Ухвала суду № 136630936, 14.05.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"14" травня 2026 р. справа № 300/1849/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитин Н.М.,

при секретарі судового засідання Маковійчук С.М.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області (в режимі відеоконференції) - Аворник Л.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду заяву представника відповідача від 27.04.2026 про закриття провадження в частині позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області, згідно якого просить суд:

- визнати відсутності повноважень і компетенції відповідача з 2022 року, який діє без перевиборів більше двох строків по п`ять років, порушення ст. 50 Закону України "Про адвокатуру";

- скасувати рішення від 18 березня 2026 року №3/4-2026, яке ухвалене з порушенням адміністративної процедури;

- стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 35000 Євро.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено судовий розгляд справи на "05" травня 2026 р. о 14:30 год.

27.04.2026 представником відповідача подано заяву про закриття провадження в частині вимог про визнання відсутності повноважень (компетенції) відповідача. Заява мотивована тим, що в цій справі позивач ОСОБА_2 не є суб`єктом владних повноважень, а тому не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред`явлення позову щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача. Розгляд спору про визнання відсутності повноважень (компетенції) у відповідача в цій справі з урахуванням його предмету і суб`єктного складу перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.

Вказана заява в порядку черговості судом поставлено на обговорення в судовому засіданні, призначеному на 14.05.2026.

В судовому засіданні представник відповідача подану заяву підтримала.

Позивач заперечив проти задоволення поданої заяви і просив у її задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи та подану заяву про закриття провадження в частині позовних вимог, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У поданому представником відповідача клопотанні про закриття провадження у справі, відповідач вказує на те, що позивач у даній справі №300/1849/25 не є суб`єктом владних повноважень, а тому не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю на пред`явлення позову про визнання наявності чи відсутності повноважень у КДКА Закарпатської області, у зв`язку з чим ця справа не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

В аспекті наведених доводів суд зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У контексті наведеного слідує, що першочерговим для суду є перевірка обґрунтованості позовної заяви, з`ясування суб`єктного складу цих відносин, предмету спору, підстав позову, змісту позовних вимог і фактичних обставин.

Водночас належне з`ясування вказаних складників спірних правовідносин можливе у ході розгляду справи по суті.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.05.2025 у справі № 260/6699/24.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Що стосуються посилань представника відповідача на висновки Верховного Суду викладеної у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 820/3713/17, суд зазначає.

Правовою позицією Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

При установленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду, кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

На підставі вищевикладеного суд вказує на помилковість тверджень відповідача, що висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 820/3713/17 є релевантними до спірних правовідносин у даній справі, оскільки у даній адміністративній справі йдеться про спір щодо встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 5 КАС України.

Відтак, вказане свідчить про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог, а тому заява представника Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області про закриття провадження не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 238, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви представника Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області від 27.04.2026 про закриття провадження в частині позовних вимог у справі №300/1849/26 - відмовити.

Ухвала, окремо від рішення суду, не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Микитин Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 19.05.26.