Ухвала суду № 136619032, 06.05.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/5055/26

Провадження №2-з/367/73/2026

УХВАЛА

Іменем України

06 травня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Мерзлого Л.В.,

за участі секретаря Колодезної В.В.,

розглянувши у судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №367/5055/26 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Новооскольський» про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла вищевказана позовна заява.

24.04.2026 року позивач ОСОБА_1 зверталась до суду із заявою про забезпечення позову, подану без додержання вимог статті 151 цього Кодекс, яку ухвалою суду від 27.04.2026 року повернуто заявнику без розгляду через несплату суми судового збору.

01.05.2026 року заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову. вказує, що у провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває позовна заява до ЖБК «Новооскольський» про стягнення грошових коштів у розмірі 992 425,80 грн. У зв`язку з наявністю реальної загрози невиконання можливого рішення суду, вважає необхідним вжити заходів забезпечення позову. Зокрема, існує ризик, що відповідач може відчужити майно, вивести грошові кошти з рахунків, або припинити/ускладнити господарську діяльність, що унеможливить виконання рішення суду в майбутньому.

В обґрунтування терміновості вказала, що відносно відповідача вже застосовувалися заходи примусового виконання у вигляді арешту майна/коштів у межах виконавчих проваджень, що свідчить про наявність у нього фінансових зобов`язань та ризик ухилення від їх виконання. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, що порушить мої права як позивача. Згідно з судовими рішеннями, частина квартир у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у власності ТОВ «Дорогожицьке» (ЄДРПОУ 42503212), що свідчить про можливу участь третіх осіб у реалізації об`єкта та потребує правової оцінки суду.

З урахуванням викладеного просить суд накласти арешт на грошові кошти ЖБК «Новооскольський» (код ЄДРПОУ 43218863) у межах суми позову 992 425,80 грн, що знаходяться на всіх рахунках у банківських та інших фінансових установах. Накласти арешт на майно ЖБК «Новооскольський» у межах суми позову. Заборонити відповідачу вчиняти дії щодо відчуження майна до вирішення спору по суті.

Дослідивши подану заяву та додані до неї матеріали суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

За правилами ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Вимоги щодо змісту, форми заяви про забезпечення позову визначено ст. 151 ЦПК України, відповідно до ч. 1 якої заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Мета забезпечення позову - це хоч і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх судових рішеннях (від 10 березня 2020 року у справі N 750/12430/19, від 28 травня 2020 року у справі N 211/374/20, від 30 листопада 2020 року у справі N 127/17451/20 та ін.) під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і находяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).

За змістом пункту 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

При цьому, такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли майно є спірним та може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення (передачі цього майна) або взагалі зробить його виконання неможливим.

Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна до предмету спору та належність його відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.

Так, заявниця просить суд накласти арешт на грошові кошти ЖБК «Новооскольський» (код ЄДРПОУ 43218863) у межах ціни позову в розмірі 992 425,80 грн, що знаходяться на всіх рахунках у банківських та інших фінансових установах. Накласти арешт на майно ЖБК «Новооскольський» у межах суми позову. Заборонити відповідачу вчиняти дії щодо відчуження майна до вирішення спору по суті.

Не зазначення заявницею чіткої інформації про конкретні рахунки, що належать ЖБК «Новооскольський» та у яких саме банківських установах, не дозволяє визначити на яких саме рахунках знаходяться кошти, на які заявник просить накласти арешт.

Разом з тим, ухвала про вжиття заходів забезпечення позову має бути чіткою для її виконання, зокрема, щодо кола виконавців такої ухвали (банківських установ).

Положення Закону України "Про виконавче провадження" (зокрема, ч. 3 ст. 18) свідчать про те, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право накладати арешт саме на кошти боржника, що містяться на його рахунках у банківських установах, а не на рахунки боржника.

Стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Арешт рахунку чинним законодавством про виконання судових рішень не передбачено. У випадку ж арешту коштів на певну суму на такому рахунку, останнім можна користуватись, однак з умовою, що залишок коштів на ньому не може бути меншим арештованої суми. Заборонено накладати арешт на кошти, призначені для виплати заробітної плати. Але оскільки сума таких коштів змінюється залежно від періоду виплати, то накладається арешт на кошти на рахунку, за виключенням суми коштів, необхідної для виплати заробітної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду N 5010/577/2011-27/22 від 04 серпня 2022 року.

Окрім цього, заявницею не зазначено відомостей про майно ЖБК «Новооскольський», на яке необхідно накласти арешт, та недодано доказів належності об`єктів такого майна боржнику станом на момент звернення до суду із заявою про забезпечення позову та необґрунтовано застосування заходу забезпечення у виді арешту нерухомого і рухомого майна за позовом про стягнення коштів.

Суд зауважує, що саме лише посилання на наявність реальної загрози невиконання можливого рішення суду через існування ризиків, що відповідач може відчужити майно, вивести грошові кошти з рахунків, або припинити/ускладнити господарську діяльність, що унеможливить виконання рішення суду в майбутньому, без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин не свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову та про співмірність вказаного способу забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Посилання відповідачки на те, що відносно відповідача вже застосовувалися заходи примусового виконання у вигляді арешту майна/коштів у межах виконавчих проваджень, що свідчить про наявність у нього фінансових зобов`язань та ризик ухилення від їх виконання, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, що порушить права позивача, суд вважає голослівними, оскільки заявницею не надано доказів щодо відкритих виконавчих проваджень з примусового виконання рішень, тощо, стосовно належного відповідачу майна, що може призвести до звернення на його до стягнення, та в подальшому ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення.

З врахуванням викладеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявниці щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому, не надано доводів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, для забезпечення якого заявник просить вжити відповідні заходи.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149, 151, 153 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №367/5055/26 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Новооскольський» про стягнення грошових коштів,- відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів із дня її складення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Л.В. Мерзлий