Рішення № 136629265, 19.05.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 травня 2026 р. Справа № 120/6288/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправні дії органу місцевого самоврядування щодо відмови повернути кошти, які помилково сплачені, а тому вважає, що відповідача слід зобов`язати повернути помилково сплачені кошти в сумі 810 грн.

Ухвалою від 12.05.2025 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу (його представнику) усунути недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 11.06.2025 ОСОБА_1 продовжено строк для усунення недоліків, що визначені ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.05.2025.

30.06.2025 на виконання вимог ухвали від 12 травня 2025 року позивачем подано до суду заяву.

Ухвалою від 07.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні, відповідно до положень ст. 262 КАС України). Цією ж ухвалою витребувано у позивача належним чином засвідчену копію листа Вінницької міської ради або ж листа Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, яким представнику ОСОБА_1 відмовлено у поверненні помилково сплачених коштів.

16.07.2025 подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначає, що відповідно до заяв ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, державній реєстрації підлягало право власності за ОСОБА_3 , на земельні ділянки з кадастровими номерами 0520687600:02:007:0190 та 0520687600:02:007:0192, а не за ОСОБА_1 . Додатками до заяви були надані документи на підтвердження сплати адміністративного збору за державну реєстрацію. Докази на підтвердження факту наявності у гр. ОСОБА_1 інвалідності ІІ групи матеріали реєстраційної справи не містили.

Окрім того, в рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 17.10.2024 по справі 120/6208/24 встановлено, що не підлягають задоволенню вимоги щодо повернення сплаченого адміністративного збору в сумі 810 грн., оскільки стороною позивача самостійно здійснено сплату адміністративного збору, на момент подання заяв, докази на підтвердження факту наявності ОСОБА_1 інвалідності ІІ групи, що могло б слугувати підставою для звільнення від такої сплати, матеріали справи не містять.

Разом з тим, позивач витребувані ухвалою суду від 07.07.2025 докази до суду не надав, хоча вказану ухвалу отримав 21.07.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно розпорядження №37 від 18.03.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл адміністративних справ, які перебували у провадженні судді - Яремчука Костянтина Олександровича.

Автоматизованою системою документообігу суду в порядку, встановленому ст. 31 КАС України, визначено головуючу суддю у цій справі - Віятик Наталію Володимирівну.

Ухвалою від 24.03.2026 дану адміністративну справу прийнято до свого провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні в ній докази суд встановив наступне.

13.12.2023 року на адресу департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради надійшла скарга гр. ОСОБА_2 щодо повернення адміністративного збору в сумі 810 грн (адміністративний збір) + 60 грн (банківські послуги) на загальну суму 870 грн.

Листом від 01.01.2024 за вих. №П/01/105284/01-04 надано відповідь департаментом адміністративних послуг Вінницької міської ради, в якій, серед іншого, зазначено, документ, що підтверджує право суб`єкта речового права на звільнення від сплати адміністративного збору за державну реєстрацію права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 0520687600:02:007:0190 та 0520687600:02:007:0192, не подавався. При цьому, 15.12.2023 державними реєстраторами прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій. Статтею 34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі відмови у проведенні реєстраційних дій адміністративний збір не повертається.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17.10.2024 по справі 3120/6208/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Негай Тетяни Володимирівни, державного реєстратора прав на нерухоме майно Кириченко Олени Василівни, виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання рішень та дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення майнової та моральної шкоди, задоволено частково.

У даному рішенні суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню вимоги щодо повернення сплаченого адміністративного збору в сумі 810 грн., оскільки стороною позивача самостійно здійснено сплату адміністративного збору, на момент подання заяв, докази на підтвердження факту наявності ОСОБА_1 інвалідності ІІ групи, що могло б слугувати підставою для звільнення від такої сплати, матеріали справи не містять.

В подальшому, 02.12.2024 на адресу департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради подана скарга гр. ОСОБА_2 щодо повернення адміністративного збору в сумі 810 грн (адміністративний збір) + 60 грн (банківські послуги) на загальну суму 870 грн.

Листом виконавчого комітету Вінницької міської ради від 11.12.2024 року за вих. №А/01/87331/01-00-10 надано відповідь, в якій повідомлено, з посиланням на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.10.2024, про відсутність підстав для повернення адміністративного збору в сумі 810 грн та коштів сплачених за банківські послуги у розмірі 60 грн. Крім того зазначено, що до скарги не додано доказів на підтвердження представництва інтересів гр. ОСОБА_1 , а термін дії посвідчення № НОМЕР_1 виданого на ім`я ОСОБА_1 закінчився 30.09.2024.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон), Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 за № 1127 (далі - Порядок № 1127), іншими нормативно-правовими актами.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

За приписами п. 2 ч. 3 ст. 10 Закону державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно з частиною другою статті 18 зазначеного Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зобов`язує державного реєстратора перевіряти документи та/або відомості подані для державної реєстрації на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації.

Плата (адміністративний збір) за проведення реєстраційних дій та за надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначається статтею 34 Закону.

Відповідно до частини 8 статті 34 Закону адміністративний збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому подаються відповідні документи для проведення державної реєстрації прав, та округлюється до найближчих 10 гривень.

Адміністративний збір справляється за одну надану послугу у сфері державної реєстрації прав.

У разі надання однієї послуги у сфері державної реєстрації прав одночасно усім співвласникам нерухомого майна адміністративний збір справляється один раз у повному обсязі.

У разі надання однієї послуги у сфері державної реєстрації прав співвласникам нерухомого майна окремо один від одного адміністративний збір справляється у повному обсязі з кожного із співвласників.

У разі відмови у проведенні реєстраційних дій адміністративний збір не повертається.

У разі відкликання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень адміністративний збір підлягає поверненню.

Згідно частини 9 статті 34 Закону звільняються від сплати адміністративного збору під час проведення державної реєстрації речових прав:

1) фізичні та юридичні особи - під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені до проведення державної реєстрації прав у порядку, визначеному цим Законом;

2) громадяни, віднесені до категорій 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, віднесені до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов`язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;

4) громадяни, віднесені до категорії 4 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і проживають або постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що станом на 1 січня 1993 року вони прожили або відпрацювали в цій зоні не менше чотирьох років;

5) особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, особи з числа учасників антитерористичної операції, учасників здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, яким надано статус особи з інвалідністю внаслідок війни або учасника бойових дій, та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;

6) особи з інвалідністю I та II груп;

6-1) громадяни України, об`єкт нерухомого майна яких знищений внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, - під час проведення державної реєстрації припинення права власності у зв`язку із знищенням об`єктів нерухомого майна та державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, придбані (проінвестовані/профінансовані) з використанням житлового сертифіката на придбання об`єкта житлової нерухомості;

7) Національний банк України;

8) органи державної влади, органи місцевого самоврядування;

9) інші особи за рішенням сільської, селищної, міської ради, виконавчий орган якої здійснює функції суб`єкта державної реєстрації прав.

У разі якщо державна реєстрація права власності або інших речових прав, похідних від права власності, проводиться у строки менші, ніж передбачені статтею 19 цього Закону, особи, визначені пунктами 1-9 цієї частини, не звільняються від сплати адміністративного збору.

Адміністративний збір не справляється за внесення до записів Державного реєстру прав змін, пов`язаних із приведенням у відповідність із законами України у строк, визначений цими законами.

Відповідно до частини 2 статті 45 Бюджетного кодексу України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

На виконання зазначеної статті Кодексу наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 затверджений "Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" (далі - Порядок №787), положення якого встановлюють порядок взаємодії державних органів (казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету).

Відповідно до пункту 5 Порядку №787 повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов`язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб`єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).

За умови інформаційно-технологічних можливостей органу, що контролює справляння надходжень бюджету, головного управління Казначейства, Казначейства платник може подати заяву до такого органу в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу. В електронній заяві також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку платнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним.

Разом із заявою про повернення (перерахування) коштів з бюджету платником подається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.

Представництво законних інтересів платника з питань повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів (зборів), що визначені відповідним законодавством (крім платежів (зборів), контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби), у тому числі для отримання коштів, може здійснювати уповноважена особа на підставі закону або довіреності відповідно до Цивільного кодексу України (далі - уповноважена особа) з обов`язковим наданням документа, що підтверджує відповідні повноваження, оформленого відповідно до вимог законодавства, або копії такого документа, засвідченої належним чином.

Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету в електронній формі подається з обов`язковим накладанням електронного підпису платника або уповноваженої особи, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». До заяви одночасно подається копія: платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету, судового рішення, засвідчена належним чином (у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) та грошового стягнення за адміністративні правопорушення), документа, що підтверджує відповідні повноваження уповноваженої особи, засвідчена належним чином.

Відтак, суд зауважує, що відповідно до частини 2 статті 45 Бюджетного кодексу України та положень Порядку № 787, правовою підставою для повернення коштів є встановлення факту їхнього помилкового (безпідставного) або надмірного (понад встановлений розмір) зарахування до бюджету.

Водночас судом встановлено, що кошти у сумі 810 грн були сплачені ОСОБА_1 самостійно, цілеспрямовано та на належні бюджетні реквізити як обов`язковий платіж за подання заяв про державну реєстрацію речових прав № 58484597 та № 58483318 від 12.12.2023 року.

Натомість, оскільки на момент здійснення платежу існувала реальна правова підстава (звернення за отриманням адміністративної послуги), ці кошти були зараховані до бюджету правомірно і не мають юридичного статусу «помилково сплачених коштів».

Ба більше, позивачем до заяви не було додано оригіналу або копії платіжної інструкції (квитанції, чека) на суму 810 грн. За відсутності первинного фінансового документа ідентифікувати платіж, перевірити факт його зарахування на відповідний казначейський рахунок та встановити його помилковість є юридично та технічно неможливим.

Окрім того, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17.10.2024 року у справі № 120/6208/24, яке набрало законної сили, вже досліджено питання правомірності утримання цих самих 810 грн адміністративного збору. Суд у зазначеній справі дійшов чіткого висновку, що вимоги щодо повернення збору задоволенню не підлягають, оскільки на момент подання заяв матеріали не містили доказів наявності у ОСОБА_1 інвалідності ІІ групи, яка б звільняла його від такої сплати.

Згідно з частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, в адміністративній, цивільній або господарській справі, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факт правомірності зарахування та утримання коштів бюджетом станом на момент грудня 2023 року є преюдиційним і не підлягає перегляду в межах цього судового розгляду.

Окрім того суд звертає увагу, що Порядок № 787 є імперативним підзаконним актом Міністерства фінансів України, який чітко визначає умови, за яких контролюючий орган має право ініціювати повернення коштів.

Згідно з пунктом 5 Розділу І Порядку № 787, разом із заявою про повернення коштів з бюджету платником обов`язково подається: оригінал або копія платіжної інструкції; документ, що підтверджує відповідні повноваження уповноваженої особи (у разі подання заяви представником); а також документи, що підтверджують право на пільгу.

Судом встановлено, що при зверненні до відповідача із заявою від 02.12.2024 року, гр. ОСОБА_2 , який підписав заяву як представник ОСОБА_1 , повністю знехтував вимогами Порядку № 787 та не надав відповідачу встановленого законом обов`язкового пакета документів, зокрема:

- не надано жодного документа (довіреності, ордера, договору), який би підтверджував повноваження Аврамича А.С. представляти інтереси платника ОСОБА_1 та розпоряджатися його фінансовими правами;

- не надано чинного документа на підтвердження пільги ОСОБА_1 (оскільки надане раніше посвідчення втратило чинність 30.09.2024);

- не надано оригіналу або копії платіжної інструкції (квитанції, чека), яка підтверджувала факт та суму перерахування коштів до бюджету, що позбавило відповідача можливості ідентифікувати платіж відповідно до вимог Порядку № 787.

За таких обставин, оскільки до відповідача не надходило належним чином оформленої заяви із повним пакетом передбачених Порядком № 787 документів від уповноваженої особи, у відповідача не виникло і не могло виникнути правового обов`язку щодо формування Подання до органів Казначейства. Дії відповідача щодо відмови у поверненні коштів листом від 11.12.2024 року є повністю законними, обґрунтованими та вчиненими у спосіб, визначений Бюджетним кодексом України.

Окрім того, суд також враховує, що відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Преамбулою Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон 393/96-ВР) визначено, що Закон України "Про звернення громадян" регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Статтею першою Закону № 393/96-ВР встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально - економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненням громадян, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 393/96-ВР, слід розуміти викладені в письмовій формі або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Відповідно до ст. 16 Закону № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

Скарги на рішення загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності, а також на рішення вищих державних органів вирішуються в судовому порядку.

Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками.

Скарга в інтересах громадянина за його уповноваженням, оформленим у встановленому законом порядку, може бути подана іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність.

До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.

Особливості розгляду скарг громадян на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно визначаються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно положень статті 17 Закону № 393/96-ВР скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.

Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.

Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством України.

Статтею 20 Закону № 393/96-ВР визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Разом з тим, стаття 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.

Судом встановлено, що скарга ОСОБА_2 щодо повернення коштів надійшла на адресу Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради 02.12.2024 року.

На виконання вимог статей 15 та 16 Закону України «Про звернення громадян», відповідачем в межах визначеного статтею 20 цього ж Закону надано офіційну відповідь. У зазначеній відповіді відповідач, діючи в межах повноважень, визначених Законом України «Про звернення громадян» належним чином мотивував відсутність підстав для повернення коштів.

Таким чином, відповідач повністю виконав свої обов`язки, передбачені Законом України «Про звернення громадян», а направлена заявнику відповідь від 11.12.2024 року є результатом розгляду скарги.

З огляду на вищевикладене суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення даного позову.

При вирішенні даної справи суд враховує, що рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення ними своїх владних (управлінських) функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України. Проте обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Однак, у даному випадку таких підстав судом встановлено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Згідно з нормами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат у цій справі судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Вінницька міська рада Вінницької області (вул. Соборна, буд. 59, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 25512617)

Суддя Віятик Наталія Володимирівна