Ухвала суду № 136619853, 18.05.2026, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 607/6023/26

Номер провадження 2-з/948/3/26

18.05.2026

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

18 травня 2026 року с-ще Машівка

Машівський районний суд Полтавськох області в складі:

головуючого судді Тимофєєвої Г.Л.,

за участю секретаря судового засідання Порохні І.І.,

розглянувши заяву представника позивача ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ», Сластнікової Людмили Вадимівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

20.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» (далі ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ») через підсистему «Електронний суд» звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 25300,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що відповідачка ОСОБА_1 22.03.2024 уклала із ТОВ «Селфі Кредит» договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» №1387740, відповідно до якого отримала у кредит грошові кошти у сумі 5500,00 грн на строк 360 днів зі сплатою процентів за користування. Відповідачка взяті на себе за кредитним договором зобов`язання у повному обсязі не виконала внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитом.

18.12.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» укладено договір факторингу №18.12.24, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №1387740 від 22.03.2024. Згідно з витягом із Акту приймання-передачі Реєстру боржників до договору факторингу №18.12.24 від 18.12.2024 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1387740 від 22.03.2024 становить 25300,00 грн, з яких: 5500,00 грн борг за тілом кредиту та 19800,00 грн заборгованість за відсотками.

У зв`язку з наведеним, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» заборгованість за договором №1387740 про надання споживчого кредиту від 22.03.2024 у розмірі 25300,00 грн та понесені судові витрати.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.03.2026 року цивільну справу передано на розгляд до Машівського районного суду Полтавської області.

15 квітня 2026 зазначена позовна заява надійшла від Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області до Машівського районного суду Полтавської області.

Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 16.04.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. За клопотанням представника позивача витребувано у АТ АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» докази у справі.

15.05.2026 представник ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» Сластнікова Л.В. подала через підсистему «Електронний суд» заяву про забезпечення позову у даній цивільній справі, відповідно до якої просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 , які знаходяться на рахунку НОМЕР_1 відкритому у АТ «Універсал Банк», до якого емітовано картку № НОМЕР_2 , а також на рахунках в інших банківських та фінансових установах у межах суми фактично отриманого відповідачкою тіла кредиту у сумі 5500,00 грн. В обґрунтування даної заяви зазначено, що звернення до суду із цією заявою є вимушеним, викликаним тривалим невиконанням своїх зобов`язань перед кредитором відповідача, що створює реальну загрозу неможливості виконання майбутнього судового рішення. Необхідність вжиття заходів забезпечення у цій справі зумовлена доведеним фактом наявності у відповідачки активу, пов`язаного зі спором, що підтверджується банківською випискою АТ «Універсал Банк», наданою на виконання ухвали суду та недобросовісна поведінка відповідачки, яка безапеляційно свідчить про умисне, злісне ухилення від виконання договірних зобов`язань, тривале порушення відповідачкою майнових прав позивача. Зазначала, що протягом строку дії кредитного договору боржник не сплатила жодних коштів на погашення боргу за тілом кредиту та відсотками, тобто свідомо ігнорувала зобов`язання понад 726 днів. Крім того, представник зазначала, що недобросовісність відповідача доводиться великою кількістю справ про стягнення заборгованості з відповідачки, що перебували в провадженні судів та даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень, згідно з якими відкрито та перебуває на стадії примусового виконання щонайменше 11 виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 про стягнення коштів. Також заявник зазначала, що наявність такої кількості судових справ та виконавчих проваджень свідчить про систематичне та цілеспрямоване ухилення відповідачки від повернення боргів

Також позивач припускає, що відповідачка, маючи значний досвід ухилення від виконання рішень судів та перебуваючи під тиском інших стягувані, гарантовано вживатиме заходів для виведення коштів зі своїх рахунків одразу як дізнається про перспективу примусового стягнення за позовом заявника.

Позивач, діючи відповідно до законодавства та з урахуванням принципу розумності, просить накласти арешт виключно в межах суми фактично отриманого відповідачкою тіла кредиту - 5500,00 грн. Такий підхід, на думку заявника, є співмірним та не призведе до надмірного обтяження відповідача, проте гарантуватиме виконання можливого рішення суду.

Проаналізувавши подану заяву про забезпечення позову та її мотиви, дослідивши долучені докази, суд приходить такого висновку.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову, згідно ч.2 ст.149 ЦПК України, допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до положень ч.ч.3,6,7 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу

Згідно п.1 ч.1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та(або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, за змістом ст.150 ЦПК України забезпечення позову- це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові від 04.09.2020 №200/12227/17 Верховний Суд вказав, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У правовій позиції Великої Палати Верховоного Суду, викладеній у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/2022 зазначено, що як характер спору (майновий або не майновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушення прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та заяви про забезпечення позову, предметом спору у даній справі є вимога про стягнення із відповідачки заборгованості за кредитним договором №1387740 від 22.03.2024 у сумі 25300,00 грн, право вимоги за яким перейшло від первісного кредитора ТОВ «Селфі Кредит» до позивача на підставі договору факторингу №18.12.24 від 18.12.2024 .

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір щодо виконання зобов`язань за кредитним договором.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, в обґрунтування необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідачки у межах суми тіла кредиту 5500,00 грн, представник позивача посилається на те, що відповідачка не здійснювала погашення кредитної заборгованості за даним договором та наявність численних судових рішень та виконавчих проваджень відносно відповідачки про стягнення з неї заборгованості, що свідчить про її намір ухилятися від виконання майбутнього рішення суду.

Водночас саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання майбутнього судового рішення саме у розглядуваній Машівським районним судом Полтавської області справі, у разі задоволення позову, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки доводи позивача про непогашення боргу за кредитним договором №1387740 від 22.03.2024, жодним чином не підтверджують наявність у відповідачки наміру ухилятися від виконання рішення суду у вказаній справі чи створити умови за яких його виконання та ефективний захист порушених прав позивача будуть значно утрудненими чи неможливими.

Заявник не зазначив доказів, що свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову в обраний спосіб може зробити неможливим ефективний захист прав позивача та виконання рішення суду, враховуючи заявлений до стягнення розмір заборгованості та суму боргу за тілом кредиту, у межах якої позивач просить накласти арешт на грошові кошти на банківських рахунках відповідачки.

Суд зазначає, що судовий розгляд у даній цивільній справі не проводився, а тому позиції сторін спору, як і надані до справи докази, зокрема на обґрунтування наявної заборгованості за кредитним договором та її розміру, не встановлювались судом і оцінка таким не надавалась.

Відтак, на даній стадії судового розгляду вищенаведені обставини позбавляють суд можливості зробити висновок про належність та достатність заходів забезпечення позову, які просить вжити заявник, меті на досягнення якої вони спрямовані, зокрема, встановити є такі необхідними, пропорційними та достатніми на даний час.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не надано доказів, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову призведе до неможливості ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся, а застосування заходів забезпечення позову в обраний спосіб є необхідним та пропорційним, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви представника ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» про забезпечення позову слід відмовити за необґрунтованістю.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.151-153, 258-260, п.4 ч.1 ст.353, ст.354 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Копію ухвали направити сторонам у справі.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Г.Л.Тимофєєва