Рішення № 136618123, 18.05.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №212/15235/25

Категорія 38

2/295/2638/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2026 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Лєдньов Д.М. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» звернувся в суд із позовом, в якому зазначено, що 12.12.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 3332037 про надання кредиту.

Згідно з договором відповідач, яка виступила позичальником, отримала грошові кошти в сумі 15000,00 грн. на строк 360 днів з умовою сплати процентів за користування кредитом.

Сторона зауважує на обставинах укладення між ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «Фінансова компанія «Єврепейська агенція з повернення боргів», а в подальшому - між ТОВ «Фінансова компанія «Єврепейська агенція з повернення боргів» та позивачем ТОВ «Факторинг партнерс» договорів із відступленням права вимоги від 30.06.2021 року, 23.05.2024 відповідно, за результатом чого позивач в порядку ст.ст. 512, 514 ЦК України як новий кредитор набув права вимоги до позичальника.

Позивач зазначає, що загальний розмір заборгованості по договору від 12.12.2020 року становить 49 200,00 грн., з яких: 15000,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням; 34 200,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками.

Посилаючись на вимоги ст.1054 ЦК України, що визначає загальні ознаки кредитних правовідносин, а також звертаючись до вимог ст.ст. 526, 625 ЦК України в розрізі недопущення односторонньої відмови від договору, правових наслідків прострочення виконання зобов`язання, позивач просить стягнути на його користь суму заборгованості за кредитним договором, відшкодувати судові витрати: з оплати судового збору - 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу - 16 000,00 грн.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 26.02.2026 року по справі відкрите спрощене позовне провадження без виклику учасників.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву із запереченнями щодо заявлених позивачем вимог.

Учасник зауважує на відсутності належних доказів на підтвердження факту надання кредитних коштів, звертає увагу на невідповідності заявленої суми заборгованості вимогам законодавства.

Так, зокрема, право кредитодавця нараховувати відсотки за користування кредитом припиняється після завершення строку кредитування, який, за умовами договору, визначений у 30 днів. При цьому, за твердженням учасника, текст договору не містить застережень щодо можливого продовження строку кредитування, отже здійсненні позивачем нарахування у період поза межами відповідного строку є неправомірним.

З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

У поданій відповіді на відзив позивач акцентує на технічні комп`ютерно-комунікаційні деталі укладення договору в порядку Закону України «Про електронну комерцію», зауважує на тому, що відповідач уклав договір шляхом підписання його аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 176131, який 12.12.2020 року направлено на номер телефону НОМЕР_1 .

Договір та додатки до нього містять відмітку про підписання із вказівкою на відповідний ідентифікатор, в тому числі, із зазначенням особи підписанта.

В розрізі наведених стороню відповідача заперечень щодо строку нарахування відсотків сторона позивача зазначає, що умовами договору учасники погодили можливість нарахування відсотків у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 част. 1 статті 1048 ЦК України.

Вказуючи на закріплення в належний спосіб волевиявлення сторін договору з наведеними за його змістом істотними умовами, спираючись на обов`язок позичальника діяти добросовісно, позивач просить задовольнити позов.

Вирішуючи питання грунтовності заявлених вимог суд виходить з таких міркувань.

Так, матеріали справи містять договір про надання споживчого кредиту від 12.12.2020 року, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» як кредитодавець надав, а ОСОБА_1 - позичальник, отримала грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн. з обов`язком повернення коштів кредиту, нарахованих відсотків за користування ним в порядку, визначеному договором.

Згідно з п.1.4 договору строк кредиту становить 30 днів, що може бути продовжений в порядку та на умовах, визначених в розділі 4 договору.

Відповідно до п.1.5.1 договору знижена процентна ставка складає 0,57 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 договору (без пролонгацій), якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

У відповідності до п.1.5.2 договору стандартна процентна ставка становить 1,9 % в день застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в.п.1.4 договору, якщо споживач не виконав умови, зазначені в п. 1.5.1 договору для застосування зниженої процентної ставки; та у межах нового строку кредиту, якщо відбулось продовження строку користування кредитом відповідно до п.п. 4.1-4.6 договору; та у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 част. 1 статті 1048 ЦК України.

Згідно з п.4.1 договору строк кредиту може бути продовжено за ініціативи споживача на кількість днів, зазначену в п.1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п. 4.2-4.5 договору.

Споживач у випадку, якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн. може ініціювати продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.3 договору.

За змістом п.4.3 договору пропозиція споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмір не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Якщо споживач, здійснюючи платіж, не бажає продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов`язаний повідомити про це товариство.

Судом встановлено, що між ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «Фінансова компанія «Єврепейська агенція з повернення боргів» 30.06.2021 року укладено договір факторингу, учасниками складено реєстр права вимог як підстава переходу права вимоги відносно осіб боржників до нового кредитора - ТОВ «Фінансова компанія «Єврепейська агенція з повернення боргів».

Судом досліджено витяг з реєстру боржників як додаток № 1 до договору факторингу з відомостями про боржника ОСОБА_1 та інформацією про суму заборгованості на рівні 49 200,00 грн., з яких: 15000,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням; 34 200,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками.

Крім того, договір факторингу укладено 23.05.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Єврепейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Факторинг Партнерс». За змістом правочину ТОВ «Фінансова компанія «Єврепейська агенція з повернення боргів» відступило шляхом продажу новому кредитору - ТОВ «Факторинг Партнерс», належні кредитору права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах.

Відповідно до реєстру боржників учасниками договору факторингу зафіксовано передачу вимог відносно боржника ОСОБА_1 .

За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

У статті 3 Закон Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (в редакції, чинній на час укладення договору) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» (у відповідній редакції) визначала, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 6 частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

За положеннями ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного Кодексу.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом надано окрему, а також взаємну оцінку доказам - договору кредиту з додатками як паспортом споживчого кредиту і графіком платежів, де зафіксовано інформацію про реквізити платіжної картки, а також відомості про застосування одноразового ідентифікатора з боку позичальника М176131, довідці ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» з підтвердженням переказу грошових коштів в сумі 15 000,00 грн. 12.12.2020 року за реквізитами картки - НОМЕР_2 , інформації АТ КБ «ПриватБанк» про видачу банківської картки № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 , виписці по рахунку з даними про зарахування переказу 12.12.2020 року на суму 15 000,00 грн.

Суд звертає увагу, що використані при укладенні договору технічні умови унеможливлювали виконання таких дій без доступу до особистих даних особи та без її волевиявлення.

Отже, судом здобуто висновок про виникнення правовідносин, заснованих на договорі кредиту із «Авентус Україна» як кредитором, пов`язане із цим набуття сторонами такого правочину відповідних прав та обов`язків.

З досліджених судом матеріалів слідує, що внаслідок неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за договором виникла заборгованість, розмір якої підтверджено наданими позивачем розрахунками, визнається судом математично коректною і такою, що відповідає вищенаведеним умовам договору, зокрема, в частині порядку та строків повернення кредиту, нарахованих відсотків, а також застосування заходів майнової компенсації внаслідок прострочення виконання зобов`язання.

Верховний Суд неодноразово наводив висновок, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова ВП ВС від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-141гс19) викладено правовий висновок про те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України.

Верховний Суд звернув увагу, що у подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за користування кредитом).

У постанові додано, що сторони кредитного договору можуть встановити проценти за неправомірне користування грошовими коштами, іншими словами у випадку неповернення грошових коштів, у визначений кредитним договором строк, та такі проценти можуть нараховуватись й після спливу визначеного кредитним договору строку згідно статті 625 ЦК України.

Як зазначалось вище, умовами договору сторони погодили заходи майнової відповідальності в разі неправомірного користування грошовим коштами - тобто у період після завершення строку кредитування, вказавши у договорі, що «стандартна процентна ставка становить 1,9 % в день застосовується у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення".

Такий зміст договору суд тлумачить як скерований на реалізацію положень ст. 625 ЦК України спеціальний вид відповідальності за порушення зобов`язання. Зауваження за змістом договору, що порядок нарахування відсотків в разі прострочення виконання зобов`язання здійснюється відповідно до абз. 2 част. 1 статті 1048 ЦК України (згідно норми - у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики) не змінює сутності самого наміру учасників запровадити механізми майнової компенсації внаслідок прострочення виконання зобов`язання, що, свою чергу, відповідає критеріям ч.2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно д ч.3 ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Суд вважає необхідним додати, що певний недолік у самому формулюванні наслідків прострочення виконання зобов`язання може бути усунений у спосіб тлумачення з урахуванням загального змісту закріплених за договором домовленостей, наведених у висновках суду вимог законодавства у сфері відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Рівень доступності до сприйняття таких умов не може виключати їх застосування.

За викладених позивачем обставин на підтвердження заявленого позову, де учасником звертається увага на досягнуті домовленості щодо нарахування відсотків в разі прострочення виконання зобов`язання, можливість застосування судом ч.2 ст. 625 ЦК України, без самостійного виокремлення позивачем, не вбачатиме вихід за межі позовних вимог.

У цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia». Активна роль суду проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі й застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, суму заборгованості слід визначати з огляду на погоджене учасниками право кредитора здійснити нарахування відсотків за користування кредитом протягом строку кредитування - 30 днів, а також в подальшому - на протязі 90 днів,- в порядку майнової компенсації в разі прострочення виконання зобов`язання згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України.

Сума заборгованості при цьому складатиме: 15 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8550,00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими протягом строку кредитування (15 000,00 грн. * 1,9 % в день * 30 днів / 100 = 8550,00 грн.), 25 650,00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими протягом строку прострочення в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України (15 000,00 грн. * 1,9 % в день * 90 днів / 100 = 25 650,00 грн.).

У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Керуючись принципом справедливості, діючи на збереження розумного балансу інтересів учасників суд вважає необхідним зменшити суму компенсаційних нарахувань, виконаних по договору ч.2 ст. 625 ЦК України, з 25 650 грн. до 2000,00 грн.

За таких обставин, оскільки право вимог до боржника набуто позивачем на підставі укладених договорів факторингу, суд вважає необхідним стягнути з відповідача заборгованість за договором від 12.12.2020 року в сумі 25 550,00 грн., з яких: 15 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8550,00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими протягом строку кредитування, 2000,00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими протягом строку прострочення в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За результатами вирішення спору знайшли свого підтвердження обставини порушення відповідачем взятих на себе згідно договору кредиту зобов`язань, що виявляє порушення прав позивача як нового кредитора.

З урахуванням наведених висновків суд вважає необхідним задовольнити позов частково.

На підставі ст. 141 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідача витрати з оплати судового збору.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у своїй постанові від 24 листопада 2021 року по справі № 420/1109/20 зазначив: «Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Указуючи на потребу відшкодування витрат в сумі 16 000,00 грн. позивач надає договір про надання правової допомоги від 02.07.2024 року, укладений з адвокатським об`єднанням «Лігал ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги від 03.11.2025 року, витяг з акту про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 року з визначенням переліку послуг, їх тривалостоі та вартості: консультація - 2 год. 4000,00 грн., складення позовної заяви - 4 год. 12000,00 грн.

Надаючи оцінку наведеним доказам, суд звертає увагу на непропорційному завищенні вартості послуг з огляду на складність справи, обсягу її матеріалів, пов`язаної із цим об`єктивної потреби у часі. Вважаючи їх неспівмірними, суд, керуючись принципом розумного підходу до визначення обсягу часу, необхідного для досягнення мети надання кваліфікованої та достатньої правової допомоги, вважає необхідним зменшити розмір витрат за договором про надання правничої допомоги та визначити їх на рівні 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 258-279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи. 6, офіс 521) заборгованість за договором кредиту від 12.12.2020 року в сумі 25 550,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Д.М.Лєдньов