Рішення № 136631059, 18.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року м.Київ № 640/18867/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІП ТОП" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіп Топ" до Головного управління ДФС у м. Києві у якому позивач просить суд:

визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №06362615140106 від 15.05.2019;

визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0024911401 від 15.05.2019;

визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №06372615140106 від 15.05.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі № 640/18867/19 та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді, у провадженні якого перебувала адміністративна справа № 640/18867/19, для подальшого розгляду передано на повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для подальшого розгляду і вирішення адміністративної справи № 640/18867/19 визначено суддю Шрамко Ю.Т., яка ухвалою від 02.04.2021 прийняв справу до провадження та продовжив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду.

Відповідно до абзаців 1-3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Відтак, розгляд зазначеної справи підпадає під територіальну юрисдикцію Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.

Ухвалою судді від 04.12.2023 прийнято до провадження дану адміністративну справу та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі наявних у ній матеріалів.

Вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням ДПС у м. Києві за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТІП ТОП», складено податкові повідомлення-рішення від 15.05.2019 № 06362615140106, № 0024911401, №0 6372615140106 на підставі акта перевірки № 238/26-15-14-01-06/38404098 від 16.04.2019. Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправним та підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі акта перевірки, у якому неправомірно вказано про порушення ТОВ «ТІП ТОП» норм чинного законодавства.

Відповідач проти позову заперечив та подав відзив на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 25.03.2019 № 3650, відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі ПК України), відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТІП ТОП», з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «Мартейн» за вересень, жовтень 2016 року - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на додану вартість та за 2016 рік- показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства.

За результатами перевірки складено акт від 16.04.2019 № 238/26-15-14-01-06/38404098.

Згідно з вказаним актом, перевіркою встановлено порушення ТОВ «ТІП ТОП», а саме: п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПУ України, п. 3 Розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», п. 6 П(С)БО 16 «Витрати», а також вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств за 2016 рік на суму 45 027,00 грн.

Крім того, встановлено порушення п. 44.6 ст. 44, пп. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 50 030,00 грн, у тому числі за жовтень 2016 року 50 030,00 грн.

Також встановлено порушення п. 85.2 ст. 85 та п. 44.6 ст. 44 ПК України, що полягає у ненаданні ТОВ «ТІП ТОП» документів до перевірки на запит контролюючого органу від 03.04.2019.

На підставі акту перевірки від 16.04.2019 № 238/26-15-14-01-06/38404098, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.05.2019, зокрема:

№ 06362615140106, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 56 284,00 грн, з яких 45 027,00 грн - за основним податковим зобов`язанням та 11 257,00 грн - штрафні (фінансові) санкції;

№ 06372615140106, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 62 538,00 грн, з яких 50 030,00 грн за основним податковим зобов`язанням та 12 508,00 грн штрафні (фінансові) санкції;

№ 0024911401, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн за порушення вимог податкового законодавства щодо надання документів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового порушення податкового законодавства.

У відповідності до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пунктом 78.4 ст. 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 73.3 ст. 73 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконанні покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Отже, з наведеного вбачається, що виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, є достатньою підставою для звернення контролюючого органу із запитом про подання інформації. При цьому, такий запит повинен містити інформацію, яка підтверджує недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Підпунктом 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Як встановлено судом, відповідно до п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТІП ТОП», з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «Мартейн» за вересень, жовтень 2016 року - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на додану вартість та за 2016 рік- показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства.

03.04.2019 представниками контролюючого органу вручено під підпис директору ТОВ «ТІП ТОП» Рубанову Дмитру Петровичу копію наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 25.03.2019 № 3650 та ознайомлено останннього під підпис із направленнями на перервірку.

Згідно з актом перевірки від 16.04.2019 № 238/26-15-14-01-06/38404098, за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 ТОВ «ТІП ТОП» задекларовано фінансовий результат до оподаткування у рядку 02 декларації з податку на прибуток підприємств та у рядку 2290 звіту про фінансові результати у загальній сумі 155 201 грн (155,2 тис. грн).

Водночас перевіркою встановлено заниження показника фінансового результату до оподаткування по взаємовідносинах з ТОВ «МАРТЕЙН» за 2016 рік на загальну суму 250 150,00 грн.

Як вбачається з матеріалів перевірки, ТОВ «ТІП ТОП» сформовано витрати та податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «МАРТЕЙН» за операціями з надання послуг, зокрема «сборка помещений из модулей», на загальну суму 250 150 грн, у тому числі податок на додану вартість у сумі 50 030,00 грн.

Згідно з п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в редакції, чинній на час вчинення спірних господарських операцій, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи (п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Кодексу).

Відповідно до ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України, платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

За приписами п. 200.1 200.4 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Враховуючи викладене, право на формування податкового кредиту та зменшення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за рахунок витрат шляхом відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності, пов`язується з фактичним здійсненням цих господарських операцій, що має підтверджуватись документально.

Суд зазначає, що наявність податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, в розумінні ст. 1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною першою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Частиною другою цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов`язкові реквізити. Статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Між тим, згідно п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Таким чином, обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного, право платника на формування валових витрат є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість суду необхідно з`ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням вказаної позиції суд досліджує обставини щодо реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Мартейн» за 2016 рік.

Так, у ході проведення перевірки встановлено, що позивачем не надано до перевірки первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а саме: договорів, актів приймання-передачі виконаних робіт, банківських виписок, регістрів бухгалтерського обліку.

Контролюючим органом направлено запит від 03.04.2019 щодо надання документів по взаємовідносинах з ТОВ «МАРТЕЙН» за вересень-жовтень 2016 року та за 2016 рік в цілому, однак такі документи позивачем не надано, про що складено акт про ненадання документів від 10.04.2019 № 540/26-15-14-01-06.

Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ «МАРТЕЙН» зареєстровано податкові накладні на адресу ТОВ «ТІП ТОП» на загальну суму 300 180,00 грн, у тому числі база оподаткування 250 150,00 грн та ПДВ 50 030,00 грн.

Разом з тим, за результатами аналізу податкової інформації щодо контрагента ТОВ «МАРТЕЙН» (код ЄДРПОУ 40474672) встановлено, що останнє зареєстровано у травні 2016 року, має статутний капітал у розмірі 500 грн, а керівником та головним бухгалтером є одна і та ж особа.

Крім того, за даними контролюючого органу, ТОВ «МАРТЕЙН» не подавало звітності щодо найманих працівників, не має основних засобів, виробничих та складських приміщень, необхідних для здійснення господарської діяльності, зокрема для надання послуг зі «сборки помещений из модулей».

Аналізом номенклатури товарів/послуг, придбаних ТОВ «МАРТЕЙН» від постачальників, встановлено відсутність придбання товарів або послуг, необхідних для виконання зазначених робіт, що свідчить про відсутність реального джерела походження таких послуг.

Також у Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься вирок Деснянського районного суду м. Києва від 23.10.2017 у справі № 754/12007/17, яким керівника ТОВ «МАРТЕЙН» визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України, що пов`язане з внесенням до установчих документів юридичної особи завідомо неправдивих відомостей.

З дослідженого вироку Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/12007/17, провадження № 1-кп/754/766/17 від 23.10.2017, встановлено, що: «Після проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, отримано фактичне право на керівництво фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Мартейн» здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, але не мав наміру на його використання, оскільки перереєстрував вказане підприємство на прохання невстановленої особи та за грошову винагороду, підписав документи, які стали підставною для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи ТОВ «Мартейн». Таким чином, вчинено внесення в документи, що відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, вчинене за попередньою змовою групою осіб, і його дії необхідно кваліфікувати за ст. 205-1ч.2 КК України».».

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 11.06.2018 у справі № 2а-7463/11/2670 надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким фізичну особу визнано винною у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, не може бути неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила зазначений злочин, з нереабілітуючих підстав.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування витрат та податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

Суд зазначає, що відповідно до вимог податкового законодавства право платника податків на формування витрат та податкового кредиту виникає виключно за умови фактичного здійснення господарських операцій та їх належного документального підтвердження.

Водночас встановлені під час перевірки обставини у своїй сукупності свідчать про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ «ТІП ТОП» та ТОВ «МАРТЕЙН», а також належного документального підтвердження таких операцій.

Суд також звертає увагу, що позивачем не надано ані під час проведення перевірки, ані під час розгляду справи судом первинних бухгалтерських документів, на підставі яких було сформовано спірні показники фінансової звітності.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач безпідставно сформував витрати та податковий кредит за результатами оформлення спірних операцій.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються належними та допустимими доказами та є правомірною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.