Рішення № 136628160, 19.05.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/2439/2026 Справа № 641/2561/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі головуючої судді Василенко О.Я., за участю секретаря судового засідання Кривенко А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (ТОВ «ФК «Позика») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

Представник ТОВ «ФК «Позика» Міньковська Анастасія Володимирівна звернулася до Слобідського районного суду міста Харкова через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 33656167 від 28.01.2022 у розмірі 23270 грн, а також судовий збір у розмірі 2662.40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500.00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 28.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» (ТОВ «ФК «ІРБІС», кредитодавець) та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір № 33656167 (далі-Договір), відповідно до якого відповідачу було надано грошові кошти (кредит) у розмірі 6500 грн. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, та 01.09.2025 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «Позика» укладений Договір факторингу №01092025/1, згідно з яким 01.09.2025 відбулося відступлення права вимоги за Договором у розмірі 23270 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 6500 грн.; заборгованість за відсотками становить 16770 грн.

Крім того позивач просить стягнути судовий збір та витрати на правову допомогу.

Відповідач правом на відзив не скористався.

Процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026 справа передана на розгляд судді Василенко О.Я.

Ухвалою судді від 24.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

18.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача Міньковської А.В. надійшло клопотання про витребування доказів, а саме про витребування у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо банківської карти відповідача та зарахування кредитних коштів.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання 23.04.2026 та 19.05.2026 не з`явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви з додатками та судових повісток на адресу її місця реєстрації відповідно до інформації з Реєстру територіальної громади міста Харкова. Поштові повідомлення повернулися з відміткою «адресат відсутній», що згідно зі ст. 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи зазначене, на підставі ст. 280 ЦПК України суд постановив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом

28.01.2022 між ТОВ «ФК «ІРБІС» (далі - Товариство) та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-комунікаційної системи Товариства укладено Договір про надання фінансового кредиту № 33656167 (далі Договір), відповідно до якого ТОВ «ФК «ІРБІС» надає відповідачу кредит у розмірі 6500,00 грн до 28.04.2022, за пільговою процентною ставкою у розмірі 2,6% у період з 28.01.2022 по 27.02.2022 та за стандартною процентною ставкою у розмірі 3% за користування кредитом у межах періоду з 28.02.2022 по 28.04.2022, з кінцевою датою повернення кредиту 28.04.2022.

Договір укладений через інформаційно комунікаційну систему (ІКС) Товариства, частиною якої є офіційний вебсайт Товариства, підписаний з боку відповідача ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 826578, отриманим ним на його фінансовий номер.

На виконання Договору Товариство видало кредит в сумі 6500,00 грн шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на банківський рахунок відповідача за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) відповідача НОМЕР_1 .

Кредит видано через платіжну систему iPay платіжного провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення», що підтверджується повідомленням платіжного провайдера від 21.10.2025 №3152_251021114255. Суд визнає вказаний документ належним доказом перерахування крщеитних кошів відповідачу, а тому дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивача ТОВ «ФК «Позика» про витребування у АТ КБ «ПриватБанк» додаткових доказів.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «Позика» укладено Договір факторингу №01092025/1, відповідно до якого на підставі Реєстру прав вимог (Додаток №1) та акту приймання-передачі реєстру прав вимог права вимоги до ОСОБА_2 за Договором перейшло до ТОВ «ФК «Позика». Платіжною інструкцією №6054383 від 02.09.2025 ТОВ «ФК «Позика» здійснило оплату фінансування за права вимоги.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, загальна сума заборгованості відповідача за Договором становить 23270 грн, з яких 6500,00 грн - заборгованість за сумою (тілом) кредиту; 16770,00 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

Отже, між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст.1047, 1055 ЦК України договір позики (кредиту) укладається у письмовій формі. Згідно із ч. 2 п.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому, відповідно до п.6 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Суд встановив, що Договір укладено за допомогою інформаційно-комунікаційної системи (ІКС), частиною якої є офіційний вебсайт Товариства у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію». Договір підписано з боку відповідача одноразовим ідентифікатором, що отриманий ним на його фінансовий номер, зазначений при реєстрації, що відповідає приписам п. 6 ст. 3 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», п. 12 ч. 1 ст. 1, ст.17 Закону «Про електронні довірчі послуги». Отже, оскільки Договір підписаний відповідачем шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, він укладений з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію».

На виконання Договору Товариство надало відповідачу кредит в сумі 6500,00 грн. Кредит надано через платіжну систему платіжного провайдера, що надає послуги позивачу. Отже, ТОВ ФК «ІРБІС» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, відповідно до умов Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що проце6нти нараховані в межах строку кредитування, за погодженими в Договорі процентними ставками.

На підставі Договору факторингу ТОВ ФК «ІРБІС» відступило позивачу права вимоги до відповідача за Договором. Відступлення права вимоги відповідає умовам Договору, а також положенням ст.1077, 1080, 1082 ЦК України. В силу вимог ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов`язанні позичальника за Кредитним договором відбулася заміна кредитора, а ТОВ «ФК «Позика» набуло статусу нового кредитора.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а саме в частині заборгованості за сумою отриманого кредиту 6500,00 грн та сумою нарахованих процентів за користування кредитом 16770,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат

За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвокат надав Договір про надання правової допомоги від 02.01.2026 №39493634/01 з ФОП Лівак Іванною Миколаївною, додаткова угода №33656167 від 16.02.2026 до договору, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та акт наданих послуг від 16.02.2026 на загальну суму 5500,00 грн. Між тим ні детальний опис робіт, ні акт наданих послуг не містять посилання на позовну заяву саме у цій справі, отже, надані документи не містять беззаперечних відомостей, що вказаний договір укладено саме для надання правничої допомоги саме у цій справі. Позовна заява підписана керівником позивача Міньковською А.В. Зважаючи, що процесуальні документи подано особою, яка перебуває у трудових відносинах з позивачем (є директором), його посада передбачає здійснення функцій з представництва позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки їх розумну необхідність не доведено.

Керуючись ст. 4, 10 - 13, 141, 263 - 265, 268, 273, 280 - 283, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «Позика» (ЄДРПОУ: 39493634, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_3 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО 380634) заборгованість за кредитним договором № 33656167 від 28.01.2022 у розмірі 23270 грн, а також судовий збір у розмірі 2662.40 грн.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.Я.Василенко