Ухвала суду № 136629874, 19.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

19 травня 2026 року Справа 160/11463/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді у справі №160/11463/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/11463/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

18 травня 2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про відвід судді Боженко Н.В.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, зокрема, що юридичному факту щодо створення Самостійної української держави України передували та слідкували інші юридичні факти, які прямо чи опосередковано й досі впливають на наявність конституційного громадянства та законність (точніше незаконність) призначення пані Боженко Н. В. , на відповідну посаду судді. Причинно-наслідковий зв`язок факту незаконного призначення і перебування на посаді судді Боженко Н. В. , Позивач вбачає з огляду на хронологію фактичної сув`язі наступних історичних і юридичних фактів, які наведені у наступному аналітично-логістичному кластері відображених реальних подій у просторі і часі, які не потребують доказування у суді, та які антагонізують та йдуть урозріз із відповідним раніше або наразі чинним профільним законодавством, а саме: Посада Президента УРСР була заснована профільним законодавством УРСР, але жодна особа на цю посаду ніколи не обиралася; 1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум з нагоди прийняття Акту проголошення незалежності України; Посада Президента України визначена розділом У Конституції України (документ: 254к/96-ВР), яка не виносилася на всеукраїнський референдум для її затвердження. Уважно аналізуючи зміст викладений в самому Указі Президента України від 28 грудня 2010 року №1290/2010 «Про призначення суддів», яким Боженко Н. В. було призначено на відповідну відповідальну посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду, слід констатувати той неспростовний факт, який також не потребує доказування у суді, що у формулюванні статті | даного указу, а саме: «Призначити строком на п`ять років у місцевих адміністративних судах на посади:...» відсутнє ключове визначення юридичної дії у вигляді слова «ВПЕРШЕ». В наступній частині формулювання статті І даного указу, а саме: «...судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду БОЖЕНКО Наталію Василівну » - відсутнє ключове юридичне визначення у вигляді слово-означення «ПРОФЕСІЙНОГО». Фіксуючи свідоме порушення варто зазначити, що призначення в такий спосіб Боженко Н. В. на відповідну відповідальну посаду судді без ключових юридичних визначень в тексті указу у вигляді слів «ВПЕРШЕ» і «ПРОФЕСІЙНОГО», фактично суперечить нормам прямої дії самої Конституції України.

Дослідивши подану позивачем заяву про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Боженко Н.В., суддя зазначає наступне.

Згідно приписів Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право відводу (самовідводу).

Відповідно до ч.1 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно вимог ч.ч. 2, 3 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.39 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначені підстави для відводу (самовідводу) судді, при цьому також визначено порядок здійснення такого відводу (самовідводу).

При цьому, відвід повинен бути вмотивований, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Обставини, вказані позивачем у заяві про відвід судді, ґрунтуються на суб`єктивних уявленнях позивача про належний стан врегулювання суспільних відносин та способу застосування діючих в державі правових актів, що не може бути підставою для відводу.

Інших підстав, передбачених статтями 36 та 37 Кодексу адміністративного судочинства України для відводу судді, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивач загалом лише висловлює незгоду із чинними правовими актами та станом нормативно-правового врегулювання суспільних відносин, суд вважає заяву позивача про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Боженко Н.В. необґрунтованою.

Згідно з ч.4 ст.40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Враховуючи вищевикладене, заяву про відвід належить передати на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, визначеному визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 241, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід головуючому судді в адміністративній справі №160/11463/26 - визнати необґрунтованою.

Передати матеріали адміністративної справи №160/11463/26 для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу, для вирішення питання про відвід судді.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включатися до апеляційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя Н.В. Боженко