Рішення № 136619341, 07.05.2026, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/2812/25

Провадження № 2/376/369/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року Сквирський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Батовріної І.Г.

за участі секретарів судових засідань Гіптенко Є.О., Щур Л.А.,

представника позивача - адвоката Коваленко Ю.О.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім?ї Сквирської міської ради Київської області про скасування усиновлення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі свого представника, адвоката Коваленко Ю.О., звернувся до суду з вказаним позовом у якому просить скасувати усиновлення ОСОБА_2 неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке встановлено рішенням Сквирського районного суду Київської області від 12.09.2017 р. у справі № 376/2079/17 та внести відповідні зміни в актовий запис про народження № 121 від 21.07.2009 року шляхом виключення відомостей про усиновлювача - ОСОБА_2 та поновлення відомостей записаних до усиновлення дитини.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у рішенням Сквирського районного суду Київської області від 12.09.2017 р. ОСОБА_2 усиновив малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

З моменту усиновлення позивач намагався здійснювати всі покладені на нього обов`язки щодо виховання малолітньої доньки, надавав їй всі необхідні умови не тільки для проживання, але й для розвитку, навчання та відпочинку так само, як і для сина, який народився у шлюбі. Однак, з плином часу відносини у родині почали стрімко погіршуватись.

25 вересня 2024 року рішенням Сквирського районного суду Київської області шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 намагався спілкуватись з усиновленою донькою, телефонував їй, однак, його спроби налагодити відносини виявились марними. Таким чином, після усиновлення психологічний зв`язок з дитиною у позивача так і не склався, а після розлучення з матір`ю дитини відносини з усиновленою донькою ще більше погіршились.

У серпні 2025 року ОСОБА_6 , не повідомивши позивача, взагалі переїхала з дітьми до міста Києва, одноособово прийняла рішення про переведення ОСОБА_4 до ліцею № 290 Дарницького району м. Києва.

Таким чином, після розірвання шлюбу між позивачем та його усиновленою дитиною відносини ще більше погіршились, між ними відсутнє порозуміння та не склався психологічний зв`язок.

Ухвалою судді від 22.09.2025 р. позовну заяву залишено без руху та надано строк до п?яти днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків.

26.09.2025 р. від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

26.09.2025 р. судом здійснено запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області з метою виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України.

31.10.2025 р. на адресу суду надійшла відповідь на вказаний запит.

Ухвалою суду від 04.11.2025 р. провадження у вказаній справі відкрито та постановлено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження.

07.04.2026 р. представник служби у справах дітей та сім?ї Сквирської міської ради Київської області надала висновок про недоцільність скасування усиновлення неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усиновленої ОСОБА_2 ..

У підготовчому судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав викладених у позові.

У підготовчому судовому засіданні відповідач вказала, що вона визнає позовні вимоги та не заперечує проти їх задоволення. Окрім того вказала, що відносини позивача з її донькою ОСОБА_4 не склалися, перспектив на покращення відносин не вбачає.

У підготовче судове засідання представник Служби у справах дітей та сім?ї Сквирської міської ради Київської області не з?явилася будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, подала заяву у якій просила проводити розгляд справи без її участі та при ухвалені рішення покладається на розсуд суду.

У підготовчому судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_4 вказала, що родинні відносини з ОСОБА_2 у неї не склалися, більше ніж три роки вона з ним не спілкується. Зазначає що у неї не має бажання налагоджувати стосунки з позивачем. Проти скасування усиновлення не заперечує.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, заслухавши думку неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що рішенням Сквирського районного суду Київської області від 12.09.2017 р. усиновлено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Зобов?язано Сквирський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_5 за № 121, складеного 21.07.2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Сквирського районного управління юстиції Київської області, а саме виключити відомості про ОСОБА_7 , як батька та вказати батьком дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України. Змінено прізвище ОСОБА_5 із « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ім?я залишити « ІНФОРМАЦІЯ_3 », по батькові змінити з « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (а.с. 12-14).

29.09.2017 р. Сквирським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області було видано повторно свідоцтво про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15).

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 25.09.2024 р. шлюб між ОСОБА_13 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 17-19).

Відповідно до довідки № 196 від 18.08.2025 р. ОСОБА_14 навчається у ліцеї № 290 Дарницького району м. Києва (а.с. 21).

Згідно з листом т.в.о начальника ВП № 1 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області майора поліції Борець С. № 198361-2025 від 05.09.2025 р. у період часу з 01.01.2023 року по даний час до відділу поліції № 1 згідно бази ІКС ІПНП 25.09.2024 року надходила заява від ОСОБА_13 щодо вчинення систематичного домашнього насильства її чоловіком ОСОБА_2 відносно заявниці та їхніх дітей (а.с. 22).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Сквирської міської ради № 26/7 від 31.03.2026, орган опіки та піклування Сквирської міської ради вважає скасування усиновлення відносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином України ОСОБА_2 , недоцільним та таким, що не відповідає інтересам дитини (а.с. 71-73).

З вказаного висновку вбачається, що ОСОБА_2 був присутнім на засіданні Комісії лише 21.01.2026 р., а ОСОБА_6 та неповнолітня ОСОБА_14 не з?явилися ні на жодне засідання Комісії. Позивач не довів наявності підстав для скасування усиновлення, передбачених ч. 1 ст. 238 СК України, і таке скасування може суперечити інтересам дитини та основоположним принципам інституту усиновлення та враховуючи те, що процедура усиновлення була здійснена з дотриманням вимог чинного законодавства, заяву про надання висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини, в якій також зазначено про обізнаність настання правових наслідків усиновлення, нотаріально засвідчену згоду матері дитини, вирішено вважати, що скасування усиновлення є безпідставним та таким, що суперечить інтересам дитини (а.с. 72).

Відповідно до п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної ради України № 789-Х11 від 27.02.1991, «в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини».

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батьки або особи, що їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний розумовий та духовний розвиток, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Згідно з ч. 1 ст. 238 Сімейного кодексу України усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

Отже, в контексті положень про усиновлення та батьківство, усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов`язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися питаннями її виховання та розвитку таким чином і обсягом, яке в мінімальному значенні закріплено у законодавстві та диктується загальними уявленнями про батьківство. При цьому, зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання у звичайних побутових обставинах.

Стаття 240 Сімейного кодексу України визначає, що право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення чи визнання його недійсним мають батьки, усиновлювач, опікун, піклувальник, орган опіки та піклування, прокурор, а також усиновлена дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2 та ч. 4 ст. 238 СК України усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків; скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття ; усиновлення скасовується від дня набрання чинності рішенням суду.

На підставі ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 239 СК України у разі скасування усиновлення припиняються на майбутнє права та обов`язки, що виникли у зв`язку з усиновленням між дитиною та усиновлювачем і його родичами; у разі скасування усиновлення відновлюються права та обов`язки між дитиною та її батьками, іншими родичами за походженням ; у разі скасування усиновлення дитина має право на збереження прізвища, імені та по батькові, які вона одержала у зв`язку з усиновленням; за бажанням дитини їй присвоюється прізвище, ім`я, по батькові, які вона мала до усиновлення.

Відповідно до частини першої, четвертої статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (ратифікованої Законом № 3017-VІ (3017-17) від 15.02.2011 із застереженням та заявою) усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3 роз`яснено, що усиновлення може бути скасоване, якщо: воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; між усиновлювачем і дитиною незалежно від його волі склалися стосунки, які роблять неможливим виконання ним своїх батьківських обов`язків.

Крім того, вказана постанова наголошує, що основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім`ї усиновлювача та інших обставин, що негативно впливають на емоційний стан дитини.

З огляду на викладене, одним з головних критеріїв щодо забезпечення усиновленої дитини духовним та фізичним розвитком є сім`я. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розвиток дитини, її виховання базується насамперед на сімейному вихованні.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У судовому засіданні було встановлено, що усиновлення ОСОБА_4 не відповідає її інтересам та воно не забезпечує їй сімейне виховання. З пояснень наданих ОСОБА_4 вбачається, що жодного спілкування між нею та позивачем немає та він не приймає участі у її вихованні та розвитку, не сприяє її духовному розвитку. Окрім того разом із ОСОБА_2 вона не проживає та участі у її житті він не бере.

Також у матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_4 відібрані у неї працівниками поліції з приводу вчинення її батьком ОСОБА_2 домашнього насильства стосовно неї та її матері з яких вбачається, що відносини між нею та позивачем погіршилися через систематичне нагадуванням ним, що вона не є його рідною донькою, вказала, що з початку 2024/2025 року вона почала відвідувати психолога в індивідуальному порядку в Сквирському академічному ліцеї № 2 через постійні словесні образи ОСОБА_2 (а.с. 26-27).

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідач у судовому засіданні визнала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Згідно зі ст. 241 СК України після набрання чинності рішенням суду про визнання усиновлення недійсним або скасування усиновлення суд у місячний строк зобов`язаний надіслати копію рішення до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини; орган державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про скасування усиновлення або визнання його недійсним вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

Згідно з п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 №96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за № 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

На підставі вищевказаного, враховуючи, що між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків, а також з огляду на те, що підстав, передбачених у сімейному законодавстві, які б перешкоджали скасуванню усиновлення, судом не встановлено, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Суд критично ставиться до наданого висновку органу опіки та піклування Сквирської міської ради оскільки питання доцільності скасування усиновлення розглядалося за відсутності самої усиновленої дитини ОСОБА_4 та її матері ОСОБА_3 ..

Окрім того вказаний висновок спростовується матеріалами справи та безпосередньо встановленими у судовому засіданні обставинами.

У зв`язку із задоволенням позовної вимоги щодо скасування усиновлення, суд дійшов висновку про необхідність виключення з актового запису про народження ОСОБА_4 відомостей про батька, поновивши відомості про батька, які були записані до усиновлення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 206, 258-259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 207-208, 217-218, 220, 223-225, 229 СК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім?ї Сквирської міської ради Київської області про скасування усиновлення - задовольнити.

Скасувати усиновлення ОСОБА_2 неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке було здійснене на підставі рішення Сквирського районного суду Київської області від 12.09.2017 р. (справа №376/2079/17).

Зобов`язати Сквирський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ: 23244087) внести зміни в актовий запис №121 від 21.07.2009 року, про народження усиновленої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відділом реєстрації актів цивільного стану Сквирського районного управління юстиції Київської області, а саме, виключити відомості про те, що ОСОБА_2 , є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та вказати батьком - « ОСОБА_7 , громадянин України».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя І.Г.Батовріна