Рішення № 136612230, 08.04.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/19681/25-Е

Провадження № 2/522/3802/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 643413173 від 23.01.2024 у розмірі 37766,70 грн., а також судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 23.01.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та відповідачем укладено кредитний договір № 643413173 (далі кредитний договір) на суму 8700,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора KYFC-5232. Позивач зазначає, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 23.01.2024 перерахувало відповідачу грошові кошти у розмірі 8700,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , яку останній вказав у заявці при укладенні кредитного договору. Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі. 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 275 від 12.03.2024 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача. 19.12.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 19/1224-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 19.12.2024 до Договору факторингу № 19/1224-01 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача. 08.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 643413173 від 23.01.2024. Відповідно до Реєстру боржників №б/н від 08.07.2025 за Договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 37766,70 грн. Відповідач не виконував умови договору належним чином, не сплачував платежі, у зв`язку із чим утворилась прострочена заборгованість, яка становить 37766,70 грн., що складається з 8700,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 29066,70 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з вищезазначеною позовною заявою.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді Шенцевій О.П.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08.09.2025 відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження; витребувано у банка емітента інформацію та докази, що підтверджують факт зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника ОСОБА_1 .

26 вересня 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на недоведеність укладення кредитного договору та перерахування коштів (факту видачі кредиту); безпідставність заявлених позивачем вимог про стягнення процентів за договором від 23.01.2024 № 643413173; відсутність доказів на підтвердження правонаступництва; відсутність правових підстав для стягнення 7000,00 грн. витрат на професійну (правничу) допомогу.

03 жовтня 2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній спростовує твердження наведені відповідачем у відзиві, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 643413173 від 23.01.2024 у розмірі 37766,70 грн., та судові витрати.

У судове засідання 08.04.2026 учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Судом встановлено, що 23.01.2024 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 643413173 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

На відповідних умовах відповідач уклав кредитний договір № 643413173 від 23.01.2024, підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор № KYFC-5232.

Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язувався надати позичальникові кредит на суму 8700,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 23.01.2024 перерахувало на банківську карту ОСОБА_1

за номером № НОМЕР_2 хх-хххх-9868 грошові кошти у розмірі 8700,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 33e700dd-6532-4220-bd89-f33d2aec9328 від 23.01.2024, що свідчить про прийняття останнім пропозиції кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01. У подальшому між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено низку додаткових угод, у тому числі щодо продовження терміну дії зазначеного договору факторингу.

Умовами договору факторингу №28/1118-01 передбачено, що до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за спірним кредитним договором.

Пунктом 2.1 Розділу 2 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 передбачено, що згідно умов цього Договору, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01, під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до цього Договору, а саме в Реєстрах прав вимог.

Відповідно до п. 5.3.3 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що фактор має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу №28/1118-01 підписали Реєстр прав вимоги № 275 від 12.03.2024, за яким ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

19.12.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 19/1224-01, строк дії якого закінчується 31.12.2024.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 19.12.2024 до Договору факторингу №19/1224-01 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 37766,70 грн.

08.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» уклали Договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №643413173. За цим договором Фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Відповідно до п. 1.2. Договору, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Факт переходу прав вимог за кредитним договором, який зазначений у Реєстрі Боржників № б/н від 08.07.2025 до позивача підтверджується Актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 08/07/25-Е, а також доданою до маитеріалів справи платіжною інструкцією.

У відповідності до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 08/07/25-Е від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 37766,70 грн.

Зазначені обставини встановлено з досліджених судом письмових доказів.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання кредиту у формі електронного документу з електронними підписами сторін. Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився. Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій відповідача щодо укладення електронного договору про надання кредиту №643413173 від 23.01.2024.

Матеріалами справи підтверджується, що 23.01.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу кредит шляхом перерахування коштів на суму 8700,00 грн. на його картковий рахунок за номером № НОМЕР_2 хх-хххх-9868, що відповідач не спростував жодним чином.

Слід зазначити, що інформація щодо підтвердження факту належності зазначеної банківської платіжної картки (№ 5355280217419868) відповідачеві ОСОБА_1 , а також підтвердження факту зарахування/надходження на неї грошових коштів у сумі 8700,00 грн. 23.01.2024, випливає з відповіді банку емітенту АТ «ПУМБ» № КНО -07.8.5/16104 БТ від 25.11.2025. З огляду на це, суд вважає дану обставину доведеною.

Згідно розрахунку заборгованості, відповідач має заборгованість за кредитним договром №643413173 від 23.01.2024 у загальному розмірі 37766,70 грн., а саме: 8700,00 грн. тілом кредиту; 29066,70 грн. процентами за користування кредитом.

Згідно з ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд не може погодитися із визначеною позивачем сумою заборгованості з огляду на таке.

Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 8700,00 грн., строком на 15 днів, тобто до 07.02.2024 (п. 3.1., 3.3, 7.1. Договору), процентна ставка: до 07.02.2024 - 2,440 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 890,600 (вісімсот дев?яносто цілих шість десятих) відсотків річних (далі - Дисконтна процентна ставка) (п.8.5.1. Договору). Аналогічні відомості про розмір кредиту, строк кредитування та % ставки у спрощеному вигляді містяться у заявці на отримання кредиту, де чітко та недвузначно вказано строк кредитування: 15 днів.

Відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитора вказано дані по кредиту: Дата видачі: 23.01.2024 Строк: 15 Сума, грн: 8700,00 грн.

Згідно з довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі, наданою стороною позивача, строк кредитування: 15 днів.

При цьому слід зазначити, що належних доказів того, що відповідачем як позичальником було вичнено певні дії, які б об?єктивно свідчили б про бажання здійснити пролонгацію кредиту (підписана додаткова угода, додатковий договір, звернення про пролонгацію тощо), матеріали справи не мстять.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.05.2022 у справі №944/3046/00 (провадження №61 -19719св21) зроблено висновок про те, що у разі, якщо з?ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч. ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов?язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третью особою.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред?явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред?явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Тобто, укладаючи договір, споживач розраховує тільки на проценти протягом базового строку кредитування, в даному випадку у період з 23.01.2024 - 07.02.2024 року, що відповідає правовій природі та економічному сенсу мікропозики, основною ознакою якої є короткостроковість. Тому укладаючи договір неможливо було б передбачити, що будуть нараховувати проценти після 07.02.2024, більше того по іншій ставці, ніж та, що рекламувалася та пропонувалася позикодавцем.

Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов?язків на

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав?язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов?язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Зазначення у договорі двох строків кредитування призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником.

Тобто, право кредитора нараховувати проценти за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору 07.02.2024, у зв`язку із чим починаючи з цієї дати, нарахування процентів первісним кредитором вже не відповідало вимогам закону та договору. Відповідно, і наступний кредитор, який набув права вимоги за договорами, не отримав право на стягнення з позичальника безпідставно нарахованих процентів.

Разом з цим, варто зазначити, що цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні особою умов договору в яких фіксуються взаємні права та обов?язки його сторін. Свобода договору не є абсолютною (необмеженою), вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають грунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Так, Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав законної сили 24.12.2023, внесено зміни до ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», та доповнено її частиною 5, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Вказаним Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17, в якому передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Таким чином, нормами Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що при укладенні договорів про споживчий кредит максимальна денна процентна ставка 2,5% застосовується до 22.04.2024 1,5% - до 20.08.2024, а з 21.08.2024 діє процентна ставка 1%.

Водночас, передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Кредитний договір №643413173 від 23.01.2024 між сторонами укладено після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення процентної ставки на рівні >1% (в тому числі - 2,44%) є нікчемною в силу положень ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якими умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

За таких обставин, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача повинен становити 10 005 грн., що складається із 8700,00 грн. розмір заборгованості за тілом кредиту та 1305,00 грн. (проценти за період 23.01.2024-07.02.2024 (8700*1%*15). Інша сума, яка заявлена до стягнення, є необґрунтованою.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією від 29.08.2025 про сплату судового збору в сумі 2422,40 грн. Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат у розмірі 641,70 грн. (2422,40 х 26,49/100).

Щодо відшкодування позивачу понесених витрат на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн., суд зазначає наступне.

09.07.2025 між позивачем та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» укладено договір про надання правничої допомоги № 09/07/25-01, згідно якого Адвокатське бюро на підставі звернення Клієнта доручає, а Адвокатському бюро приймати на себе зобов`язання та надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбаченим цим договором. Відповідно до цього договору, після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає Клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 17.07.2025 до договору про надання правничої допомоги № 09/07/25-01, вартість наданих послуг з надання правничої допомоги з посиланням на протокол погодження вартості послуг до вказаного договору з кількістю годин та найменуванням становить 7 000,00 грн.

Об`єднаною палатою Верховного Суду в своїй Постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19 зроблено наступний висновок: розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/ третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу. Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Питання застосування ч. 8 статті 141 ЦПК України щодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу також неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді, в тому числі відповідно до згаданих вище постанов, а також відповідно до постанов від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20), від 5 березня 2021 року (справа № 200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа № 520/12065/19), у яких сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Таке правозастосування випливає з нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу, імплементованої у ЦПК України з 15.12.2017.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заявлена позивачем сума не може бути безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Враховуючи викладене, оцінивши рівень витрат представника позивача на правничу допомогу, а також співмірність витрат зі складністю предмета спору, типовість даної справи, виходячи із критеріїв розумності та пропорційності оплати послуг адвоката, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Ейс» судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 643413173 від 23.01.2024 у розмірі 10 005, 00 грн., судовий збір у розмірі 641, 70 грн., та витрати на правову (правничу) допомогу - 3000,00 грн.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 14 травня 2026 року.

Суддя: