Ухвала суду № 136614985, 19.05.2026, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/539/26

Провадження № 8/945/2/26

УХВАЛА

про повернення заяви

19 травня 2026 року м. Миколаїв

Суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Лопіна О.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення судового наказу за нововиявленими обставинами, виданого Миколаївським районним судом Миколаївської області у справі № 945/539/26 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі однієї третини частки з усіх видів заробітку (доходу) батька ОСОБА_1 , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 10 березня 2026 року, від дня пред`явлення заяви, до досягнення старшої дитини повноліття,

встановила:

12 травня 2026 року ОСОБА_1 в системі «Електронний суд» через свого представника ОСОБА_4 сформував до Миколаївського районного суду Миколаївської області заяву про скасування судового наказу за нововиявленими обставинами, виданого Миколаївським районним судом Миколаївської області у справі № 945/539/26 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі однієї третини частки з усіх видів заробітку (доходу) батька ОСОБА_1 , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 10 березня 2026 року, від дня пред`явлення заяви, до досягнення старшої дитини повноліття.

Оскільки позовна заява не відповідала вимогам ст. 426 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), ухвалою суду від 15 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху, і позивачу надано п`ятиденний строк для усунення недоліків, який рахується з дня отримання позивачем копії вказаної ухвали.

18 травня 2026 року представник заявника ОСОБА_1 ОСОБА_4 в системі «Електронний суд» сформувала заяву про усунення недоліків, у якій зазначила, що ОСОБА_1 має статус УБД, надав відповідні докази та послався на п. 13 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», як підставу для звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях.

У заяві про усунення недоліків міститься посилання на Ухвалу Колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 3 липня 2024 року у справі № 567/79/23, провадження № 61-16782 св 23, у якій зазначено, що застосування п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» має відбуватися при зверненні осіб, які в ньому зазначені, до суду у зв`язку з порушенням будь-яких їхніх прав, а не тільки тих, які безпосередньо пов`язані з відповідним їхнім статусом (учасник бойових дій, постраждалий учасник Революції Гідності, Герой України), незалежно від характеру, предмета й підстав їхніх позовів. При цьому відповідне звільнення від сплати судового збору має відбуватися на всіх стадіях судового процесу.

У зв`язку з вищевикладеним, з урахуванням вказаної вище позиції Верховного суду, представник заявника просить прийняти заяву до розгляду та відкрити провадження за нововиявленими обставинами у справі № 945/539/26.

Суд не приймає доводи заявника та його представника та зазначає наступне.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 567/79/23, вважав за необхідне відступити від правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, залишеного без відступу від нього її постановою від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, у інших постановах Верховного Суду (наприклад, від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17, від 04 травня 2020 року у справі № 314/3549/17, від 20 травня 2020 року у справі № 727/9199/16-ц, від 24 листопада 2021року у справі № 761/1004/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 521/17186/20, від 04 травня 2022 року у справі № 373/86/21 тощо), який обмежує застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про судовий збір» виключно статтями 12 та 22 Закону про соцзахист ветеранів війни.

У зв`язку з цим, справу № 567/79/23 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу.

Разом з цим, поза увагою представника заявника залишилось те, що Ухвалою Великої Палати Верховного суду від 11 вересня 2024 року справу № 567/79/23, з огляду на недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду через наявність висновку щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому нею рішенні, справу повернуто розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з таких підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Згідно з відкритими та загальнодоступними даними Офіційного вебпорталу парламенту України, у березні 2020 року у Верховній Раді України зареєстрований проєкт Закону про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про судовий збір» (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України). До проєкту цього Закону було надано пояснювальну записку та висновки комітетів Верховної Ради України, з яких вбачається, що метою цього законопроєкту було усунення суперечності, що буде сприяти приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність до вимог принципів верховенства права та правової визначеності. А саме запропоновано внести зміни до Закону України «Про судовий збір» в частині викладення пункту 13 частини першої статті 5 зазначеного Закону в такій редакції: «учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у всіх справах незалежно від характеру порушених прав».

Проте Верховна Рада України не прийняла Закон про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про судовий збір» (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України). Тобто законодавець чітко визначив свою позицію щодо спірного питання.

Отже, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.

Наведені Третьою судовою палатою Касаційного цивільного суду мотиви про те, що сформульований Великою Палатою Верховного Суду висновок обмежує застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI виключно статтями 12 та 22 Закону № 3551-XII, не підтверджують наявності підстав для прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, оскільки висновки, сформульовані нею у наведених постановах, навпаки, є конкретними, однозначними і такими, що позбавляють можливості застосувати пункт 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI у справі, що розглядається.

Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що саме по собі періодичне передання їй на розгляд справ для вирішення однієї і тієї ж проблеми за відсутності обґрунтованих підстав та лише з мотивів незгоди з раніше сформульованими Великою Палатою Верховного Суду висновками не сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності (див., зокрема, ухвалу від 19 жовтня 2023 року у справі № 465/5184/14-ц).

Велика Палата Верховного Суду не встановила об`єктивних причин відступу від правового висновку, якими, за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.

Отже, із усталеної практики Верховного суду вбачається, що заявник ОСОБА_1 не звільнений від сплати судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Заявник вимог ухвали суду від 15 травня 2026 у встановлений строк не виконав.

Відповідно до частини 3 статті 427 ЦПК України до заяви, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 426 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Оскільки заявником у строк, встановлений судом ухвалою суду від 15 травня 2026 року про залишення заяви без руху не усунуті недоліки заяви, суд дійшов висновку про повернення заяви.

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись частинами 3, 7 ст. 185, ч. 1 ст. 260, 426 ЦПК України,

ухвалила:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення судового наказу за нововиявленими обставинами, виданого Миколаївським районним судом Миколаївської області у справі № 945/539/26 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі однієї третини частки з усіх видів заробітку (доходу) батька ОСОБА_1 , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 10 березня 2026 року, від дня пред`явлення заяви, до досягнення старшої дитини повноліття - повернути заявнику.

Відповідно до ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Згідно з положеннями ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Олена ЛОПІНА

19.05.2026