Ухвала суду № 136628805, 18.05.2026, Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/668/26

Провадження №1-кс/726/349/26

Категорія

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2026 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:

слідчого судді: ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника ОСОБА_4 , який діє від імені та в інтересах ФОП ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 72025261010000020 від 06.05.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст 212, ч.1 ст.201-3 КК України,-

ВСТАНОВИВ :

Адвокат ОСОБА_6 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту на майно, в якому вказує, що 04.03.2026 року ТУ БЕБ у Чернівецькій області в межах кримінального провадження № 72025261010000020 від 06.05.2025 року на підставі ухвали Садгірського районного суду м. Чернівці від 25.02.2026 року проведено обшук на земельній ділянці у с. Волока Чернівецького району Чернівецької області, титульним власником якої є ОСОБА_7 . За результатами обшуку вилучено майно, яке, за твердженням заявниці, належить їй як фізичній особі-підприємцю, а саме: тканини, сітки, фурнітура, лента, нитки, корсетний шнур, замки та інші товари, перелік яких міститься у протоколі обшуку від 04.03.2026 року.

05.03.2026 року прокурор Чернівецької обласної прокуратури звернувся до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, яке ухвалою слідчого судді Садгірського районного суду м. Чернівці від 10.03.2026 року було задоволено. Як зазначає заявниця, розгляд питання про арешт майна здійснювався без її участі, оскільки орган досудового розслідування не повідомив суд про неї як власника майна.

Заявниця вказує, що не погодилась із вказаною ухвалою та зверталась із апеляційною скаргою, у задоволенні якої Чернівецьким апеляційним судом відмовлено, при цьому апеляційний суд роз`яснив право звернення до суду першої інстанції у порядку ст. 174 КПК України.

Також заявниця зазначає, що неодноразово зверталась до слідчого судді з клопотаннями про скасування арешту майна, однак ухвалами від 23.04.2026 року та 05.05.2026 року у задоволенні таких клопотань відмовлено з мотивів триваючого досудового розслідування та наявності постанови детектива про визнання майна речовими доказами.

Разом з тим, заявниця вважає, що на даний час у подальшому застосуванні арешту відпала потреба, оскільки з моменту накладення арешту органом досудового розслідування не проведено жодних слідчих чи процесуальних дій із арештованим майном, не призначено та не проведено жодної експертизи, а в кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру.

Крім того, заявниця зазначає, що арештоване майно фактично залишено у володінні сім`ї ОСОБА_8 та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 . За твердженням заявниці, орган досудового розслідування не вчиняв жодних дій щодо огляду майна, відбору зразків чи проведення експертних досліджень, а тому арешт майна фактично використовується як засіб обмеження її господарської діяльності.

У клопотанні заявниця також посилається на те, що є фізичною особою-підприємцем, здійснює підприємницьку діяльність у сфері торгівлі текстильними товарами понад 25 років, а арешт усього товарного залишку фактично паралізував її господарську діяльність у період весільного сезону. Зазначає, що арештоване майно належить їй як ФОП, було ввезене на митну територію України з дотриманням вимог законодавства та не має правового зв`язку з діяльністю ТОВ «Весільний Світ», учасником якого вона є.

У зв`язку з наведеним заявниця просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Садгірського районного суду м. Чернівці від 10.03.2026 року на майно, яке належить ФОП ОСОБА_5 та перебуває на відповідальному зберіганні за адресою: Чернівецька область, Чернівецький район, с. Волока, вул. Александри В., 13Б.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 клопотання підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним у ньому, просив арешт скасувати.

Прокурор в судовому засіданні заперечив проти заявленого клопотання про скасування арешту. Зазначив, що вилучені речі мають доказове значення у кримінальному провадженні. В даний час здійснююється перевірка походження товарів та інші слідчі дії, а тому арешт майна на даному етапі досудового розслідування є доцільним з метою збереження речових доказів до встановлення обставин, які мають суттєве значення у кримінальному провадженні.

Вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання враховуючи таке.

Встановлено, що підрозділом детективів Територіального управління Бюро економічної безпеки у Чернівецькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 72025261010000020 від 06.05.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст 212, ч.1 ст.201-3 КК України.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, службові особи ТОВ «Весільний Світ» (код за ЄДРПОУ 44913167), протягом 2023-2025 року з метою мінімізації податкових зобов`язань, шляхом внесенні завідомо неправдивих відомостей до Єдиного реєстру податкових накладних в частині відображення занижених цін постачання на реалізовану продукцію пов`язаної з імпортом текстильних товарів (тканини) на території Чернівецької області, ухилилися від сплати податку на прибуток понад 7 млн грн.

За результатами проведеного аналітичного дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Весільний Світ» та складеного аналітичного продукту №23.22/2.1/76-25 від 14.11.2025, встановлено, що у період 20232025 рр товариством, у порушення вимог ПК України, умисно занижено задекларовані доходи шляхом встановлення нереально низьких цін на тканини при їх реалізації платникам єдиного податку. Наслідком таких дій стало ухилення від сплати обов`язкових платежів на загальну суму 52 734 957,00 грн.

Також стверджується, що службові особи ТОВ «Весільний Світ», діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою одержання незаконної вигоди, протягом 2025 рокуорганізували та реалізували схему незаконного переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю та без належного митного оформлення, шляхом ввезення товарів через підставних юридичних осіб-імпортерів, у тому числі ТОВ «СК Карго», а також інших суб`єктів господарювання, які використовувалися для прикриття протиправної діяльності, що призвело до ухилення від сплати податків у значних розмірах.

Слідчим суддею встановлено, що 04.03.2026 на підставі ухвали слідчого судді Садгірського районного суду м. Чернівці від 25.02.2025 справа проведено обшук у складських приміщенняхза адресою: Чернівецька обл., Чернівецький р-он, с. Волока, вулиця Александрі В., 13Б, під час проведення якого виявлено та вилучено текстильну продукцію без підтверджуючих щодо походження документів.

Ухвалою слідчого судді Садгірського районного суду м. Чернівці від 10.03.206 року накладено арешт на вилучене майно, яке згідно протоколу обшуку від 04.03.2026 року складається зі 166 одиниць речей, серед яких тканини, сітки, фурнітура, лента, нитки, корсетний шнур, замки тощо. Вказані речі були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

В ухвалі обгрунтовано, що повернення вилученого майна може привести до його зникнення, втрати, або настанню інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Арешт накладено з метою збереження речових доказів, оскільки вилучені речі є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212, ст.203-1 КК України.

Заявниця ОСОБА_5 стверджує, що саме вона є власником арештованого майна, як фізична особа-підприємець. Водночас, вона є учасницею (засновницею) ТОВ «Весільний Світ» (код ЄДРПОУ 44913167), тобто має корпоративні права в цьому товаристві. Крім того, вона є власницею торговельних марок «Весільний світ» та «Весільний світ is wedding world» (свідоцтва № 268175 та № 268190 від 10.12.2019 року), і саме за її замовленням на заводах-виробниках здійснюється маркування товару.

Зазначає, що кожна одиниця арештованого майна була особисто ввезена ОСОБА_5 як ФОП на територію України з повним дотриманням митного законодавства та сплатою митних платежів на загальну суму понад 12 995 000,00 грн, про що надає пакет митних декларацій, інвойсів, SWIFT-платежів та платіжних інструкцій.

Вирішуючи питання щодо можливості скасування арешту, слідчий суддя вважає за необхідне вказати про таке.

Згідно з ч.1, 2 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2, 3, 11 статті 171 визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Однак, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Разом із тим, відповідно до положень ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя вважає необґрунтованою позицію заявника про те, що у органу досудового розслідування було достатньо часу для проведення всіх можливих слідчих дій, а також те, що необхідність у арешті, в даний час, відпала.

Спростовуючи вищевказані покликання представника заявника, вважаю за необхідне наголосити, що в ухвалі слідчого судді про накладення арешту зазначено, що прокурором було доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України та зазначено, що за вказаних обставин, арешт буде найбільш доцільним та ефективним способом збереження речових доказів, а потреби досудового розслідування в даному випадку, виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого. У свою чергу, незастосування такого виду забезпечення кримінального провадження може унеможливити збереження речових доказів, призвезти до їх втрати.

Крім того, слідчий суддя вважав, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження відповідатиме принципу розумності та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, заборона користування, відчуження та розпорядження майном не понесе надмірного обтяження для особи та, напротивагу, забезпечить виконання завдань кримінального провадження.

Відтак, враховуючи положення ст.ст. 170-173, 175 КПК України, слідчий суддя виснував, що заявлене клопотання є обґрунтованим, відповідає встановленим вимогам щодо форми, змісту та суті, а захід забезпечення кримінального провадження, який просить застосувати сторона обвинувачення, в даному випадку відповідає критеріям законності, переслідує легітимну мету, є виправданою, доцільною, достатньою, пропорційною втручанню у право на мирне володіння майном.

Безперечно, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи. Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У цьому контесті важливим є те, що вказане майно було вилучено та арештовано близько двох місяців тому, а тому, наразі, відсутні підстави стверджувати про те, що майно утримується тривалий час, що є непропорційним втручанням у право особи на мирне володіння майном. У даному кримінальному провадженні проводяться слідчі та процесуальні дії, орган досудового розслідування вживає заходи, спрямовані на повне та об`єктивне дослідження обставин кримінального провадження. Позиція обвинувачення щодо версії викладених подій, а також і пояснення заявниці та інших осіб, потребують додаткової перевірки під час досудового розслідування, шляхом повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, що, у свою чергу, потребує деякого часу. До встановлення органом досудового розслідування певного обсягу обставин кримінального провадження, накладення арешту на майно, на думку слідчого судді забезпечить можливість збереження справедливого балансу між правами власників майна та завданнями кримінального провадження.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вилучене майно, зважаючи на відповідність його критеріям, визначених ст. 98 КПК України, може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Разом із тим, слідчий суддя вважає за необхідне наголосити, що застосування такого західу забезпечення як арешт майна не може тривати безстроково, а арешт може втратити своє правове значення з плином часу. При цьому, з плином часу, вирішуючи питання про можливість такого утримання, належить визначити чи наявні в органу досудового розслідування підстави для подальшого утримання цього майна не лише з огляду на наявність правової підстави - ухвали слідчого судді, а виходячи з відношення вилученого майна до кримінального провадження, а також відношення власника майна до інкримінованого злочину. Безперервне, тривале утримання майна під арештом, якщо при цьому досудове розслідування не є ефективним, може нести надмірний тягар для власника.

Таким чином, оцінивши наведені обставини у їх сукупності, слідчий суддя виходить із необхідності забезпечення справедливого балансу між правом особи на мирне володіння майном та інтересами суспільства у належному здійсненні кримінального провадження.

На даному етапі досудового розслідування органом розслідування здійснюються слідчі та процесуальні дії, спрямовані на перевірку версії сторони обвинувачення та встановлення всіх істотних обставин кримінального правопорушення. Питання про їх правову природу та зв`язок із предметом доказування остаточно не вирішене, а тому ризик передчасного зняття арешту може негативно вплинути на повноту та ефективність розслідування. При цьому слідчий суддя не вважає спростованими доводи заявника про законність походження арештованих речей, однак такі обставини підлягають перевірці методами досудового розслідування, на що потрібен певний час.

З огляду на наявність сукупності обґрунтованих підстав вважати, що вилучене майно відповідає критеріям речових доказів у розумінні статті 98 Кримінальний процесуальний кодекс України, а також беручи до уваги, що розслідування є триваючим і не носить формального характеру, слідчий суддя доходить висновку, що втручання у право власності у вигляді арешту майна на цьому етапі є співмірним поставленій меті.

Враховуючи баланс приватних і публічних інтересів, суд вважає, що на теперішній час збереження арешту є необхідним для забезпечення завдань кримінального провадження, не створює очевидно надмірного чи непропорційного тягаря для власника майна та відповідає принципу розумної співмірності.

Таким чином, підстав для скасування арешту майна на даний час не встановлено, а тому арешт підлягає збереженню до часу, коли відповідні процесуальні підстави перестануть існувати, зміняться, чи слідчим суддею не буде встановлено нових суттєвих обставин, які матимуть місце з плином часу, або ж буде встановлено неефективність досудового розслідування що має наслідком порушення права особи на мирне володіння майном.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 22, 170-171, 174 КПК України , слідчий суддя,-

УХВАЛИВ :

У задоволенні клопотання про скасування арешту відмовити.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Слідчий суддяОСОБА_1