Ухвала суду № 136625515, 18.05.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"18" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1778/26Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши матеріали заяви

за позовом: Фізичної особи-підприємця Солодухо Галини Радиславівни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до відповідача: Акціонерного товариства "Одесагаз" (код ЄДРПОУ 03351208, 65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд.1)

про визнання незаконним рішення комісії, визнання протиправними дій, визнання заяви недійсною, визнання актів недійними

в с т а н о в и в:

Позивач фізична особа-підприємець Солодухо Галина Радиславівна звернулася до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача Акціонерного товариства "Одесагаз" про визнання незаконним рішення комісії, визнання протиправними дій, визнання заяви недійсною, визнання актів недійними.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.3 ст.162 ГПК України, позовна заява повинна містити:

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

В порушення наведеної норми процесуального закону позовна заява таких відомостей не містить.

Для усунення вказаного недоліку позивачу слід зазначити відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (щодо кожного доказу окремо); попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

За приписами п.п.4, 5 ч.3 ст.162 ГПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Так, відповідно до п. 4 прохальної частини позовної заяви позивач просить:

- визнати недійсними: заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 30.09.2015 № 2498 (1); акт приймання - передачі природного газу від 31.01.2025 (2); акт приймання - передачі природного газу від 31.03.2025 (3); акт приймання - передачі природного газу від 30.04.2025 (4).

З вказаного вище вбачається, що в п.4 прохальної частини позову позивачем фактично викладено/заявлено 4 окремі позовні вимоги.

Разом з тим, позов не містить виклад обставин щодо вимог, викладених в п. 4 прохальної частини позову, та їх нормативного обґрунтування.

Для усунення недоліків в цій частині позивачу слід навести виклад обставин та нормативне обґрунтування вимог, які викладені в п. 4 прохальної частини позову, а також привести прохальну частину позовної заяви у відповідність до фактичної кількості заявлених позовних вимог, про що подати нову редакцію позовної заяви.

Згідно з частиною 1 статті 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Пунктом 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розміри ставок судового збору встановлено пунктом 2 статті 4 вказаного Закону, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", прожитковий мінімум працездатних осіб з 01.01.2026 становить - 3328, 00 грн.

З прохальної частини позову вбачається, що позивачем заявлено шість вимог немайнового характеру.

Відтак, в даному випадку за подання до господарського суду позову немайнового характеру позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 19968,00 грн.

До матеріалів позовної заяви не долучено доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, що суперечить викладеному вище.

Посилання позивача щодо застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про захист прав споживачів", як правової підстави звільнення від сплати судового збору, суд відхиляє як безпідставні, з огляду на наступне.

З системного аналізу положень Закону України "Про захист прав споживачів" слідує, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України "Про захист прав споживачів".

Згідно з преамбулою Закону України "Про захист прав споживачів", цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 цього Закону, споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини сторін пов`язані з підприємницькою діяльністю позивача як фізичної особи-підприємця.

Відтак, фізична особа-підприємець, яка придбаває, замовляє чи використовує продукцію (послуги) для потреб, пов`язаних з підприємницькою діяльністю, не може вважатися споживачем в розумінні Закону України "Про захист прав споживачів" та не звільняється від сплати судового збору.

Таким чином, позивач не є споживачем у розумінні вимог Закону України "Про захист прав споживачів", тому посилання на ч.3 ст.22 цього Закону, відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, є безпідставними.

Отже, позивачу слід усунути вказаний недолік шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 19968,00 грн.

Відповідно до вимог п.5 ч.3 ст.162 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Згідно частин 1, 2, 4 абзацу 2 частини 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього; копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством; учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.26 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлення документів" (ДСТУ 4163-2020, затвердженого наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" (ДП "УкрНДНЦ") від 01.07.2020 №144), відповідно до якого відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Не є доказом засвідчення належним чином ксерокопій документів, доданих до позовної заяви, напис на пакеті документів "прошито та пронумеровано", оскільки даний напис свідчить лише про скріплення (прошиття) певного пакету документів, а не про засвідчення, що дані ксерокопії відповідають оригіналу, як це передбачено п.5.26 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2020).

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства належним чином засвідчуються або кожний лист окремо, шляхом проставлення печатки "Згідно з оригіналом", найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії, або ж шляхом скріплення (прошиття) певного пакету документів з відповідним написом "прошито та пронумеровано", та на звороті такого напису ставиться печатка "Згідно з оригіналом" із вказівкою найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

В даному випадку додані до позовної заяви копії документів містять відтиск внаслідок застосування механічних засобів відтворення власноручного підпису факсиміле.

Факсиміле з латини "facsimile" - зробити подібне. Так, факсимиле - це печатка, кліше, що відтворює власноручний підпис, аналог останнього.

У свою чергу, підпис - це графічне накреслення, що позначає виконавця підпису та наноситься ним з метою посвідчення. Як почерковий об`єкт підпис має характерні риси. Зокрема, це посвідчувальний знак обов`язково певної особи; виконується нею власноруч у вигляді графічного креслення; наноситься на документ з метою посвідчення різних фактів та подій.

Отже, факсиміле - це печатка, за допомогою якої відтворюється підпис, який є копією підпису певної особи. Факсиміле від власноручного підпису відрізняється тим, що відсутня можливість стверджувати, що документ містить дійсну волю особи, чий підпис відтворено.

Разом з тим, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено інших способів засвідчення копій паперових документів, окрім особистого (власноручного) проставляння підпису заявника або уповноваженої особи, а подання позовних заяв, клопотань та копій інших документів з використанням факсимільного відтворення підпису особи, який, фактично, є штампом із зображенням певного підпису фізичної особи, не відповідає вимогам абзацу 2 частини 8 статті 42 ГПК України.

Отже, додані до позовної заяви документи не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів.

Позивачу слід усунути вказані недоліки шляхом подання належним чином засвідчених доказів, доданих до позовної заяви.

Частиною 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

При цьому, залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.

За таких обставин, оскільки позивачем не дотримано вищезазначених вимог, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк для усунення допущених недоліків позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 162, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

1. Позовну заяву фізичної особи-підприємця Солодухо Галини Радиславівни залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали шляхом подання відповідних пояснень і доказів, зазначених в мотивувальній частині ухвали.

3. Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.

4. Копію заяви про усунення недоліків позовної заяви та додані до неї докази направити відповідачу. Докази направлення подати до суду.

5. Копію ухвали направити позивачу.

Суддя М.Б. Сулімовська

Ухвала суду набрала законної сили 18.05.2026, оскарженню не підлягає.