Рішення № 136615723, 02.04.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/6786/25

Провадження №2-о/751/40/26

Рішення

Іменем України

02 квітня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого - судді Овсієнко Ю. К.

присяжних: Москаленко О.В., Назаренко Т.П.

при секретарі Решетник В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові у порядку окремого провадження справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про оголошення фізичної особи померлою -

Встановив:

Адвокат Кінебас О.М. звернувся до суду з заявою в інтересах ОСОБА_1 про оголошення померлим ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява обґрунтована тим, що заявник є сином ОСОБА_2 , який був солдатом військової частини НОМЕР_2 та проходив службу на посаді гранатометника 2-го відділення 2-го механізованого взводу 8-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону.

Згідно з актом службового розслідування військової частини НОМЕР_2 , 07.10.2024 батько заявника разом з іншими військовослужбовцями виконував бойове завдання на вогневій позиції «СЕНА» в районі н.п. Веселе Курської області Російської Федерації, яка потрапила від інтенсивний мінометний обстріл з боку військ Російської Федерації. Внаслідок обстрілу батько заявника загинув, що було зафіксовано 07.10.2024 в Журналі бойових дій військової частини НОМЕР_2 .

Визнання ОСОБА_2 померлим необхідно заявнику для подальшої реалізації спадкових прав та отримання соціальних виплат як члену сім`ї загиблого військового.

28.11.2025 адвокат Кінебас О.М. подав заяву в інтересах ОСОБА_1 , в якій з метою ефективного захисту прав заявника просив викласти прохальну частину заяви в редакції, яка фіксує точну дату, місце та обставини загибелі, що відповідають критеріям Постанови КМУ № 168, а саме викласти прохальну частину заяви у наступному вигляді: «Оголосити померлим громадянина України ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, перебуваючи в районах ведення бойових дій на території держави-агресора».

Ухвалою суду від 25.08.2025 заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

В судове засідання сторони не з`явилися. Представником заявника адвокатом Кінебасом О.М. подано заяву про проведення засідання по справі за відсутності сторони заявника.

Заінтересована особа Міністерство оборони України, 29.08.2025 через систему «Електронний суд» подали письмові пояснення у справі, в яких зазначили, що задоволення заяви в даній справі у порядку окремого провадження і оголошення ОСОБА_2 померлим безпосередньо впливатиме на права та обов`язки його спадкоємців, а також на їхнє право на отримання одноразової грошової допомоги, що свідчить про наявність спору про право. Звертали увагу, що батько заявника визнаний зниклим безвісти, в силу чого заява про оголошення його померлим має розглядатися з дотриманням положень ч.2 ст.46 ЦК України, у якій йдеться про можливість оголошення зниклої безвісти особи померлою після спливу, щонайменше шестимісячного строку з дня закінчення воєнних дій, а не з дати зникнення безвісти такої особи. Крім того, просили здійснювати розгляд справи за відсутності представників Міністерства оборони України (а.с.44-47).

Представник Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, просили справу розглядати без участі представника, заперечень проти прийняття рішення не має і покладається на розсуд суду (а.с 65) .

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази, надані заявником на підтвердження своєї вимоги, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи, суд приходить до висновку, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно запису акта про одруження № 10 від 06.08.1994 зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.66 зворот), який згідно запису акта про розірвання шлюбу № 11 від 12.02.1999 розірвано (а.с.67 зворот).

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.9).

Згідно довідки № 17419 військової частини НОМЕР_2 від 22.11.2024 солдат ОСОБА_2 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України у період з 01.10.2024 по 07.10.2024 (а.с.11).

Сповіщенням сім`ї №88 від 17.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 та сповіщення № 348 від 11.10.2024 військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 сповіщено про те, що її брат, солдат ОСОБА_2 захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, зник безвісти 07.10.2024 в районі н.п. Веселе Курської області під час виконання бойового завдання (а.с.8, 8 зворот).

18.11.2024 ОСОБА_1 подав до ЧРУП ГУНП в Чернігівській області заяву, в якій просив встановити місцезнаходження його батька ОСОБА_2 , який проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді гранатометника механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону, солдат та зник безвісти 07.10.2024 в районі н.п.Веселе, Курської області, РФ під час виконання бойового завдання. На підставі даної заяви 18.11.2024 внесено відомості до ЄРДР за № 12024270340003698 (а.с.7 зворот). Відповідні відомості було внесено до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (а.с.6).

Відповідно до Акту службового розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_2 , встановлено, що гранатометник 2-го відділення 2-го механізованого взводу 8-ї механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_2 07.10.2024 зник безвісти за особливих обставин під час виконання службових обов`язків по захисту Батьківщини, в ході ведення бойових дій військовою частиною НОМЕР_2 на території противника поблизу населеного пункту Веселе Глушковського району Курської області Російської Федерації та виконання бойового завдання згідно із бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 № 409/100/5/3979дск від 09.09.2024. (а.с.12-17). Під час проведення службового розслідування було встановлено, зокрема, що 07.10.2024 військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 , зокрема і солдат ОСОБА_2 виконували бойове завдання на вогневій позиції «СЕНА» у районі н.п. Веселе Курської області Російської Федерації. Близько 07: ІНФОРМАЦІЯ_3 інтенсивний мінометний обстріл позиції внаслідок якого загинув гранатометник 2-го відділення 2-го механізованого взводу 8-ї механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_2 . Тіло загиблого солдата не вдалося евакуювати з місця його загибелі у зв`язку з інтенсивним веденням бойових дій, постійним вогневим контролем території поблизу вогневої позиції «СЕНА» військами Російської Федерації. Тіло загиблого солдата не вдалося евакуювати з місця його загибелі у зв`язку з інтенсивним веденням бойових дій, постійним вогневим контролем території поблизу вогневої позиції «СЕНА» військами Російської Федерації.

Місцезнаходження солдата ОСОБА_2 на даний момент невідоме. Даних, щодо потрапляння солдата ОСОБА_2 в полон, в тому числі добровільної здачі, а також самовільного залишення ним місця служби чи дезертирства в ході службового розслідування не отримано.

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив, що актовий запис про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не виявлено (а.с.65).

Згідно з наданою Державною прикордонною службою України на запит суду інформацією (за період з 07.10.2024 по 03.09.2025) інформації щодо перетинання державного кордону України громадянином України ОСОБА_2 в Базі даних не виявлено (а.с.63).

Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п.3 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до ч.1 ст.306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі №177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі №607/159/23.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі №337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі №753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин. Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі №607/1612/23(провадження №61-6323св23).

Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.

У ч.1 ст.46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

У ч.2 ст.46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (ч.3 ст.46 ЦК України).

Район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії (стаття 1 Закону України «Про оборону України»).

Бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22 зроблено висновок, що «…шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі Наказ № 309).

У цьому Наказі № 309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.

Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала на тому, що обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій - правовій визначеності».

«…Під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди.

Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала на тому, що у частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.

Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.»

ОСОБА_1 у заві про оголошення фізичної особи померлою зазначив, що за результатами службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 14.10.2024 №1271 «Про призначення службового розслідування», та наданих до нього показів свідків можна встановити, що його батько під час несення служби в зоні бойових дій загинув внаслідок мінометного обстрілу.

Вказував, що оголошення ОСОБА_2 померлим необхідно йому для реалізації спадкових прав та звернення для отримання соціальних виплат як члену сім`ї загиблого військового.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Аналізуючи докази, надані заявником на підтвердження обставин ймовірної загибелі його батька, суд дійшов висновку, що обставини справи дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель ОСОБА_2 під час виконання службових обов`язків по захисту Батьківщини, в ході ведення бойових дій військовою частиною НОМЕР_2 на території противника - поблизу населеного пункту Веселе Глушковського району Курської області Російської Федерації.

Зміст проведеного військовою частиною НОМЕР_2 службового розслідування свідчить про встановлення обставин загибелі солдата ОСОБА_2 у ході бойових дій, однак у зв`язку з неможливістю евакуації тіла він вважається безвісно відсутнім. Отже, в такому випадку суд не може достеменно стверджувати про загибель особи, а лише на підставі припущення про його ймовірну загибель ухвалює рішення про оголошення особи померлою.

Доводи представника Міністерства оборони України про те, що строк шість місяців, передбачений ч. 2 статті 46 ЦК України, має рахуватись з моменту закінчення воєнних дій, суд визнає необґрунтованими, оскільки відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 29 травня 2024 року у справі № 127/28463/23, оголошення фізичної особи померлою можливе після спливу шести місяців з дня настання відповідної події - загибелі у бою.

Крім того, за відсутності лише тіла загиблого військовослужбовця, при наявності достатніх доказів його загибелі при проведенні бойових дій, відмова у позові про визнання такого військовослужбовця померлим не може вважатися такою, що відповідає завданням цивільного судочинства та принципу правової визначеності.

Вказане вище узгоджується із висновком Верховного Суду, висловленим у постановах: від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23, від 25 квітня 2024 року у справі № 278/970/23.

Не є підставою для відмови в задоволенні заяви доводи представника Міністерства оборони України про наявність спору про право у цій справі, що унеможливлює розгляд заяви ОСОБА_1 в порядку окремого провадження, з огляду на таке.

Згідно з приписами ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою (п.3 ч.2 ст.293 ЦПК України).

Відповідний порядок застосовується, зокрема, якщо встановлення такого факту не пов`язується із подальшим вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Поняття юридичного спору має тлумачитися широко, виходячи із підходу Європейського Суду з прав людини до тлумачення поняття спір про право (п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський Суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, поняття спору про право має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19 вказав, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане із наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Суд вважає, що оголошення фізичної особи померлою у даній справі не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, враховуючи, що ОСОБА_1 відповідно до положень ст.306 ЦПК України вказав мету (подальша реалізація спадкових прав та звернення для отримання соціальних виплат), для якої слід оголосити його батька померлим, що автоматично спір не породжує. Ним не заявлено вимог майнового характеру та не обґрунтовано цю заяву наявністю будь-якого майнового спору за наслідками оголошення батька загиблим. Міністерство оборони України не наводить аргументів на підтвердження доводів існування між сторонами спору про право. Не свідчить про наявність спору про право і те, що в результаті вирішення цієї заяви заявник може отримати виплати, гарантовані законом, або спадщину.

Враховуючи викладене та беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, суд вважає обґрунтованим наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 і оголошення ОСОБА_2 померлим.

Частиною 7 статті 294 ЦПК України передбачено, що при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом, у зв`язку з чим суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами відповідно до статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 258-259, 263-265, 315, 319 ЦПК України, суд

Вирішив:

Заяву задовольнити.

Оголосити громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , померлим за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, перебуваючи в районах ведення бойових дій на території держави агресора, а саме, в районі населеного пункту Веселе, Курської області Російської Федерації.

Датою смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_6 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заявник ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Заінтересована особа - відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: вул. Василя Тарнавського, буд.15 м. Чернігів, код ЄДРПОУ 04014235)

Заінтересована особа - Міністерство оборони України (місцезнаходження: просп. Повітряних сил України, буд.6 м. Київ 03168, код ЄДРПОУ 00034022)

Суддя Ю. К. Овсієнко

Присяжні О.В.Москаленко

Т.П. Назаренко