Рішення № 136616576, 18.05.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/6433/25

№ 2/207/325/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Південний районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Подобєд О.К.

при секретарі Іващенко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янське цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивачем вказано, що 14.08.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено електронний кредитний договір №14.08.2024-100002637, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 20000,00 грн., строком на 140 днів, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. Відповідач отримав кошти, але своїх зобов`язань у повному обсязі не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 62000,00 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту 20000,00 грн.; заборгованість за процентами 28000,00 грн.; комісія 4000,00 грн.; неустойка 10000,00 грн. Просить позовну заяву задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі та про відсутність заперечень проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Надав суду відзив на позовну заяву з посиланням на те, що 17.05.2022 року він мобілізований та перебуває на військовій службі за контрактом, тому звільнений від сплати штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань. Просить відмовити у вимозі про стягнення з нього неустойки та заборгованості по процентам.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 14.08.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено електронний кредитний договір №14.08.2024-100002637, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 20000,00 грн., строком на 140 днів, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.

Відповідач отримав кошти, але своїх зобов`язань у повному обсязі не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 62000,00 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту 20000,00 грн.; заборгованість за процентами 28000,00 грн.; комісія 4000,00 грн.; неустойка 10000,00 грн., що підтверджується розрахунком.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2ст. 625 ЦК. а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, з урахуванням положень Закону № 2120-1X, яким доповнено розділ IV «Прикінцеві та перехідних положень п. 6-1 Закону Україні «Про споживче кредитування», не підлягає стягненню неустойка, а тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно з а.3 ч.4 ст.11Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії. які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-УІІІвизначено загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно- правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст.1та ч. 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит. - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір ро споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові га супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»(10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 Постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Таким чином, положення Кредитного договору про сплату позичальником комісії, суперечать положенням ч. 1. ч. 2ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 20000,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідач є військовослужбовцем Збройних Сил України та учасником бойових дій, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також учасники бойових дій.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач як військовослужбовець та учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору у даній справі.

Водночас, відповідно до частини шостої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у разі звільнення сторони від сплати судового збору судовий збір стягується з іншої сторони або компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки у даній справі відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі закону, а позовні вимоги задоволені частково, суд приходить до висновку, що судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, підлягає компенсації за рахунок коштів Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по тілу кредиту у розмірі 20000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 610612, 10461050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 81, 89, 141, 263265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) МФО 305299, р/р НОМЕР_2 заборгованість за кредитним договором №14.08.2024-100002637 від 14.08.2024 року в розмірі 20000 гривень 00 копійок.

Судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України в розмірі 2422 гривень 40 копійок.

У інші частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.К. Подобєд