Ухвала суду № 136615427, 13.05.2026, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/369/24

Провадження №1-кп/584/49/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2026 Путивльський районний суд Сумської області

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1

за участю: секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника - адвоката ОСОБА_5 /в режимі відеоконференції/

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Путивль кримінальне провадження, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023205470000213 від 19.12.2023, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Нова Слобода Путивльського району Сумської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, осіта базова загальна середня, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України

встановив:

На розгляді Путивльського районного суду Сумської області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023205470000213 від 19.12.2023, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, за таких обставин.

Відповідно до ст. 2 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Рішенням 7 сесії 23 скликання Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області від 11.11.1999 «Про видачу державних актів на право приватної власності на землю» затверджено список власників сертифікатів КСП «Мирова революція», яким видаються державні акти на право приватної власності на землю для ведення сільськогосподарського виробництва, в кількості 1053 особи. До зазначеного списку включено, ОСОБА_6 робітника КСП «Мирова революція» (іншу особу), якому видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-СМ 024747.

У 2017 році ОСОБА_4 , котрий не працював в КСП «Мирова революція» та не мав законного права на отримання державного акту на право приватної власності на земельні частки (пай) вказаного підприємства, стало відомо про те, що на території с. Нова Слобода Конотопського (колишнього Путивльського) району є земельні ділянки площею 2,95 га, загальна вартість яких станом на 14.07.2017 становила 43400 грн., котрі виділені ОСОБА_6 робітнику КСП «Мирова революція» (іншій особі), після розпаювання КСП «Мирова революція».

У травні 2017 року у ОСОБА_4 виник умисел на заволодіння шляхом обману земельними ділянками загальною площею 2,95 га, з цією метою останній звернувся до: 1) відділу Держгеокадастру у Путивльському районі Сумської області з заявою про отримання інформації на державний акт на право власності на земельну ділянку; 2) газети «Путивльські відомості» з оголошенням про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-СМ 024747, виданого на ім`я ОСОБА_4 .

Реалізуючи свій прямий умисел, ОСОБА_4 09.08.2017 подав на розгляд до Путивльського районного суду Сумської області позовну заяву до Новослобідської сільської ради Путивльського району «Про визнання права власності на земельну ділянку», зазначивши в ній неправдиві відомості про втрату державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-СМ 024747 від 15.12.1999 на його ім`я, який він не отримував.

В ході розгляду позовної заяви представник відповідача ОСОБА_7 не розуміючи протиправність дій ОСОБА_4 , будучи впевненим, що позивач має законні права на земельні ділянки площею 2,95 га, проти задоволення позовної заяви не заперечував, від участі у розгляді відмовився.

Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 27.09.2017 позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено повністю. Визнано за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку, площею 2,95 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області.

У подальшому, 03.11.2017 ОСОБА_4 з метою реєстрації земельних ділянок площею 2,5694 га та 0,3834 га звернувся з віддповідною заявою до відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, на підставі яких 14.11.2017 відповідним відділом здійснено державні реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами: 5923886300:04:002:0673, 5923886300:04:002:0007.

Крім того, 26.03.2018 на підставі заяви ОСОБА_4 Путивльським районним судом Сумської області винесено ухвалу про виправлення описки, відповідно до якої до рішення суду від 27.09.2017 зазначено: «Визначити за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право приватної власності на земельну ділянку, площею 2,95 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області, відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-СМ024747, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю громадян № 300, а не як зазначено у рішенні суду».

У подальшому, 29.03.2018 ОСОБА_4 , з метою реєстрації права власності на земельні ділянки за собою, шляхом надання рішення Путивльського районного суду Сумської області від 27.09.2017 у справі № 584/910/17, ухвали від 26.03.2018, які містять неправдиві відомості та свідчать про належність земельних ділянок ОСОБА_4 та інших документів, ввів в оману державного реєстратора виконавчого комітету Путивльської міської ради Сумської області ОСОБА_8 , яка не розуміючи протиправність дій ОСОБА_4 , будучи впевненою, що останній має законні права на земельні ділянки площею 2,95 га, зареєструвала за ним право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5923886300:04:002:0673, площею 0,3834 га та 5923886300:04:002:0007, площею 2,5694 га, чим останній заподіяв матеріальний збиток спадкоємцю ОСОБА_4 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканці АДРЕСА_2 на суму 43400 грн.

Таким чином, 29.03.2018 ОСОБА_4 незаконним шляхом набув право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5923886300:04:002:0673, площею 0,3834 га та 5923886300:04:002:0007, площею 2,5694 га, а також почав ними володіти та розпоряджатися.

Здійснюючи вказані дії, обвинувачений ОСОБА_4 усвідомлював суспільно небезпечний характер свїх дій, передбачав суспільно небезпечні наслідки та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

Дії ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про звільнення його підзахисного від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, посилаючись на положення ст. 49 КК України.

На виконання вимог ч. 3 ст. 285 КПК України обвинуваченому ОСОБА_4 судом було роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення його від кримінальної відповідальності, передбачену ст. 49 КК України, і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Заслухавши обвинуваченого ОСОБА_4 , який повністю підтримав внесене його захисником клопотання та просив суд звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закрити кримінальне провадження, з`ясувавши думку прокурора, який не заперечував щодо звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження з зазначеної підстави, суд вважає, що оскільки з дня вчинення вказаного кримінального правопорушення, минуло більше трьох років, обвинувачений підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закриттю, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, яке згідно даних обвинувального акту було вчинено 29.03.2018.

Частиною другою ст.4 КК України встановлено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Оскільки санкція ч. 1 ст. 190 КК України, у редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008, чинній на час вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбачала покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років, тому вказане кримінальне правопорушення відповідно до ч. 2 ст.12 КК України відносилось до категорії злочинів невеликої тяжкості.

В подальшому, на підставі Законів № 2617-VIII від 22.11.2018; № 3233-IX від 13.07.2023; № 3342-ІХ від 23.08.2023 до ст. 190 КК України були внесені зміни, які посилили відповідальність за шахрайство і санкція ч. 1 ст. 190 КК у редакції, що діє на час розгляду справи, передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до двох років, або пробаційного нагляду на строк до трьох років, або обмеження волі на той самий строк, відтак на даний час вказане кримінальне правопорушення відповідно до ч.2 ст. 12 КК України належить до категорії кримінальних проступків.

Відповідно до ч.2 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Враховуючи вимоги ст.ст. 4,5 КК України щодо чинності закону про кримінальну відповідальність в часі, у даній справі підлягає застосуванню закон про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення кримінального правопорушення.

Пунктом другим ч.1 ст.49 КК України (в редакції, чинній на час вчинення інкримінованого діяння) передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Враховуючи те, що у редакції ч. 1 ст. 190 КК України, яка діяла на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_4 діяння, вказане діяння визнавалось злочином невеликої тяжкості, за який передбачалось покарання у виді обмеження волі, відтак, для вказаного правопорушення передбачені строки давності у три роки з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили.

Судом встановлено, що з дня вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, пройшло більше трьох років років і обставин, за яких би перебіг строку давності, визначеного ч.1 ст.49 КК України для даного правопорушення у вказаному кримінальному провадженні зупинявся або переривався або за яких обвинувачений не міг би бути звільнений від кримінальної відповідальності за перебігом строку давності судом не встановлено.

Доказів того, що обвинувачений вчинив умисні дії, спрямовані на ухилення від досудового розслідування чи суду у даному кримінальному провадженні, чи вчинив нове кримінальне правопорушення суду не надано.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, не належить до переліку, визначеного ч.5 ст.49 КК України, а отже законодавча заборона звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на обвинуваченого не поширюється.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив, що розуміє суть пред`явленого обвинувачення, свої права, визначені ч.3 ст.285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, а також наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави та надав свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності і закриття кримінального провадження відносно нього з цієї підстави.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 у редакції, чинній на час його вчинення, відносилось до категорії злочинів невеликої тяжкості та з моменту його вчинення пройшло більше трьох років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності на момент закінчення його строку в розумінні ст.49 КК України у даному кримінальному провадженні не зупинявся і не переривався, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання сторони захисту про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.

Питання про речові докази підлягає вирішенню відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 44, 49 КК України, ст.ст. 284-286, 369-372, 392 КПК України, суд,

постановив:

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023205470000213 від 19.12.2023, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, - закрити.

Речові докази: земельні ділянки з кадастровими номерами 5923886300:04:002:0673, площею 0,3834 га та 5923886300:04:002:0007, площею 2,5694 га, які належать потерпілій ОСОБА_9 , - дозволити останній використовувавти на власний розсуд, як законному власнику зазначеного майна.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду через Путивльський районний суд Сумської області протягом семи днів з дня оголошення ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1