Рішення № 136612520, 14.05.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/5887/24

№ 2/207/51/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року Південний районний суд м. Кам`янського у складі:

головуючого судді Подобєд О.К.

при секретарі Іващенку В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Арсенал Страхування» про відшкодування шкоди,заподіяної смерті фізичної особи,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної смерті фізичної особи.

В обґрунтування уточнених позовних вимог вказала, що внаслідок ДТП, яке трапилось 04 грудня 2023 року близько 07.25 години на 874км+800м автодороги М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине, пасажир переднього сидіння ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці, а пасажир заднього сидіння ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в лікарні. За фактом ДТП внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР, які були перекваліфіковані на ч.3 ст.286 КК України.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матері ОСОБА_3 - позивачу ОСОБА_1 завдана матеріальна та моральна шкода. На дату ДТП цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією транспортного засобу марки Subaru Forester реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у Приватному акціонерному товаристві Страхова Компанія «Арсенал Страхування» до якої було звернення на виплату страхового відшкодування серед яких відшкодування моральної шкоди, витрат на поховання та витрати, пов`язаних із втратою годувальника до цього часу відповідач страхове відшкодування не здійснив. На підтвердження факту утримання відповідачу надано відповідні документи. З урахуванням граничного ліміту відповідальності, встановленого Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Постановою правління НБУ №109 від 30.05.2022 року, належне страхове відшкодування, яке належить виплаті позивачу становить 320,00 гривень з яких:80400,00 грн. - відшкодування моральної шкоди, 10388,00 грн. - витрати на поховання та 229212,00 грн. - відшкодування пов`язане із втратою годувальника. Витрати на оплату професійної правничої допомоги складають 30000,00 гривень. Просять позов задовольнити.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, заперечують проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов мотивуючи це тим, що права позивача страховиком не порушені, а звернення до суду є передчасним. Зазначається, що правовідносини сторін регулюються спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким передбачено припинення перебігу строку для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування у разі розгляду дорожньо-транспортної пригоди в межах кримінального провадження. Оскільки кримінальне провадження за фактом ДТП триває та рішення у ньому не набрало законної сили, строк для прийняття страховиком рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування не настав. У зв`язку з наведеним відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах, заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).

В судовому засіданні встановлені наступні обставини.

Витягом з Реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу та свідоцтвом про народження вбачається, що ОСОБА_1 являється матір`ю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок не уточненого дорожнього нещасного випадку.

Згідно довідки №3/10/1 від 19.06.2024 року та акту ОСОБА_1 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 проживала разом по АДРЕСА_1 , вели спільне господарство та перебувала на утриманні останнього.

Довідкою ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 24.02.2025 року підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію за віком.

Судом встановлено, що 17.07.2024 року ОСОБА_1 зверталась до відповідача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявами про виплату страхового відшкодування на підставі ст.35, п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно із ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1188 ЦК України, ш кода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною 2 ст. 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу на момент ДТП була застрахована у ПАТ «СК «Арсенал Страхування», що зумовлює обов`язок страховика здійснити страхове відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, його утриманцям та членам сім`ї, у межах і порядку, визначених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Позивач, як особа, що маює право на отримання страхового відшкодування, у встановленому законом порядку звернулася до страховика із заявами про виплату страхового відшкодування. До заяви було долучено всі документи, передбачені ст. 35 Закону. Незважаючи на це, відповідач не прийняв у передбачений законом строк ані рішення про виплату страхового відшкодування, ані вмотивованого рішення про відмову, безпідставно зупинивши розгляд страхової справи під приводом відсутності судового рішення у кримінальному провадженні. Така позиція страховика, на думку позивачів, суперечить вимогам Закону, оскільки обов`язок зі здійснення страхового відшкодування не залежить від набрання законної сили вироком суду, що підтверджується усталеною практикою Верховного Суду. Позивачі вважають, що з моменту подання заяви про страхове відшкодування минуло більше 90 днів, а тому відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, що є підставою для стягнення

З аналізу чинного законодавства, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинуваті володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Як вбачається із п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Суд звертає увагу відповідача на те, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завдано здоров`ю особи.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.01.2019 у справі №751/8121/17, від 10.01.2019 у справі №500/2095/15-ц.

З огляду на що відповідальність за шкоду заподіяну джерелом підвищеної небезпеки покладається на водія транспортного засобу, за участю якого відбулась дорожньо-транспортна пригода, а у даному випадку на страховика забезпеченого транспортного засобу ПАТ «СК «Арсенал Страхування».

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 27.2 Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно ст. 36.1 Закону Страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 35-1 - 35-2, ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику Заяву про страхове відшкодування. До заяви додаються документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника.

Судом встановлено, що відповідачу подано всі документи, враховуючи вимоги ст. 27.2 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання позивачами відшкодування матері загиблого.

З огляду на вище наведене, беручи до уваги, що відповідачем не здійснено відповідно до вимог закону у повній мірі страхового відшкодування позивачам, підставність якого обґрунтована належним доказами у справі, позовні вимоги ОСОБА_1 яка на момент смерті сина мала право на утримання від нього, є підставними та підлягають до задоволення.

У відповідності до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання страхової події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч.1 ст. 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до статті 36.2 Закону страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими-прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до страховика для виплати страхового відшкодування, проте останній таку виплату не здійснив. Рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування не приймалося.

У додаткових поясненнях відповідач вказує, що потерпілою під час розгляду кримінального провадження була дружина померлого та з урахуванням вимог спеціального Закону виплату на відшкодування рівними частинами мають право особи коло яких необхідно встановити.

Суд не погоджується із такою позицією відповідача, зважаючи на наступне.

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

Однак, з огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

У постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 308/10965/19 Верховний Суд вказав, що головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Зважаючи на те, що відповідачем не доведено факт того, що ДТП сталася внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого, зважаючи на презумпцію вини заподіювача шкоди, такі доводи представника відповідача до уваги судом не беруться.

Відтак, суд вважає, що заперечення представника відповідача не заслуговують на увагу та спростовуються вищевказаним.

Суд проаналізувавши вищенаведені норми ЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не погоджується з такими твердженням відповідача, оскільки вищезазначена ДТП у результаті якої загинув ОСОБА_3 є страховим випадком, представником позивачів у встановлені строки поданий пакет документів, передбачений ст.35 Закону, де в переліку не вказана обов`язковість судового рішення для здійснення страхових виплат про стягнення шкоди, заподіяної смертю особи.

Таким чином, суд приходить до переконання, що відсутність рішення про виплату страхового відшкодування ПАТ «СК» Арсенал Страхування» є необґрунтованою та такою, що порушує право позивачів на отримання страхового відшкодування.

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ч.3 ст.27 Закону страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).

Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» мінімальна заробітна плата станом на 1 січня 2023 року становила 6700 гривень.

Загальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 80 400 грн. (12 x 6700= 80 400 грн.). Таким чином, у зв`язку з смертю ОСОБА_3 ПАТ «СК «Арсенал Страхування» зобов`язана відшкодувати позивачу, як матері загиблого моральну шкоду у розмірі 80400,00 гривень.

Згідно ч.4 ст.27 Закону страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (80 400 грн.).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного.

Згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч.1, ч.2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частин 4-6 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Детальним розрахунком робіт (наданих послуг). Виконаних для надання правничої (правової) допомоги від 22.10.2024 року підтверджується розмір витрат на правничу допомогу в сумі 30000,00 грн., а отже відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22,23,1166-1167, 1187-1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Арсенал Страхування» про відшкодування шкоди,заподіяної смерті фізичної особи - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Арсенал Страхування» (ЄДРПОУ 33908322 на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 моральну шкоду в розмірі 80400 гривень 00 копійок, витрати на поховання у розмірі 10388 гривень 00 копійок та 229212 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування пов`язаного із втратою годувальника.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Арсенал Страхування» (ЄДРПОУ 33908322 на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 30000 гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Подобєд О.К.