Рішення № 136619225, 01.05.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 333/10332/25

Провадження 2-742/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Висоцької Г.В., за участю секретаря судових засідань Куник О.В., представника позивачки та третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_1 , представниці відповідача Національного банку України Голєвої О.Я., представника третьої особи Міністерства оборони України - Головкова О.М., розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу, судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Бутенко Майї Володимирівни, Національного банку України, Державної Казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі незаконним рішенням слідчого судді, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на стороні відповідачів Міністерство оборони України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 через свого представника звернулась до суду із позовом до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу, судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Бутенко Майї Володимирівни, Національного банку України, Державної Казначейської служби України, в якому просила відшкодувати матеріальну шкоду, завдану фізичній особі незаконним рішенням слідчого судді. Позовні вимоги обґрунтовані неповерненням Позивачці сплаченої суми коштів у розмірі 744 300,00 грн як застави за ОСОБА_3 , якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину. Розмір застави було визначено ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.03.2022 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з можливістю внесення застави. 03.03.2022 визначений вище розмір застави був внесений від імені дружини затриманого - ОСОБА_4 , з поточного рахунку Позивачки на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації. 07.03.2022 слідчим суддею Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В. запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави був змінений на особисте зобов`язання. Даною ухвалою слідчого судді сума внесеної застави у розмірі 744300,00 грн була направлена на потреби оборони України, що на думку Позивачки є порушенням законодавства. Надалі, представник Позивачки звернувся до ТУ ДСА України в Дніпропетровській області з вимогою повернення внесеної суми застави. Листом ТУ ДСА України в Дніпропетровській області № 2318/22 від 31.10.2022 у поверненні суми застави було відмовлено у зв`язку із зарахування грошових коштів до Національного банку для цілей оборони України. Враховуючи зазначені обставини, Позивачка звернулась до суду з позовною заявою про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі діями слідчого судді.

18.12.2025 року ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області прийнято вказану позовну заяву. Відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження. Призначено до підготовчого судового засідання.

30.12.2025 року представниця відповідача Національного банку України подала до суду відзив, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке. Позивачкою не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження незаконності дій Національного банку України, а тому позов не підлягає задоволенню, у зв`язку з його безпідставністю та необґрунтованістю. У позовній заяві відсутнє будь-яке обґрунтування, на яких підставах Національний банк залучений у якості відповідача у даній справі. Позивачка не перераховувала кошти Національному банку. Проте, Нацбанк отримав дані кошти від платника ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області та перерахував на спецрахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України. Таким чином, Національний банк не порушував законні права Позивачки, та діяв згідно з нормами чинного законодавства. Національний банк не є власником та розпорядником коштів, які надходять на спецрахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України. Національний банк для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює певний перелік операцій, передбачений статтею 42 Закону, зокрема, веде рахунки для залучення коштів на підтримку Збройних Сил України, тобто діє у даних правовідносинах як банк, що обслуговує Міноборони. Нацбанк не має права втручатися в діяльність Міноборони щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень. Взаємодія Національного банку з Міноборони та органами державної влади здійснюється в межах, визначених вищезазначеними актами законодавства. Чинним законодавством не надано повноважень Національному банку здійснювати повернення коштів за проведеним переказом на спецрахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України.

01.01.2025 року представником відповідача Державної Казначейської служби України подано до суду відзив, в якому зазначено, що позивачка у своїй позовній заяві посилається на п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону, а саме: право на відшкодування шкоди виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення. Варто зазначити, що у відношенні Позивача не здійснювалось кримінальне провадження, про яке йдеться мова у позовній заяві. З матеріалів справи відомо, що кримінальне провадження здійснювалось у відношення гр. ОСОБА_3 . Крім того, Позивачем не додано процесуального документу, яким би обмежувались його права. Також в матеріалах справи відсутній будь-який процесуальний документ, відповідно до якого Позивача було б зобов`язано сплатити заставу за гр. ОСОБА_3 . Позивач був лише особою, з рахунку якої було сплачено заставу за гр. ОСОБА_3 , відповідно до копії платіжного доручення від 03.03.2022 №711, яке додано до позовної заяви, що свідчить про добровільне перерахування коштів. Враховуючи вищевикладене, положення Закону України від 01.12.1994 «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не поширюються на дії особи, яка добровільно здійснила оплату застави. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб. При цьому, факт неправомірності (незаконності) прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності органу державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто повинен підтверджуватись відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має значення для справи про відшкодування шкоди. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб органу державної влади вищого рівня. Виходячи з матеріалів справи Позивачем не надано жодного доказу про встановлення незаконних дій, порушення прав та інтересів Позивача Відповідачем. В обґрунтуваннях та доводах, що наведені в позовній заяві, не доведено факту заподіяння Позивачу матеріальної шкоди. Відповідач жодних прав та інтересів позивачів не порушував, не вступав у правовідносини з ними і жодної шкоди позивачам не завдав.

13.02.2026 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Міністерство оборони України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

24.03.2026 року протокольною ухвалою Обухівського районного суду Київської області закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача та третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача Національного банку України Голєва Ольга Ярославівна у судовому засіданні щодо позовних вимог заперечила у повному обсязі, просила відмовити.

Представник третьої особи Міністерства оборони України Головков Олег Миколайович у судовому засіданні щодо позовних вимог заперечив у повному обсязі, просив відмовити.

Відповідачі Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу та суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Бутенко М.В. до суду не з`явилися, про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлені завчасно та належним чином, причини неявки не повідомили, клопотань про відкладення засідання не надходило.

Вислухавши доводи та пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та наявні в ній письмові докази, суд дійшов до висновку, що цивільна справа в частині позовних вимог до відповідачів Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу та судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Бутенко М.В. підлягає закриттю з огляду на таке.

Відповідно до статті 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" роз?яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів" судам роз?яснено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7, 9 частини першої статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ. Скарги на дії, бездіяльність і рішення суддів мають розглядатися відповідно до процесуального законодавства.

Статтями 62, 126, 129 Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятками є лише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа). Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

У зв`язку з цим, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких по суті є оскарження процесуальних дій судді (суду), пов`язаних із розглядом по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законам порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законодавчими актами України не передбачено.

Зазначене відповідає вимогам статей 6, 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

За п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, оскільки судом було відкрито провадження у цій справі у частині вимог до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу та судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Бутенко М.В., відповідно провадження у справі в частині цих вимог підлягає закриттю з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 до Національного банку України, Державної Казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі незаконним рішенням слідчого судді, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 27.02.2022 року керівником Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону до ЄРДР за №42022041630000018 було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 408 КК України.

Згідно з витягом з ЄРДР 27.02.2022 року майор ОСОБА_3 , колишній начальник Мелітопольського міського відділу управління Служби безпеки України в Запорізькій області, будучи військовослужбовцем Служби безпеки України за контрактом, перебуваючи у розпорядженні начальника Управління Служби безпеки України в Запорізькій області, будучи залученим до виконання військових обов`язків, перебуваючи в м. Запоріжжі, в умовах воєнного стану самовільно залишив місце проходження служби, після чого останнього було виявлено на території м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Досудове розслідування кримінального провадження доручено Криворізькому районному управлінню поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, процесуальне керівництво здійснювалось Криворізькою спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Південного регіону.

28.02.2022 року о 16 год. 40 хв. у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_3 був затриманий як підозрюваний керівником Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_5 ..

Того ж дня ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В. від 01.03.2022 року обрано ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Криворізька установа виконання покарань № 3» на строк 60 днів та визначено розмір застави - 744 300,00 грн.

03.03.2022 року визначений суддею розмір застави був внесений на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (платник: ФОП ОСОБА_2 ; призначення платежу: «Застава за ОСОБА_3 від ОСОБА_4 №42022041630000018 від 27.02.2022 Ухвала ЦентРайонСуду м. Кривого Рогу від 01.03.2»), що підтверджується платіжним дорученням №711 від 03.03.2022 року та листом ТУ ДСА в Дніпропетровській області №66/22 від 03.03.2022 року.

07.03.2022 року ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В. із клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання з метою використати кошти, які передані в заставу, для їх подальшого внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України.

07 березня 2022 року слідчим суддею Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В. запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у вигляді застави за ініціативою самого ОСОБА_3 був замінений на особисте зобов`язання. Цією ж ухвалою слідчого судді сума внесеної заставі зі згоди ОСОБА_3 направлена на потреби оборони.

03 листопада 2022 року керівником Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, тобто у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення.

Після завершення досудового розслідування та закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_3 представник позивачки звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області з вимогою повернення внесеної у кримінальному провадженні застави.

Листом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області № 2318/22 від 31.10.2022 року у поверненні застави було відмовлено саме з причини зарахування грошових коштів, внесених в якості застави, до Національного банку України для цілей оборони України.

Сторона позивача зазначила, що слідчим суддею Бутенко М.В. питання звернення застави до Національного банку України для цілей оборони України вирішене всупереч нормам Конституції України та всупереч нормам чинного кримінального процесуального і цивільного законодавства, а саме без виклику, участі та відома позивачки як заставодавиці та власниці грошових коштів.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12.12.2022 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката Ковальова Д.В. в інтересах заставодавця ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.03.2022 року, якою задоволено клопотання ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання та застосовано до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою адвоката Ковальова Д.В. в інтересах заставодавця ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12.12.2022 року.

За змістом статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до норм цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з положеннями статті 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі й щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з доводів позовної заяви та доданих до неї доказів, вимог чинного законодавства, якими регламентовано спірні правовідносини очевидним є факт, що Позивачкою, у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України, не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження незаконності дій Відповідачів Національного банку України та Державної Казначейської служби України.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України). Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 2, 4, 5 частини 3 статті 175 ЦПК України).

По суті, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Неналежними відповідачами по суті є такі відповідачі, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц вказано, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, містить аналогічний висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Аналогічні правові позиції також наведено й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17.

У позовній заяві відсутнє будь-яке обґрунтування, на яких підставах Національний банк та Державна Казначейська служба України залучені у якості відповідачів у даній справі.

Позивачка не перераховувала кошти Національному банку України.

Національний банк отримав дані кошти від платника ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області та перерахував на спецрахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. В свою чергу суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Позовні вимоги щодо відшкодування шкоди мають ґрунтуватись на основі наявності підтвердженого факту порушення Національним банком України прав та законних інтересів Позивачки.

Таким чином, Національний банк України не порушував законні права Позивачки та діяв згідно з нормами чинного законодавства.

Позивачкою не доведено та не надано жодного допустимого доказу такого порушення.

Теж саме стосується і вимог до відповідача Державної Казначейської служби України.

Як вбачається із клопотання гр. ОСОБА_3 від 07.03.2022, адресованого слідчому судді, копію якого додано по позову, гр. ОСОБА_3 з посиланням на пункт 10 роз`яснення Верховного Суду від 03.03.2022 №1/0/2-22«Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» просив змінити запобіжний захід у вигляді застави на особисте зобов`язання з метою використати кошти, яку передані в заставу, для їх подальшого внесення на спеціальні рахунки Державної Казначейської служби України для цілей оборони України.

Відповідно до листа Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровської області від 31.10.2022 №2318/22, яке долучено до матеріалів справи, на виконання вищевказаної ухвали, 10.03.2022 сума 744 300,00грн. була перерахована до Державної Казначейської служби України.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача здійснювались дії щодо оскарження вищевказаної ухвали слідчого судді щодо зміни запобіжного заходу.

В свою чергу, станом на сьогоднішній день вказана ухвала слідчого судді є чинною, в зв`язку із чим в суду в цій справі відсутні будь-які підстави вважати, що Позивачці завдано шкоди незаконними діями суду.

Позивач у своїй позовній заяві посилається на пункт 2 частині 1 статті 2 Закону, а саме: право на відшкодування шкоди виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.

Варто зазначити, що у відношенні Позивача не здійснювалось кримінальне провадження, про яке йдеться мова у позовній заяві. З матеріалів справи відомо, що кримінальне провадження здійснювалось у відношення гр. ОСОБА_3 .

Крім того, Позивачем не додано процесуального документу, яким би обмежувались його права.

Також в матеріалах справи відсутній будь-який процесуальний документ, відповідно до якого Позивача було б зобов`язано сплатити заставу за гр. ОСОБА_3 .

Позивач був лише особою, з рахунку якої було сплачено заставу за гр. ОСОБА_3 , відповідно до копії платіжного доручення від 03.03.2022 №711, яке додано до позовної заяви, що свідчить про добровільне перерахування коштів.

Враховуючи вищевикладене, положення Закону України від 01.12.1994 «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не поширюються на дії особи, яка добровільно здійснила оплату застави.

Згідно п.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Стаття 1173 ЦК України, є спеціальною і передбачає певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цією правовою нормою передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність вини не є обов`язковою.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб. При цьому, факт неправомірності (незаконності) прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності органу державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто повинен підтверджуватись відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має значення для справи про відшкодування шкоди. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб органу державної влади вищого рівня.

Так, враховуючи вищенаведене, у разі незаконного рішення, дій чи бездіяльність органу державної влади, посадової або службової особи органу державної влади відносно фізичної, юридичної особи встановлюється в судовому порядку шляхом винесення відповідного рішення.

Виходячи з матеріалів справи Позивачем не надано жодного доказу про встановлення незаконних дій, порушення прав та інтересів Позивача будь-ким із кола відповідачів в цій справі.

Цей суд в будь-якому випадку не стане оцінювати законність ухвали слідчого судді в рамках кримінального провадження, оскільки ні процесуально, ні інституційно не має такого права. Рішень органів державної влади, до компетенції яких за законом належить право визнавати дії суду незаконними, до позову не надано.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 76-89, 223, 258-265, 273, 280-283 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у цивільній справі у частині позовних вимог ОСОБА_2 до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу, судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Бутенко Майї Володимирівни про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі незаконним рішенням слідчого судді, закрити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Національного банку України, Державної Казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі незаконним рішенням слідчого судді залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 18.05.2026

Суддя Г.В.Висоцька