Рішення № 136618081, 16.04.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/12625/25

Категорія 59

2/295/2104/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючої судді Єригіної І.М.,

при секретарі судового засідання Барашивець Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача адвоката Салівонського Олексія Миколайовича, що діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення коштів на користь спадкоємця,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся суду позовом до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області про стягнення коштів на користь спадкоємця, у якому просив: стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії, яка набута в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 06.06.2021 по 30.09.2023 в сумі 248 438,75 грн.; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотриману ним за життя пенсію за період з 01.09.2014 по 05.06.2021; стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судовий збір в сумі 2956,48 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , про що свідчить Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 17.10.2023 Радомишльським ВДРАЦС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Позивачка ОСОБА_1 є рідною донькою померлого, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 18.04.1976, де в графі батько вказано - ОСОБА_2 , та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00046569066 від 19.08.2024 (підтвердження факту зміни прізвища позивачки після одруження з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 »). 21.11.2023 ОСОБА_1 звернулася до П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини неотриманої спадкодавцем за життя пенсії. Цього дня державним нотаріусом Опанасюк О.Ю. була заведення спадкова справа № 1474/2023. До дня смерті ОСОБА_2 перебував на обліку ПФУ Старобешівського району Донецької області, тому після отримання Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Представник позивача ОСОБА_5 , діючи по нотаріальній довіреності виданої ОСОБА_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. У заяві від 23.01.2024 просив повідомити дату припинення нарахування та виплати пенсії гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , провести розрахунок суми ненарахованої та неотриманої спадкодавцем пенсії, провести виплату неотриманої пенсії його спадкоємцю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та виплати грошові кошти на поховання. Листом Головно управління ПФУ в Донецькій області № 3287-1633/С-02/8-0500/24 від 13.02.2024 було надана відповідь в якій повідомлено, що ОСОБА_2 по 31.08.2014 отримував пільгову пенсію за віком, розраховану відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058). За поновленням виплати пенсії ОСОБА_2 як внутрішньо переміщена особа за життя до Головного управління не звертався, з 01.09.2014 пенсія не нараховувалась. Крім того, ОСОБА_1 було рекомендовано особисто звернутись до будь якого Територіального управління Пенсійного фонду України з заявою та відповідними документами для запиту архівної пенсійної справи ОСОБА_2 для подальшої виплати допомоги на поховання та недоотриманої пенсії за померлого. Аналогічну за змістом інформацію на свій запит отримав державний нотаріус П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Опанасюк О.Ю.

Зі змісту відповіді Головного управління ПФУ в Донецькій області вбачається, що для отримання інформації спадкоємець має особисто звернутися до ПФУ за місцем реєстрації, що буде підставою для запиту електронної пенсійної справи, оскільки пенсіонер ОСОБА_2 перебуває на обліку ПФУ Старобешівського району Донецької області (наразі це окупована територія).

У квітні 2024 року позивачка звернулася до Відділу обслуговування громадян №16 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про запитування архівної пенсійної справи ОСОБА_2 (в електронному виді) для отримання допомоги на поховання. Після отримання електронної пенсійної справи ОСОБА_2 у травні 2024 року Головним управлінням ПФУ в Житомирській області було здійснено виплату допомогу на поховання в повному обсязі.

У подальшому державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Опанасюк О.Ю. був здійснений повторний запит щодо неотриманої за життя суми пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як володільця електронної пенсійної справи ОСОБА_2 .. На вищезгаданий запит нотаріуса Головне управління ПФУ в Житомирській області надало відповідь № 0600-0401-8/72207 від 07.06.2024 про те, що станом на 07.06.2024 неотримана сума пенсії по пенсійній справі ОСОБА_2 становить 248438,75 грн. 19.08.2024 ОСОБА_1 отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Опанасюк О.Ю., успадкувавши грошову суму, що становить нараховану, але не виплачену пенсію станом на 07.06.2024 в сумі 248438,75 грн. 19.08.2024 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про виплату їй успадкованої неотриманої спадкодавцем за життя пенсії, надавши серед переліку документів Свідоцтво про право на спадщину за законом від 19.08.2024. Розписка повідомлення додається до позовної заяви. Враховуючи, що із відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області державному нотаріусу Опанасюк О.Ю. та Свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.08.2024 не було зазначено період за який порахована невиплачена спадкодавцю за життя пенсія, відповідачу був направлений адвокатський запит про надання зазначеної інформації.

Із відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 0600-0401-8/114904 від 10.09.2024 стало відомо, що при наданні відповіді на запит нотаріуса щодо видачі свідоцтва про право на спадщину була розрахована умовна сума недоотриманих коштів за період з 06.06.2021 року по 30.09.2023 року в сумі 248438,75 грн, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон), якою передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Із заявою про виплату недоотриманої пенсії за померлого ОСОБА_2 спадкоємиця ОСОБА_1 звернулася 19.08.2023. Відповідно, з урахуванням ст. 46 Закону, недоотримана пенсія за період з 18.08.2021 року по 30.09.2023 року становить 230584,22 грн. Із відповіді Головного управління ПФУ в Житомирській області № 0600-0401-8/58117 від 02.07.2025 вбачається, що сума коштів на погашення пенсійних виплат відповідно до Порядку буде визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2025 рік після його затвердження. Виплата облікованих недоотриманих коштів буде проведена ОСОБА_1 відповідно до вимог Порядку, за наявності відповідного фінансування, передбаченого в бюджеті Пенсійного фонду України.

На сьогоднішній день позивачка успадковані кошти за Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19.08.2024 за період з 06.06.2021 по 30.09.2023 в сумі 248438,75 грн. не отримала. Із Листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 3287-1633/С-02/8-0500/24 від 13.02.2023 вбачається, що ОСОБА_2 по 31.08.2014 отримував пільгову пенсію за віком, розраховану відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058). За поновленням виплати пенсії ОСОБА_2 як внутрішньо переміщена особа за життя до Головного управління не звертався, з 01.09.2014 пенсія не нараховувалась. Враховуючи вимоги ст. 1227 ЦК України ОСОБА_1 успадкувала право на належні її батьку ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , суми пенсії у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.

Позивачу відома сума неотриманої пенсії за період з 06.06.2021 по 30.09.2023 (248438,75 грн), однак Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області створює штучні перепони в визначені та виплаті суми неотриманої пенсії за період з 02.09.2014 по 05.06.2021, чим незаконно перешкоджає реалізації прав позивача, як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна.

За таких обставин є законною та обґрунтованою позовна вимога щодо визнання за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотриману ним за життя пенсію за період з 01.09.2014 по 05.06.2021.

Відповідачем Головним Управлінням ПФУ в Житомирській області було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Відповідач посилається на те, що ОСОБА_2 по 31.08.2014 до припинення виплати отримував пільгову пенсію за віком, розраховану відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV). За поновленням виплати пенсії ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщена особа за життя до Управління не звертався і з 01.09.2014 пенсія не нараховувалась. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 17.10.2023.

07.05.2024 Позивач звернулася до Управління із заявою про виплату допомоги на поховання від 07.05.2024 № 936, на підставі чого електронну пенсійну справу померлого ОСОБА_2 було взято на облік в Управління для проведення виплати допомоги на поховання. Після смерті, ОСОБА_2 умовно донарахована пенсія за період з 06.06.2021 по 30.09.2023 у розмірі 248 438,75 грн, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 46 Закону №1058-IV, якою передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. 04.06.2024 до Управління надійшов запит державного нотаріуса П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Опанасюк О.Ю. вх. №15517/8 щодо інформації для формування спадкової справи. Листом від 07.06.2024 № 0600-0401 8/72207 Управлінням надана відповідь на запит. 19.08.2024 Позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 19.08.2024 державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Опанасюк О.Ю., успадкувавши грошову суму, що становила нараховану, але не виплачену пенсію станом на 07.06.2024 у розмірі 248 438,75 грн. 19.08.2024 Позивач подала до Управління заяву №16398 про виплату недоотриманої пенсії , належної ОСОБА_2 .

Крім того, 16.09.2024 представник Позивача направив до Управління лист вх. № 23840/ М-0600-24 від 25.09.2024, в якому просив порахувати та виплатити Позивачу, як спадкоємниці суму недоотриманої пенсії, належної спадкодавцю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 31.08.2014 по ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто з урахуванням періоду, який був охопленим свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого 19.08.2024. У відповідь на вказане звернення Управлінням направлено лист №25605-23840/ М-02/8-0600/24 від 18.10.2024, в якому посилаючись на ч.1 ст.46 Закону №1058-IV пояснено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нарахована та недоотримана пенсія за період з 18.08.2021 по 30.09.2023 становить 230 584,22 грн та буде проведена, відповідно до вимог порядку за наявності фінансування. Виплата облікованих недоотриманих коштів за період з 18.08.2021 року по 30.09.2023 року в загальній сумі 230584,22 грн проводитися Позивачу на підставі заяви від 19.08.2024 №16398 відповідно до вимог Порядку за наявності відповідного фінансування. Станом на 04.12.2025 року проведено виплату недоотриманої пенсії Позивачу: в жовтні 2025 2361,00 грн; в листопаді 2025 2361,00 грн; грудні 2025 2361,00 грн. Залишок недоотриманих коштів за період з 18.08.2021 року по 30.09.2023 року становить 223501,22 грн. Оскільки виплата недоотриманої пенсії померлого батька Позивачу вже здійснюється, звернення із позовними вимогами про виплату спірних коштів може призвести до подвійного стягнення на користь Позивача недоотриманої суми пенсії. Виплата облікованих недоотриманих коштів за період з 18.08.2021 року по 30.09.2023 року в загальній сумі 230584,22 грн проводитися Позивачу на підставі заяви від 19.08.2024 №16398 відповідно до вимог Порядку за наявності відповідного фінансування. Станом на 04.12.2025 року проведено виплату недоотриманої пенсії Позивачу: в жовтні 2025 2361,00 грн; в листопаді 2025 2361,00 грн; грудні 2025 2361,00 грн. Залишок недоотриманих коштів за період з 18.08.2021 року по 30.09.2023 року становить 223501,22 грн. Оскільки виплата недоотриманої пенсії померлого батька Позивачу вже здійснюється, звернення із позовними вимогами про виплату спірних коштів може призвести до подвійного стягнення на користь Позивача недоотриманої суми пенсії.

22.02.2026 на адресу суду від Головного управління ПФУ в Житомирській області надійшли додаткові письмові пояснення, а також надано додаткові письмові докази - рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 у справі № 240/23577/24 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2025. Обґрунтовуючи необхідність подання зазначених доказів відповідач вказує, що у Рішенні Житомирського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 судом встановлено: «Як свідчать матеріали справи позивачка є донькою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 17.10.2023, який за життя до 31.08.2014 отримував пенсію передбачену Законом №1058 та за життя не отримав донараховану пенсію за період з 18.08.2021 по 30.09.2023 у розмірі 230 584,22 грн, що не заперечується відповідачем. Вказаний період не є спірним». Крім того, в Рішенні судом зазначено: «Утім матеріали справи не містять відомостей про те, що за спірний період (з 31.08.2014 по 17.08.2021) померлому батьку позивачки нараховане пенсійне забезпечення, однак не виплачувалося саме з вини Пенсійного органу. Більш того, як свідчить зміст листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №0500-0220/8/45318 від 07.05.2024, який міститься в матеріалах справи, за переведенням пенсії на підконтрольну Україні територію померлий батько позивачки не звертався. З огляду на викладене, відсутні підстави для її нарахування та виплати за спірний період. Зважаючи на встановлені обставини справи та враховуючи викладений зміст позовних вимог та їх обґрунтування, суд вважає, що відповідач, відмовляючи у здійсненні нарахування та виплати суми недоотриманої пенсії, належної спадкодавцю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 31.08.2014 по 17.08.2021, діяв враховуючи норми ст.46 Закону 1058-IV. Отже, позивачка не дотрималась умов, які визначені ст.46 Закону 1058-IV та Порядком №22-1. За таких обставин, позивачка не має права на отримання недоотриманої пенсії померлого батька за 31.08.2014 по 17.08.2021, оскільки право на одержання такої за життя її померлого батька не встановлено».

16.04.2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких вказав, що предметом даного спору є вирішення судом питань щодо складу спадщини (входження до складу спадщини неотриманих сум пенсії за життя спадкодавцем), тобто даний спір випливає з спадкових правовідносин. Як наслідок, обставини у даній цивільній справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної справи, тому дану цивільну справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які будуть встановлені безпосередньо даним судом, який розглядає дану справу.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання 16.04.2026, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 17.10.2023 Радомишльським ВДРАЦС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 є рідною донькою померлого, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 18.04.1976 року та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00046569066 від 19.08.2024 року.

Листом Головно управління ПФУ в Донецькій області № 3287-1633/С-02/8-0500/24 від 13.02.2024 було надана відповідь в якій повідомлено, що ОСОБА_2 по 31.08.2014 отримував пільгову пенсію за віком, розраховану відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За поновленням виплати пенсії ОСОБА_2 як внутрішньо переміщена особа за життя до Головного управління не звертався, з 01.09.2014 пенсія не нараховувалась.

Згідно відповіді № 0600-0401-8/72207 від 07.06.2024 ГУ ПФУ в Житомирській області станом на 07.06.2024 неотримана сума пенсії по пенсійній справі ОСОБА_2 становить 248438,75 грн.

19.08.2024 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Опанасюк О.Ю., зігдно якого ОСОБА_1 успадкувала грошову суму, що становить нараховану, але не виплачену пенсію станом на 07.06.2024 в сумі 248438,75 грн.

Згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 0600-0401-8/114904 від 10.09.2024 для видачі свідоцтва про право на спадщину була розрахована умовна сума недоотриманих коштів за період з 06.06.2021 року по 30.09.2023 року в сумі 248438,75 грн, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Із заявою про виплату недоотриманої пенсії за померлого ОСОБА_2 спадкоємиця ОСОБА_1 звернулася 19.08.2023. Відповідно, з урахуванням ст. 46 Закону, недоотримана пенсія за період з 18.08.2021 року по 30.09.2023 року становить 230584,22 грн.

У відзиві відповідач вказав, що станом на 04.12.2025 року проведено виплату недоотриманої пенсії Позивачу: в жовтні 2025 2361,00 грн; в листопаді 2025 2361,00 грн; грудні 2025 2361,00 грн. Залишок недоотриманих коштів за період з 18.08.2021 року по 30.09.2023 року становить 223501,22 грн.

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини, як це передбачено статтею 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).

Відповідно до ст. 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Відповідно до ст. 52 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

За змістом цієї норми, можна дійти висновку, що законодавцем встановлено альтернативний механізм набуття права власності на недоотриману пенсію померлого пенсіонера, а саме пріоритет наданий членам сім`ї спадкодавця, які проживали з ним на момент смерті, та непрацездатним членам сім`ї, які перебували на його утриманні. Зазначені особи мають звернутися за виплатою цих грошових коштів протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто з моменту смерті спадкодавця. Якщо такі особи відсутні або не звернулися у встановлений строк із заявами, недоотримана пенсія входить до складу спадщини і успадковується спадкоємцями померлого на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 цього Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст.16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, зазначеним у п. 5 ч. 2 цієї статті, може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

Як зазначається представником позивача за змістом позовної заяви та визнається відповідачем за змістом відзиву на позов, спадкодавець ОСОБА_2 був пенсіонером та отримував пенсію у ПФУ Старобешівського району Донецької області. З 01.09.2014 пенсія не нараховувалась та не виплачувалась. Згідно зі статтею 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється, зокрема, у разі смерті пенсіонера. Рішення стосовно припинення виплати пенсії ОСОБА_2 з інших підстав суду не надано, в той час як відповідач зазначає про призупинення виплати пенсії спадкодавцеві, яке відбулося з 01.09.2014 і вказує, що за поновленням виплати пенсіонер не звертався, тому пенсія йому не нараховувалася.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Однак, відповідно до статті 92 Конституції України (норми якої є нормами прямої дії та водночас мають найвищу юридичну силу) виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи наведено у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20.10.2014 №1706-VII Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб. Так, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Як зазначено в статті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 18.01.2018 № 2268-VІІІ Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях визначено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

Жодним законом України не визначено такої підстави для припинення пенсії, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної особи, не підтвердження місця фактичного проживання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 243/3505/16-ц, постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 243/5697/16-ц, постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 227/2802/16-ц та у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 638/8368/19 зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.

Таким чином, посилання відповідача, що спадкодавець за життя не виявив бажання поновити йому виплату пенсії та не звертався з відповідною заявою до відповідача, тому пенсія не отримана з вини пенсіонера, не заслуговують на увагу з огляду на вищенаведене. З наданих відповідачем відомостей вбачається, що спадкодавець ОСОБА_2 отримував пенсію за життя до 01.09.2014 та в подальшому пенсійні виплати не нараховувались та не виплачувались.

Рішення про скасування вже призначеної довічної пенсії спадкодавцеві ОСОБА_2 суду не надано, за змістом наданих пояснень таке рішення відповідачем не приймалось, в той час як було вирішено призупинити виплату пенсії спадкодавцеві з 01.09.2014. Отже, призначена спадкодавцеві довічна пенсія за віком у спірний період нараховувалася, обліковувалася (її розмір був збільшений під час періоду невиплати), але не була виплачена, і обліковувалася навіть за умови її не нарахування та не виплати (внаслідок призупинення виплати).

Однак, на запит нотаріуса, відповідач надав відомості лише про наявність недоотриманої станом на 07.06.2024 у сумі 248438,75 грн., обмежившись трирічним періодом згідно ст. 46 Закону України № 1058, на підставі яких видане свідоцтво про право на спадщину за законом.

Суд зазначає, що ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Заперечення відповідача не спростовують підстав позову і не приймаються судом до уваги, оскільки право позивача на вищевказану суму недоотриманої пенсії посвідчене свідоцтвом про право на спадщину, яке в контексті положень ст.66 Закону України "Про нотаріат "є процесуальним нотаріальним актом, що засвідчує перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємця та є для спадкоємця основним правовстановлюючим документом.

На час розгляду справи свідоцтво про право на спадщину за заповітом та за законом недійсними не визнане, неоспорене та є чинним, доказів визнання його недійсним чи внесення до нього змін відповідачем не надано. За таких обставин, сума недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, відповідає сумі, визначеній нотаріусом у свідоцтві про право на спадщину, та становить 248438,75 грн.

Як було встановлено судом, відповідачем утримується належне позивачеві спадкове майно у виді суми недоотриманої пенсійної виплати в розмірі 248438,75 грн., нарахованої пенсіонеру ОСОБА_2 і не виплаченої йому за життя, право власності на яку в порядку спадкування за законом перейшло до позивача та посвідчено свідоцтвом про право на спадщину за законом. Тим самим відповідач порушує право власності позивача на вказану суму грошей, яке підлягає судовому захисту.

Що ж до посилань відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165, якою затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, суд звертає увагу на такі обставини.

У силу абзацу другого пункту 1 названого Порядку, пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.

Пунктом 4 згаданого Порядку передбачено, що пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису.

Розмір пенсійної виплати за минулий період отримувачам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначається в сумі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється пенсійна виплата за минулий період, але не може бути більшим від належної до виплати отримувачу суми, що обліковується в переліку отримувачів.

У разі недостатності бюджетних призначень для забезпечення пенсійної виплати за минулий період у розмірі, передбаченому абзацом другим цього пункту, виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на пенсійні виплати за минулий період бюджетним призначенням, але не більшій належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.

За результатами виконання бюджету Пенсійного фонду України за дев`ять місяців відповідного року зазначений в абзаці другому цього пункту розмір пенсійної виплати за минулий період може бути збільшений пропорційно залишку бюджетних призначень, але не може перевищувати належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.

Отже, Порядок 1165 визначає додаткові умови виплати недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, що не передбачені Конституцією України та Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Конституційний Суд України у Рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якого належить прийняття законів.

У свою чергу, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційне поняття Закон України, на відміну від поняття законодавство України, не підлягає розширеному тлумаченню. За загальним правилом закон - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури парламентом та регулює найважливіші суспільні відносини. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.

Таким чином, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Суд враховує, що Верховною Радою України не приймались зміни до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з приводу особливостей виплати недоотриманої пенсії пенсіонерів, які є внутрішньо переміщеними особами.

Суд вважає необхідним звернути увагу на ту обставину, що внаслідок застосування Порядку 1165 виплата недоотриманої пенсії, належної спадкодавцеві ОСОБА_2 до теперішнього часу не відбулася. Так, у разі застосування вказаного Порядку 1165 виплата заборгованості буде здійснюватися щомісячними платежами у розмірі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і лише у разі достатності відповідних бюджетних призначень.

Отже, зазначеною постановою звужуються права на отримання неодержаних за життя пенсійних виплат спадкодавця ОСОБА_2 як внутрішньо переміщеної особи у порівнянні з встановленим законом порядком отримання недоотриманої пенсії інших осіб.

В силу статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06.09.2012 непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Крім того, відповідно до частин першої - другої статті 8 цього Закону розроблення проектів нормативно-правових актів здійснюється з обов`язковим урахуванням принципу недискримінації; з метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що містять ознаки дискримінації, проводиться антидискримінаційна експертиза проектів нормативно-правових актів; результати антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів підлягають обов`язковому розгляду під час прийняття рішення щодо видання (прийняття) відповідного нормативно-правового акт; обов`язковій антидискримінаційній експертизі підлягають проекти законів України, актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Як визначено статтею 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, є одним з головних завдань цивільного судочинства.

Положенням ст.10 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі Броньовський проти Польщі зазначив, що принцип верховенства права, на якому будується Конвенція, та принцип законності, про який ідеться в статті 1 Першого протоколу, вимагає від держав не лише поважати і застосовувати, у передбачуваний і узгоджуваний спосіб, запроваджені ними закони, а ще й - що безпосередньо випливає з цього обов`язку - забезпечувати правові та практичні умови для втілення їх в життя.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Щокін проти України від 14.10.2010 зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

З огляду на викладене, суд критично оцінює доводи відповідача про виплату позивачу недоотриманих сум пенсії згідно Порядку 1165, адже наведене свідчить про невиконання державою взятих на себе позитивних зобов`язань.

Судом відхиляються доводи відповідача про виплату неоспореної суми недоотриманої пенсії за період з 18.08.2021 року по 30.09.2023 року у сумі 230584,22 грн., адже з наданих відповідачем відомостей вбачається, що вказана сума була нарахована до виплати, обліковується у розділі боргів внутрішньо-переміщених осіб і буде виплачена на умовах Порядку № 1165.

Таким чином, станом на день ухвалення рішення жодних відомостей про виплату вказаної суми хоча б частково матеріали справи не містять.

Окрім того, відповідачем не визнається за позивачем право власності на недоотриману пенсію спадкодавця ОСОБА_2 за період, який не охоплюється свідоцтвом про право на спадщину (з 01.09.2014 по 05.06.2021). На вказану суму недоотриманої пенсії ОСОБА_2 відповідачем відомостей нотаріусу не надано, без чого нотаріус був позбавлений можливості видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки відповідно до п. 4.14. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє, крім іншого, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.

Отже, оскільки за життя батько позивача недоотримав пенсію також за період з 01.09.2014 по 05.06.2021, яка увійшла до складу спадщини, а позивач є його спадкоємицем та у встановленому законом порядку прийняв спадщину, тому суд дійщов переконання, що позивач як спадкоємець набув право на отримання невиплаченої пенсії, при цьому, як було зазначено вище, спадкоємець має право на отримання всієї нарахованої та невиплаченої за життя пенсії спадкодавця, без обмеження будь-яким часом.

Оскільки відповідач, як орган ПФУ, не надав ані нотаріусу, ані суду відомості щодо розміру недоотриманої пенсії за весь період її невиплати спадкодавцеві за життя з 01.09.2014 по 05.06.2021, заперечує наявність у нього обов`язку виплати позивачу недоотриману її батьком пенсії за вказаний період, звернення позивачки за видачею їй свідоцтва про право на спадщину за законом не призвело до оформлення позивачкою своїх спадкових прав у повному обсязі, в той час як вона є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , що прийняв спадщину у встановлені строки, а також враховуючи те, що за життя батько позивачки недоотримав пенсію, яка увійшла до складу спадщини, суд дійшов висновку, що позивач як спадкоємець набув право на отримання невиплаченої пенсії.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог як щодо визнання права власності за позивачкою на недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом без зазначення конкретної суми недоотриманої пенсії, так і стягнення її з відповідача, тому позовні вимоги підлягають задоволенню, що узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 26.03.2025р. у справі №183/5694/22 (провадження № 61-11124св24) в частині можливості визнання за позивачкою права на неотриману пенсію в порядку спадкування за законом та стягнення її з відповідача без зазначення в рішенні суду конкретної суми недоотриманої пенсії.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у сумі 10000,00 грн. є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи.

Враховуючи викладені обставини, складність справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, дослідивши докази на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, суд дійшов висновку, що необхідний фактичний обсяг правової допомоги у цій справі є меншим, а тому такий обсяг виконаних робіт підлягає зменшенню та стягненню з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, понесених у цій справі у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 2956,48 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 321, 1216-1218, 1227 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги представника позивача адвоката Салівонського Олексія Миколайовича, що діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення коштів на користь спадкоємця - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотриману ним за життя пенсію за період з 01.09.2014 по 05.06.2021.

Стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії, яка набута в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 06.06.2021 по 30.09.2023 в сумі 248 438,75 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судовий збір у розмірі 2956,48 грн. сплачений відповідно до квитанції № 6496-0777-3848-5097 від 10.09.2025 року та витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, адреса: м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341.

Суддя І.М. Єригіна