Ухвала суду № 136618343, 18.05.2026, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/1614/24

Провадження № 2-др/282/2/26

У Х В А Л А

Іменем України

18 травня 2026 року

селище Любар

Любарський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Носача В.М.,

при секретарі судового засідання Власюк Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради Житомирської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

УСТАНОВИВ:

У провадженні Любарського районного суду Житомирської області перебувала цивільна справа №282/1614/24 за позовом ОСОБА_1 до Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради Житомирської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

07 травня 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, питання про які не було вирішено в ухвалі Любарського районного суду Житомирської області від 13.01.2025 та рішенні Любарського районного суду Житомирської області від 16.07.2025.

Заява мотивна тим, що ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 13.01.2025 провадження у справі закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України в частині позовних вимог про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В частині вимоги про стягнення моральної шкоди розгляд справи продовжено.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 25.02.2025 ухвалу Любарського районного суду Житомирської області від 13.01.2025 скасовано лише в частині закриття провадження щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та направлено справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції. Закриття провадження в частині вимог про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі залишилося чинним.

24.03.2025 представником позивачки ОСОБА_3 подано до суду клопотання про приєднання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу. Тому докази судових витрат були подані до ухвалення рішення від 16.07.2025 та перебували в матеріалах справи. Окрім того, позивачкою у зв1язку з поданням позову було понесено судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 16.07.2025 у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.

Позивач вказує, що у мотивувальній частині рішення суд послався лише на загальні приписи статті 141 ЦПК України щодо розподілу витрат при відмові в позові, однак не вирішив питання про судові витрати у тій частині справи, провадження за якою було закрито ще ухвалою від 13.01.2025 у зв`язку з подальшим самостійним поновленням позивачки відповідачем на роботі та скасуванням наказу про звільнення.

Таким чином, питання про розподіл судових витрат у частині позовних вимог про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі залишилося невирішеним ні в ухвалі суду від 13.01.2025, ні в рішенні суду від 16.07.2025.

Ухвалою суду від 07 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду в судовому засіданні 18 травня 2026 року о 15 год 30 хв без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи №282/1614/24, оцінивши в сукупності зібрані в справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради Житомирської області, в якому просила:

-визнати незаконним та скасувати наказ Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради Житомирської області № 40-к від 14.10.2024 в частині звільнення ОСОБА_1 , вчительки географії Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради Житомирської області з займаної посади у зв`язку відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці;

- поновити ОСОБА_1 на посаді вчительки географії Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради Житомирської області на умовах безстрокового трудового договору з поновленням розміру педагогічного навантаження, що передувало незаконному звільненню у 2022 році;

-стягнути з Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради Житомирської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

-стягнути з Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради Житомирської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 15000,00 грн.

Ухвалою Любарського районного суду Житомирської області 13 січня 2025 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради Житомирської області в частині позовних вимог про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.

В частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди судовий розгляд справи продовжено.

25 лютого 2025 року постановою Житомирського апеляційного суду ухвалу Любарського районного суду Житомирської області від 13 січня 2025 року в частині закриття провадження у справі щодо стягнення з Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради Житомирської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

16 липня 2025 року рішенням Любарського районного суду Житомирської області, яке залишене без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 20 січня 2026 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради Житомирської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених судових витрат представник позивача надав до суду договір №2 про надання правової (правничої) допомоги від 28.06.2024; додаткові угоди №1 та №2 до договору №2 від 28.06.2024 про надання правової (правничої) допомоги; акти №1, №2, №3, №4 прийому-передачі послуг до договору про надання правової (правничої) допомоги №2 від 28.06.2024; Ордер серії СВ №1112269; заключні виписки про оплату за надання правової допомоги ОСОБА_1 .

Окрім того, як вбачається з квитанції ID:2072-8933-7744-4811, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,00 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч.3, 4 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Згідно положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно вимог ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Посилаючись на ч.3 ст.142 ЦПК України, представник позивача просив ухвалити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат, питання про які не було вирішено в ухвалі Любарського районного суду Житомирської області від 13.01.2025 та рішенні Любарського районного суду Житомирської області від 16.07.2025.

Вирішуючи заяву ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Відповідно п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Ухвалою Любарського районного суду Житомирської області 13 січня 2025 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради Житомирської області в частині позовних вимог про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Звертаючись до суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення ОСОБА_1 покликалась на положення ч.3 ст.142 ЦПК України, відповідно до якої визначено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Заявник вказує, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Саме така ситуація склалася у справі в частині вимог про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, а саме: після пред`явлення позову відповідач самостійно скасував наказ про звільнення та поновив ОСОБА_1 на роботі.

Разом з тим, матеріали справи не містять заяву позивача про відмову від позову, як і відомостей про те, що така відмова прийнята судом на підставі п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України

Частина 3 ст.142 ЦПК України передбачає право позивача на відшкодування судових витрат саме за умови відмови позивача від позову внаслідок задоволення позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову.

Таким чином, з огляду на відсутність відмови позивача від позовних вимог, та враховуючи той факт, що провадження у справі в частині позовних вимог про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі закрито в зв`язку з тим, що відсутній предмет спору (п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України), суд дійшов висновку, що відсутні підстави для розподілу судових витрат пов`язаних наданням правничої допомоги на підставі ч.3 ст.142 ЦПК України.

У постанові від 21.04.2021 справа № 199/9188/16-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України) є відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України підставою для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди рішенням Любарського районного суду Житомирської області 16 липня 2025 року, яке залишене без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 20 січня 2026 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено, а тому витрати по сплаті правничої допомоги покладаються на позивачку на підставі п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України.

З огляду на викладене, відсутні підстави для ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат згідно ухвали Любарського районного суду Житомирської області від 13 січня 2025 року та рішення Любарського районного суду Житомирської області від 16 липня 2025 року.

Одночасно суд зазначає, що пунктом 5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У справах про поновлення на роботі; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач звільняється від сплати судового збору відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Разом з тим, позивачкою заявлені вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, а також стягнення з відповідача моральної шкоди, за які судовий збір сплачується окремо, оскільки пільга на них не поширюється.

Таким чином, ОСОБА_1 не позбавлена права звернутись до суду з відповідним клопотанням про повернення сплаченого судового збору відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку з закриттям провадження по справі щодо вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення.

Керуючись ст.ст. 141, 142, 255,270 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради Житомирської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Головуючий суддя В.М. Носач