Вирок № 136617047, 19.05.2026, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/496/21

Провадження 1-кп/193/6/26

В И Р О К

іменем України

19 травня 2026 року сел.Софіївка

Софіївський районний суду Дніпропетровської області в складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

з участю прокурорів ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

представника потерпілої ОСОБА_8 ,

захисників ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Софіївка об`єднане кримінальне провадження №12021041580000021 від 07.04.2021 року по обвинуваченню

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Софіївка, Софіївського району Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня, пенсіонера, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.186, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 357, ч.3 ст. 357 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснив кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин. Так, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 04 квітня 2021 року, близько о 13:00 год. знаходився у залі будинку, що розташований на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_11 , де в останнього виникла сварка з мешканкою вказаного будинку, його рідною сестрою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час даної сварки в останнього виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, та обернення його на свою користь. Після чого, ОСОБА_10 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, знаходячись у вказаному приміщенні, із корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи відкрито, усвідомлюючи що за його діями спостерігає ОСОБА_12 , та не реагуючи на її зауваження, з полиці в шафі взяв тканеву сумку чорного кольору, з якої відкрито заволодів грошовими коштами в сумі 2 000 грн. купюри номіналом по 200 грн., та особистими документами і речами належними ОСОБА_12 , що матеріальної цінності для останньої не представляють. Виконавши всі свої дії, що вважав необхідними, для доведення злочину до кінця, ОСОБА_10 , місце вчинення злочину з викраденим покинув, розпорядившись майном на власний розсуд, обернувши його на свою користь. В результаті злочинних дій потерпілій ОСОБА_12 спричинено матеріального збитку на загальну суму 2000 грн. Своїми умисними протиправними діями, що виразились у відкритому викрадені чужого майна (грабіж), ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 186 КК України.

Крім того, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 04 квітня 2021 року, близько о 13:00 год. знаходився у залі будинку, що розташований на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_11 , де в нього виникла сварка з мешканкою вказаного будинку ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час даної сварки в останнього виник злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння документами на ім`я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після чого, ОСОБА_10 реалізуючи свій злочинний умисел, знаходячись у вказаному приміщенні, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно та відкрито, переслідуючи особисті інтереси, усвідомлюючи що за його діями спостерігає ОСОБА_12 , та не реагуючи на її зауваження, з полиці в шафі взяв тканеву сумку чорного кольору, з якої відкрито заволодів паспортом громадянина України на ім`я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_1 , виданим Софіївським РС ГУДМС України в Дніпропетровській області, 01.08.2016 року. Після вчинення злочину ОСОБА_10 місце вчинення злочину покинув, розпорядившись паспортом громадянина України ОСОБА_12 , на власний розсуд. Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 357 КК України, тобто незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом.

Крім того, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 04 квітня 2021 року, близько о 13:00 год. знаходився у залі будинку, що розташований на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_11 , де в нього виникла сварка з мешканкою вказаного будинку ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час даної сварки в останнього виник злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння документами на ім`я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після чого, ОСОБА_10 реалізуючи свій злочинний умисел, знаходячись у вказаному приміщенні, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно та відкрито, переслідуючи корисливі мотиви, усвідомлюючи що за його діями спостерігає ОСОБА_12 , та не реагуючи на її зауваження, з полиці в шафі взяв тканеву сумку чорного кольору, з якої відкрито заволодів трьома платіжними банківськими картками АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 «Золота» - для виплат, № НОМЕР_3 - «Віза» для виплат, № НОМЕР_4 - «Універсальна» золота, виданих АТ КБ «Приват Банк» ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , котрі згідно положень ст.1 Закону України «Про інформацію», ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні», п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» є офіційними документами, та втрата яких істотно ускладнює реалізацію потерпілим своїх прав, свобод і законних інтересів, у зв`язку із відсутністю можливості зняти з неї власні кошти. Після вчинення злочину ОСОБА_10 місце вчинення злочину покинув, розпорядившись вказаними платіжними банківськими картками виданими АТ КБ «Приватбанк», на власний розсуд. Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_10 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 357 КК України, тобто викрадення офіційного документу з корисливих мотивів.

Крім того, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 04 квітня 2021 року, близько о 12:00 год. знаходився у залі будинку, що розташований на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_11 , де в останнього відбувалась сварка з ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є його рідною сестрою, під час якої виник раптовий злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень останній. Після чого, ОСОБА_10 діючи умисно, на ґрунті неприязних відносин, до потерпілої ОСОБА_12 , кулаком лівої руки спричинив один удар в область правої частини обличчя, від якого ОСОБА_12 втратила свідомість на дивані у вказаній кімнаті та прокинулась від того, що ОСОБА_10 , обливав останню холодною водою, з відра. Згідно висновку експерта №541 від 27.04.2021 року у потерпілої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виявлені наступні тілесні ушкодження: синці на нижньому повіці правого і лівого ока - 2 синці овально - подовгуватої форми, синяво - фіолетового кольору з жовтуватими контурами, розміром 2,7 х 0,8 см. і 4 х 1 см. На правій щоці такого ж характеру синець, розмірами, 7 х 5,5 см. По передній поверхні верхньої третини правої і лівої гомілок, по передній поверхні середньої третини правої гомілки і нижньої третини нижньої гомілки - 4 садна овально - подовгуватої форми з підсохлою скоринкою над рівнем шкіри, розмірами від 1x0,3 см. до 4,5x0,3x0,2 см.. Синці виникли від дії тупого твердого предмету (предметів) за механізмом удар стиснення. Садна виникли від дії тупого твердого предмету (предметів) за механізмом тертя - ковзання. За своїм характером виявлені ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки. В конкретному випадку травмуючими предметами могли бути, як озброєна так і не озброєна рука, взута нога нападаючого або інші предмети з такими ж властивостями. Своїми умисними діями ОСОБА_10 , вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України - умисне спричинення легких тілесних ушкоджень.

Згідно автоматизованого розподілу від 12.05.2021 року справу передано для розгляду судді ОСОБА_13 , від 19.02.2024 року справу передано на розгляд судді ОСОБА_1 .

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 вину свою у вчиненні даних кримінальних правопорушень не визнав повністю, цивільний позов потерпілої не визнав. Надав суду наступні покази. Вважає, що в обвинувальному акті все викладено невірно. Пояснив, що існує довготривалий конфлікт між ним та його рідною сестрою ОСОБА_12 та його племінницею ОСОБА_11 , оскільки вони мали бажання зняти його з реєстрації у новозбудованому будинку за адресою АДРЕСА_2 . Тілесних ушкоджень він їй не наносив, можливо це нанесли її коханці. Документи сестри ОСОБА_12 , які були знайдені у нього вдома, вона підкинула сама, оскільки мала повний доступ у його будинок. Гроші в сумі близько 2000 грн., які були вилучені у нього вдома під час обшуку - це його гроші. Раніше він був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , але в результаті цих подій, після проведення слідчих дій, він добровільно знявся з реєстрації та зареєструвався у будинку АДРЕСА_3 . Далі пояснив, що документи на свій будинок та на землю ОСОБА_12 залишила у нього сама. Пояснив, що сестра його обмовила, постійно спілкувалася із коханцями. Чи бачив він у день нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 04.04.2021 року - не пам`ятає. Вважає, що він має право проживати у будинку АДРЕСА_2 , який належить сестрі, оскільки допомагав його будувати. Стосунки були напружені, після його добровільного зняття з реєстрації за адресою АДРЕСА_2 , вони з сестрою помирилися. Зазначив, що кримінальне провадження було відкрито задля того, щоб він виписався з будинку. Станом на 04.04.2021 року ОСОБА_12 проживала разом з ним. Далі пояснив, що він бачив у ОСОБА_12 тілесні ушкодження, питав її, але вона не відповіла звідки вони з`явились. Пояснив також, що від будинку АДРЕСА_2 ключі були у нього і у ОСОБА_12 . Також пояснив, що ОСОБА_12 поїхала до жити до доньки у м. Кривий Ріг та проживала там останній рік до війни. Підтвердив, що слідчий пропонував йому надати докази отримання вилучених під час обшуку коштів у сумі 2000 грн., він не надав.

Не дивлячись на невизнання обвинуваченим ОСОБА_10 своєї вини, його вина підтверджується сукупністю наступних безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, які суд вважає належними та допустимими.

Згідно довідки Головного центру обробки ДПС України від 09.09.2025 року з 21.06.2024 року не перебуває на території України.(т.2 а.с.32), а також, враховуючи медичні документи, наданими суду, а саме наявність захворювань: ішемічна хвороба серця: а/к блокада передньо-верхньої гілки ЛНПГ.АГ ІІ ст. 3 ст ССРЗ кризовий перебіг, дегенаритивно-дистрофічні зміни грудного відділу хребта (т. 2 а.с.19-22), а також пояснення доньки потерпілої про перебування потерпілої-її матері з 2022 року на території Германії у зв`язку із збройною агресією проти України та важкий стан потерпілої, пов`язаний із віковими змінами розумової діяльності, наданими нею під час ведення судового засідання шляхом мобільного зв`язку, суд позбавлений можливості безпосереднього допиту потерпілої.

Допитаний в судовому засіданні представник потерпілої підтримав цивільний позов, прохав його задовольнити в розмірі 100000 грн та судові витрати на правову допомогу у розмірі 8500 грн.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що вона є подругою потерпілої ОСОБА_12 . Також пояснила, що вони проживають в одному селі, мешкають на сусідніх вулицях. Перед тим, як її допитував працівник поліції, між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 ввечері була драка. Вони рідні брат та сестра. Напередодні, мимо її домоволодіння проходила ОСОБА_12 , її обличчя було зеленого кольору, та яка пояснила їй, що її бив ОСОБА_15 . Також, зі слів сусідів, вона знає, що ОСОБА_16 бив і ОСОБА_12 і їх матір. Окрім цього пояснила, що неодноразово ОСОБА_12 тікала від побиттів ОСОБА_17 і ночувала особисто у неї, колись, навіть, проживала. Коли тікала, ОСОБА_12 також часто ночувала у приміщенні станції Софіївської ШМД, яка знаходиться неподалік, оскільки там відкрито вночі і тепло. Також, ночувала на стадіоні в с-ще Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області на лавочках, про що особисто ОСОБА_18 розповідала їй. Свого брата ОСОБА_17 вона називала «бандит», протягом довгого часу у них був спір з приводу майна, домоволодінь, ОСОБА_19 бажав новішу хату. Останній час, до від`їзду ОСОБА_18 , вони проживали окремо, ОСОБА_20 мешкав у батьківській хаті, а вона у своїй - за адресою АДРЕСА_2 . Одну зиму ОСОБА_18 проживала у неї вдома, бо ОСОБА_16 не давав їй спокійно жити, вимагав зробити його власником будинку. Також, ОСОБА_12 ховала у неї вдома документи на право власності на свій будинок по АДРЕСА_2 , бо ОСОБА_20 хотів жити у її хаті та переоформити документи на себе як власника. Коли ОСОБА_18 тікала від ОСОБА_21 , була розгублена, схвильована, бо він не давав їй нормально жити. У свою хату в подальшому ОСОБА_12 впустила наймачів, до яких також приходив ОСОБА_16 , заявляючи свої права будинок. Також пояснила, що по теперішній час вона спілкується із ОСОБА_18 телефоном. Вона перебуває у Германії з донькою. Поведінка стала дивна, іноді щось забуває, ставить дивні питання, розмова переривчаста. Також підтвердила, що хату за адресою АДРЕСА_2 будували матір ОСОБА_12 та ОСОБА_18 . Спір між ними із-за цієї хати.

Судом прийнято відмову прокурора від допиту свідків обвинувачення ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .

Згідно наявного в матеріалах витягу з кримінального провадження № 12021041580000021, 07.04.2021р. внесено відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що 04.04.2021 року приблизно о 12:00 год її рідний брат ОСОБА_10 , за місцем мешкання заявниці АДРЕСА_2 відкрито заволодів майном останньої (а.к.п. 1)

Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 07.04.2021 року, прийнято заяву ОСОБА_12 з повідомленням про грабіж та спричинення тілесних ушкоджень. Щодо обставин зазначено, що 04.04.2021 року брат ОСОБА_10 близько 12:00 год відкрито заволодів майном, а саме: паспортом, пенсійним посвідченням та коштами в сумі 2000 грн. та спричинив їй тілесні ушкодження. (а.с.6)

Так, згідно приписів ст.214 КПК України, здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду). Відомості до ЄРДР слідчим було внесено в цей же день о 18 год 57 хв на підставі письмової заяви потерпілої ОСОБА_12 після огляду місць подій 16:10-17:00 год, органом досудового розслідування не було порушено правила ст. 214 КПК.

Згідно протоколу огляду місця події від 07.04.2021р. за участю ОСОБА_12 в присутності понятих ОСОБА_22 , ОСОБА_25 , слідчим СВ ВП №9 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області капітаном поліції ОСОБА_26 оглянуто домоволодіння за адресою буд. АДРЕСА_2 . За вказаною адресою, в житловій кімнаті зафіксовано розкидані по підлозі речі книги, журнали, інші бумаги, мобільний телефон Самсунг чорного кольору, в проході в спальну кімнату на підлозі лежить одяг дві куртки, у куртки коричневого кольору відірвані рукава. Додано фото таблицю (а.к.п.7-13)

Згідно протоколу обшуку від 07.04.2021 року домоволодіння АДРЕСА_1 за місцем мешкання ОСОБА_10 проведеного слідчим ВП «9 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області капітаном поліції ОСОБА_26 було виявлено та вилучено в пакеті жовтого кольору, який знаходився між диваном та ліжком в залі будинку, паспорт на ім`я ОСОБА_12 , три пластикових картки № НОМЕР_2 «Золота» для виплат, № НОМЕР_3 для виплат КБ «Приватбанк», № НОМЕР_4 «Віза» золота універсальна, пенсійне посвідчення; на столі в залі будинку кваліфікаційні посвідчення вчителя у кількості 3 штук на ім`я ОСОБА_12 № 1347М, № 6222, № 0480; акт про право власності на землю на ім`я ОСОБА_12 ; які запаковані у сейф пакет НПУ № 7126499. Також, під час обшуку ОСОБА_10 надав портмоне, в якому знаходились купюри по 200 гривень в кількості 9 штук, які були запаковані в сейф пакет НПУ № 7126500, що зафіксовано на відеозапису (а.к.п. 18-20) та на який надано дозвіл на обшук ухвалою слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 08.07.2021 року (а.к.п. 28-29)

Згідно переглянутого відеозапису ОСОБА_10 пояснив, що гроші номіналом 200 грн. в кількості 9 штук належать йому, вважав, що знайдені документи ОСОБА_12 можливо підкинула сама ОСОБА_12 .

Клопотання про визнання протоколу обшуку від 07.04.2021 року недопустимим доказом суду не заявлено. Заперечення щодо правомірності вилучення слідчим під час проведення слідчої дії - обшуку 07.04.2021 року тільки купюри, номіналом 200 грн. суд зазначає наступне. Згідно ст. 234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду. Згідно ухвали слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 08.04.2021 року надано дозвіл на обшук купюр номіналом по 200 грн. у кількості 9 штук (а.с.22-23).

Згідно постанови слідчого СВ ВП №9 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 08.04.2021 року вилучені у ОСОБА_10 паспорт на ім`я ОСОБА_12 , три пластикові картки № НОМЕР_2 «Золота» для виплат, № НОМЕР_3 для виплат КБ «Приватбанк», № НОМЕР_4 «Віза» золота універсальна, пенсійне посвідчення; кваліфікаційні посвідчення вчителя у кількості 3 штук на ім`я ОСОБА_12 № 1347М, № 6222, № 0480; акт про право власності на землю на ім`я ОСОБА_12 ; які запаковані у сейф пакет НПУ № 7126499 та купюри по 200 гривень в кількості 9 штук, запакованих а сейф пакет НПУ № 7126500 визнані речовими доказами (а.к.п.22)

Згідно витягу з єдиного реєстру речових на прав на нерухоме майно від 08.04.2021 року будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_10 на підставі договору дарування від 17.04.2007 року. (а.с.22-24)

Згідно протоколу огляду, 13.04.2021 року за участі потерпілої, понятих у приміщенні ВП №9КРУП ГУНП в Дніпропетровської області оглянуто документи: паспорт серії НОМЕР_1 , Державний акт на землю, три пластикових картки три кваліфікаційних посвідчення, виявлені та вилучені під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_10 , які потерпіла ОСОБА_12 визначила як такі, що належать їй та які забрав ОСОБА_10 04.04.2021 року за адресою її мешкання АДРЕСА_2 (а.к.п.38-45).

Згідно довідки про рух коштів по картці АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_12 , згідно якої ОСОБА_12 зняла 11.03.2021 року 3000 грн. , що підтверджує наявність у потерпілої певної суми в розмірі 2000 грн. (а.к.п.42-51)

Згідно протоколу огляду від 19.04.2021 року за участі потерпілої ОСОБА_12 у приміщенні ВП №9 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, було оглянуто грошові кошти номіналом 200 грн. за серійними номерами СИ 7339341, ХИ 7939989, СИ 4102339, ТГ 2850803, ЗД 0681582, СБ 3175053, ПЗ 7323759, ПЗ 28002024, УА 4432069 . Згідно пояснень потерпілої під час проведення слідчої дії, нею було впізнано дві купюри, номіналом 200 грн серійні номери ПЗ 7323759, ХИ 7939989 за наявністю у правому верхньому куті купюр друкованої літер «к», нанесених простим олівцем нею особисто, що також зазначено в розписці потерпілої про отримання речових доказів на зберігання та пояснено, що «к» -означало суму на комунальні послуги (а.к.п. 52-53, 54)

Згідно наявного в матеріалах витягу з кримінального провадження № 12021041580000015, 15.04.2021р., внесено відомості до ЄРДР за рапортом СВ ВП №9 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_26 про отримання ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тілесних ушкоджень за адресою: АДРЕСА_2 04.04.2021 року, які згідно висновку спеціаліста відносяться до легких тілесних ушкоджень за ч. 1 ст. 125 КК України (а.к.п. 58)

Згідно наявного в матеріалах витягу з кримінального провадження № 12021041580000016, 15.04.2021р., внесено відомості до ЄРДР за рапортом СВ ВП №9 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_26 про незаконне заволодіння документами (паспортом, та інші) ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 04.04.2021 року за ч. 3 ст. 357 КК України (а.к.п. 68)

Згідно наявного в матеріалах витягу з кримінального провадження № 12021041580000017, 15.04.2021р. внесено відомості до ЄРДР за рапортом СВ ВП №9 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_26 про незаконне заволодіння документами (банківськими картами) ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 04.04.2021 року за ч. 1 ст. 357 КК України (а.к.п. 75)

Постановою прокурора від 30.04.2021 року кримінальні провадження № 12021041580000017, 15.04.2021р. за ч. 1 ст. 357 КК України, № 12021041580000016, 15.04.2021р. за ч. 3 ст. 357 КК України, № 12021041580000015, 15.04.2021р. за ч. 1 ст. 125 КК України, провадження № 12021041580000021, 07.04.2021р. за ч. 1 ст. 186 КК України об`єднані в одне кримінальне провадження з № 12021041580000021 (а.с.57)

Згідно підсумків спеціаліста судово-медичного експерта № 479 від 14.04.2021 року у ОСОБА_12 виявленні ушкодження у вигляді: синців обличчя, саден нижніх кінцівок, які виникли від ударної дії тупого твердого предмету (предметів). Характер виявлених ушкоджень, при первинному обстеженні, а саме ступінь загоєння (синці з жовтими контурами, садна з підсохшою скоринкою над рівнем шкіри) , свідчать, що давність їх виникнення може відповідати строку, вказаному обстежуваною. За своїм характером виявлені ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки. П.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6. (а.с.63-64)

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 20.04.2021 потерпіла ОСОБА_12 пояснила та продемонструвала події 04.04.2021 року з приводу нанесення їй тілесних ушкоджень братом ОСОБА_10 та обставин здійснення грабіжу грошових коштів у кількості 2000 грн., та викрадення документів (паспорту, сертифікатів, банківських карт) за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджено оглянутим в судовому засіданні відеозаписом слідчого експерименту. Під час проведення слідчого експерименту, потерпіла показала, що ОСОБА_10 спочатку зайшов та спитав, чому його не запросили на весілля її онука, з чого і почав сварку, потім вдарив її. Після першого удару втратила свідомість, він її облив водою, щоб вона прийшла до тями. Під час огляду вмісту її сумки, діставши картки, питав їх пінкод та пояснив свої дії тим, що вона винна йому гроші, погрожував, що спалить її хату, після чого покинув її будинок з її речами. (а.с.85-87)

Згідно висновку експерта № 541, проведеного 22.04.2021 по 27.04.2021 року 1.за своїм характером тілесні ушкодження ОСОБА_12 відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки. П.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6. 2. Час виникнення ушкоджень може відповідати даті виникнення 04.04.2021 року. 3 виявлені тілесні ушкодження у потерпілої виникли від не менше чим 7-ми разового прикладення фізичної сили в область обличчя та нижніх кінцівок. 4. В даному випадку травмуючими предметами могли бути як озброєна так і не озброєна рука, взута нога або інші предмети з тими ж властивостями. 5. Потерпіла в момент виникнення тілесних ушкоджень була звернена передньою поверхнею тіла в бік напрямку дії травмуючи предметів.6. Одне із ушкоджень на обличчі могло виникнути при механізмі на який вказала потерпіла в момент проведення слідчого експерименту (а.с.89-90).

Згідно письмової розписки ОСОБА_12 від 19.04.2021 року, останній повернуто грошові кошти в сумі 1800 гривень (а.к.п.55).

Безумовних підстав для визнання досліджених доказів недопустимим суд не вбачає.

Суд критично відноситься до показань обвинуваченого ОСОБА_10 про непричетність до інкримінуємих правопорушень, вважає їх надуманими, непереконливими, і спростовуються встановленими судом об`єктивними даними, зокрема сукупністю письмових доказів (протоколами огляду, обшуку, слідчого експерименту з потерпілою, висновками експертиз), показами свідка, які повністю узгоджуються між собою та іншими доказами. Підстав для визнання свідка зацікавленою особою, а її показання недостовірними, суд не вбачає.

Під час проведення досудового розслідування обвинувачений скористався правовою допомогою, надавати будь-які пояснення та докази для повного та об`єктивного проведення досудового слідства відмовився на підставі ст. 63 Конституції України.

Під час дачі показань в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 повідомив, що виявлені у нього 07.04.2021р. під час проведення обшуку гроші були грошима, які він напередодні отримав у якості пенсійних виплат 16-17.03.2021 року. Разом з тим, ні в ході досудового розслідування, ні під час судового розгляду доказів зазначеного не надано. Клопотань щодо повернення вилучених коштів обвинуваченим ОСОБА_10 не заявлялося.

Зауваження захисника щодо обов`язку слідчого долучити докази отримання грошових коштів ОСОБА_10 на підтвердження або спростування пояснень ОСОБА_10 щодо їхнього походження під час проведення обшуку, не ґрунтуються на вимогах діючого КПК України, оскільки ч. 3 ст. 93 КПК України зазначено, що сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Окрім того, обвинуваченим надані протирічливі покази в частині проживання потерпілої 04.04.2021 року у нього в будинку, місцезнаходження її документів, отримання нею тілесних ушкоджень, враховуючи докази, отримані під час проведення слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_12 , яка була попереджена про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384,385 КК України, що зафіксовано відеозаписом та які також не узгоджуються з показами свідка ОСОБА_14 .

Натомість, покази обвинуваченого в частині сумісного створення будинку АДРЕСА_2 та суперечки щодо визначення власників даного будинку, покази свідка ОСОБА_14 про наявність конфлікту та покази потерпілої під час проведення слідчого експерименту доводять наявність у обвинуваченого існування стійкої тривалої претензії матеріального характеру до потерпілої.

Суд розцінює покази обвинуваченого як такі, що спрямовані на уникнення покарання за скоєні кримінальні правопорушення.

Обрану обвинуваченим версію подій суд вважає реалізацією свого конституційного права на захист.

Суд не приймає доводи захисника в частині відсутності прямих свідків скоєння кримінальних правопорушень ОСОБА_10 , оскільки відсутність прямих свідків (очевидців) кримінальної події не є підставою для закриття справи чи автоматичного звільнення винного від відповідальності.

Установивши в порядку статті 91 КПК України обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, належність та допустимість доказів, суд приходить до твердого переконання про доведеність поза розумним сумнівом вини обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні даних кримінальних правопорушень, а саме: у відкритому викрадені чужого майна (грабіж), яке суд кваліфікує за ч. 1 ст. 186 КК України; незаконному заволодінні будь-яким способом паспортом, яке суд кваліфікує за ч.3 ст.357 КК України; викраденні офіційного документу з корисливих мотивів, яке суд кваліфікує за ч. 1 ст. 357 КК України; умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень , яке суд кваліфікує ч. 1 ст. 125 КК України.

Разом з цим, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.357, ч. 1 ст. 125 КК України згідно ст.12 КК України відносяться до кримінальних проступків.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 186 , ч. 3 ст. 357 КК України згідно ст.12 КК України відноситься до нетяжких злочинів .

Відповідно до ч. 1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею нетяжкого злочину, за який передбачено покарання крім випадку, передбаченого у п. 3 цієї частини і до дня набрання вироком законної сили минуло 5 років.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачено покарання менш суворе ніж обмеження волі, і до дня набрання вироком законної сили минуло 2 роки.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 2 років, і до дня набрання вироком законної сили минуло 2 роки.

У зв`язку з наведеним, з врахуванням вчинення ОСОБА_10 кримінальних правопорушень 04.04.2021 року строк підлягає обчисленню з 04.04.2021.

З врахуванням вищевказаного строки, передбачені ст.49 КК України для притягнення ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 186 КК України минули 04.04.2026 року, за ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України минули 04.04.2024 року, за ч. 1 ст. 125 КК України - 04.04.2023 року.

Постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 червня 2020 року (справа №756/6876/19), констатовано, що системний аналіз вжитих у кримінальному законі формулювань "звільнення від покарання (ч.ч.4, 5 ст.74, ч.1 ст.105 КК України), "звільнення від відбування покарання" ( ст.ст.75, 79, 104 КК України), "звільнення від призначеного покарання" (ст.78 КК України) дає підстави зробити висновок, що під звільненням від покарання із застосуванням інших заходів примусу слід розуміти звільнення не від конкретного покарання, визначеного в санкції статті чи призначеного судом, а від його призначення, як виду примусових заходів в цілому.

Враховуючи викладене, наявні підстави для звільнення ОСОБА_10 від покарання за ч.1 ст.186, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України на підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України.

Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених п.п. 1-3 частини 1 ст. 49 КК України є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим.

Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) - досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.

Суд, за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого, підсудного від кримінальної відповідальності.

Також суд зазначає, що оскільки обвинувачений не визнає вину, не дав згоду на закриття кримінального провадження, відповідне клопотання не заявив, суд повинен розглянути справу в повному обсязі з встановленням вини.

Під час судового розгляду ОСОБА_10 , його захисник не заявили клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України і, послідовно наполягаючи на своїй невинуватості у пред`явленому обвинуваченні, ОСОБА_10 просив ухвалити щодо нього виправдувальний вирок.

Захисником підтримана позиція обвинуваченого.

Суд вважає, що у даному випадку наявні підстави для визнання ОСОБА_10 винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186 , ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч.1 та ст.125 КК України, винесення обвинувального вироку та звільнення обвинуваченого від покарання, керуючись ст. 49 КК України як нормою матеріального права та ч.5 ст.74 КК України.

З врахуванням вищевказаного строки, передбачені ст.49 КК України для притягнення до кримінальної відповідальності ч.1 ст.186 КК України, минули 04.04.2026, а за ч. 1 ст. 125 04.04.2023 року, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України - 04.04.2024 року, а тому ОСОБА_10 на підставі ч.5 ст.74, ст.49 КК України підлягає звільненню від покарання за вказаними статтями.

Цивільний позов.

Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.

В даному кримінальному провадженні обвинуваченим обрано спосіб захисту, клопотання про застосування строків давності притягнення до кримінальної відповідальності суду не подано, тобто визнання вини не настало, згоди на закриття за ст.49 КК України не надано, отже кримінальне провадження не підлягає закриттю, а розгляду із постановленням обвинувального вироку та звільненням особи від кримінальної відповідальності у відповідності до ч. 5 ст. 74 КК України із прийняттям рішення за цивільним позовом.

Відтак, аналізуючи вище зазначені норми, суд вважає обов`язковим розглянути цивільний позов в частині стягнення з обвинуваченого матеріальної та моральної шкоди та понесених судових витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.1ст. 1177 ЦК Українишкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що за загальним правилом майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина 1 та 3 ст..23 ЦК України регламентує, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У ч. 1ст. 1167 ЦК України передбачено, що відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.

В п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31.03.1995 передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, цивільний позов потерпілої ОСОБА_12 підтриманий представником в судовому засіданні, підлягає частковому задоволенню.

Так, матеріалами кримінального провадження доведено нанесення обвинуваченим матеріальної шкоди потерпілої в розмірі 2000 грн, з яких 1800 грн. повернуто ОСОБА_12 , отже в частині позову щодо стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди підлягає задоволенню в розмірі 200 грн.

Сам факт вчинення щодо потерпілої ОСОБА_12 кримінальних правопорушень, вже спричинив особі підвищене психологічне навантаження, враховуючи, що вона є особою похилого віку, також зазнала фізичних та моральних страждань внаслідок отриманого тілесного ушкодження, що призвело до психологічного стресу, вимушеної зміни місця проживання, необхідності лікування та подальшої реабілітації.

Окрім цього, як зазначено у позові, наслідки перенесеної психологічної травми призвели до появи негативних психосоматичних психоемоційних змін: порушення сну, швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, нервозність, дратівливість, образливість, чутливість, реакція замикання, фіксованість на негативних переживаннях, емоційна напруга, насторога, невпевненість у собі, відчуття власної трудової неповноцінності, тривога з приводу майбутнього, приниження гідності та соціальної репутації.

Однак, будь-яких доказів, в підтвердження причинного зв`язку між отриманим тілесним ушкодженням та погіршенням стану здоров`я до теперішнього часу, перелікованими у цивільному позові на обґрунтування моральної шкоди розміром 100000 грн., потерпілою ОСОБА_12 та її представником в розпорядження суду не надано. Особистих пояснень потерпілою протягом усього часу розгляду справи як попереднім складом суду так і у цьому складі суду з 19.02.2024 року, попри всі намагання суду допитати потерпілу у будь-який спосіб, не надалося можливим. Згідно пояснень представника, зі слів доньки потерпілої, ОСОБА_12 на теперішній час є людиною дуже похилого віку, має серйозні захворювання, що перешкоджає її допиту в судовому засіданні у теперішній час.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає, що позов в частині відшкодування моральної шкоди, підлягає частковому задоволенню в розмірі 5000 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 8500,00 грн, яка на момент винесення вироку не збільшувалася, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1-5ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_10 підлягають стягненню витрати, понесені потерпілою на правову допомогу в повному обсязі - розмірі 8500 грн, оскільки вони підтверджені наданими доказами, тривалістю розгляду справи, участю представника практично у всіх судових засіданнях з 19.02.2024 року та підтримані представником потерпілої - адвокатом ОСОБА_27 та є справедливими та співмірними.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_10 в рамках даного кримінального провадження не обирався.

Питання речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КК України.

На підставі викладеного та керуючись ч. 5 ст. 74, п. 1-3 ч. 1 ст. 49 КК України, ст.ст. 285, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186 , ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч.1 та ст.125 КК України, звільнивши його від покарання

за ч. 1 ст. 186 КК України на підставі ч.5 ст.74, п.3 ч. 1 ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності,

за ч. 1 ст. 357 КК України на підставі ч.5 ст.74, п.2 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності,

за ч. 3 ст. 357 КК України на підставі ч.5 ст.74, п.2 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності,

за ч.1 та ст.125 КК України на підставі ч.5 ст.74, п.1 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід у даному провадженні обрано не було.

Цивільний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_10 про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_12 13700 (тринадцять тисяч сімсот) гривень, з яких: 200 грн. матеріальної шкоди, 5000 грн 00 коп.- моральної шкоди та 8500 грн 00 коп. - витрати понесені на правову допомогу.

В іншій частині у задоволенні позову - відмовити.

Речові докази: паспорт на ім`я ОСОБА_12 , три пластикові картки № НОМЕР_2 «Золота» для виплат, № НОМЕР_3 для виплат КБ «Приватбанк», № НОМЕР_4 «Віза» золота універсальна, пенсійне посвідчення; кваліфікаційні посвідчення вчителя у кількості 3 штук на ім`я ОСОБА_12 № 1347М, № 6222, № 0480; акт про право власності на землю на ім`я ОСОБА_12 ; купюри по 200 гривень в кількості 9 штук, передані на зберігання потерпілій залишити власнику ОСОБА_12 .

Матеріали кримінального провадження №12021041580000021 від 07.04.2021 р на 137 арк. зберігати при судовій справі № 193/496/21, 1-кп/193/6/26.

Скасувати ухвалу Софіївського районного суду від 14.03.2025 року про накладення штрафу в порядку ст. 325 КПК України відносно потерпілої ОСОБА_12 (т. 1 а.с.247)

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду, через Софіївський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, представнику потерпілої, захиснику.

Суддя ОСОБА_1