Рішення № 136624441, 19.05.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/5765/26

2/212/4847/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу

головуючого судді Козлова Д. О.,

за участю секретаря Пижик В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення суми боргу за договором, посилаючись на те, що 24.02.2021 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Партнер Фінанс» договір позики № 148/70815277, за яким отримав кредит к сумі 4000 грн. зі сплатою відсотків за його користування. 28.12.2023 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» укладено Договір факторингу № 28122023. За умовами договору факторингу «Партнер Фінанс» передав ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» за плату належні йому права вимоги до відповідача.17.04.2025 року між ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» укладено договір факторингу №17-04/ФК-25 за яким ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» передав ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» за плату належні йому права вимоги за кредитними договорами. 25.08.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» та ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» укладено договір факторингу №25-08/ФК-25 за яким ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» передав ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» за плату належні йому права вимоги до відповідача. Відповідно до Реєстру прав вимоги до такого Договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 33200 грн., з яких 4000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 28080 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам, 1120 грн. заборгованість за комісією. Однак, всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання та після відступлення позивачу права грошової вимоги не здійснив погашення заборгованості. На підставі викладеного просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» заборгованість за договором позики в сумі 33200 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн., а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Представник позивача, Бонтей М.В., до судового засідання не з`явився, зазначивши у позовній заяві прохання провести розгляд справи без його участі. На задоволенні позову наполягає. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач, ОСОБА_1 , до судового засідання не з`явився повторно за невідомих суду причин. Про день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

За наведених обставин суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України, та дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наведеного.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом було встановлено, що 24.02.2021 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису було укладено договір позики № 148/70815277.

Згідно п. 1.1 договору позики № 148/70815277 на підставі цього Договору Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти (надалі також - Позика або сума Позики) у розмірі встановленому цим Договором, а Позичальник зобов`язується повернути суму Позики Позикодавцю та сплатити Проценти, а також інші платежі за Договором у порядку та у строки передбачені цим Договором, зокрема Графіком платежів:

Згідно п.1.2. договору позики № 148/70815277 сума Позики становить 4000.00 гри (чотири тисячі гривень 00 копійок) та надається Позичальнику без з маткового забезпечення та залучення супутніх послуг третіх осіб.

Згідно п.1.4. договору позики № 148/70815277 строк на який надається Позика становить 365 днів. Позика надасться Позичальнику на умовах із поверненням суми Позики в кінці строку користування позикою.

Згідно п.1.5. договору позики № 148/70815277 Комісія за видачу Позики складає 28% (двадцять вісім процентів) від суми Позики, що становить 1200 грн. і підлягає сплаті у строк передбачений Графіком платежів.

Згідно п.2.1. договору позики № 148/70815277 позичальник повинен сплачувати Позикодавцю Проценти за Договором за фіксованою ставкою 2% від суми Позики за кожен день користування Позикою в межах строку передбаченого п. 1,4. та л. 2.2. Договору у порядку, розмірі та строки встановлені в Графіку платежів, що у загальному розмірі становить 28080 грн.

Також 24.02.2021 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого, в якому викладено інформацію про надання кредиту, аналогічні тим, які зазначені у договорі позики № 148/70815277 .

Судом також було встановлено, що 28.12.2023 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» укладено Договір факторингу № 28122023. За умовами договору факторингу «Партнер Фінанс» передав ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, зокрема до відповідача.

Відповідно до Реєстру прав вимоги до такого Договору факторингу ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі в сумі 33200 грн., з яких 4000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 28080 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам, 1120 грн. заборгованість за комісією.

17.04.2025 року між ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» укладено договір факторингу №17-04/ФК-25 за яким ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» передав ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» за плату належні йому права вимоги до боржників, зокрема до відповідача.

Відповідно до Реєстру прав вимоги до такого Договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі в сумі 33200 грн., з яких 4000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 28080 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам, 1120 грн. заборгованість за комісією.

25.08.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» та ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» укладено договір факторингу №25-08/ФК-25 за яким ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» передав ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» за плату належні йому права вимоги до боржників, зокрема до відповідача.

Відповідно до Реєстру прав вимоги до такого Договору факторингу ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі в сумі 33200 грн., з яких 4000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 28080 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам, 1120 грн. заборгованість за комісією.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином права вимоги за договором позики №148/70815277 укладеним ОСОБА_1 із ТОВ «Партнер Фінанс», з рештою перейшло до ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс».

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за таким кредитним договором щодо повернення кредиту та процентів за користування ним, внаслідок чого у ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яку відповідач повинен сплатити на користь позивача.

Вирішуючи питання про розмір такої заборгованості суд вказує, що ОСОБА_1 як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не міг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Партнер Фінанс» які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом.

За наведених умов суд вважає, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Первісний кредитор, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 9 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на до контрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 28080 грн. не є співрозмірною сумі кредиту у розмірі 4000 грн. за договором позики №148/70815277 від 24.02.2021 року, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого суд дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру до суми 4000 грн., тобто до отриманого тіла позики.

Отже, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» підлягає задоволенню частково шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором в сумі 9120 грн., з яких 4000 грн. борг за тілом кредит, 4000 грн. борг з відсотків, та 1120 грн. заборгованість за комісією.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Суд встановив, що понесені ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 6000 грн. підтверджуються матеріалами справи: договором про надання правничої допомоги №45714110 від 10.12.2025, додатковою угодою №3150216311 до договору надання правничої допомоги №45714110, актом про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом №3150216311, яким визначено вартість години роботи адвоката та визначена вартість юридичних послуг, наданих адвокатом Горобей Р.Г., в загальній сумі 6000 грн., а також кількість часу витраченого на надану правову допомогу з детальним переліком проведеної роботи.

При цьому суд зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція була викладена неодноразово Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 листопада 2021 року по справі № 922/449/21 та від 3 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.

Натомість, враховуючи, що суд частково задовольнив заявлені позовні вимоги, то витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 6000 грн. підлягають на підставі ст. 141 ЦПК стягненню з відповідача на користь ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог, тобто в сумі 1648,19 (9120 / 33200 х 6000 = 1648,19) грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК на користь позивача з відповідача підлягають також стягненню витрати ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» зі сплати судового збору відповідно до частки задоволених судом позовних вимог, що дорівнює 731,36 грн. (9120 / 33200х 2662,40 = 731,36).

Керуючись ст.ст. 280-289 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 9120 (дев`ять тисяч сто двадцять) грн..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс»витрати з оплати судового збору в сумі 731,36 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 1648,19 грн.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте відповідачем шляхом подачі письмової заяви протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 19 травня 2026 року

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс», ЄДРПОУ 45714110, юридична адреса: м. Київ, Глибочицька будинок 17-Б офіс 503.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1

Суддя: Д. О. Козлов