Рішення № 136627328, 19.05.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/5842/25

Номер провадження 2/404/1950/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропи вницького

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Котової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград», про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у червні 2025 року звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу виконуючого обов`язки генерального директора Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» від 14 травня 2025 року за № 5-с «Про оголошення догани ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ». На обгрунтування позову зазначив, що він працював на посаді механіка з експлуатації ТЗ автотранспортного цеху служби головного механіка Кропивницького ВКУ за трудовим договором більше 8 років. Згідно наказу від 14 травня 2025 року № 5-с його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану за невиконання ним посадових обов`язків при випуску автотранспорта, а саме: порушив пункт 2.1 посадової інструкції щодо не забезпечення щоденної перевірки технічного стану автотранспортної техніки перед виїздом на лінію. В даному наказі вказано, що він не проводив перед рейсовий технічний огляд автомобіля ГАЗ2705 номер державної реєстрації НОМЕР_1 , яким керуава водій ОСОБА_2 в результаті чого даний водій отримав травму у вигляді хімічного опіку. Вважає, що зазначений наказ є протиправним так як в наказі відсутні такі обов`язкові ознаки, як дата, час та місце вчинення дисциплінарного проступку, який на думку відповідача, було вчинено особисто ним; опис його конкретних дій або бездіяльності, які є дисциплінарним проступком; опис нормативних актів та посилання на конкретну складову (розділ, глава, пункт, підпункт) цих актів, які регламентують його дії та порушення яких, може характеризуватися, як дисциплінарний проступок; посилання на докази дисциплінарного проступку, які стали відомі відповідачу під час перевірки факту вчинення дисциплінарного проступку, якщо він мав місце. Вважає, що сама лише констатація неналежного виконання трудових обов`язків, без доведення протиправності і вини працівника у вчиненні дисциплінарного проступку, не може свідчити про порушення ним трудової дисципліни. Також посилається на пропущення строків притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалою судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 30 червня 2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання (а.с. 14).

Через канцелярію суду представником відповідача подано заяву (вх. № 46563 від 13.11.2025 року) про закриття провадження у справі з підстав передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, а саме: у зв`язку із відсутністю предмета спору. В обгрунтування поданої заяви зазначено, що наказ від 14 травня 2025 року за № 5-с «Про оголошення догани ОСОБА_1 , ОСОБА_2 », який є предметом спору у вказаній справі, було скасовано 08.08.2025 року при розірванні трудового договору за ініціативою позивача, про що видано наказ № 71-з від 08.08.2025 року про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 за статтею 38 Кодексу законів про працю України та наказ № 9-д від 08.08.2025 року «Про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення» (а.с. 22-27).

Ухвалою судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 05 лютого 2026 року у задоволенні заяви представника відповідача (вх. № 46563 від 13.11.2025 року) про закриття провадженні у справі за позовом ОСОБА_1 , до Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград», про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани, відмовлено та продовжено судове провадження. Судове засідання відкладено (а.с. 43).

Позивачем подано до суду додаткові пояснення у справі (вх. № 22080 від 07.05.2026 року), в яких вказує, що відповідачем подано докази поза межами визначеними процесуальною формою. Втім подані докази не спростовують позицію окреслену позивачем у позові. Вказує не відсутність пояснень, актів, експертних висновків чи інших доказів які б підтверджували порушення позивачем посадових обов`язків, заподіяння ним шкоди, його вину та причинний зв`язок між ними відповідачем (а.с. 84-88).

Представником відповідача подано до суду додаткові пояснення у справі (вх. № 22784 від 12.05.2026 року), в яких вказує, що відносно скасування оскаржуваного Позивачем наказу про накладення дисциплінарного стягнення, про що видано наказ № 9-д від 08.08.2025 року «Про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення», відповідач вважає, що обраний позивачем спосіб захисту щодо визнання незаконним та скасування наказу який вже скасовано не є належним, оскільки: не спрямований на відновлення та захист його порушених прав як працівника враховуючи припинені трудові відносини з власної волі позивача; не спрямований на відшкодування чи відновлення майнових прав позивача; унеможливлює виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог спрямованих на захист і відновлення порушених прав позивача, права якого як працівника порушено, через відсутність трудових відносин. Також зазначає, що чинним законодавством загалом та Кодексом Законів про Працю України зокрема, не встановлена відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку чи обрахованої іншим чином матеріальної компенсації працівнику при скасуванні накладеного дисциплінарного стягнення як самостійно роботодавцем так і органами уповноваженими на вирішення трудових спорів.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з посиланням на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обставини викладені в додаткових поясненнях до справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши учасників справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

Відповідно до наказу № 5-с від 14 травня 2025 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 , ОСОБА_2 », зокрема, за неналежне виконання посадових обов`язків в частині забезпечення щоденної перевірки технічного стану автотракторної техніки перед виїздом на лінію та при поверненні ОСОБА_1 , механіку (з експлуатації ТЗ) автотранспортного цеху служби головного механіка Кропивницького водопровідно-каналізаційного господарства, оголошено догану. Зазначено, що складеним актом розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку від 21.04.2025 (форма Н-1/П) було виявлено та проведено розслідування нещасного випадку, що стався на території виробничої бази Кропивницького ВКГ о 09 год 30 хв 17.03.2025 з водієм автотранспортного цеху ОСОБА_2 згідно висновків комісії відображених в Акті розслідування, нещасний випадок став наслідком самовільного ремонту автомобіля водієм автотранспортних засобів (ГАЗ-2705, легковий автомобіль, об. Двигуна 2,9 л.) 1 класу автотранспортного цеху служби головного механіка Кропивницького ВКГ ОСОБА_2 та не проведення перед рейсового технічного огляду транспортного засобу механіком (з експлуатації ТЗ) автотранспортного цеху служби головного механіка Кропивницького ВКГ ОСОБА_1 , який також не з`ясував чому автомобіль знаходився до 09 год 30 хв 17.03.2025 на парковці. Начальник відділу головного механіка служби головного механіка Кропивницького ВКГ ОСОБА_3 додає, що механіками взагалі не проводиться щоденний перед рейсовий огляд технічного стану транспортних засобів при виїзді на лінію. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.1 посадової інструкції механіка (з експлуатації) автотранспортного цеху служби головного механіка, зокрема, не забезпечив щоденну перевірку технічного стану автотракторної техніки перед виїздом на лінію та при поверненні. Своїми діями ОСОБА_2 допустив недбалість в своїй роботі, а саме: порушив вимоги з охорони праці (а.с. 5).

Відповідно до пояснень ОСОБА_1 від 01.05.2025 року 17.03.2025 року після 08-00 год проводився випуск на лінію автотранспортних механізмів. Перевіривши автомобіль ГАЗ-2705 НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , записи в шляхівці, проходження медогляду, технічний стан та комплектацію автомобіля не було виявлено відхилень від норм допустимих до експлуатації та стандартів. Автомобіль знаходився в справному стані, що було зафіксовано в шляхівці. Зауважень від водія не поступало. Ні про яке обслуговування автомобіля мова не велася. Про нещасний випадок йому стало відомо о 12-00 год від водії АТЦ (а.с. 6).

Згідно витягу з акта Н-1 пункт 4 17 березня 2025 року ОСОБА_2 звернувся в травматологічний пункт комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» Кропивницької міської ради» з приводу виробничої травми, діагноз: хімічний опік (газом) ІІ ст.. обох кистей (=1%) (а.с. 8).

Підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, відповідно до наказу № 5-с від 14.05.2025 року, слугував складений Акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, що стався 17 березня 2025 року о 09 годині 30 хвилин від 21 квітня 2025 року. Відповідно до пункту 8 Акту розслідування нещасного випадку, затвердженого 21.04.2025 року (форма № Н-1/П), комісією з розслідування нещасного випадку встановлено особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони праці та гігієни праці. Зокрема, за висновками комісії з розслідування нещасного випадку, ОСОБА_1 механік (з експлуатації ТЗ) відділу головного механіка Кропивницького водопровідно-каналізаційного господарства ОКВП «Дніпро-Кіровоград» порушив вимоги посадової інструкції механіка (з експлуатації), автотранспортного цеху, служби головного механіка Кіровоградського ВКГ, затвердженої в.о. генерального директора ОКВП «Дніпро-Кіровоград» 10.04.2024 року, а саме: пункт 2.1. не забезпечив щоденну перевірку технічного стану автотракторної техніки перед виїздом на лінію та при поверненні; пункт 3.2 не проконтролював дотримання водійським складом вимог експлуатації і утримання транспортних засобів; пункт 4.3 випустив на лінію техніку з несправностями, що впливають на безпеку руху (а.с. 51-61, 62-66).

Проте, перебуваючи у трудових відносинах позивач не оспорював застосовано до нього дисциплінарне стягнення і відповідно до наказу № 71-з (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 08 серпня 2025 року виданого Обласним комунальним виробничим підприємством «Дніпро-Кіровоград» ОСОБА_1 механіка (з експлуатації ТЗ) Кропивницького ВКГ звільнено за заявою працівника за статтею 38 Кодексу Законів про працю України, за власним бажанням (неповажна причина) (а.с. 24).

В подальшому позивачем видано наказ № 9-д від 08 серпня 2025 року «Про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення» у зв`язку з припиненням трудових відносин за ініціативою працівника на якого накладено дисциплінарне стягнення, враховуючи неможливість подальшої реалізації виховної та превентивної функції із забезпечення трудової дисципліни відповідно до вимог статей 21 та 139 Кодексу законів про працю України з метою якої було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани скасовано наказ від 14 травня 2025 року № 5-с «Про оголошення догани ОСОБА_1 , ОСОБА_2 » в частині оголошення догани ОСОБА_1 , механіку (з експлуатації ТЗ) автотранспортного цеху служби головного механіка Кропивницького водопровідного господарства.

За змістом частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту судом враховується його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. mutatis mutandis постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі № 6-32цс14).

За змістом частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків.

Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 Цивільного процесуального кодексу України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Задоволення судом позовної вимоги має з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, і той, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлену позовну вимогу взагалі не можна використати для захисту права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, таку вимогу не можна розглядати як спосіб захисту (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 36), 22 вересня 2020 року у справі № 127/18934/18).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав.

Згідно з частинами першою, другою статті 5 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Комплексний аналіз вказаних правових норм дозволяє виснувати про те, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором, та є ефективним. При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам, а також забезпечувати поновлення порушеного права. Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 31 серпня 2021 у справі № 903/1030/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 , постановах Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 923/364/19 та від 16 червня 2020 року у справі № 904/1221/19.

Крім того, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, провадження № 12-84гс20).

Згідно з пунктом 2 мотивувальної частини Рішення КСУ від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012 - невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

З урахуванням обставин встановлених судом у даній справі відносно скасування оскаржуваного позивачем наказу про накладення дисциплінарного стягнення, про що видано наказ № 9-д від 08.08.2025 року «Про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення», суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту щодо визнання незаконним та скасування наказу, який вже скасовано, не є належним, оскільки не спрямований на відновлення та захист його порушених прав як працівника враховуючи припинені трудові відносини з власної волі позивача; не спрямований на відшкодування чи відновлення жодних майнових прав позивача у спірних правовідносинах з урахування підстави позову та предмету позову в яких відсутні майнові вимоги; унеможливлює виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог спрямованих на захист і відновлення порушених прав позивача, права якого як працівника порушено, через відсутність трудових відносин.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально. Задоволення судом позовної вимоги має з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач.

Вказана правова позиція викладена в пункті 58 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 липня 2023 у справі № 757/31372/18-ц.

При цьому, заслуговує не увагу той факт, що позивачем в судовому засіданні неодноразово повідомлялось, що після ухвалення рішення в даній справі, він має намір звертатися до суду з іншими позовами до відповідача.

Водночас, визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани не з метою домогтися відновлення власного порушеного права або інтересу, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або приюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням цивільного судочинства, наведеними у частині першій статті 2 Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлені позовні вимоги не забезпечують поновлення порушеного права позивача та не приводять до відновлення порушеного права, зважаючи на намагання позивача створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати у відповідності до пункту 2 частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 5, 15, 16 Цивільного кодексу України, статтями 2, 10, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263, 265, 268, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , до Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград», про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани, відмовити.

Судові витрати залишити по фактично понесеними позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград», код ЄДРПОУ: 03346822, місцезнаходження: 25009, місто Кропивницький, вулиця Соборна, будинок № 19а.

Повний текст рішення суду складено 19.05.2026 року.

Суддя Фортечного районного

суду міста Кропивницького Людмила КУЛІНКА

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Л. Д. Кулінка