Ухвала суду № 136621140, 15.05.2026, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 705/7202/24

Провадження № 1-кп/702/76/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області у складі колегії:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Монастирище Черкаської області

обвинувальний акт по кримінальному провадженню за № 12024250320000763 від 13.05.2024 по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 194-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Монастирищенського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, одруженого, із середньою освітою, офіційно не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 за адресою: у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 194-1 КК України, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024250320000763 від 13.05.2024.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб без визначення розміру застави.

Подане клопотання прокурор обґрунтував тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, та у разі визнання обвинуваченого винуватим йому загрожує максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. На теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які обумовлені тим, що ОСОБА_5 розуміючи ступінь тяжкості інкримінованих злочинів та суворість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватості, може переховуватись від суду. Також, згідно позиції прокурора, обвинувачений перебуваючи на волі, з метою перешкоджання встановленню обставин по кримінальній справі може налагодити зв`язки зі спільниками для вжиття відповідних заходів та продовжити диверсійну діяльність, яка була для обвинуваченого єдиним джерелом доходів. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів, крім як тримання під вартою, на переконання прокурора, не зможе запобігти заявленим ризикам та не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_5 та захисник просили у задоволенні клопотання відмовити, посилаючись на відсутність зазначених прокурором ризиків та наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків.

Також в судовому засіданні захисником ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 було заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, не пов`язаний з позбавленням волі. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_5 бажає добровільно вступити на військову службу до Збройних Сил України та брати участь у захисті держави.

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей.

Вирішуючи заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою суд виходить із вимог ст.29 Конституції України, якими передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами ст. ст. 178, 183 КПК України Під час з`ясування обставин, які виправдовують тримання особи під вартою суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 194-1 КК України.

Обвинувачений є особою молодого віку, раніше не судимий, одружений, нерухомого майна у власності не має, офіційно не працює, має постійне місце проживання, що підтверджує наявність у обвинуваченого сталих соціальних зв`язків.

Суд приймає до уваги, що ризиками у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування ("Бекчиєв проти Молдови" §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти ("Ідалов проти Росії", "Гарицьки проти Польщі", "Храїді проти Німеччини", "Ілійков проти Болгарії"), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин ("Сельчук проти Туреччини", "Мацнеттер проти Австрії").

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги ризик того, що обвинувачений, з метою уникнення кримінальної відповідальності може перетнути кордон. (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).

Також суд вважає обґрунтованим твердження прокурора про існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), а саме обвинувачений може налагодити зв`язки зі спільниками (представниками спеціальних служб РФ) для вжиття певних заходів для уникнення кримінальної відповідальності.

Слушними суд вважає і доводи про існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, що обвинувачений може продовжити злочинну діяльність, оскільки йому інкримінується систематичне вчинення злочину спрямованого на зруйнування та пошкодження об`єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення.

З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки заявлені ризики, передбачені п.п.1,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України на теперішній час не зменшилися, а підстави для зміни та застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою - відсутні.

Щодо клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, не пов`язаний з позбавленням волі, колегія суддів вважає, що на даному етапі кримінального провадження, враховуючи наявність ризиків встановлених судом, продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, виправданим, а тому у задоволенні клопотання сторони захисту необхідно відмовити.

Згідно ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114-1, 258 - 258-5, 260, 261, 437-442 КК України.

Таким чином, запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 слід продовжити строком на 60 діб, тобто до 13.06.2026 включно, без визначення застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 315, ч. 6 ст. 176, ч. 4 ст. 183 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, не пов`язаний з позбавленням волі.

Задовольнити клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Продовжити застосування обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, починаючи з 15 травня 2026 року до 13 липня 2026 року включно, без визначення застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_5 , захиснику обвинуваченого адвокату ОСОБА_4 , прокурору та направити уповноваженій службовій особі Державної установи "Черкаський слідчий ізолятор".

Ухвала про продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена, в частини продовження запобіжного заходу, безпосередньо до Черкаського апеляційного суду на протязі 5 днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлено 15.05.2026 р.

Головуючий суддя ОСОБА_6