Рішення № 136618671, 13.05.2026, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/246/26 Провадження № 2/358/556/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Київської області Лебединець Г.С., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства Богуславської міської ради "Богуславське житлово - комунальне підприємство" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, -

В С Т А Н О В И В:

До Богуславського районного суду Київської області звернулось Комунальне підприємство Богуславської міської ради "Богуславське житлово-комунальне підприємство" із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 20 851,80 грн та 3 328,00 грн судового збору.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Комунальне підприємство Богуславської міської ради "Богуславське житлово-комунальне підприємство" за специфікою своєї виробничої діяльності надає послуги з централізованого опалення для потреб жителів м. Богуслава, які зобов`язані здійснювати оплату за отримані послуги, згідно з встановленими тарифами.

Відповідачі є співвласниками квартири по АДРЕСА_1 , площа квартири становить 56,4 кв. метрів. Даний будинок підключений до централізованої системи тепловодопостачання КП БМР "Богуславське житлово-комунальне підприємство" для забезпечення квартир тепловою енергією, в тому числі і квартири, в якій проживають боржники.

Згідно укладеного 23.01.2022 року договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення, відповідачі отримують послуги та користуються тепловою енергією у вказаній квартирі, однак оплату наданих послуг з 28.02.2023 року по 01.02.2026 не проводять, в наслідок чого утворилась вказана заборгованість.

Ухвалою суду від 13.03.2026 відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Копія позовної заяви з додатками та ухвалою про відкриття провадження суду була направлена відповідачам за місцем реєстрації останнього рекомендованим поштовим відправленням.

21.04.2026 до суду повернуті вказані поштові відправлення із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд зазначає, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 11.06.2021 у справі № 2-6236/11).

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, провадження № 61-185св23).

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій статті 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу на те, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу.

Це передбачено пунктами 118, 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо позовної заяви.

Таким чином, судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Дослідивши надані матеріали і оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно п.7 "Правил користування приміщеннями житлових будинків", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 24.01.2006 року, згідно яких власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний: укласти договір на надання житлово - комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; дотримувати вимог нормативно - правових актів у сфері житлово - комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил.

Відповідно до ст.20 ч.3 п.5 Закону України "Про житлово - комунальні послуги", споживач зобов`язаний оплачувати житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.

До матеріалів справи позивачем доданий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення, який укладений 23.01.2022 року між КП "Богуславтепловодопостачання" та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . Предметом даного договору є надання виконавцем споживачам послуги з централізованого опалення квартира за адресою по АДРЕСА_1 , площа квартири становить 56,4 кв.м.

Правовідносини з приводу постачання теплової енергії регулюються нормами Законів України "Про житлово-комунальні послуги" та «Про теплопостачання".

Відповідно до статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно статті 9 Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Статтею 10 Закону визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації.

Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат (стаття 21 Закону).

За змістом статті 1 Закону України "Про теплопостачання" від 02 червня 2005 року №2633 IV, споживачем теплової енергії є фізична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно статті 19 Закону України "Про теплопостачання" від 02 червня 2005 року № 2633 IV, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Комунальне підприємство Богуславської міської ради "Богуславське житлово - комунальне підприємство" є виконавцем житлово-комунальних послуг, а саме: послуг з постачання теплової енергії.

Між сторонами виникли та існують фактичні договірні відносини.

КП БМР "Богуславське житлово - комунальне підприємство" щомісячно з 28.02.2023 по 01.02.2026 нараховувало плату за надані послуги з постачання теплової енергії, однак кошти за вказані послуги не сплачувались, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 20 851,80 грн. Зазначена обставина підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості за теплопостачання (а.с. 11).

Вказаний розрахунок відповідачем будь-якими доказами спростований не був.

23.01.2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення з КП "Богуславтепловодопостачання", який власноруч підписали (а.с. 7-9).

Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, суд враховує положення ч.1 ст. 901, ч.1 ст.903 ЦК України, де за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, дані правовідносини за своїм змістом є грошовим зобов`язанням, тому серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Згідно з п.11 ч.1 ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Таким чином, оскільки позивач свої обов`язки з постачання централізованого опалення та теплової енергії виконував, але відповідач в повному обсязі оплату за отримані послуги не здійснював, внаслідок чого утворилась заборгованість, та враховуючи те, що відповідачем не надано жодних відомостей щодо погашення вказаної заборгованості у повному обсязі, суд доходить до висновку, що саме встановлений розмір заборгованості 20 851,80 грн за період з 28.02.2023 по 01.02.2026 необхідно враховувати при ухвалені рішення.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", ЗУ "Про теплопостачання" суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Комунального підприємства Богуславської міської ради "Богуславське житлово - комунальне підприємство" (код ЄДРПОУ: 44297694) заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 28.02.2023 по 01.02.2026 в сумі 20 851 (двадцять тисяч вісімсот п`ятдесят одна) грн 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Комунального підприємства Богуславської міської ради "Богуславське житлово - комунальне підприємство" (код ЄДРПОУ: 44297694) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп. в рівних частках, тобто по 1 664 (одній тисячі шістсот шістдесят чотири) грн 00 коп. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: суддя Г. С. Лебединець