Ухвала суду № 136613751, 18.05.2026, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд. унік. № 243/13760/21

Провадження № 1-кп/243/317/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12021052510001573 від 02 листопада 2021 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаївка Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого на посаді молодшого оператора АЗС ТОВ «ТАУРУС ОЙЛ», раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Прокурор в судовому засіданні підтримав подане письмове клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 строком на 60 (шістдесят) діб, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, оскільки у випадку зміни запобіжного заходу на більш м`який є достатні підстави, що обвинувачений може здійснити спробу втечі або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Захисник, адвокат ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, причини неявки не пояснив.

Захисник, адвокат ОСОБА_4 заперечував проти продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позицію захисника.

Вислухавши сторони кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень частин 1 та 3 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд виходить з наступного.

Так, ухвалою слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04.11.2021 року до ОСОБА_5 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. У підготовчому судовому засіданні 28.12.2021 року обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який в подальшому під час нового розгляду справи було продовжено, строк тримання під вартою спливає 29 травня 2026 року.

Згідно частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

При судовому розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Зокрема, при розгляді клопотання суд оцінює підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) та тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Також суд вважає, що утримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, буде запобігати перешкоджанню встановленню істини у кримінальному провадженні.

Утримання під вартою не є передумовою покарання у виді позбавлення волі, але при збереженні розумної підозри відносно затриманої особи у скоєні злочину є умовою законності та відповідає реальним вимогам суспільного інтересу.

Суд не відхиляє доводів сторони захисту на користь обвинуваченого, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.

Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи. (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).

Із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за який чинним законом про кримінальну відповідальність передбачено безальтернативне основне покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.

Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження строку тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі Волосюк проти України).

Доказів того, що обставини, які були прийняті судом при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з часом змінились, стороною захисту не наведено.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження, а саме - тримання під вартою, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено та сторонами не доведено, у зв`язку з чим суд вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, аніж тримання під вартою, а тому приходить до висновку про доцільність збереження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Суд також бере до уваги, що тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, постала перед компетентними органами.

Крім того, суд вважає, що продовження строку утримання під вартою ОСОБА_5 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд зауважує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Вказані обставини у сукупності та дані про особу ОСОБА_5 , з огляду також на тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, свідчать про наявність наразі ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому є достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим, може спонукати його на вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності.

Отже, судом встановлено існування ризику неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, а саме, ризику переховування від суду, тому доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків на даній стадії кримінального провадження судом відхиляються.

Водночас, суд не вбачає ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили про попередню протиправну поведінку обвинуваченого, а також чинників, які б сприяли вчиненню ним інших злочинів.

Розглядаючи питання можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, суд зауважує, що з огляду на характер інкримінованого злочину, який є умисним тяжким злочином, чітким є переконання суду, що інші, більш м`які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також суд вважає, що обставини, на які посилалась сторона захисту в якості підстав для зміни запобіжного заходу, з урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості та обставин інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та нівелювати встановлені ризики.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 на більш м`який, оскільки обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості, відповідає особі обвинуваченого, характеру, тяжкості, мотивам та обставинам злочину, що інкримінується обвинуваченому та покаранню, що може бути йому призначене, в разі визнання його винуватим.

Підсумовуючи вищенаведене та приймаючи до уваги стан здоров`я обвинуваченого, суд приходить до переконання, що для запобігання вищезазначеним ризикам, які продовжують існувати станом на теперішній час, недостатньо застосувати відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, тому наявні законні підстави для продовження застосованого відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, бо саме такий запобіжний захід може в подальшому забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та створить необхідні умови для виконання завдань кримінального провадження, передбачених положеннями статті 2 КПК України.

Під час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу слідчим суддею розмір застави не визначався. Продовжуючи дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави у відповідності до ст. 183 КПК України, з урахуванням наявності встановлених судом ризиків, суті обвинувачення у вчиненні насильницького злочину, що призвів до смерті людини.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 199, 331 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Житомирська установа виконання покарань (№8)», строком на 60 діб, тобто до 16 липня 2026 року включно.

Копію ухвали надіслати прокурору, захисникам, обвинуваченому та направити для виконання начальнику державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№8)».

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її постановлення, підлягає негайному виконанню.

Повний текст ухвали складений і оголошений 18 травня 2026 року о 16.30 год.

Суддя ОСОБА_1