Рішення № 136608150, 18.05.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/19609/24

Провадження №: 2/755/1460/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" травня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за по оплаті послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ТОВ «Інвестбудгаличина», звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить суд:стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 5 999,60 грн за утримання житла та комунальних послуг; судові витрати покласти на відповідачку.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачка є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 48,2 кв. м. На утриманні у позивача з 17.11.2021 знаходиться будинок АДРЕСА_2 , для мешканців якого ним надаваються житлово-комунальні послуги. ТОВ «Інвестбудгаличина» відповідно до наказу № 43 від 17.11.2021 затверджено тариф у розмірі 13,68 грн за 1 квадратний метр та типовий Договір про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння в отриманні комунальних послуг у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Відповідно до довідки про нарахування та сплату послуг за утримання житла та комунальних послуг загальна сума основного боргу відповідачки перед позивачем по сплаті внесків складає 5 999,60 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15.11.2024 (головуючий суддя - Арапіна Н.Є.) відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, яким роз`яснено право подати заяви по суті справи і визначено відповідні процесуальні строки.

Сторони копію ухвали суду про відкриття провадження отримали 19.11.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.

Розпорядженням керівника апарату Дніпровського районного суду міста Києва № 707 від 07.04.2025, відповідно до п.п. 2.3.50 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл вказаної справи.

08.04.2025 цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за по оплаті послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, була передана в провадження судді Катющенко В.П., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2025.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 11.04.2025, дана цивільна справа прийнята до свого провадження суддею Катющенко В.П., розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) сторін.

Сторони копію вказаної ухвали отримали 13.04.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.

Відповідачка не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Від позивача заяв по суті справи не надходило.

Таким чином, суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , загальна площа 48,2 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 28.10.2020, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю., зареєстровано в реєстрі за № 1730. Це також підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав № 401739849 від 31.10.2024.

Пунктом 1.1. Договору про передачу в управління багатоквартирного житлового будинку № ВІ171121 від 17.11.2021, ТОВ «МАКСИМУМ» передає, а ТОВ «ІНВЕСТБУДГАЛИЧИНА» приймає та зобов`язується виконувати функції управління багатоквартирним житловим будинком по об`єкту: «Комплекс будівель житлового та соціально-культупного призначення з вбудовано-прибудованими торгівельно-офісними прміщеннями та паркінгом по АДРЕСА_4 » (Четверта черга будівництва. Третій пусковий комплекс. Житловий будинок АДРЕСА_5 (13).

Відповідно до Розпорядження №453 від 06.06.2019 Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, новозбудованому житловому будинку АДРЕСА_6 (п.1.1.1. Договору).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» відповідно до наказу № 43 від 17.11.2021 затверджено тариф у розмірі 10,53 грн за 1 квадратний метр та типовий Договір про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння в отриманні комунальних послуг у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_2 ).

Відповідно до довідки про нарахування та сплату послуг за утримання житла, заборгованість ОСОБА_1 станом на 29.10.2024 складає 5 999,60 грн.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до положень частини 1 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуг (постанова Верховного Суду від 18.03.2019 у справі №210/5796/16-ц)

Відповідно до частини 1 статті 9 зазначеного Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Таким чином, із зазначених положень Закону вбачається, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15 та постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 761/48615/18.

Пунктом 7 частини 3 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що управитель багатоквартирного будинку має право вести претензійно-позовну роботу у разі виникнення заборгованості за надані послуги в порядку і строки, встановлені законом та/або договором.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Вимогами статті 322 Цивільного кодексу України визначено, що тягар утримання майна покладається на власника, а саме: власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 610-612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачка є споживачем послуг, яка не виконувала належним чином свої зобов`язання щодо оплати наданих їй послуг.

Згідно частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом обставини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за по оплаті послуг з утримання будинків та прибудинкових територій.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, суд доходить до наступного.

Відповідно до частини 1 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Крім того, відповідно до частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

В силу вимог положень Цивільного процесуального кодексу України, зокрема статті 141 вказаного Кодексу, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).

На підтвердження понесених судових витрат на оплату правничої допомоги позивачем до суду надано: ордер на надання правничої допомоги № 1731477 від 22.10.2024; договір про надання правничої допомоги № SO 6163 від 11.07.2024 укладений між ТОВ «ІНВЕСТБУДГАЛИЧИНА» та адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Тотум»; додаток №2 до договору про надання правничої допомоги № SO 6163 протокол погодження гонорару від 11.07.2024 між ТОВ «ІНВЕСТБУДГАЛИЧИНА» та адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Тотум».

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Великою Палатою Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/92/15/15-ц визначено, що пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Висловлюючись щодо порядку обчислення гонорару, ВП ВС вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в статті 627 ЦК України.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

ВП ВС зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність (Постанова ВП ВС від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Гонорар успіху може мати місце при досягненні домовленості по сплаті адвокатського гонорару, оскільки він відповідає принципу свободи договору, враховуючи що суд не має право втручатись у правовідносини адвоката із клієнтом в частині сплати адвокатського гонорару та конституційний принцип «дозволено все, що прямо не заборонено законом», встановлений ст. 8 Конституції України (Постанова ВП ВС від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

До того ж у Постанові Верховного Суду від 28.07.2022 по справі №903/781/21 вказано, що оскільки гонорар успіху пов`язаний із настанням певної події, яка може полягати у досягненні адвокатом певного результату при наданні правової допомоги, дана сума підлягає компенсуванню, в якості гонорару успіху.

Верховний Суд зазначає, що оскільки ця сума є частиною адвокатського гонорару, а умови договору про її стягнення за своєї правовою природою є відкладальною умовою, дані кошти також підлягають стягненню, в якості компенсування судових витрат на адвоката, оскільки саме у зв`язку із настанням цієї події настає і порядок виконання цієї відкладальної умови договору про надання правової допомоги, в частині сплати адвокатського гонорару.

Європейський суд з прав людини, у рішенні від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» тлумачить «гонорар успіху» як домовленість, згідно з якою клієнт зобов`язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§ 55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру.

За наявності таких угод при вирішенні питання відшкодування судових витрат ЄСПЛ керується не ними, а іншими наведеними вище чинниками, які стосуються роботи адвоката, насамперед принципом розумності судових витрат, що відображено також у справі «Пакдемірлі проти Туреччини».

Відповідно до Протоколу погодження гонорару, гонорар юридичної фірми складається із основного гонорару та гонорару успіху. Розмір основного гонорару складає 3 500 грн за подання одного позову щодо стягнення коштів із споживачів послуг з управління багатоквартирним будинком. Авансовий платіж становить 2 500 грн від вказаної суми та сплачується клієнтом впродовж 3-х днів з моменту підписання даного договору, та отримання юридичною фірмою матеріалів для написання позову. Залишок гонорару у розмірі 1 000 грн від загальної суми гонорару сплачується впродовж 3-х днів з моменту стягнення коштів на користь клієнта. Розмір гонорару успіху, який клієнт сплачує юридичній фірмі складає 10% від суми заборгованості, яка була фактично стягнута на користь клієнта. Розмір гонорару успіху підлягає включенню в суму, що підлягає стягненню за рішенням суду (п. 3, 4, 5, 6, 10 Протоколу).

У своїй постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.),документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, враховуючи наведене, встановлені судом під час судового розгляду обставини понесення витрат на правничу допомогу, суд доходить до висновку, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу є недостатньо обґрунтованими, оскільки позивачем не було додано квитанцій, або іншого документу, які б підтверджували сплату авансового платежу гонорару в сумі 2 500 грн. Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню на суму 1 599,96 грн, яка складається: гонорар успіху - 599,96 грн (10% від суми заборгованості - 5 999,60) та 1 000 грн - залишок гонорару.

В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з урахуванням вимог пп.1 п.1 ч.2, ч.3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з відповідачки на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 322, 525, 526, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» (код в ЄДРПОУ: 36520848, вул. Печерський узвіз, буд. 19, м. Київ) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_7 ) про стягнення заборгованості за по оплаті послуг з утримання будинків та прибудинкових територій - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» заборгованість за утримання житла та комунальних послуг в розмірі 5 999,60 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 599,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: