Постанова № 136616671, 18.05.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/14666/25

Провадження № 3/211/467/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Рагозіна С.О., за участі секретаря судового засідання Мариненко Е.П., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (на відеозв`язку), захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Полянчука В.Б. (на відеозв`язку), розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань в приміщенні Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області адміністративний матеріал, що надійшов з Відділення поліції № 1 Краматорського районного управління поліції в Донецькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП,

встановив:

водій ОСОБА_1 28.11.2025 о 07 годині 37 хвилин керував транспортним засобом SEAT ALHAMRA, реєстраційний номер НОМЕР_3 по вулиці Машинобудівників біля будинку № 58 в м. Дружківка з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на встановлення стану наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився, чим порушив пункт 2.5. Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП себе не визнав. Суду пояснив, що їхав на завдання, не виспаний. На медичний огляд не було часу їхати. Командир сказав нічого не підписувати.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Полянчук В.Б. в судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП. Надавши пояснення згідно клопотання про закриття провадження у праві, яке долучено до матеріалів справи.

Незважаючи на позицію ОСОБА_1 та доводи його захисника адвоката Полянчука В.Б., вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю підтверджується сукупністю доказів, які були досліджені в ході судового розгляду.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується такими доказами.

Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.11.2025, яке підтверджує факт направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я з метою проходження огляду на стан сп`яніння із зазначенням виявлених у ОСОБА_1 зазначених вище ознак наркотичного сп`яніння, а також та містить відомості щодо відмови останнього від проходження такого огляду.

Відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, на якому зафіксовано факт зупинки транспортного засобу SEAT ALHAMRA, реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 . Під час перевірки документів поліцейськими було виявлено у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння. На питання поліцейських, чи вживав ОСОБА_1 наркотичні засоби, останній повідомив, що днів п`ять назад вживав марихуану. Що стало підставою для запропонування працівниками поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння. Від проходження огляду ОСОБА_1 відмовився.

Всі вищевказані докази узгоджуються між собою.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Частина 1 статті 130КУпАП зокрема передбачає відповідальність особи, яка керує транспортним засобом, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція норми частини 1 статті 130 КУпАП є бланкетною, тобто спрямовує до інших законних нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, в тому числі й осіб, які керують транспортними засобами, встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, порядок огляду водіїв на стан алкогольного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом пункту 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок оформлення та вимоги до оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП врегульовано Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 за № 1395; Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 .

Судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог статті 256 КУпАП.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015.

Відповідно до положень п.2 розділу І зазначеної інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів (п.3 розділу І Інструкції) є: звужені чи дуже розширені зіниці, що не реагують на світло; сповільнена або підвищена жвавість/рухливість ходи та мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість; наявність ознак алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з рота).

Пунктом 6-8 розділу І зазначеної інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 12 розділу II зазначеної інструкції в разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до вимог статті 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Процедура проведення огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння проведена у відповідності до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015, та вимог статті 266 КУпАП.

Щодо доводів захисника ОСОБА_1 адвоката Полянчука В.Б. суд зазначає таке.

Так, відповідно до статей 23, 35 Закону України «Про Національну поліцію», статей 130, 255, 266 КУпАП, вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» поліцейський є спеціально уповноваженою особою на зупинку транспортного засобу та виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до приписів статті 266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Аналіз положень статті 266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.

Тобто, положення статті 266-1 КУпАП стосуються лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б КУпАП.

Відповідно до приписів частини 1 статті 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України.

Отже, для військовослужбовців, які керують невійськовим транспортним засобом, застосовується порядок проходження огляду, передбачений статтею 266 КУпАП, який проводять працівники Національної поліції.

Згідно з приписами частини 1 статті 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Зі змісту доданого до протоколу відеозапису портативного відеореєстратора поліцейського, який був досліджений судом, слідує, що ОСОБА_1 не повідомив, що він є військовослужбовцем та виконує бойове завдання поза межами військової частини.

За таких обставин, враховуючи вимоги статей 266, 266-1 КУпАП та Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», Закону України «Про дорожній рух» у їх невід`ємному зв`язку, а також те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 на момент вчинення правопорушення виконував бойове завдання або безпосередні посадові обов`язки поза межами військової частини, суд дійшов висновку про належне та правильне дотримання працівниками поліції вимог чинного КУпАП та вважає їх дії щодо складання матеріалів про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 законними. Оформлення матеріалів здійснювалося працівниками поліції на загальних підставах відповідно до вимог чинного законодавства.

Стосовно доводів захисника про невідповідність вимогам Інструкції виявлених у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, суд зазначає таке.

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. З системного аналізу змісту вказаного положення слід висновувати про те, що визначення ознак сп`яніння в особи ґрунтується на суб`єктивному сприйнятті працівника поліції, яке може надати йому підстави вважати, що особа може перебувати в стані сп`яніння. Зазначеною інструкцією не регламентовано, що такі виявлені працівниками поліції ознаки сп`яніння в особи мають обов`язково бути зафіксованими тим чи іншим способом, зокрема на відеозаписі портативного відео реєстратора працівника поліції.

Суд не вбачає в діях працівників поліції допущених суттєвих процесуальних порушень під час оформлення адміністративного матеріалу, у тому числі складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Суд не бере до уваги клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Полянчука В.Б., що він діяв у стані крайньої необхідності.

Так, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Відповідно до ст.17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Так, в постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 686/5225/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

В рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. За правовим полем України, зокрема п.2.5 Правил дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року з подальшими змінами, ст.130 КУпАП водіям забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Тобто, для встановлення того, що особа діяла в стані крайньої необхідності, необхідно, щоб небезпека не могла бути усунена іншим шляхом, а також є єдиним засобом захисту від небезпечних дій. В судовому засіданні не встановлено, що небезпека не могла бути усунена іншим шляхом та була єдиним засобом від небезпечних дій. Також не встановлено необхідності керування транспортним засобом саме водієм ОСОБА_1 .Інші доводи захисту мають формальний характер та спрямовані на уникнення особи від адміністративної відповідальності.

Отже, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Суд, дослідивши матеріали справи, кваліфікує дії ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення суд, у відповідності до положень статті 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника.

Щодо можливості не накладення на ОСОБА_1 додаткового адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд зазначає, що санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення на водіїв у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що є безальтернативним. Положення КУпАП не передбачають можливості не накладати додаткове стягнення, що безальтернативно передбачене санкцією статті закону про адміністративну відповідальність.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним та достатнім для виховання ОСОБА_1 та запобігання вчинення ним нових правопорушень накласти адміністративне стягнення в межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Окрім того, відповідно до статті 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 23, 27, 30, 40-1, 130, 245, 251, 252, 268, 277, 279, 280, 283, 287, 288, 289 КУпАП, суд

постановив:

визнати ОСОБА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та притягнути його до адміністративної відповідальності із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому вираженні становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік (Отримувач коштів: ГУК у Дніпропетровській області/Дніпропетровська область/21081300, ЄДРПОУ 37988155, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA758999980313020149000004001, Код класифікації доходів бюджету 21081300).

Стягнути з ОСОБА_1 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації бюджету 22030106, Код суду 26371308).

Відповідно до ч.1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосоване подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятоюстатті7 та частиною першою статті 287 КУпАП. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.

Суддя: С. О. Рагозіна