Ухвала суду № 136617362, 19.05.2026, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/370/26

Провадження № 2-з/615/4/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Левченко А.М.,

за участю секретаря судового засідання Павлович В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» звернулось до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 1451414 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 19.04.2024 року у розмірі 55 200,00 грн, а також судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 09.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

18.05.2026 року представник позивача ОСОБА_1 звернулась із заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», а також на рахунках в інших банківських та фінансових установах, у межах суми фактично отриманого відповідачем тіла кредиту 12 000,00 грн.

В обґрунтування необхідності вжиття зазначених заходів забезпечення позову вказано, що поведінка відповідача свідчить про його виняткову недобросовісність та спрямованість на свідоме, систематичне ухилення від виконання своїх фінансових зобов`язань. За весь час з моменту отримання кредитних коштів боржник не сплатив жодної гривні ані за основним боргом, ані за відсотками. Загальний повний строк прострочення та свідомого ігнорування зобов`язань становить понад 683 дні.

Представник позивача зазначає, що виняткова недобросовісність відповідача беззаперечно підтверджується її процесуальною поведінкою у даній справі, зокрема обставинами подання нею відзиву на позовну заяву від 01.05.2026 року. Так, відповідач залучила до справи професійного адвоката (Скользнєву В.В.), що беззаперечно свідчить про те, що відповідач володіє достатніми фінансовими ресурсами для оплати правової допомоги. Проте, маючи кошти, вона свідомо відмовляється від виконання своїх зобов`язань та погашення загальної суми заборгованості за кредитним договором, натомість витрачає ресурси на юридичне протистояння. Декларування неспроможності сплатити борг при наявності коштів на судові витрати є класичною ознакою недобросовісності. Штучне затягування судового процесу, тобто у відзиві відповідач заявляє клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку. Залучення адвоката та подання відзиву з пропуском строків є цілеспрямованою процесуальною стратегією, спрямованою на штучне затягування розгляду справи з метою відтермінування моменту винесення рішення. Доводи поданого відповідачем відзиву зводяться до формального та безпідставного заперечення права вимоги позивача. Відповідач не заперечує факту отримання коштів, проте намагається уникнути відповідальності, створюючи штучний спір. Така поведінка не має на меті захист порушеного права, а спрямована виключно на ухилення від виконання своїх прямих фінансових зобов`язань. Крім того, така лінія поведінки є системною. Згідно з даними порталу «Судова влада України», щодо ОСОБА_2 ініційовано низку інших справ про стягнення заборгованості (справи № 524/4724/26, № 398/4267/21, №398/4492/21, № 524/13674/24).

Представник позивача вважає, що боржник використовує час, виграний шляхом затягування процесу, саме для виведення грошових коштів зі своїх рахунків, щоб зробити майбутнє виконання рішення суду неможливим.

Заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Враховуючи, що розгляд заяви про забезпечення позову відповідно до положень ЦПК України здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та доводи в її обґрунтування, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб .

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Як роз`яснено в п.п. 4, 7, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Як вбачається з постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20), умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є вимога про стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором № 1451414 від 19.04.2024 року у розмірі 55 200,00 грн, право вимоги за яким перейшло від первісного кредитора ТОВ «Селфі Кредит» до позивача на підставі договору факторингу №18/12/24 від 18.12.2024.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідача у межах суми тіла кредиту в сумі 12000,00 грн, представник позивача посилається на те, що відповідач не здійснює погашення кредитної заборгованості, що свідчить про її намір ухилятися від виконання майбутнього рішення суду.

Водночас, суд вважає, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, а непогашення відповідачем боргу за кредитним договором не свідчить про намір відповідача ухилитися від виконання рішення суду.

Враховуючи заявлений до стягнення розмір заборгованості у розмірі 55200,00 грн та суму боргу за тілом кредиту у розмірі 12000,00 грн, у межах якої позивач просить накласти арешт на грошові кошти на банківських рахунках відповідача, заявник не навів жодних доказів, які б давали підстави для висновку про те, що заходи забезпечення позову, які просить вжити заявник, є необхідними та пропорційними, та що невжиття заходів забезпечення позову в обраний спосіб може зробити неможливим ефективний захист прав позивача та виконання рішення суду у разі задоволення позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-154, 258261, 263, 353 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду або через Валківський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя А.М. Левченко