Ухвала суду № 136613951, 12.05.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1149/26

Провадження № 4-с/309/3/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді Орос Я.В.

за участю секретаря Калинич Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця Хустського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції та скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 25.02.2026 р.,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Хустського районного суду Закарпатської області із скаргою на дії державного виконавця. Скарга обґрунтована тим, що рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 25.08.2021 року у цивільній справі №309/1261/21 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 5500 Євро, що еквівалентно 183016,90 грн. та судовий збір у розмірі 1830 грн. 17 коп.

На виконання вказаного рішення суду, на підставі виданого Хустським районним судом Закарпатської області від 22.12.2021 виконавчого листа, постановою державного виконавця Хустського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції від 18.02.2022 року відкрито виконавче провадження №68708784. Однак, стягнення з боржника не проводилось.

19.03.2026 року ОСОБА_1 отримав постанову від 25.02.2026 року про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п. 2 ч. 1 с. 37 ЗУ «Про виконавче провадження.

Вважає такі дії державного виконавця неправомірними, оскільки передбачені ЗУ «Про виконавче провадження» дії, спрямовані на виконання рішення суду державний виконавець в повній мірі не вжив, а тому постанова виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу підлягає скасуванню.

З таких обставин просить суд: 1) скасувати постанову Головного державного Хустського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України Юришинець Валерія від 25.02.2026 року про повернення виконавчого документа стягувачу; 2) зобов`язати державного виконавця поновити виконавче провадження.

02.04.2026 року на адресу суду від державного виконавця Хустського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Юришинець В. надійшов відзив на скаргу ОСОБА_1 , в якому виконавцем зазначено, що державним виконавцем перерахована ОСОБА_1 сума боргу в розмірі 32641,00 грн. та у зв`язку із відсутністю майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку виявились безрезультатними, прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Просив відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

У судове засідання скаржник не з`явився, скарга містить клопотання про розгляд справи без участі ОСОБА_1 .

У судове засідання представник Хустського відділу ДВС у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, через систему «Електронний суд».

Суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 25.08.2021 року у цивільній справі №309/1261/21 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 5500 Євро, що еквівалентно 183016,90 грн. та судовий збір у розмірі 1830 грн. 17 коп.

На виконання вказаного рішення суду, на підставі виданого Хустським районним судом Закарпатської області від 22.12.2021 виконавчого листа /а.с.10/, постановою державного виконавця Хустського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції від 18.02.2022 року відкрито виконавче провадження №68708784.

У подальшому стягувачем отримано постанову від 25.02.2026 року про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п. 2 ч. 1 с. 37 ЗУ «Про виконавче провадження, через відсутність у боржника майна.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи обов`язки.

Відповідно до частини 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Частинами першою, другою статті 5 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIIІ встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною п`ятою статті 18 Закону № 1404-VIIІ під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 2 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1403-VIII завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

За змістом частини першої статті 4 Закону № 1403-VIII діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 1403-VIII державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

За встановлених обставин у цій справі суд вважає, що у державного виконавця не було достатніх правових підстав для повернення виконавчого документу без виконання. Державним виконавцем не доведено підстав, які слугували поверненню виконавчого документу стягувачу, зокрема не було доведено того, що виконавцем були всі здійснені передбачені чинним законодавством дії та заходи, щодо розшуку майна боржника, на яке може бути звернено стягнення.

Таким чином, за таких обставин суд вважає, що вимоги скарги повністю знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому постанову про повернення виконавчого документа стягувачу слід скасувати.

З урахуванням наведеного скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст 260,261,354,451 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу ОСОБА_1 - задоволити.

Скасувати постанову головного державного виконавця Хустського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції Юришинець Валерія про повернення виконавчого документу стягувачу від 25.02.2026 р.

Зобов`язати Хустський відділ ДВС у Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції відновити виконавче провадження № 68708784.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складання повного тексту ухвали суду.

Суддя Хустського

районного суду: Орос Я.В.