Рішення № 136608234, 15.04.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/13352/25

Провадження №: 2/755/2724/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Церні В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права користування житловим приміщенням, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 та зобов`язати Дніпровську районну у місті Києві державну адміністрацію видати ОСОБА_1 ордер на вселення в житлове приміщення кімн. АДРЕСА_1 .

На обгрунтування позовних вимог зазначив, що позивач перебував на квартирному обліку з

28 грудня 1993 року на загальних підставах, а з 27 лютого 1995 року по категорії - працівники МВС, складом сім`ї з шести осіб. ОСОБА_1 з сім`єю з 2003 року проживає в двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 , місце проживання зареєстровано за вказаною адресою з

01 квітня 2010 року. Будинок АДРЕСА_1 Дніпровське районне управління внутрішніх справ орендувало під гуртожиток у ТОВ «Україна житло сервіс». Згідно з розпорядженням Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 13 лютого 2015 року

№ 61 будинок АДРЕСА_1 є житловим будинком з загальними квартирами, знаходиться на балансі комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва». До переліку документів, необхідних для приватизації житла входить ордер на вселення в житлове приміщення. Однак, позивач не має ордеру на вселення до квартири АДРЕСА_1 . 12 вересня 2024 року позивач звернувся до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації із заявою про видачу ордера з метою подальшої приватизації житлового приміщення. Водночас, позивачеві відмовлено, оскільки повідомлення про вільне житлове приміщення кімнати № 4 до відділу обліку розподілу житлової площі та контролю за її використанням Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації не надходило. У зв`язку із неможливістю отримати ордер на вселення, позивач позбавлений можливості визнати за собою право на користування житловим приміщенням, право на приватизацію.

У зв`язку із викладеним позивач позбавлений у позасудовому порядку отримати ордер на вселення до спірного житла та реалізувати право на приватизацію житла. З посиланням на статтю 47 Конституції України, положення пункту 10 частини першої статті 15, 58 ЖК Української РСР, частину першої статті 29, частини першої статті 328, статтю 345 ЦК України позовні вимоги просив задовольнити.

У порядку автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Яровенко Н.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 липня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 23 серпня 2025 року на 11 год. 00 хв., учасникам справи роз`яснено процесуальні права та встановлено процесуальні строки.

05 вересня 2025 року (вхід. № 52508) від відповідача - Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, надійшов відзив на позовну заяву.

Згідно з розпорядженням Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від

13 лютого 2015 року № 61 «Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста» будинок АДРЕСА_1 є житловим будинком з загальними квартирами, знаходиться на балансі комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва». Попередньо вказаний будинок не був зареєстрований як гуртожиток у Київській міській раді, відповідно до частини другої статті 127 ЖК України. Відповідно до відомостей копії паспорту позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 01 квітня 2010 року. Така інформація міститься в Єдиному державному демографічному реєстрі. Згідно наявної в матеріалах справи копії довідки (Форма-3) від 06 серпня

2005 року № 709, ОСОБА_1 разом з родиною (шість осіб) прописаний і мешкає в будинку АДРЕСА_1 в гуртожитку, займає койко-місце. Відповідно до листа Управління внутрішніх справ Дніпровського району міста Києва від 25 жовтня 2007 року № 48/4723 сім`я ОСОБА_1 проживає у двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 житловою площею 29,3 кв. м. Зазначену квартиру Дніпровське районне управління орендує під гуртожиток у ТОВ «Україна житло сервіс». Інші відомості щодо правових підстав на зайняття житлової площі позивачем у будинку АДРЕСА_1 в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене та положення статей 58, 61, 127-129 ЖК Української РСР просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права користування житловим приміщенням.

23 вересня 2025 року протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено до 29 жовтня 2025 року до

14 год. 00 хв.

29 жовтня 2025 року (вхід. № ЕП-12310) до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хмарук Н.І., надійшла заява про зміну предмету позову.

Позовні вимоги, викладені у позовній заяві від 14 липня 2025 року, підтримує в повному обсязі. Позивач з 2003 року проживає, зареєстрований та користується спірним житловим приміщенням. Позивач не має ордеру на вселення до вказаного житла, у зв`язку із чим звернувся до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації щодо видачі ордеру на житло, водночас, у задоволенні його звернення відмовлено, оскільки повідомлення про вільне житлове приміщення кімнати № 4 до відділу обліку розподілу житлової площі та контролю за її використанням Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації не надходило. Позивач постійно проживає у вказаному житлі зі своєю сім`єю, іншого житлового приміщення не має. Отримати ордер на вселення до житла у позасудовому порядку позивачеві не вдалося, у зв`язку із чим просив доповнити позовні вимоги вимогою про зобов`язання відповідача видати ОСОБА_1 ордер на вселення в житлове приміщення кімн. АДРЕСА_1 .

Також 29 жовтня 2025 року (вхід. № ЕП-12295) до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хмарук Н.І., надійшла заява про залучення до складу учасників справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

На обґрунтування клопотання зазначив, що у позовній заяві позивач зазначив, що він разом зі своєю сім`єю зареєстрований у двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 , займає койко-місце. Враховуючи підстави та предмет позову, рішення у справі може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

29 жовтня 2025 року протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва, занесеною до протоколу судового засідання, до матеріалів справи долучено заяву представника позивача - адвоката Хмарук Н.І., про зміну предмету позову.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2025 року задоволено клопотання представника позивача - адвоката Хмарук Н.І., залучено до складу учасників справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено процесуальні строки. Зобов`язано позивача направити третім особам копію позовної заяви з додатками та заяву про зміну предмету позову.

13 листопада 2025 року (вхід. № 69302) до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хмарук Н.І., надійшло клопотання на виконання вимог ухвали від 29 жовтня 2025 року, до якого долучено докази направлення позовної заяви з доданими до неї документами та заяви про зміну предмету позову третім особам.

02 грудня 2025 року (№ 72982) до суду від третьої особи ОСОБА_3 надійшла заява, у якій зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. Справу просила розглядати без її участі.

02 грудня 2025 року (№ 72984) до суду від третьої особи ОСОБА_2 надійшла заява, у якій зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. Розгляд справи просила провести без її участі.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Дніпровського районного суду міста Києва Коровича О.С. від 29 січня 2026 року № 236 щодо проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 лютого 2026 року, справу передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 лютого 2026 року справу прийнято до провадження головуючого судді Хромової О.О., розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання на 24 березня 2026 року на 11 год. 30 хв.

24 березня 2026 року у судовому засіданні протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено до 15 квітня

2026 року до 14-30 год., у зв`язку із неявкою відповідача у судове засідання.

15 квітня 2026 року (вхід. № ЕП-4060) представник позивача ОСОБА_1 - адвоката Хмарук Н.І., подала до суду заяву, у якій просила провести судове засідання без участі позивача та його представника. Правова позиція позивача залишається незмінною, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач - Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація, свого представника у судове засідання не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили.

Третя особа - ОСОБА_3 , у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, у заяві від 02 грудня 2025 року (№ 72982) справу просила розглядати без її участі.

Третя особа - ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, у заяві від 02 грудня 2025 року (№ 72984) справу просила розглядати без її участі.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив таке.

До матеріалів справи долучено копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Дарницьким РУ ГУ МВС України в місті Києві 24 грудня 1998 року, що належить ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Бобровиця Чернігівської області. Наявний штамп про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 01 квтіня 2010 року.

Також в матеріалах справи міститься копія посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 27 липня 2023 року ГУ НГУ України на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи від 22 червня 2023 року № 95022597, за відомостями відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 01 квітня 2010 року.

Згідно з довідкою ТОВ «Україна житло-сервіс» від 06 серпня 2005 року № 709, ОСОБА_1 прописаний і мешкає по АДРЕСА_1 , місце-койка, який належить Україна Житло Сервіс, ЖРЕО 417, власником особового рахунку на цю житлову площу є Дніпровське РУ ГУ. Гуртожиток не приватний. Сім`я складається із шести чоловік: ОСОБА_1 , 1970 року народження, ОСОБА_6 ,

1973 року народження (дружина), ОСОБА_7 , 1992 року народження (син), ОСОБА_2 , 1994 року народження (дочка), ОСОБА_3 , 1997 року народження (дочка), ОСОБА_9 , 2003 року народження (дочка).

У листі Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 17 січня 2007 року,

вих. № 12-44-911/2, адресованому начальнику Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві, зазначено, що клопотання з поліпшення житлових умов сім`ї ОСОБА_1 в Дніпровській райдержадміністрації розглянуте. ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку за місцем проживання в Дніпровському районі міста Києва з 28 грудня 1993 року на загальних підставах, а з 27 лютого 1995 року по категорії - працівники МВС, складом сім`ї з 6-ти осіб. Станом на 01 січня 2007 року номер черги ОСОБА_1 по списку першочерговників - 2 539, а серед громадян по категорії - працівники МВС - 457. Зважаючи на те, що ще не забезпечені жилою площею громадяни, які мають рівне з ОСОБА_1 право на першочергове одержання житлового приміщення і взяті на облік з включенням до пільгової черги значно раніше за ОСОБА_1 , надати йому будь-яке житло у даний час райдержадміністрація, на жаль, не має можливості. Жилою площею ОСОБА_1 буде забезпечений в установленому порядку, при підході його пільгової черги та наявності необхідного житла.

У листі Управління внутрішніх справ Дніпровського району міста Києва МВС України від

29 жовтня 2007 року, вих. № 48/4723, адресованому Дніпровській районній у місті Києві державній адміністрації, зазначено, що в Дніпровському РУ ГУ МВС України в місті Києві на посаді міліціонера-водія працює ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ та районному управлінні з 1991 року. Сім`я ОСОБА_1 , він, дружина та четверо дітей, проживає в двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 , житловою площею 29,3 кв. м. Дану квартиру Дніпровське управління орендує під гуртожиток у ТОВ «Україна житло сервіс». ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в Дніпровському районі міста Києва з 1993 року на загальній черзі та в пільговій черзі по категорії «Працівники МВС» з 1995 року, складом сім`ї з 6-ти осіб, справа кварт обліку № 16896 В.

До матеріалів справи долучено Витяг з облікової справи № 16896В АС «Квартоблік» станом на

26 січня 2010 року, у якому зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку з 28 грудня

1993 року, рішення від 20 березня 2000 року № 208, з 27 лютого 1995 року встановлено категорію обліку - працівники МВС. Місце проживання зазначено: АДРЕСА_1 . У квартирі зареєстровано 6 осіб: ОСОБА_1 , 1970 року народження, ОСОБА_6 , 1973 року народження (дружина), ОСОБА_7 , 1992 року народження (син), ОСОБА_2 , 1994 року народження (дочка),

ОСОБА_3 , 1997 року народження (дочка), ОСОБА_9 , 2003 року народження (дочка).

13 лютого 2015 року Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією прийнято розпорядження № 61 «Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київради від

09 жовтня 2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва», вирішено закріпити з 16 лютого 2015 року на праві господарського відання за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» об`єкти житлового і нежитлового фонду територіальної громади міста Києва, передано до сфери управління Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, та елементи зовнішнього благоустрою згідно з додатками 1, 2, 3.

До матеріалів справи долучено копію Акту приймання-передачі житлових будинків, які передаються безоплатно, на праві господарського відання, з балансу КП «Керуюча дирекція Дніпровського району міста Києва» на баланс КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» згідно розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 13 лютого 2015 року № 61 станом на 01 квітня 2015 року, який містить інформацію про будинок АДРЕСА_1 у списку).

12 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації із заявою, у якій просив надати йому ордер на кімнату АДРЕСА_1 .

У листі Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 25 вересня 2024 року, вих. № 103-103/ОП/К-364-2715, зазначено, що звернення ОСОБА_1 від 12 вересня 2024 року стосовно видачі ордера на кімнату АДРЕСА_1 , розглянуто. За даними Реєстру територіальної громади міста Києва, заявник разом з родиною з 01 квітня 2010 року зареєстрований в гуртожитку на АДРЕСА_1 . Наразі повідомлення про вільне житлове приміщення кімнати

АДРЕСА_1 до відділу обліку, розподілу житлової площі та контролю за її використанням не надходило. Правові підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 відсутні.

До матеріалів справи також долучено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 від 04 липня 2023 року, виготовлений ТОВ «Центр незалежної експертної оцінки».

Також в матеріалах справи міститься копія свідоцтво про народження від 01 грудня 1994 року серії НОМЕР_3 , видане відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровської районної державної адміністрації м. київ, Україна, у якому зазначено, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 01 грудня 1994 року зроблено відповідний запис № 2055. Батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб від 14 квітня 2018 року серії НОМЕР_4 , виданого Бориспільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, 14 квітня 2018 року зареєстровано шлюб ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 14 квітня 2018 року складено відповідний актовий запис № 142. Прізвище чоловіка після державної реєстрації шлюбу - « ОСОБА_11 », дружини - « ОСОБА_11 ».

Згідно з інформацією про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи від 24 червня

2023 року № 95149216, за відомостями з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровська РДА, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_1 , з 01 квітня 2010 року.

З долученої до матеріалів справи копії свідоцтва про народження від 17 січня 1997 року серії НОМЕР_5 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського району міста Києва, Україна, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 17 січня 1997 року зроблено відповідний запис № 67. Батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Згідно з інформацією про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи від 24 червня

2023 року № 95150256, за відомостями з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровська РДА, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 23 лютого 2015 року.

Водночас, зі свідоцтва про шлюб від 04 травня 2024 року серії НОМЕР_6 , виданого Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), встановлено, що 04 травня 2024 року зареєстровано шлюб ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 04 травня 2024 року складено відповідний актовий запис № 541. Прізвище чоловіка та дружини після державної реєстрації шлюбу - « ОСОБА_13 ».

Частиною першою статті 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Даний спір пов`язаний із правом особи на житло, що гарантовано статтею 47 Конституції України та забезпечується гарантіями статті 8 Конвенції.

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві».

У пункті 44 рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

Суд також враховує, що даному випадку ставиться питання про право на житло щодо приміщення, яке не перебуває у приватній власності, а тому такі взаємовідносини в порівняні з відносинами приватної власності підвищують рівень захисту, який надається особам відповідно до статті 8 Конвенції (див. для прикладу пункти 38-46 рішення ЄСПЛ у справі «F.J.M. проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Статтею 9 ЖК Української РСР, що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно зі статтею 51 ЖК Української РСР жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.

Відповідно до статті 53 ЖК Української РСР жилі приміщення в будинках громадського житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням органу відповідної організації та її профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідно районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

В силу положень статті 58 ЖК Української РСР єдиною підставою для вселення у житлове приміщення є ордер, який видається виконавчим органом місцевої ради на підставі рішення про надання житлового приміщення у будинках громадського чи державного житлового фонду. Ордер на жиле приміщення є адміністративним актом, що видається виконавчим органом місцевого самоврядування до компетенції якого входить вирішення питань, пов`язаних з наданням житлових приміщень.

Відповідно до частин першої, другої статті 61 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв`язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті ради (стаття 127 ЖК України).

У статті 128 ЖК України передбачено, що жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

Відповідно до статті 129 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв`язку з роботою чи навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв`язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині 2 цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення (частини перша-третя статті 132 ЖК Української РСР).

У частині третій статті 116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі (висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 22 червня

2017 року у справі № 6-2010цс16).

У постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-2556цс16 зроблений правовий висновок, що «ордер на жилу площу в гуртожитку може бути видано лише на вільну жилу площу за спільним рішенням адміністрації та відповідного профспілкового комітету підприємства, установи, організації, і цей ордер є єдиною підставою для вселення в жиле приміщення.

Аналіз указаних вище правових норм дає підстави для висновку, що вселення у гуртожиток і користування жилим приміщенням у гуртожитку відбувається на законних підставах у разі проведення вселення на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету підприємства, з отриманням спеціального ордера, виданого на підставі зазначеного рішення.

Тобто, житлове законодавство України пов`язує виникнення права на користування жилим приміщенням в гуртожитках з отриманням ордеру.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2020 року у справі № 630/588/17 вказано, що самоправними визнаються дії, що свідчать про заняття житлового приміщення особою, яка усвідомлювала, що права на це вона не мала, або зайняла помешкання після відмови відповідного органу в його наданні. Вселення громадян у житлове приміщення не на підставі ордера, а на підставі іншого адміністративного акта (наприклад, письмового дозволу відповідної посадової особи) або рішення некомпетентного органу і таке інше не є самоправним вселенням. Якщо ж особа зайняла житлове приміщення без ордера, але на підставі якогось дозволу, така особа не може вважатися такою, що самоправно зайняла житлове приміщення.

Відповідно до статті 130 ЖК Української РСР порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Особливості користування жилою площею в гуртожитку, який підлягає передачі у власність територіальної громади, визначаються законом.

В той же час, вказаними вище нормами ЖК Української РСР передбачено, що єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення є ордер.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06 липня 2022 у справі № 758/8680/17, у якій Верховний Суд, зокрема, зазначив, що ордер - правовстановлюючий документ індивідуального характеру, що видається виконавчим органом місцевої ради, до компетенції якого входить прийняття рішення про надання житла та видача документа, який є єдиною правовою підставою на вселення громадянина особисто або з його сім`єю у жиле приміщення.

На підставі спеціального ордера між наймодавцем (житлово-експлуатаційною організацією, а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого виданий ордер, укладається договір найму службового жилого приміщення (пункт 26 Постанови Ради Міністрів Української РСР від 04 лютого 1988 року № 37 «Про службові жилі приміщення»).

За змістом статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом. До договору найму житла, крім найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною першою статті 816 ЦК України у договорі найму житла мають бути вказані особи, які проживатимуть разом із наймачем. Ці особи набувають рівних з наймачем прав та обов`язків щодо користування житлом.

Отже, наймачем жилого приміщення у будинках державного і громадського житлового фонду є лише одна особа, на ім`я якої видано ордер і з якою укладено договір найму.

Згідно із роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться у пункті 15 постанови від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що стаття

33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у пункті 22 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з`ясовувати, чи є гуртожитком приміщення, яке займає відповідач. Для цього, зокрема, необхідно витребувати дані про те, чи перебуває будинок, в якому розміщено таке приміщення, у віданні позивача; чи побудований він як гуртожиток або спеціально для нього переобладнаний; чи є дозвіл санепідстанції на його заселення як гуртожитку; чи зареєстрований він як гуртожиток у виконкомі районної, міської, районної в місті Ради; чи видавався відповідно до Положення про гуртожиток ордер на зайняття жилої площі в гуртожитку; чи укомплектований будинок (жиле приміщення) меблями, спеціальним устаткуванням, інвентарем, культурно-побутовими предметами, необхідними для проживання, занять і відпочинку громадян, чи є штати для обслуговування гуртожитку, як оплачується проживання.

Слід також врахувати, що згідно із статтею 124 ЖК Української РСР робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 1991 року працював в органах внутрішніх справ. З 28 грудня 1993 року перебував на квартирному обліку, поряд з цим, з 27 лютого 1995 року щодо ОСОБА_1 встановлено категорію - працівники МВС. Фактично ОСОБА_1 та членам його сім`ї надано для проживання ліжко-місце в квартирі в будинку АДРЕСА_1 . Приміщення квартири Дніпровське районне управління орендувало під гуртожиток у ТОВ «Україна житло сервіс».

ТОВ «Україна житло-сервіс» у довідці від 06 серпня 2005 року № 709 зазначило, що ОСОБА_1 прописаний і мешкає по АДРЕСА_1 , місце-койка, який належить Україна Житло Сервіс, ЖРЕО 417, власником особового рахунку на цю житлову площу є Дніпровське РУ ГУ, гуртожиток не приватний.

Водночас, на підставі розпорядження Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 13 лютого 2015 року № 61 «Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва», закріплено з 16 лютого 2015 року на праві господарського відання за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» об`єкти житлового і нежитлового фонду територіальної громади міста Києва, передано до сфери управління Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, та елементи зовнішнього благоустрою, зокрема, будинок АДРЕСА_1 .

Таким чином, у зв`язку із перебуванням ОСОБА_1 на посаді в Дніпровському РУ ГУМВС України в місті Києві, останньому на період роботи надано житлову площу (ліжко-місце) в житловому приміщенні будинку АДРЕСА_1 ,.

Відомостей про дату та підстави звільнення ОСОБА_1 з роботи в органах внутрішніх, в тому числі про припинення трудових відносин у зв`язку із виходом на пенсію, матеріали справи не містять, позивачем не зазначено.

Суд враховує, що матеріали справи містять суперечливі відомості щодо дати вселення ОСОБА_1 до спірного житла: у витязі з облікової справи № 16896 В зазначено дату вселення - 2003 рік, у довідці ТОВ «Україна житло сервіс» від 06 серпня 2005 року, вих. № 709, - 1998 рік.

Поряд з цим, обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що проживає із сім`єю у приміщенні гуртожитку з 2003 року, відповідач дану обставину не заперечував.

З 01 квітня 2010 року місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (без зазначення номеру квартири, кімнати). Також з 01 квітня 2010 року за вказаною адресою зареєстровано місце проживання доньки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , а з 23 лютого 2015 року - доньки позивача ОСОБА_3 , зазначено номер квартири - АДРЕСА_6 .

Суд враховує, що ордеру на вселення до приміщення гуртожитку за адресою:

АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не отримував, договору найму (оренди) житла між ОСОБА_1 та власником (балансоутримувачем) гуртожитку, в тому числі з ТОВ «Україна Житло Сервіс» чи Дніпровським РУ ГУ МВС України, укладено не було, власником особового рахунку щодо спірного житла було Дніпровське РУ ГУМВС України в місті Києві. Позивач вказаних обставин не заперечував.

Відомостей про перебування будинку АДРЕСА_1 на балансі МВС України, включення до переліку відомчих гуртожитків, матеріали справи також не містять. Водночас, приміщення вказаного гуртожитку Дніпровське РУ ГУ МВС України в місті Києві орендувало у ТОВ «Україна житло-сервіс». Відповідних відомостей про умови договору оренди та його строк матеріали справи не містять.

Також до матеріалів справи не долучено відповідних рапортів діючих працівників міліції, щодо надання вільної квартири АДРЕСА_6 , для проживання у гуртожитку ОСОБА_1 та рішень Житлово-побутової комісії Дніпровського РУ ГУМВС України в місті Києві на поселення ОСОБА_1 , яке б підтверджувалось відповідним протоколом засідання комісії, тощо.

Водночас, керівництво Дніпровського РУ ГУМВС України у 2007 році зверталося до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації щодо поліпшення житлових умов ОСОБА_1 , який проживає у квартирі АДРЕСА_1 , що перебувало в оренді управління, що підтверджує факт надання ОСОБА_1 тимчасового житла у період роботи до вирішення питання про надання йому іншого житла у порядку черговості.

Суд також враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року

№ 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» постановлено ліквідувати територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, як юридичні особи публічного права.

Позивач не зазначає чи звертався до ліквідаційної комісії ГУ МВС України в місті Києві та ліквідаційної комісії Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві щодо отримання ордеру на займане житлове приміщення.

Поряд з цим, суд також враховує, що матеріали справи не містять відомостей про сплату

ОСОБА_1 за користування житлом (гуртожитком), в тому числі, періодичних комунальних платежів, доказів фактичного проживання позивача та членів його сім`ї у вказаному житлі, відомостей про перелік зареєстрованих осіб за даною адресою станом на дату звернення до суду, про перебування позивача на квартирному обліку станом на дату звернення до суду та відсутність у позивача іншого нерухомого майна тощо.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Таким чином, враховуючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з огляду на те, що не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у позивача передбачених законом підстав для вселення до спірного житлового приміщення, а також факт тимчасового поселення позивача до спірного житлового приміщення та без відповідного на те спеціального ордеру, позов ОСОБА_1 до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права користування житловим приміщенням, задоволенню не підлягає.

Вимога про зобов`язання вчинити дії, а саме зобов`язати Дніпровську районну у місті Києві державну адміністрацію видати ОСОБА_1 ордер на вселення в житлове приміщення кімн. АДРЕСА_1 , є похідною від вимоги про визнання права користування житловим приміщенням, у зв`язку з чим також не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 43, 47 Конституції України, статтями 396, 810, 817 ЦК України, статтями 58, 61, 63, 127-130 ЖК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 95, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права користування житловим приміщенням, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37203257, адреса місцезнаходження: бульв. Івана Котляревського, буд. 1/1,

м. Київ, 02094.

Третя особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - не відомо, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - не відомо, зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 29 квітня 2026 року після завершення періоду тимчасової непрацездатності головуючого судді Хромової О.О.

Суддя О.О. Хромова