Ухвала суду № 136629877, 19.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

19 травня 2026 р.Справа №160/13233/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/13233/26 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 16, код ЄДРПОУ: 08356179) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі позивач) до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі відповідач), що надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлене листом №598/4/9810 від 23.04.2026 року про направлення ОСОБА_1 на повторний медичний огляд;

- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України належно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 08.04.2026 року на дії 20-ї регіональної ВЛК, шляхом затвердження постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлене свідоцтвом про хворобу №2026- 0226-1301-1448-7 від 26.02.2026 року.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність направлення позивача на повторний медичний огляд.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/13233/26 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд застосувати наступні заходи забезпечення позову:

- зупинити дію індивідуального акту - рішення ЦВЛК у формі листа №598/4/9810 від 23.04.2026 року щодо ОСОБА_1 ;

- накласти заборону на Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України чи будь-яку іншу штатну чи позаштатну ВЛК вчиняти певні дії щодо здійснення повторного медичного огляду ОСОБА_1 чи направлення його на проходження повторного медичного огляду до набрання законної сили судовим рішенням в цій адміністративній справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований нами спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом. Оцінюючи баланс інтересів сторін при вжитті заходів забезпечення позову, також слід врахувати, що у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, скасування заходів забезпечення позову не перешкоджатиме проведенню повторного контрольного медичного огляду позивача відповідно до вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією із гарантій захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб - позивачів (майбутніх позивачів) в адміністративному процесі; механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, ухваленого в адміністративній справі на користь позивача. Водночас заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (майбутнього позивача) до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їхнього відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень (відповідача), та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Із наведеного слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог останнього щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.07.2023 року у справі №640/16003/22.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.09.2023 року у справі №580/244/23.

Підстави для забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.11.2023 року у справі №160/8773/23.

Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2023 року у справі №640/32519/21.

26 лютого 2026 року ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 склала свідоцтво про хворобу №2026-0226-1301-1448-7, згідно якого позивач є непридатним до військової служби.

Згідно протоколу засідання штатної ВЛК (20 регіональна ВЛК (м. Дніпро) від 26.03.2026 року №2026-0326-1002-5597-3 постановлено свідоцтво про хворобу не затверджено.

08 квітня 2026 року позивач звернувся до відповідача зі скаргою на дії 20-ї регіональної ВЛК, в якій просив скасувати рішення від 26.03.2026 року та затвердити постанову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену свідоцтвом про хворобу від 26.02.2026 року.

Листом від 23.04.2026 року №598/4/9810 відповідач за результатами розгляду скарги позивача запропонував начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 для зняття соціальної напруги направити військовозобов`язаного ОСОБА_2 на повторний медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , з обов`язковим оглядом начальником кардіологічного відділення ВМКЦ Східного регіону, для уточнення та встановлення остаточного діагнозу, щодо визначення ступеню придатності до військової служби з урахуванням усіх наявних медичних документів та результатів досліджень, згідно вимог Положення.

Також вказано: підлягає контрольному обстеженню та медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 для встановлення експертного діагнозу та належного оформлення медичної документації з урахуванням усіх наявних медичних документів та результатів досліджень, згідно вимог Положення. Додатково інформуємо, що на підставі пункту 3.4 глави 3 розділу 1 Положення, у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК. Таке рішення с обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

Враховуючи вищевказані обставини суд зауважує, що позивач наразі не перебуває в межах процедури призову на військову службу за мобілізацією (докази зворотного в матеріалах справи відсутні), натомість є учасником процедури щодо належної оцінки стану його здоров`я.

При цьому позивача визнано непридатним до військової служби, однак відповідне свідоцтво про хворобу не затверджене регіональною ВЛК, а позивач в свою чергу не погоджується не з поведінкою регіональної ВЛК, а з поведінкою Центральної ВЛК, яка розглядала скаргу позивача на регіональну ВЛК.

За таких обставин суд, співставляючи інтереси учасників спірних правовідносин, констатує відсутність будь-яких підстав для застосування механізму забезпечення позову, оскільки спірні правовідносини не мають такого характеру, який вимагав би використання відповідних засобів.

Суд зазначає, що сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.10.2024 у справі №440/3038/24.

Наведені позивачем обставини свідчать про наявність незгоди позивача з результатом розгляду відповідачем його скарги на підпорядковану відповідачу ВЛК. Результат такого розгляду передбачає компромісний механізм, тобто не вирішує в негативний для позивача спосіб його скаргу, натомість передбачає розвиток спірних правовідносин у спосіб, який в підсумку може призвести до задоволення інтересу позивача. В зв`язку з цим суд критично оцінює позицію щодо в цілому кращого впливу на права позивача зупинення дії відповідного індивідуально-правового акту, аніж його подальша реалізація. При цьому така реалізація не перешкоджає вирішенню спору в бажаний для позивача спосіб.

Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.

Наведені позивачем обґрунтування зводяться до незгоди з незадоволенням у повному обсязі скарги позивача, що належить оцінювати в межах судового розгляду, підстави для забезпечення позову за таких обставин відсутні.

Щодо іншої підстави для забезпечення позову у вигляді очевидних ознак протиправності дій відповідачів суд зазначає наступне.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.10.2023 року у справі №300/5005/22.

В цій справі наявні обставини не вказують на очевидну протиправність поведінки відповідачів, а перевірка відповідних доводів потребує встановлення фактичних обставин справи та доведення на підставі відповідних доказів, що не може характеризувати оскаржуване рішення, як очевидно протиправне.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.08.2023 року у справі №640/6523/21.

Наявність очевидної протиправності спірного правового акту підлягає доказуванню в межах адміністративного процесу під час розгляду адміністративної справи по суті з дотриманням вимог процесуального закону стосовно оцінки доказів, а саме належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їхній сукупності з наданням можливості реалізації прав та виконання обов`язків усіх його учасників.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 13.07.2023 року у справі №640/16003/22, від 24.05.2023 року у справі №640/10883/22, від 10.10.2023 року у справі №120/2284/23.

Наявні обставини справи не дають підстав вважати існуючими підстави для забезпечення позову згідно п. 2 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки наразі доводи позивача про дійсне настання подій, якими обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не підтверджені жодним чином.

Отже, судом констатується відсутність підстав для забезпечення позову як за п. 1, так і за п. 2 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, враховуючи приписи наведених положень актів національного законодавства, суд дійшов висновку, що наразі підстави, передбачені ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України для забезпечення даного позову - відсутні, тому відмовляє у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко