Ухвала суду № 136611749, 18.05.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/32240/23

Провадження 4-с/127/25/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Романюк Л. Ф.,

при секретарі Курутіній О.В.,

за участю представника заявника ОСОБА_1 ,

представника ДВС ОСОБА_2 ,

стягувача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці скаргу ОСОБА_4 до Другого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участі зацікавленої особи: стягувача ОСОБА_3 про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В :

До суду звернулась ОСОБА_4 зі скаргою на дії старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Слободянюк Вікторії Вікторівни та скасування постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні №79450390, посилаючись на те, що постановою державного виконавця від 10.02.2026р., винесеною під час примусового виконання виконавчого листа №127/32240/23, виданого 28.02.2024р. Вінницьким міським судом Вінницької області щодо виконання рішення про участь батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, на неї накладено штраф у розмірі 1700 грн за невиконання рішення суду в частині узгодження дій щодо дитини та неповідомлення місцезнаходження дитини.

Скаржник зазначає, що 31.12.2025р. разом із сином виїхала до м. Коломия Івано-Франківської області до доньки та її сім`ї, про що повідомила батька дитини, підтримувала з ним телефонний зв`язок, надсилала фотографії та повідомлення щодо фізичного і психологічного стану дитини, однак не повідомила точну адресу перебування дитини з огляду на заперечення доньки та її чоловіка-військовослужбовця, а також побоювання щодо можливого втручання поліції та створення конфліктної ситуації.

Просить визнати дії державної виконавчої служби протиправними та скасувати постанову державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Слободянюк Вікторії Вікторівни від 10.02.2026р. про накладення на неї штрафу в розмірі 1700 грн.

В судовому засіданні представник ОСОБА_4 - ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав, за обставин, викладених в скарзі, просить суд її задовольнити.

Представник Другого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, державний виконавець Кольцова Л.О. обставини, викладені в скарзі не визнала, вважає що її дії повністю відповідають Закону України « Про виконавче провадження», а тому в задоволенні скарги просить відмовити.

Стягувач ОСОБА_3 в судовому засіданні також заперечував щодо задоволення скарги, вважає дії державного виконаця законні, обгрунтовані та правомірні.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеряали справи, матеріали виконавчого провадження, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28.02.2024р., справа № 127/32240/23, позов ОСОБА_3 було задоволено частково.

Зобов"язано ОСОБА_4 усунути перешкоди в спілкуванні батька ОСОБА_3 з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначено такі способи участі батька ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері дитини та з урахуванням бажання дитини:

Щовівторка щомісяця з 16:30 год. до 20:30 год.

Щочетверга щомісяця з 16:30 год. до 20:30 год.

Щонеділі щомісяця з 10:00 год. до 18:00 год.

Кожного року у день народження дитини ОСОБА_5 - навідувати його з можливістю привітання з днем народження та за бажанням дитини бути присутнім на його святах з приводу дня народження.

Свята: Новий рік, Різдво Христове, Паска, Трійця, тощо, навідувати сина ОСОБА_5 з можливістю привітання з даними святами.

Супроводження дитини її батьком до дошкільного навчального закладу, навчального закладу з можливістю забрати дитину із таких закладів, з урахуванням думки дитини.

Участь батька у батьківських зборах, святах та інших заходах, в яких бере участь дитина, як в присутності матері, та і без неї.

Можливість необмеженого телефонного або онлайн спілкування за допомогою будь яких засобів зв`язку, у тому числі інтернет додатків.

Зобов`язати мати ОСОБА_4 негайно попереджати батька ОСОБА_3 про будь які стани дитини, що можуть становити загрозу її життю чи здоров`ю та забезпечити вільну можливість батька піклуватись про дитину.

Зобов`язати мати ОСОБА_4 за вимогою батька ОСОБА_3 повідомляти про місцезнаходження дитини, її фізичний чи психологічний стан.

Заборонити матері ОСОБА_4 налаштовувати дитину ОСОБА_5 проти свого батька ОСОБА_3 .

Зобов"язати батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 попереджати один одного про свої дії щодо дитини та узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здорпов"я та інтересів дитини.

Дане рішення набрало законної сили відповідно до Постанови Вінницького апеляційного суду від 25.07.2024р. та перебуває на виконанні у Другому відділі державної виконавчої служби у м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України , ВП №79450390.

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України, статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачається у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (Hornby v. Greece, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

ЄСПЛ вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (ZHOVNER v. UKRAINE, № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)- це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

У відповідності до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, розпоряджень, внесення подання, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

Так, судом встановлено, що на виконанні у Другому відділі державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №79450390, відкрите на підставі виконавчого листа №127/32240/23, виданого 28.02.2024 Вінницьким міським судом Вінницької області про зобов`язання ОСОБА_4 не чинити перешкод у спілкуванні батька ОСОБА_3 із сином ОСОБА_5 , визначення способів участі батька у вихованні дитини, а також покладення на матір обов`язку попереджати батька про свої дії щодо дитини, узгоджувати їх із урахуванням режиму дня, стану здоров`я та інтересів дитини і на вимогу батька повідомляти місцезнаходження дитини, її фізичний та психологічний стан, що підтверджується копією виконавчого листа та постановою державного виконавця про накладення штрафу від 10.02.2026р.

Із постанови старшого державного виконавця Слободянюк В.В. від 10.02.2026р. вбачається, що підставою для накладення на боржника штрафу у розмірі 1700 грн. стало встановлене державним виконавцем невиконання рішення суду в частині узгодження поїздки дитини до іншого міста та неповідомлення на вимогу батька місцезнаходження дитини.

У зазначеній постанові державний виконавець послався на заяву боржника від 31.12.2025р. про виїзд із сином до м. Коломия та заяву стягувача про те, що боржник не узгодила поїздку й не повідомила адресу перебування дитини.

Досліджені судом копії листування між сторонами підтверджують, що після виїзду до м. Коломия боржник повідомила батька дитини про сам факт перебування дитини у місті Коломия, надсилала фотографії та повідомлення щодо проведення часу дитиною, однак на пряме запитання стягувача: «Адрес? Коломия улица, номер дома?» точної адреси проживання не повідомила. Водночас із цих же матеріалів убачається, що боржник підтримувала комунікацію зі стягувачем, повідомляла про фізичний та психологічний стан дитини, а також не перешкоджала телефонному спілкуванню батька з дитиною.

Оцінюючи пояснення скаржника, викладені у скарзі, суд враховує, що остання не заперечувала факт ненадання точної адреси перебування дитини, однак обґрунтовувала це небажанням доньки та її чоловіка-військовослужбовця розголошувати адресу проживання, побоюванням можливого виклику поліції, а також необхідністю діяти в інтересах дитини та уникнення конфліктної ситуації під час святкового періоду.

Разом із тим, судом встановлено, що після прибуття до м. Коломия боржник мала можливість підтримувати зв`язок зі стягувачем, надсилати повідомлення та фото, а отже об`єктивна неможливість повідомити місцезнаходження дитини після прибуття до місця перебування матеріалами справи не підтверджується. Посилання скаржника на розрядження телефону, складні погодні умови та відсутність зв`язку стосуються безпосередньо періоду дороги, однак не пояснюють подальшу відмову повідомити точну адресу проживання дитини після відновлення зв`язку.

Суд звертає увагу, що предметом перевірки у даній справі є не загальна оцінка поведінки матері дитини чи її ставлення до інтересів дитини, а встановлення факту виконання або невиконання конкретного обов`язку, визначеного виконавчим документом.

З змісту рішення суду та виконавчого листа вбачається, що на боржника прямо покладено обов`язок на вимогу батька повідомляти місцезнаходження дитини.

Матеріалами справи підтверджено, що після виїзду до м. Коломия стягувач неодноразово звертався до боржника із вимогою повідомити адресу перебування дитини, зокрема шляхом направлення повідомлення: «Адрес? Коломия улица, номер дома?». Водночас боржником така інформація надана не була.

Таким чином, суд доходить висновку, що обов`язок, визначений виконавчим документом, боржником виконаний не був.

Як вже судом зазначалось, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання, а боржник не наділений правом самостійно визначати, які саме його положення підлягають виконанню залежно від суб`єктивного бачення доцільності чи безпечності такого виконання.

У разі наявності обставин, які, на думку боржника, перешкоджали виконанню рішення або потребували зміни порядку його виконання, остання не була позбавлена права звернутися до суду із відповідною заявою про зміну способу та порядку виконання рішення, однак доказів такого звернення матеріали справи не містять.

Суд також враховує, що відповідно до змісту виконавчого документа на боржника покладено чіткий обов`язок повідомляти місцезнаходження дитини на вимогу батька, а матеріали справи свідчать про те, що на таку вимогу стягувача точна адреса повідомлена не була.

При цьому судом встановлено, що державним виконавцем під час винесення постанови були досліджені заяви сторін виконавчого провадження, листування між ними та інші матеріали виконавчого провадження, після чого в межах повноважень, передбачених ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», прийнято рішення про накладення штрафу за невиконання рішення суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що факт невиконання скаржником рішення суду в частині повідомлення місцезнаходження дитини знайшов своє підтвердження під час судового розгляду, а постанова державного виконавця від 10.02.2026р. про накладення штрафу винесена у межах наданих законом повноважень та з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі викладеного, керуючисть ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги ОСОБА_4 до Другого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участі зацікавленої особи: стягувача ОСОБА_3 про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови про накладення штрафу- відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи ( вирішення питання) без повідомлення ( виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущенного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст ухвали виготовлено 18.05.2026р.

Учасники процесу:

Заявник ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

Заінтересовані особи: державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кольцова Леся Олександрівна, (21050 м. Вінниця, вул. Соборна, 15А, ЄДРПОУ: 34983238);

ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_2 ).

Суддя: