Рішення № 136630506, 19.05.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2026 року м. Ужгород№ 260/10318/25 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області (вул. Ф. Ракоці, буд. 13, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 40108913) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області (далі - відповідач), яким просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, яка полягає у відмові зарахування в стаж служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, а також здійснення перерахунку та зарахування ОСОБА_1 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії наявний на момент переходу на службу у Національну поліцію України стаж роботи в державних органах, що станом на 09.09.2025 року становив 34 роки 27 днів;

2) зобов`язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 в стаж служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки наявний на момент переходу на службу у Національну поліцію України стаж роботи в державних органах, що станом на 09.09.2025 року становив 34 роки 27 днів;

3) зобов`язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії наявний на момент переходу на службу у Національну поліцію України стаж роботи в державних органах, що станом на 09.09.2025 року становив 34 роки 27 днів.

Позовні вимог позивач обґрунтовує тим, що 02.12.2025 року подав до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області рапорт про здійснення перерахунку та зарахування йому, в стаж служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж роботи в державних органах, що станом на 09.09.2025 року становив 34 роки 27 днів, а також здійснення перерахунку та зарахування йому до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, стаж роботи в державних органах, що станом на 09.09.2025 року становив 34 роки 27 днів. У відповідь, листом Управління кадрового забезпечення ГУНП в Закарпатській області від 08.12.2025 року № 182701-2025 повідомлено позивачу, що у зв`язку з відсутністю правових та законодавчих підстав, рапорт задоволенню не підлягає. У зв`язку з наведеним, позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, а тому просить суд її позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

31 грудня 2025 року відповідачем через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позову не визнає з огляду на те, що статтею 78 Закону №580-VІІІ визначено виключний перелік служб, стаж роботи в яких зараховується до стажу служби в поліції; оскільки до вказаного переліку не включено роботу в державних органах на посадах державної служби, то відсутні підстави для зарахування такого періоду служби до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01 серпня 2021 року позивач ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) працював на таких посадах, а саме: - з 01.08.1991 по 03.01.1994 на посаді ревізор інспектор І-ї категорії по ФАРП Тячівського райфінвідділу; - з 03.01.1994 по 08.12.1995 на посаді заступник начальника завідуючої бюджетної інспекції Тячівського райфінвідділу; - з 04.12.1995 по 10.12.1996 на посаді заступник голови районної державної адміністрації з економічних питань; - з 10.12.1996 по 02.08.1999 на посаді завідуючий фінансовим відділом райдержадміністрації; - з 02.08.1999 по 09.03.2000 на посаді перший заступник голови райдержадміністрації; - з 09.03.2000 по 16.07.2001 на посаді начальник управління промислової політики, енергетики, транспорту та зв`язку обласної державної адміністрації; - з 16.07.2001 по 18.03.2005 на посаді начальник контрольно-ревізійного управління в Закарпатській області; - з 01.04.2005 по 15.09.2005 на посаді бухгалтер обліково-розрахункової частини (підпорядкованої відділу фінансових ресурсів економіки) при УМВС України в Закарпатській області з покладанням обов`язків начальника управління фінансових ресурсів та економіки УМВС України в Закарпатській області; - з 15.09.2005 по 10.09.2007 на посаді начальник відділу фінансових ресурсів та економіки УМВС України в Закарпатській області; - з 10.09.2007 по 29.02.2008 на посаді начальник відділу фінансових ресурсів та бухгалтерського обліку УМВС України в Закарпатській області; - з 29.02.2008 по 01.08.2010 на посаді начальник відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку УМВС України в Закарпатській області; - з 01.08.2011 по 07.11.2015 на посаді начальник управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку УМВС України в Закарпатській області; - з 07.11.2015 по 02.12.2016 на посаді начальник управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП- головний бухгалтер; - з 02.12 2016 по 09.09.2025 року на посаді начальник управління головний бухгалтер управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

09.09.2025 року ОСОБА_1 прийнято на службу в Національну поліцію України на посаду інспектора взводу № 1 БПОП (стрілецький) відповідно до наказу Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області № 151 о/с від 10.09.2025 року (по особовому складу).

На день призначення на службу в поліцію, стаж ОСОБА_1 служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, а також календарна вислуга років, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», становив 00 років 00 місяців 01 день.

Відповідно до Наказу Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області від 26.11.2025 року № 200 о/с (по особовому складу) лейтенанта поліції ОСОБА_1 відповідно до п.1 ч.1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» призначено начальником управління головним бухгалтером управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Закарпатській області звільнивши його з посади інспектора взводу №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) цього ж ГУНП, з 28 листопада 2025 року.

02 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області з рапортом в якому просив здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 в стаж служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж роботи в державних органах, що станом на 09.09.2025 року становив 34 роки 27 днів, а також здійснити перерахунок та зарахувати мені до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, стаж роботи в державних органах, що станом на 09.09.2025 року становив 34 роки 27 днів.

У відповідь на вказаний рапорт ОСОБА_1 від 02.12.2025 року Головне управління Національної поліції України в Закарпатській області листом №182701-2025 від 08.12.2025 року відмовило у зв`язку з тим, що період Вашого проходження державної служби в районних державних адміністраціях Закарпатської області, УМВС України в Закарпатській області та у Головному управлінні Національної поліції в Закарпатській області з 01 серпня 1991 року по 09 вересня 2025 року до стажу служби в поліції не зараховується.

Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 59 Закону №580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Приписами статті 78 Закону № 580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. Частиною 2 статті 78 Закону № 580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Частиною 3 статті 78 Закону №580-VIII визначено, що під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.

Спірні правовідносини між сторонами склались щодо відмови у зарахуванні часу роботи в державних органах до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення позивачеві надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.

Частиною 4 статті 78 Закону №580-VIII визначено, що порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.

На час виникнення спірних правовідносин окремого Порядку обчислення вислуги років у поліції Кабінетом Міністрів України не затверджено.

Суд зазначає, що відповідно до частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Тому, при обчисленні вислуги років при проходженні служби мають бути враховані, окрім того, норми постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей».

Абзац 12 пункту 1 Постанови №393 також передбачає, що до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Державне бюро розслідувань, Національне антикорупційне бюро, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, державну пожежну охорону, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затвердженими відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Державним бюро розслідувань, Національним антикорупційним бюро, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, виконання кримінальних покарань, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, затвердженим Головою Служби судової охорони.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Частиною другою статті 1 Закону №889-VIII визначено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Статтею 104 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно абзацом першим преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1999 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до пункту «и» статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ, особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «з» статті 1-цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Державне бюро розслідувань, Національне антикорупційне бюро України, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки України або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державним бюро розслідувань, Національним антикорупційним бюро України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони.

Аналіз пункту «и» частини першої статті 17 статті 17 Закону № 2262-XII та абзацу 12 пункту 1 Постанови №393 дає підстави суду дійти висновку, що даними нормами права визначено за особою право на зарахування до стажу служби в Національній поліції стажу (часу) роботи в державних органах.

23.02.2006 року був прийнятий Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», який покликаний регулювати відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ проти України.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Вимогами частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях про те, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Будченко проти України» (№ 38677/06) зазначив, що питання тлумачення та застосовування національного законодавства є, перш за все компетенцією національних органів влади, зокрема, судових.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№29979/04) визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема розкрито елементи змісту принципу доброго врядування. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб.

Відповідач, відмовляючись зараховувати певні періоди роботи позивачу, фактично порушує принцип передбачуваності, ставить позивача в нерівне становище.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06, п.50?56) зазначив, зокрема, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції; відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Суд зазначає, що у ситуації, коли держава в особі Кабінету міністрів України не ухвалила окремий порядок обчислення вислуги років, але діє чинний порядок №393, особа має законне очікування, що саме ці норми мають бути застосовані.

Так само ЄСПЛ інтерпретував «якість закону» і в рішенні від 14 червня 2007 року у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» (заява №77703/01, п.115) у якому зазначив, що «в світлі положень Конвенції, втручання може бути виправданим, якщо воно «встановлено законом» та здійснено «згідно із законом», оскільки оскаржувані заходи повинні не тільки мати законодавче підґрунтя, а й передбачатися якісним законом, який має бути достатньо доступним та передбачуваним щодо наслідків його застосування, тобто бути сформульованим у спосіб, який дає змогу кожній особі, у разі потреби, за допомогою відповідної консультації регулювати свою поведінку».

Також, у рішенні від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України» (заява №20372/11, п.52) ЄСПЛ акцентував увагу на тому, що закон має бути доступним для зацікавлених осіб та сформульованим з достатньою точністю для того, щоб надати їм можливість регулювати свою поведінку аби бути здатними - за потреби, за відповідної консультації, - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою його дія.

Отже, вказані норми рішень ЄСПЛ дають право стверджувати, що наявність частини четвертої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», якою визначено, що порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України, дає право на застосування норм Порядку №393, у тому числі абзацу 12 пункту 1, яким установлено, що до вислуги років зараховується: час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Державне бюро розслідувань, Національне антикорупційне бюро, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, державну пожежну охорону, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затвердженими відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Державним бюро розслідувань, Національним антикорупційним бюро, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, виконання кримінальних покарань, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, затвердженим Головою Служби судової охорони.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

До того ж, визначення «згідно із законом» стосується якості відповідного закону та вимагає, щоб він був сумісним з принципом верховенства права і доступним для відповідної особи, яка до того ж повинна мати можливість передбачити наслідки його застосування для себе. Формулювання національного законодавства має бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам належну вказівку на обставини та умови, за яких органи державної влади мають право вдаватися до заходів, що зачіпають їхні права за Конвенцією. Крім того, законодавство має забезпечувати певний рівень юридичного захисту проти свавільного втручання органів державної влади. У цьому контексті необхідним є існування чітких процесуальних гарантій. Те, які саме гарантії вимагатимуться, принаймні певною мірою залежатиме від характеру та масштабів відповідного втручання (див. згадане рішення у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine), пункт 170, з подальшими посиланнями) (пункти 93, 94).

У справі «Лелас проти Хорватії» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) звернув увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У Рішенні від 11 жовтня 2018 року № 7-р/2018 [справа № 1-123/2018 (4892/17)] Конституційний Суд України зазначив, що принцип юридичної визначеності як один з елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними.

Під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Суд вважає, що дискрекція не може бути засобом уникнення застосування чітких приписів закону, а також не може використовуватись для створення нерівності між суб`єктами у подібних правовідносинах.

Здійснюючи дискреційні повноваження, адміністративний орган: не переслідує жодної іншої мети, окрім тієї, для якої було надано повноваження; дотримується об`єктивності та неупередженості, враховуючи лише чинники, що стосуються конкретної справи; дотримується принципу рівності перед законом, уникаючи несправедливої дискримінації; забезпечує належний баланс між будь-якими негативними наслідками, які можуть виникнути внаслідок рішення стосовно прав, свобод або інтересів осіб та метою, яку таке рішення переслідує; приймає своє рішення в розумний строк з урахуванням суті питання, що розглядається; застосовує будь-які загальні адміністративні практики послідовним чином, враховуючи при цьому конкретні обставини кожного випадку.

Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях про те, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

На думку суду, реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами покладених на них обов`язків, зокрема, щодо відсутності, окрім іншого, Переліку посад поліцейських середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Національної поліції, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах, щодо територіальних органів поліції, який державними органами не виданий, що унеможливлює реалізацію визначених законодавством гарантій.

Разом з тим, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відтак, не зарахування відповідачем зазначених періодів до стажу служби позивача у Національній поліції суперечить приписами закону, а покликання відповідача на відсутність у затвердженому переліку роботи в державних органах на посадах державної служби, як на підставу для відмови позивачу у зарахуванні спірних періодів до стажу служби у Національній поліції, є протиправним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

В даному контексті суд зазначає, що пунктом «и» частини 1 статті 17 Закону №2262-ХІІ передбачено зарахування відповідного попереднього часу роботи в державних органах у разі переходу на службу до Національної поліції саме на посади офіцерського та начальницького складу.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, на момент подання рапорту позивач обіймав посаду начальника управління головного бухгалтера управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, що додатково підтверджує перебування позивача на посаді у Національній поліції, у разі переходу на яку підлягає зарахуванню попередній період роботи в державних органах.

Суд вважає, що зарахування відповідного попереднього часу роботи в державних органах у разі переходу на службу до Національної поліції на посади офіцерського та начальницького складу безпосередньо впливає на календарну вислугу позивача, та не може бути відокремлення календарної вислуги років, яка враховується під час служби від календарної вислуги років, яка враховується під час розрахунку пенсії, оскільки календарна вислуга впливає на розмір грошового забезпечення, яке виплачується під час служби і в подальшому на розмір пенсії, яка обраховується з грошового забезпечення.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на вичерпність переліку органів та установ, служба в яких зараховується до стажу служби в поліції, зазначеного у частині другій статті 78 Закону №580-VIII, як на підставу для відмови у зарахуванні спірних періодів до стажу служби позивача у Національній поліції, оскільки згідно частини четвертої цієї статті порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України, що і визначає Постанова №393, відповідно до якої передбачено зарахування часу попередньої роботи особи в державних органах до стажу її служби (вислуги) у разі переходу на службу до Національної поліції на посади офіцерського та начальницького складу, тобто як у територіальних управліннях, так і в центральному органі управління Національної поліції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., який в силу вимог статті 139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 90, 139, 243, 246, 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області (вул. Ф. Ракоці, буд. 13, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 40108913) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, яка полягає у відмові зарахування в стаж служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, а також здійснення перерахунку та зарахування ОСОБА_1 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії наявний на момент переходу на службу у Національну поліцію України стаж роботи в державних органах, що станом на 09.09.2025 року становив 34 роки 27 днів.

3. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 в стаж служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки наявний на момент переходу на службу у Національну поліцію України стаж роботи в державних органах, що станом на 09.09.2025 року становив 34 роки 27 днів.

4. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії наявний на момент переходу на службу у Національну поліцію України стаж роботи в державних органах, що станом на 09.09.2025 року становив 34 роки 27 днів.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області (вул. Ф. Ракоці, буд. 13, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 40108913) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець