Ухвала суду № 136613642, 19.05.2026, Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/674/26

2/152/747/26

У Х В А Л А

19 травня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого Войнаровського І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін клопотання відповідача ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на подання відзиву та клопотань відповідача у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

Ухвалою суду від 30 квітня 2026 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Постановлено розглядати цю справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 08 годину 30 хвилин 23 червня 2026 року. Запропоновано відповідачу в п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали подати до суду відзив на позовну заяву, який має відповідати вимогам, встановленим статтею 178 ЦПК України. Роз`яснено відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Повідомлено відповідача про те, що відповідно до частини першої статті 193 ЦПК України у строк для подання відзиву він має право пред`явити зустрічний позов. Запропоновано відповідачу в п`ятиденний строк з дня вручення йому відповіді на відзив на позов подати до суду заперечення, які мають відповідати вимогам, встановленим статтею 180 ЦПК України.

19 травня 2026 року від відповідача до суду надійшло клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву та клопотань відповідача, в якому він вказує, що 18 травня 2026 року дізнався про існування даної справи, вчасно не отримував копії позовної заяви з додатками і тому не міг підготуватися до судового розгляду. Відповідач не є фахівцем у галузі права і не має правових знань для самозахисту у справі, навідмінно від Позивача, який як фінансова компанія має і штатних юристів, і ресурси для залучення сторонніх фахівців. Оскільки відповідач не знайомий з усіма матеріалами справи до судового розгляду, до цього часу був позбавлений можливості надати обґрунтовані заперечення щодо поданої заяви та скористатись правом подачі аргументованого відзиву на подану заяву. В даному випадку, враховуючи вищезазначене, причини для поновлення відповідачу процесуального строку на подання відзиву і клопотань є поважними. Відповідач не встиг обрати собі представника для реалізації свого права на судовий захист. Відповідач просить: поновити процесуальні строки на подання відзиву і клопотань; відкласти розгляд справи на іншу дату для надання відповідачу часу для ознайомлення з матеріалами справи та для укладення договору про надання правової допомоги з адвокатом та реалізації свого конституційного права на судовий захист; про дату і час наступного судового засідання повідомити відповідача електронною поштою або через систему «Електронний суд».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 120 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Так, ухвалою суду від 30 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23 червня 2026 року. Запропоновано відповідачці в п`ятнадцятиденний строк з дня вручення їй копії цієї ухвали подати до суду відзив на позовну заяву, який має відповідати вимогам, встановленим статтею 178 ЦПК України. Запропоновано позивачу в п`ятиденний строк з дня вручення йому відзиву на позов подати до суду відповідь на відзив, яка має відповідати вимогам, встановленим статтею 179 ЦПК України. Запропоновано відповідачці в п`ятиденний строк з дня вручення їй відповіді на відзив на позов подати до суду заперечення, які мають відповідати вимогам, встановленим статтею 180 ЦПК України.

Згідно з ч. 7 ст. 178 ЦПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 278 ЦПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до трекінгу відстеження «Укрпошта», відповідач отримав копію ухвали 12 травня 2026 року.

При цьому, наведені відповідачем причини пропуску строку не підтверджені жодними доказами.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу.

За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб`єктами правовідносин своїх прав та обов`язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов`язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.

Строк як відрізок часу обмежує дію суб`єктивних прав та обов`язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов`язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.

Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.

Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.

У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).

Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).

Враховуючи вище викладене, зважаючи на те, що стороною відповідача не було на даний час пропущено строку для подання відзиву на позовну заяву та клопотань, суд, з метою забезпечення змагальності сторін та рівних прав учасників справи щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, що встановлено статтею 12 ЦПК України, вважає, що у задоволенні клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву та клопотань відповідачаслід відмовити.

Керуючись статтями 2, 5, 120, 126, 127, 178, 191, 260, 261, 278 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на подання відзиву та клопотань відповідача у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Згідно зі статтями 353-355 ЦПК України на ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І.В. Войнаровський