Ухвала суду № 136611440, 18.05.2026, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/1605/26

Провадження № 2/715/718/26

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

18 травня 2026 року селище Глибока

Суддя Глибоцького районного суду Чернівецької області Маковійчук Ю.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до АТ «Сенс Банк» про визнання зобов`язання припиненими -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовною заявою просили визнати припиненими зобов`язання за кредитним договором № 159 від 04.06.2007 року, що укладений між ОСОБА_2 та АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», а також просили визнати іпотеку щодо квартири, що знаходяться по АДРЕСА_1 , за договором іпотеки від 05.06.2007 року припиненим та припинити обтяження майна, виключити відомості з Державного реєстру іпотек та є Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про заборону на нерухоме майно.

Дослідивши матеріали позовної заяви, приходжу до висновку про залишення її без руху з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, позивачі не сплатили суму судового збору за подання вказаного позову до суду, посилаючись на те, що правовідносини, які склалися між сторонами регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», оскільки вони є споживачем фінансових послуг. З цих підстав позивачі вважають, що вони звільнені від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. А споживачем, права якого захищаються цим законом, є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними до положень статті 5 Закону № 3674-VI, оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб`єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об`єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій. У цьому Законі не йдеться про звільнення споживачів від оплати судового збору загалом за подання до суду будь-якої інстанції будь-якого з об`єктів справляння судового збору.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно із ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Отже, позивачі, вважаючи себе споживачами, при зверненні до суду для дотримання вимогст.175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими вони обґрунтовують вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено (ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»), тим самим навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Пунктом 23 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Однак, в позовній заяві відсутнє таке обґрунтування позовних вимог.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фінансовому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3328,00 гривень.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн).

Всупереч вище викладеного, позивачами до матеріалів справи не долучено квитанцію про сплату судового збору, а тому позовна заява не відповідає вимогам ч. 4 ст. 177 ЦПК України.

Так, позивачем ОСОБА_2 заявлено одну вимогу немайнового характеру, тому він має сплатити судовий збір в розмірі 1331,20 грн., а позивачем ОСОБА_1 три вимоги немайнового характеру, тому їй необхідно сплатити 3993,60 грн. за наступними реквізитами: код ЄДРПОУ Глибоцького райсуду 02885623, УДК у Глибоцькому районі, код отримувача 37836095, ГУДКУ у Чернівецькій області, МФО 899998, № доходного рахунку щодо сплати судового збору UA838999980313131206000024305, Код класифікації доходів бюджету 22030101, або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Вказані недоліки позовної заяви перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі, а тому вона підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст. 185 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до АТ «Сенс Банк» про визнання зобов`язання припиненими - залишити без руху, надавши строк п`ять днів з дня отримання ухвали, для усунення вказаних недоліків.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заява буде вважатись неподаною та повернута позивачам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: