Ухвала суду № 136629827, 18.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

18 травня 2026 р.Справа №160/12049/26Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 адвоката Мироненко Наталії Юріївни про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

-визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби позивача на підставі підп. «ж» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу) враховуючи закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, що викладена у листі військової частини НОМЕР_1 №3969 від 24.04.2026;

-визнати протиправним та скасувати Наказ командира ВЧ НОМЕР_1 №59 від 01.03.2026 в частині продовження дії попереднього контракту про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ понад встановлений строк на період дії воєнного стану до оголошення демобілізації молодшому сержанту ОСОБА_1 командиру відділення 3 самохідного артилерійського взводу 4 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону з 02.03.2026;

-зобов`язати відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 13.04.2026 №13/4-1 про звільнення із військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;

-зобов`язати відповідача звільнити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової служби на підставі пп. «ж» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з закінченням строку служби, враховуючи, що він не висловив бажання продовжувати військову служб, враховуючи закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану;

-зобов`язати відповідача повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути Рапорт ОСОБА_1 №14/4-3 від 14.04.2026 про виплату третьої частину ОГВ передбаченої п.15 Порядку, затвердженого Постановою КМУ №153 від 11.02.2025;

-зобов`язати відповідача виплатити ОСОБА_1 третьої частину одноразової грошової винагороди за проходження служби в бойових умовах у розмірі 500000 гривень, передбаченої п. 15 Порядку, затвердженого Постановою КМУ №153 від 11.02.2025.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст. 161 КАС України.

Ухвалою суду від 12.05.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позову.

14.05.2026 представником позивача адвокатом Мироненко Н.Ю. подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:

-заборонити Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії щодо переміщення (направлення) молодшого сержанта ОСОБА_1 по службі поза межі військової частини НОМЕР_1 , у тому числі, переміщувати його за межі військової частини НОМЕР_1 та/або направляти до будь-якої іншої військової частини, навчального центру, підрозділу чи місця проходження військової служби, в тому числі, для безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави агресора, до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 , третя особа Міністерство Оборони України, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії;

-на час розгляду справи зупинити дію Наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №59 від 01.03.2026 в частині продовження дії попереднього контракту про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ понад встановлений строк на період дії воєнного стану до оголошення демобілізації молодшому сержанту ОСОБА_1 командиру відділення 3 самохідного артилерійського взводу 4 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону з 02.03.2026.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що відмова відповідача у звільненні з військової служби та одностороннє продовження відповідачем строку дії контракту є очевидно протиправними. Враховуючи те, що норма статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, якщо такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, під час дії правового режиму воєнного стану є логічно вивіреною, зміст якої тлумачиться однозначно. Таким чином ОСОБА_1 підлягає звільненню з військової служби на підставі п.п. «ж» п.3 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Командиром ВЧ НОМЕР_1 , приймаючи наказ №59 від 01.03.2026, проігноровано положення закону та безпідставно продовжено контракт укладений із ОСОБА_1 . Крім того, умови укладеного з позивачем Контракту 02.03.2023 не передбачають автоматичну його пролонгацію, не передбачають одноособового змінення, доповнення умов, так само й не передбачають можливості сторін одноособово продовжувати дію зазначеного Контракту або укладати новий контракт, після завершення дії попереднього. З урахуванням наведеного, наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки переміщення чи переведення позивача з військової частини НОМЕР_1 до іншої військової частини може призвести до ускладнення або неможливості виконання рішення суду у цій справі в подальшому, оскільки після переведення позивача військова частина НОМЕР_1 не буде належним відповідачем та особою, яка наділена компетенцією приймати рішення про скасування рішення, щодо продовження строку дії контракту та враховуючи також наявні ознаки існування явної небезпеки заподіяння шкоди життю та здоров`ю позивача до ухвалення рішення у справі, а також шкоди правам та інтересам позивача не вжиття таких заходів може значно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у цій справі та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до направлення його до зони бойових дій, після чого це унеможливить його звільнення вчасно та виведення з бойових позицій, у випадку задоволення позовних вимог.

Положенням частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням приписів частини першої статті 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану представником позивача заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).

З огляду на приписи наведеної статті, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

У спірному випадку ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 .

Суд зазначає, що предметом заявленого позову є дії відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби позивача на підставі підп. «ж» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що викладена у листі військової частини НОМЕР_1 №3969 від 24.04.2026, та наказ командира ВЧ НОМЕР_1 №59 від 01.03.2026 в частині продовження дії попереднього контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України понад встановлений строк на період дії воєнного стану до оголошення демобілізації молодшому сержанту ОСОБА_1 командиру відділення 3 самохідного артилерійського взводу 4 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону з 02.03.2026.

За змістом заяви про забезпечення позову, підставою для звернення до суду із цим позовом є, на переконання позивача, протиправні дії відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби та наказ №59 від 01.03.2026, яким продовжено дію попереднього контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України з позивачем понад встановлений строк на період дії воєнного стану до оголошення демобілізації, оскільки строк контракту закінчився, а позивач не висловив бажання продовжувати військову службу.

Отже, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач наголошує на очевидній протиправності рішень відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби та щодо продовження строку дії контракту, що у даному випадку не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача у разі задоволення пред`явленого ним позову, зумовить необхідність докладати значні зусилля для поновлення цих прав у спірних правовідносинах або навіть може призвести до незворотніх наслідків.

Щодо «очевидності» ознак протиправності дій відповідача та порушення прав позивача оскаржуваними діями (рішеннями), суд зазначає, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони (рішення, дії чи бездіяльність) повинні свідчити про протиправність поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності рішень, дій/бездіяльності у спірних правовідносинах, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що таке рішення, дії (бездіяльність) явно суперечать вимогам закону за критеріями, передбаченими ч.2 ст.2 КАС України, порушують права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

При цьому, твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Безумовно, рішення чи дії/бездіяльність суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

В даному випадку представником позивача не надано належних та допустимих доказів очевидності ознак протиправності рішень відповідачів у спірних правовідносинах поза розумним сумнівом, що в свою чергу, має бути досліджено судом при вирішенні справи під час судового розгляду.

При цьому, доводи представника позивача про непогодження з рішеннями відповідачів щодо відмови у звільненні з військової служби та щодо продовження дії попереднього контракту не вказують на очевидність ознак протиправності таких рішень суб`єкта владних повноважень, а судження представника позивача щодо цього мають оціночний, тобто суб`єктивний характер.

Наведеним обставинам може бути надана правова оцінка при розгляді справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу, що пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України чітко визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Оскільки в оскаржуваних рішеннях, як стверджує представник позивача, йдеться про відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби, про продовження дії контракту про проходження військової служби, а представник позивача у якості забезпечення позову просить заборонити Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії щодо переміщення (направлення) позивача по службі поза межі військової частини НОМЕР_1 , у тому числі, переміщувати його за межі військової частини НОМЕР_1 та/або направляти до будь-якої іншої військової частини, навчального центру, підрозділу чи місця проходження військової служби, в тому числі, для безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території державиагресора, то фактично йдеться про зупинення реалізації можливих рішень відповідача, в т.ч. іншого суб`єкта владних повноважень, по відношенню до позивача, що не стосується предмету заявленого спору у цій справі.

Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Крім того, відповідно до пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України, в редакції Закону України від 08.07.2022 № 2359-ІХ, чинній з 27.07.2022, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Таким чином, повноваження суду обмежені у застосуванні заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Отже, зміст заяви про забезпечення позову не дозволяє дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно з положень статті 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, оскільки представником позивача жодних доказів, у розумінні статей 73, 76 КАС України, на підтвердження вказаних у заяві обставин не надано, доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду надано не було.

За таких обставин, наведені доводи у межах поданої заяви про забезпечення позову не є достатніми та обґрунтованими, у зв`язку із чим суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Водночас, суд наголошує, що порушене право позивача буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде встановлено судом під час розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Мироненко Наталії Юріївни про забезпечення позову відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та у строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.М. Бухтіярова