Рішення № 136619785, 18.05.2026, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Справа № 553/3313/25

Провадження № 2/553/1262/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18.05.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави у складі:

головуючої - судді Подмаркової Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Мороза Ю.С.,

представника відповідачки - Гриня І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Зміст позовних вимог та доводів позивача.

Від ТОВ "Споживчий центр" надійшла позовна заява до ОСОБА_1 з наступними вимогами: стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 28.04.2024-100001858 від 28.04.2024 у розмірі 7675,00 грн та судові витрати.

На обґрунтування вимог представник позивача зазначив, що між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 28.04.2024 укладено кредитний договір (оферти) № 28.04.2024-100001858. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 2500,00 грн строком на 98днів. ТОВ "Споживчий центр" свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі. ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 7675,00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 2500,00 грн, процентам в розмірі 3675,00 грн, комісії у розмірі 250,00 грн, та неустойки у розмірі 1250,00 грн.

Зазначене стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Заочним рішенням Подільського районного суду міста Полтави від 17.11.2025 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" заборгованість за Кредитним договором № 28.04.2024-100001858 від 28.04.2024 у розмірі 6175 грн 00 к., з яких основний борг 2 500,00 грн, відсотки 3 675,00 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" витрати по сплаті судового в сумі 1949 грн 06 к.

Ухвалою суду від 01.04.2026 заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено. Заочне рішення Подільського районного суду міста Полтави від 17.11.2025 у цивільній справі № 553/3313/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та призначено судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи.

13.04.2026 від представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Гриня І.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне. Із позовними вимогами сторона відповідачки не погоджується, вважають їх необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності з огляду на наступні положення. Квитанцію з ID операції: 2455395521 від 28.04.2024 не може вважатися первинним документом бухгалтерського обліку у розумінні ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відповідно не може свідчити про перерахування коштів кредиту взагалі та, відповідно виконанням кредитором свого обов`язку. Позивачем при розрахунку не застосовано положення частини п`ятої ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а саме максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Ураховуючи вищезазначене, кредитний договір №28.04.2024-100001858 не відповідає вимогам законодавства про споживче кредитування. Неправомірно нараховано неустойку та комісію за користування кредитом. Відповідно до п. 5 частини третьої ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Згідно п. 9 частини першої ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, якою є ОСОБА_1 . Ураховуючи викладене, просять відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

21.04.2026 від представника позивача Ларіонова К.О. надійшла відповідь на відзив, в якій просить позов задовольнити у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що позивачем надано належні докази укладення кредитного договору, ідентифікації відповідача через систему BankID та розрахунок заборгованості, тоді як відповідач, заперечуючи факт отримання коштів, не надав жодних належних доказів, зокрема не подав банківських виписок або інших підтверджень руху коштів. Зазначає, що відповідно до законодавства у сфері платіжних послуг, у разі невідповідності даних отримувача платіжна операція не здійснюється або кошти повертаються, що підтверджує факт належного перерахування кредитних коштів відповідачу. Вказує, що позивач як фінансова установа не є банком і не має можливості надавати банківські виписки, оскільки така інформація становить банківську таємницю та може бути розкрита лише у встановленому законом порядку, при цьому поданий розрахунок заборгованості є належним доказом. Зазначає, що ідентифікація відповідача здійснена належним чином із використанням системи BankID шляхом проходження багатофакторної автентифікації, а доводи відповідача щодо її неналежності не підтверджені доказами. Щодо процентів зазначає, що вони нараховані у межах строку кредитування та відповідають вимогам законодавства про споживче кредитування, а нарахування поза межами строку не здійснювалось.

28.04.2026 від представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Гриня І.О. надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначені доводи аналогічні до відзиву на позовну заяву.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

Представник ТОВ "Споживчий центр" Ларіонов К.О. у відповіді на відзив просив розгляд справи проводити за відсутності представника ТОВ "Споживчий центр".

Відповідачка ОСОБА_1 до суду не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки не повідомила.

У судовому засіданні представник відповідачки адвокат Гринь І.О. у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників справи, суд дійшов наступного висновку.

28.04.2024 ТОВ «Споживчий центр» та відповідачка ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» уклали кредитний договір № 28.04.2024-100002513, який складається із пропозиції про укладення кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» (оферти), додатку до анкети та заявки відповідачки ОСОБА_1 від 28.04.2024, її відповіді про прийняття пропозиції (акцепт) та підтвердження укладення електронного договору. (а. с. 15-20)

Договір укладений на таких умовах: сума кредиту 2500,00 грн, строк, на який надається кредит - 98 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту - 03.08.2024.

Факт отримання коштів відповідачкою підтверджується квитанцією від 28.04.2024, із якої вбачається, що 28.04.2024, о 16:00 на картковий рахунок відповідачки було перераховано кредитні кошти в сумі 2 500,00 грн за реквізитами платіжної картки № 516874*37, номер якої зазначений нею у кредитному договорі, номер ID операції 2455395521. Призначення платежу: видача за договором № 28.04.2024-100001858. (а. с. 14).

За розрахунком позивача, заборгованість відповідачки за спірним кредитним договором становить 7675,00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 2500,00 грн, процентам в розмірі 3675,00 грн, комісії у розмірі 250,00 грн та неустойки у розмірі 1250,00 грн. (а. с. 11)

У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).

За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Загальні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стороною позивача до позовної заяви додано копії документів, які складають укладений з відповідачем кредитний договір № 28.04.2024-100001858 від 28.04.2024 та підписані відповідачкою електронним підписом. Факт укладення цього договору належним чином підтверджений та відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Договір містить усі істотні умови, необхідні для даного виду правочинів, а відтак враховуючи його особисте підписання відповідачкою ОСОБА_1 , були достеменно відомі останній. Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування.

Досліджені у справі докази дають достатні підстави для висновку, що свої договірні зобов`язання кредитодавець ТОВ «Споживчий центр» виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит в обумовленій договором сумі.

Факт отримання коштів відповідачкою підтверджується квитанцією від 28.04.2024, із якої вбачається, що 28.04.2024, о 16:00 на картковий рахунок відповідачки було перераховано кредитні кошти в сумі 2 500,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , номер якої зазначений нею у кредитному договорі, номер ID операції 2455395521. Призначення платежу: видача за договором № 28.04.2024-100001858. (а. с. 14).

У зв`язку з наведеним, квитанція АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів кредиту за допомогою системи LiqPay, яка міститься в матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором.

Заперечуючи проти позову, відповідачка не оспорювала факт укладення нею вказаного договору в електронній формі, а також не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження виконання нею зобов`язань за договором у повному обсязі.

Існування у відповідачки заборгованості перед позивачем підтверджується доданою до позову довідкою-розрахунком заборгованості.

Відповідачкою не надано суду доказів, які б спростували твердження позивача щодо невиконання нею умов договору, наявності заборгованості та її розміру, через що у суду відсутні підстави не приймати надані позивачем докази.

Щодо заперечень представника відповідачки щодо нарахованих процентів за користування кредитом, то суд зазначає наступне.

Так, 22.11.2023 прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023.

Вказаним Законом внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування». Зокрема, статтю 8 Закону України №1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Згідно пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I «Про споживче кредитування» яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що Кредитний договір № 28.04.2024-100001858 укладено 28.04.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас, пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Отже наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 по 21.04.2024 розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 2,5% від суми кредиту за кожен день, з 22.04.2024 по 19.08.2024 розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день, а з 20.08.2024 1% від суми кредиту за кожен день.

Проаналізувавши умови кредитного договору і довідку розрахунок про стан заборгованості та здійснивши підрахунок судом встановлено, що заборгованість відповідачки за процентами в період 28.04.2024 по 03.08.2024 нараховувалась за ставкою у розмірі 1,5 % від тіла кредиту за кожен день користування кредитом, що не суперечить вимогам вищезазначених норм законодавства та становить 3 675,00 грн.

Щодо вимог про стягнення комісії за надання кредиту суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21).

Враховуючи, що відповідачці встановлено плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення пункту кредитного договору № 28.04.2024-100001858 від 28.04.2024, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр», щодо обов`язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту є нікчемними.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією в розмірі 250,00 грн є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення неустойки суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався, який триває донині.

Умовами кредитного договору встановлено, що неустойка у розмірі 25,00 грн нараховується за кожен день невиконання чи неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов`язання.

Позивачем нарахована неустойка в розмірі 1250,00 грн, що суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 неустойки в розмірі 1250,00 грн є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр», про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 6175,00 грн, з яких основний борг 2500,00 грн, проценти 3675,00 грн.

В решті частини щодо стягнення неустойки в сумі 1250,00 грн та комісії в сумі 250,00 грн відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Приписами частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, особи з інвалідністю І та ІІ груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

З копії довідки до висновку медико-соціальних (експертних) комісій про умови і характер праці інвалідів серії МСЕ № 0266970, яка долучена до відзиву на позовну заяву, ОСОБА_1 , з 18.07.2011 встановлено другу групу інвалідності безтерміново.

Позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста цієї статті). Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

За таких обставин, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн не підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача, а їх слід компенсувати позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 644/6351/17-ц.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 142, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 526, 610, 1054 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за Кредитним договором № 28.04.2024-100001858 від 28.04.2024 у розмірі 6 175 (шість тисяч сто сімдесят п`ять) грн 00 к., з яких основний борг 2 500,00 грн, відсотки 3 675,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Компенсувати товариству з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 00 к. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833;

відповідачка - ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 18.05.2026.

Головуюча Ю.М. Подмаркова