Рішення № 136615040, 15.05.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1885/2026 Справа № 490/391/26

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., за участю секретаря судового засідання Могила Д.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Миколаївської міської ради, третя особа - Перша миколаївська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

29.01.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якій просили про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме: ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною донькою ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановлення факту належності правовстановлюючого документа на житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , виданого на ім`я ОСОБА_5 ; встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ; та визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за законом по 1/2 частині за кожним на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування позову посилалаися на те, що вони є її рідними дітьми та єдиними спадкоємцями першої черги. На час відкриття спадщини позивачі постійно проживали разом з матір`ю за вказаною адресою, тим самим фактично прийняли спадщину. При зверненні до нотаріуса для оформлення спадкових прав позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з розбіжностями у написанні прізвища спадкодавця в документах: у свідоцтві про смерть зазначено « ОСОБА_6 », а у свідоцтві про народження дочки та правовстановлюючому документі на нерухомість - « ОСОБА_7 ».

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Гуденко О.А..

Ухвалою Центрального районного суду від 29.01.2026 року вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду суддею Гуденко О.А. та відкрито провадження по справі.

Ухвалою Центрального районного суду від 02.04.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті. Витребувано у Першої миколаївської державної нотаріальної контори матеріали спадкової справи № 81/2025 після смерті, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1

У судове засідання позивач не з`явився, представник позивача надав заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач направив до суду заяву про розгляд справи без участі, проти задоволення позову не заперечував, відзив не подав.

Представник третьої особи в підготовче судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , який був рідним дідом позивачів. Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з 1/2 частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала йому на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 03.06.1959 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Миколаївської державної нотаріальної контори за реєстровим № 3-2392, зареєстрованого в ММБТІ 29.12.1972 року за № 12626.

У зазначеному договорі співвласник на 1/2 частку записаний як « ОСОБА_5 ». Водночас у свідоцтві про смерть прізвище зазначено як « ОСОБА_9 ».

Єдиним спадкоємцем першої черги була рідна донька померлого - ОСОБА_10 , яка фактично прийняла спадщину, постійно проживаючи разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, проте не оформила своїх спадкових прав.

Згідно зі свідоцтвом про народження № НОМЕР_2 ОСОБА_11 є донькою ОСОБА_5 та ОСОБА_12 .

22.08.1958 року ОСОБА_13 уклала шлюб із ОСОБА_14 та змінила прізвище на « ОСОБА_15 », що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, яка була рідною матір`ю позивачів. З 17.09.1959 року і по день смерті вона проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується записом у домовій книзі.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними дітьми ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 відповідно. На час відкриття спадщини після смерті матері позивачі проживали та були зареєстровані разом з нею за вказаною адресою, що підтверджується записами у домовій книзі.

Як вбачається з копії спадкової справи № 81/2025 року , заведеної після смерті ОСОБА_3 державним нотаріусом, інших спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_3 , крім позивачів, які звернулися до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини в установленому законом порядку - не встановлено.

Щодо встановлення факту родинних відносин та належності правовстановлюючого документа.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними в свідоцтві про народження або в паспорті.

Як роз`яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, зокрема якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання свідоцтва про право на спадщину.

Розбіжність у написанні прізвища « ОСОБА_9 »/« ОСОБА_16 » у різних документах виникла внаслідок особливостей транслітерації та помилок при оформленні документів у різні періоди, що було поширеним явищем у радянський період. При цьому збіг імені, по батькові, адреси проживання та інших ідентифікуючих ознак свідчить про те, що йдеться про одну й ту саму особу.

На підставі сукупності досліджених доказів суд вважає встановленим, що: ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , зазначений у договорі від 03.06.1959 року, - одна й та сама особа; ОСОБА_17 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною донькою ОСОБА_4 .

Щодо встановлення факту прийняття спадщини.

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Фактичне вступлення в управління спадковим майном може підтверджуватися, зокрема, проживанням у тому ж приміщенні та користуванням тими ж предметами, що раніше належали спадкодавцеві.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 на час відкриття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , де проживала з 1959 року, що підтверджується записом у домовій книзі. Вона фактично вступила у володіння спадковим майном, продовжуючи проживати в будинку, вести господарство та утримувати його. Таким чином, ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , хоча і не оформила своїх спадкових прав шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину.

Згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2020 року у справі № 350/1850/17.

Щодо визнання права власності на спадкове майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час відкриття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживали разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується записами у домовій книзі. Таким чином, вони фактично прийняли спадщину.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до постанови Верховного Суду від 14.08.2019 року у справі № 523/3522/16-ц, той факт, що спадкодавець за життя не оформив свого права на спадкове майно, не має правового значення для вирішення питання щодо наявності права на це майно у його спадкоємців.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивачі є єдиними спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 , яка, у свою чергу, була єдиним спадкоємцем першої черги після смерті свого батька ОСОБА_4 . Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, не встановлено.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними, а позов таким що підлягає задоволенню в частині а визнання за ОСОБА_18 та ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за законом по 1/2 частині за кожним на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо позовних вимог про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме: ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною донькою ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановлення факту належності правовстановлюючого документа на житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , виданого на ім`я ОСОБА_5 ; встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 - то такі вимоги не підлягають до задоволення як такі, що не відповідають ефективному способу захисту порушеного праав та зайво заявлені.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Так, як послідовно зазначає Верховний Суд (зокрема Постанова КЦС ВС від 11 вересня2024 року в справі № 642/4502/17) , для визнання права власності (чи визнання права на частку в праві спільної часткової власності) за спадкоємцем законодавцем не передбачено обов`язкового пред`явлення окремої позовної вимоги про встановлення факту прийняття спадщини спадкодавцем чи встановлення фактів належності правовстановлювальних документів чи родинних відносин. Тобто, така обставина (факт прийняття спадщини спадкодавцем, родинних зв`язків спадкоємців з спадкодавцем, належності правовстановлювального документу, що посвідчує право власності на спадкове майно спадкоддавцеві), у разі пред`явлення позову про визнання права власності за спадкоємцем, встановлюється під час розгляду такого позову - адже без доведеності перед судом таких фактів є неможливим і задоволення основної вимоги про визнання права власності на спадкове майно, що і є ефективним та належним способом захисту порушеного права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір було сплачено позивачами при поданні позову до суду.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 7681, 141, 259, 263265, 268, 273, 293, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Миколаївської міської ради, третьої особи - Першої миколаївської державної нотаріальної контори, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) право власності в порядку спадкування за законом по 1/2 (одній другій) частині за кожним на 1/2 (одну другу) частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Гуденко О.А.