Ухвала суду № 136617255, 15.05.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 396/1050/26

Номер провадження по справі 1-кп/387/178/26

У Х В А Л А

Іменем УКРАЇНИ

про продовження строку тримання під вартою

15 травня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1

із секретарем судового засідання ОСОБА_2

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_3

обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_4

захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12026121200000015 від 18.02.2026 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Дубівка Володимирського району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з профільною середньою освітою, навідника 1 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 5 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону, військової частини НОМЕР_1 у військовому званні молодшого сержанта, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України

В С Т А Н О В И В :

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 13 травня 2026 року з Кропивницького апеляційного судунадійшли матеріали кримінальної справи ЄУН 396/1050/26 по обвинуваченню ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.05.2026 справу ЄУН 396/1050/26 передано на розгляд судді ОСОБА_1 ..

Ухвалою суду від 13.05.2026 кримінальну справу ЄУН 396/1050/26 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України прийнято до провадження, підготовче судове засідання призначено на 10 годину 30 хвилин 15 травня 2026 року.

Від прокурора 15 травня 2026 року надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки, на думку прокурора, ризики, які були підставою для обрання вказаного запобіжного заходу, продовжують існувати та не зменшилися, а судовий розгляд кримінального провадження тільки розпочався. Також вважає, що на цей час існують ризики передбачені ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 означене клопотання підтримала з підстав, наведених в ньому, та просила задовольнити в повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні заперечень з приводу клопотання прокурора не висловив. При цьому зазначив, що з огляду на поранення руки він потребує медичної допомоги, яка не забезпечується в СІЗО.

Захисник ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні просив застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, так як обвинувачений після поранення потребує медичної допомоги, яка не надається в СІЗО.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника щодо клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, суд доходить до таких висновків.

Ухвалою слідчого судді Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 18 березня 2026 року відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят днів) до 17 травня 2026 року без визначення застави.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед іншого вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Ризики, які наведені прокурором в клопотанні, які передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає доведеними з таких підстав.

Щодо ризику передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України: кримінальне правопорушення у якому обвинувачується ОСОБА_4 є тяжким кримінальним правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років, що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду.

Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.

Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим відносно стадії кримінального провадження. Крім того суд не встановив в обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, так як обвинувачений не одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей, які проживають окремо, лише має батьків похилого віку.

Щодо ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України: суд зазначає, що є передумови для можливої спроби поза процесуального впливу на потерпілу та свідків, так як судовий розгляд тільки розпочався та потерпіла і свідки не допитані. Отже, загроза того, що обвинувачений може здійснити дії, спрямовані на вплив у поза процесуальний спосіб на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні з метою ненадання суду достовірних показань щодо обставин можливого вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення для уникнення останнім кримінальної відповідальності.

Суд зазначає, що кримінальним процесуальним кодексом України встановлено процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, окрім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, але й на стадії судового провадження до моменту його безпосереднього допиту в суді.

Щодо ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: суд зазначає, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені тяжкого кримінального правопорушення, і за поясненнями наданими в судовому засіданні, він не пам`ятає всіх подій, оскільки перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, суд вважає, що на даний час продовжують існувати ряд ризиків, передбачені ст. 177 КПК України, які були встановлені під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому, оцінивши в сукупності всі вище перелічені обставини, приходить до висновку, що на цей час немає підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 ..

Разом з тим, в судовому засіданні прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки не обґрунтовано можливість обвинуваченого перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, жодних доказів на підтвердження цього ризику прокурором не надано.

Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов`язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Вказане також свідчить, що більш м`які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а також запобігти встановленим ризикам, а тому не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.

Щодо клопотання захисника про застосування більш м`якого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з огляду на необхідність лікування обвинуваченого, суд зазначає, що наявність у обвинуваченого батьків похилого віку, на переконання суду, не є достатніми соціальними зв`язками, які зменшать або усунуть вищезазначені ризики.

Водночас щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_4 суд зазначає, що даних про неналежні умови утримання, які б становили пряму загрозу життю та здоров`ю обвинуваченого стороною захисту не надано.

Однак суд враховує, що положеннями статті 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» та ст.ст. 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров`я, передбачено, що особи, узяті під варту, мають право на надання їм медичної допомоги.

Відповідно до пункту 2.3 Розділу ІІ «Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, МОЗ України №239/5/104 від 10.02.2012 року, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров`я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО. Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров`я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування. У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров`я.

Пунктом 2.7 Розділу ІІ вищевказаного Порядку визначено, що, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного переліку. Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Згідно з вимогами п. 2.8 Розділу ІІ цього Порядку, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи. Керівництво СІЗО організовує та забезпечує цілодобову охорону особи, узятої під варту, під час лікування у закладах охорони здоров`я відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров`я.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 р. № 684-р "Про утворення державної установи Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України утворено державну установу Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України.

Відповідно до розділу 3 Положення Державної установи Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України основними завданнями ЦОЗ ДКВС України є: реалізація державної політики у сфері охорони здоров`я в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, таборах для тримання військовополонених та дільницях для тримання військовополонених; здійснення відповідно до законодавства та в межах компетенції заходів щодо: організації медичного забезпечення та контролю за станом здоров`я засуджених, осіб, узятих під варту, та військовополонених.

Відповідно до п. 1 розділу 4 Положення, функцією ЦОЗ ДКВС України є організація надання екстреної, первинної, спеціалізованої, паліативної медичної допомоги та медичної реабілітації засудженим, особам, узятим під варту.

Таким чином, суд вважає за необхідне скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 щодо неналежного надання йому медичної допомоги, який утримується в ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор" задовольнити частково, зобов`язати адміністрацію Державної установи "Кропивницький слідчий ізолятор" вжити заходів для виконання положень «Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України від 10.02.2012 №239/5/104, в частині забезпечення належного медичного огляду та лікування обвинуваченого ОСОБА_4 .. Також зобов`язати філію Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Черкаській та Кіровоградській областях провести медичне обстеження обвинуваченого ОСОБА_4 з проведенням, у разі необхідності, відповідних лабораторних досліджень, забезпечивши надання належної медичної допомоги, з урахуванням встановленого діагнозу (діагнозів).

Водночас суд зазначає, що продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за вказаних обставин справи та серйозністю висунутого проти нього обвинувачення, з урахуванням встановлених ризиків, на думку суду, не є надмірним та таким, що принижують його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки в даному випадку наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

За таких обставин клопотання про продовження дії попередньо обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Враховуючи положення статті 183 КПК України та з урахуванням застережень, що містяться в ч.4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою погоджується з думкою прокурора та вважає за доцільне не визначати розмір застави.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 197, 199, 331, 369, 372, 395 КПК України, суд ,

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят днів), тобто до 12 години 10 хвилин 14 липня 2026 року.

Дату закінчення дії ухвали суду встановити: 12 година 10 хвилин 14 липня 2026 року.

У задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Зобов`язати адміністрацію Державної установи "Кропивницький слідчий ізолятор" вжити заходів для виконання положень «Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України від 10.02.2012 №239/5/104, в частині забезпечення належного медичного огляду та лікування обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати філію Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Черкаській та Кіровоградській областях провести медичне обстеження обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з проведенням, у разі необхідності, відповідних лабораторних досліджень, забезпечивши надання належної медичної допомоги, з урахуванням встановленого діагнозу (діагнозів).

Про результати проведеного медичного обстеження негайно повідомити Добровеличківський районний суд Кіровоградської області.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити для відома та виконання Державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор», філії Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Черкаській та Кіровоградській областях.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 18 травня 2026 року.

Суддя ОСОБА_6