Рішення № 136626880, 15.05.2026, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/1449/25

Номер провадження 2/194/699/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Соколової Ю.І.,

за участю секретаря судового засідання Григор`євої А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №4343151 від 22.08.2021 у розмірі 59603,93 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 22.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4343151, підписаний відповідачем в електронній формі. Відповідно до умов кредитного договору, банк надає відповідачу споживчий кредит, а відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним кредитним договором. Відповідачем не виконано належним чином кредитні зобов `язання, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 59603,930 грн. 11.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір факторингу №12Т, за яким ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» отримало право грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача. Відповідач не виконав належним чином повністю умов кредитного договору, що і стало підставою звернення до суду.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2025 року цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, передано за підсудністю до Тернівського міського суду Дніпропетровської області.

23.02.2026 року справу передано на розгляд судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області Соколовій Ю.І.

Ухвалою судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області Соколової Ю.І. від 24.02.2026 року справу прийнято до свого провадження та повторно розпочато розгляд справи по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач до суду повторно не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини не явки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, але не з`явився в судове засідання без повідомлення причин та не подав будь-яких заперечень проти позову і позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 22.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено споживчий договір №4343151 року відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 15000,00 грн, строком на 6 днів до 28.08.2021, проценти за користування кредитом 1125,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту 1500,00 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 % від суми кредиту одноразово.

Пунктом 2.3.1.2 Договору передбачені умови пролонгації строку кредитування, за якими строк кредитування може бути збільшено до 60 днів.

Відповідно до п.6.3 Договору, приймаючи умови кредитного договору, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору (Правилами, Паспортом споживчого кредиту та графіком платежів).

Договір підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», та прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Відповідно до платіжного доручення № 54402427 від 22.08.2021 року, ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 на кратку НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 15000,00 грн відповідно до договору №4343151.

11.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №12Т, і останній став новим кредитором та отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором №4343151 від 22.08.2021 року.

Відповідно до Витягу з додатку до договору факторингу №12Т від 11.11.2021 року, ТОВ «Діджи Фінанс» набув право вимоги за кредитним договором №4343151 від 22.08.2021 року, боржник ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором становить 59603,93 грн, з яких сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14114,00 грн, заборгованість за процентами 43989,93 грн, заборгованість за комісією 1500,00 грн.

Доказів, які б спростовували факт укладення кредитного договору, факт відсутності заборгованості за вказаним кредитним договором відповідачем суду надано не було.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

У відповідності до частин 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підпису електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Кредитний договір, на підставі якого позивачем вимагається стягнення заборгованості, про який судом зазначено вище, був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача.

Отже, виходячи з вищенаведених положень Закону, правових позицій та встановлених обставин справи, суд бере до уваги те, що вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку кредиторами здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номери телефонів, адреса) були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, стороною відповідача до суду не надано, відомостей про те, що правомірність укладеного договору оскаржувалася, також суду не надано.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. В ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання в наслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц).

У справі встановлено, що для підписання договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовий ідентифікатор, відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», це свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали договір про надання кредиту.

Як вбачається із змісту кредитного договору між товариством та позичальником було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі щодо розміру кредиту, строку кредитування та сплати процентів.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем ОСОБА_1 таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Внаслідок неналежного виконання зобов`язань за Договором про споживчий кредит кредит №4343151 від 22.08.2021 заборгованість відповідача становить 59603,93 грн, з яких: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14114,00 грн, заборгованість за процентами 43989,93 грн, заборгованість за комісією 1500,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність заперечень з боку відповідача щодо наявної заборгованості та її розміру позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит №4343151 від 22.08.2021 в розмірі 59603,93 грн підлягають задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Така правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 13 січня 2021 по справі № 596/2305/18.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано суду копії: договору про надання правової допомоги № 42649746 від 05.05.2025, додаткову угоду №4343151 до Договору №42649746 про надання правової допомоги від 05.05.2025, детальний опис наданих послуг, акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 29.07.2025.

Отже, позивачем доведено розмір понесених ним витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с.21).

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 274, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України,

суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження за адресою: вул. Симона Петлюри, буд.21/1, м. Бровари, Київська область, 07406, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ») заборгованість за Договором про споживчий кредит №4343151 від 22.08.2021 у розмірі 59603,93 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот три гривні 93копійок), з яких: заборгованість по тілу кредиту 14114,00 грн, заборгованість за процентами 43989,93 грн, заборгованість за комісією 1500,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження за адресою: вул. Симона Петлюри, буд.21/1, м. Бровари, Київська область, 07406, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ») судовий збір у сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення до Тернівського міського суду Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Копію рішення направити сторонам.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження за адресою: вул. Симона Петлюри, буд.21/1, м. Бровари, Київська область, 07406;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 15 травня 2026 року.

Головуючий суддя Ю.І.Соколова