначено у пояснювальній записці до проєкту Закону №4094-IX, яким положення частини третьої статті 378 КАС України були доповнені абзацом другим вищенаведеного змісту, він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №1218-р.

Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.

Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.

Суд зазначає, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 набрало законної сили 19.06.2025.

09.07.2025 Київським окружним адміністративним судом були видані виконавчі листи для примусового виконання судового рішення у даній справі.

На виконання судового рішення відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача та донараховано суму коштів у розмірі 501185,13 грн., а з урахуванням виплаченої на виконання Постанови №821 частини, заборгованість складає 500520,08 грн.

Вказана сума коштів не була виплачена позивачеві протягом двох місяців з дня набрання судового рішення у цій справі законної сили.

Згідно з пунктом 3 частин першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) у виконавчому документі зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1404-VIII учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частинами першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Таким чином, сторони цієї справи (позивач та відповідач) набули статусу стягувача та боржника з моменту видачі виконавчого листа.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність передумов для застосування положень частини третьої статті 382-3 та абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України та зміни способу і порядку виконання судового рішення у цій справі.

У постанові Верховного Суду від 28.10.2025 у справі №380/7706/22 зазначено, що прийняттям Закону №4094-IX Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення. Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.

Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.

Верховний Суд дійшов висновку, що застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з Головного управління нарахованої суми є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.

Своєю чергою, зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості є чітко визначеною та нарахованою власне відповідачем.

За таких обставин, оскільки відповідачем не забезпечено виконання судового рішення у цій справі, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зміни способу і порядку виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 у даній справі з:

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, починаючи з 14.09.2021, з урахуванням раніше виплачених сум.

на:

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (ідентифікаційний код 42098368, адреса: 04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) нараховану, але невиплачену суму пенсії в розмірі 500520,08 грн (п`ятсот тисяч п`ятсот двадцять грн 08 коп.).

Керуючись статтями 243, 248, 378, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 10.03.2026 №2600-0904-8/37326 про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі №320/4200/25.

Змінити спосіб і порядок виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі №320/4200/25 з:

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, починаючи з 14.09.2021, з урахуванням раніше виплачених сум.

на:

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (ідентифікаційний код 42098368, адреса: 04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) нараховану, але невиплачену суму пенсії в розмірі 500520,08 грн (п`ятсот тисяч п`ятсот двадцять грн 08 коп.).

Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Дудін С.О.