Рішення № 136618365, 18.05.2026, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/2942/25

Провадження №2/283/257/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

18 травня 2026 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Хомич В.М., секретар судового засідання Ільніцька С.В.,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

13.11.2025 представник ТОВ «Новий колектор» Котова С.М. через підсистему «Електронний суд» звернулася до Малинського районного суду Житомирської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в обґрунтування якої зазначила, що 25.12.2019 між ТОВ «Споживчий центр», правонаступником якого є ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 25.12.2019-100001596 шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною даного договору. Відповідно до його умов ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит у розмірі 17000 грн строком 70 календарних днів.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. Однак відповідач не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, процентами, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 23.10.2025 становить 21590 грн, що складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 10200 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 7140 грн та штраф у розмірі 4250 грн.

Представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 24.11.2025 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження. Визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 12 годину 05.02.2026, яке в зв`язку з неявкою відповідача було відкладено на 11 годину 16.03.2026.

Ухвалою суду від 16.03.2026 позовну заяву залишено без руху, а 06.04.2026 продовжено розгляд цивільної справи. Призначено судове засідання на 12 годину 18.05.2026.

Представник позивача в позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Заявою від 16.03.2026 просив проводити розгляд справи без його участі. Відзиву не подавав.

У зв`язку з неявкою відповідача та не повідомленням про поважність причин неявки, в порядку, визначеному статтею 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд постановив провести розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Суд відповідно до ст. 247 ЦПК України розглядає справу у судовому засіданні за відсутності позивача і відповідача без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Встановлені судом обставини.

25.12.2019 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 25.12.2019-100001596 шляхом підписання заявки відповідачем одноразовим ідентифікатором Z2873. Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит у розмірі 17000 грн строком 70 днів. Реальна річна процентна ставка за кредитом 365 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т. ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 28900 грн, загальні витрати за споживчим кредитом 11900 грн. Неустойка 170 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання (а.с.23,25, 29, 32-33).

Перерахунок кредитних коштів у розмірі 17000 грн було здійснено на електронний платіжний засіб, вказаний ОСОБА_1 у заявці, що підтверджено долученою до матеріалів справи копією квитанції №185645297 від 25.12.2019 (а.с. 36).

29.02.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий колектор» укладено договір факторингу № 290224-11, відповідно до умов якого ТОВ «Споживчий центр» відступило ТОВ «Новий колектор» право вимоги за вказаним кредитним договором (а.с.16-19).

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором № 25.12.2019-100001596 від 25.12.2019 становить 21590 грн, що складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 10200 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 7140 грн та 4250 грн штрафу (а. с.13).

Оцінка аргументів сторін та норми права, застосовані судом

Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

25.12.2019 ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №25.12.2019-100001596, відповідно до якого ОСОБА_1 були надані кредитні кошти. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання виконало, а позичальник свої зобов`язання не виконав.

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

29.02.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та позивачем було укладено Договір факторингу №290224-11. Відповідно до умов даного договору позивач набув статусу нового кредитора, зокрема, і до позичальника ОСОБА_1 .

Із системного аналізу норм права та змісту кредитного договору і договору відступлення прав вимоги, слід зробити висновок, що позивач, як новий кредитор, набув права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач просить також стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за штрафом у розмірі 4250 грн.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з карточкою субконто станом на 28.02.2024 штраф не значився нарахованим, що підтвердив представник позивача у заяві про усунення недоліків. В той же час у переліку №1 від 29.02.2024 до договору факторингу від 29.02.2024 та у довідці позивача про розмір простроченої заборгованості від 23.10.2025 значиться штраф у розмірі 4250 грн.

Оскільки позивач не довів факту нарахування штрафу за порушення кредитного зобов`язання за період до 24.02.2022, то нарахований штрав у розмірі 4250 грн не може бути стягнутий із ОСОБА_1 , оскільки відповідач нормою закону звільнений від обов`язку сплати штрафних санкцій починаючи з 24.02.2022. Нарахований штраф підлягає списанню позивачем.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 17340 грн.

Розподіл судових витрат

Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких відносять зокрема, витрати на професійну правничу допомогу покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частина четверта цієї статті передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова ВП ВС від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21).

Водночас у частинах третій - п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (постанова ВП ВС від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21).

У постановах від 19 лютого 2022 року у справі №755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (постанова ВП ВС від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено: договір №07/24-НК про надання правничої допомоги від 02.07.2024 укладеного між ТОВ «Новий колектор» (як клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Верітас Центр» (виконавець), відповідно до якого клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (а.с.15); додаткову угоду №4 до Договору №07/24-НК про надання правничої допомоги від 14.08.2024 (а.с.20); додаткову угоду №17 до Договору №07/24-НК про надання правничої допомоги від 03.04.2025 (а.с.21); додаткову угоду №19 до Договору №07/24-НК про надання правничої допомоги від 16.04.2025 (а.с.22); звіт про виконану роботу відповідно до Договору №07/24-НК з детальним описом надання послуг від 11.11.2025 (а.с.24).

Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «Новий колектор» (як клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Верітас Центр» (виконавець), звіт про виконану роботу з детальним описом надання послуг, суд приходить до висновку про часткове стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн, що відповідатиме критеріям розумності та співмірність їх розміру відповідно до ціни позову, а також з урахуванням складності справи.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог у розмірі 1945,55 грн та правничої допомоги у розмірі 4000 грн.

Керуючись ст. ст. 77-81, 83, 89, 95, 141, 263-265, 273, 279, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» (код ЄДРПОУ 43170298) заборгованість за кредитним договором № 25.12.2019-100001596 від 25.12.2019 року у розмірі 17340 (сімнадцять тисяч триста сорок) гривень, а також сплачений судовий збір за подання позову у розмірі 1945 (одна тисяча дев`ятсот сорок п`ять) гривень 55 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 18.05.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий колектор», місце знаходження: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, офіс 601, ЄДРПОУ 43170298.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя В. М. Хомич