Вирок № 136604518, 18.05.2026, Тростянецький районний суд Сумської області

справа № 588/743/26

провадження № 1-кп/588/111/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

за участю секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурор ОСОБА_3 ,

обвинувачена ОСОБА_4 ,

представник потерпілого ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт з угодою про примирення у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026200540000100 від 15.04.2026 відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка сел.Федорівка Кустанайської області Казахстан, громадянка України, освіта повна-середня, заміжня, фізична особа-підприємець, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 197-1 КК України,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 з жовтня 2025 року по теперішній час, точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, маючи прямий умисел на самовільне зайняття земельної ділянки в прибережній захисній смузі річки Боромля поза межами населеного пункту, діючи всупереч вимогам статей 60, 61 Земельного Кодексу України, які регламентують обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, а також статей 87, 88, 89 Водного кодексу України, відповідно до яких на прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, самовільно зайняла земельну ділянку площею 0,1851 га у водоохоронній зоні та прибережній захисній смузі уздовж водного об`єкту річки Боромля поза межами села Боромля Охтирського району Сумської області, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 5925080800:00:003:1909, здійснивши її розорювання, чим порушила вимоги статей 60, 61 Земельного кодексу України, а також статей 87, 88, 89 Водного кодексу.

Вчиняючи вказані злочинні дії, ОСОБА_4 розуміла їх суспільну небезпечність, усвідомлювала можливість настання суспільно небезпечних наслідків від цих дій та бажала їх настання, тобто діяла з прямим умислом.

Дії ОСОБА_4 кваліфікуються за частиною 2 статті 197-1 КК України, як самовільне зайняття земельних ділянок в охоронній зоні.

Під час досудового розслідування за ініціативою представника потерпілого ОСОБА_5 між сторонами кримінального провадження представником потерпілого Боромлянської сільської ради ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_4 була укладена угода про примирення від 29.04.2026 року. За змістом указаної угоди ОСОБА_4 визнала свою винуватість у зазначеному діянні і зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні. Також за умовами угоди про примирення потерпіла сторона не має претензій до обвинуваченої.

Сторони погодились на призначення ОСОБА_4 покарання за частиною 2 статті 197-1 КК України із застосуванням статті 69 КК України у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн 00 коп.

В угоді передбачені, як наслідки її укладення та затвердження, визначені статтею 473 КПК України, так і наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.

Розглядаючи угоду про примирення, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог частини 3 статті 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 197-1 КК України, у вчиненні якого відповідно до угоди ОСОБА_4 визнала себе винною, ураховуючи положення статті 12 КК України належить до нетяжких злочинів.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачена обставин пред`явленого обвинувачення не оспорила, підтримала угоду, повністю визнала свою винуватість у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 197-1 КК України та пояснила, що повністю розуміє права, передбачені частини 5 статті 474 КПК України, надані їй законом, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винною, погодилася на призначення узгодженого покарання, просила затвердити угоду.

Представник потерпілого Боромлянської сільської ради ОСОБА_5 підтримав угоду про примирення, вказав, що претензій до ОСОБА_4 не має, наслідки затвердження угоди йому зрозумілі.

Обвинуваченій та представнику потерпілого судом роз`яснено, що уразі затвердження угоди обмежуються їх права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України, зокрема, роз`яснено, що вирок обвинувачений може оскаржити лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частиною четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди.

Також представнику потерпілого роз`яснено, що наслідком укладення та затвердження угоди про примирення є позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за це кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

Шляхом опитування сторін, суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з частиною 6 статті 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Прокурор ОСОБА_3 також підтримав укладену угоду, просив суд її затвердити, та вказав, що узгоджена міра покарання відповідає вимогам закону. Подав матеріали, які характеризують особу обвинуваченої серед яких платіжна інструкція про перерахування благодійної допомоги військовій частині НОМЕР_1 .

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що зміст угоди відповідає вимогам статті 471 КПК України та положенням закону, правова кваліфікація кримінального правопорушення є правильною, умови угоди не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони добровільно уклали угоду про примирення, зобов`язання взяті за угодою обвинуваченою можуть бути виконані повністю, наявні фактичні підстави для визнання винуватості. Судом не встановлені підстави для відмови у затвердженні угоди, що передбачені частиною 7 статті 474 КПК України.

Обставинами, які відповідно до статті 66 КК України пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченої у вчиненому кримінальному правопорушенні, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність матеріальних претензій зі сторони потерпілого.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 не встановлені.

Дослідивши матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, суд встановив, що ОСОБА_4 раніше не судима, характеризується за місцем проживання позитивно, має задовільний стан здоров`я, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Ураховуючи викладене, узгоджена сторонами угоди про примирення міра покарання з застосуванням статті 69 КК України у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн, відповідає закону про кримінальну відповідальність, особі обвинуваченої та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Відтак, суд дійшов висновку про можливість затвердження вказаної угоди про примирення із призначенням обвинуваченому узгодженої в угоді міри покарання.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід до обвинуваченої не застосовувався.

Керуючись ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про примирення від 29 квітня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному 15.04.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026200540000100, укладену між представником потерпілого Боромлянської сільської ради ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 197-1 КК України та призначити їй покарання, застосувавши частину 1 статті 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн 00 коп.

Штраф має бути сплачений ОСОБА_4 у місячний строк після набрання вироком законної сили, про що необхідно повідомити Тростянецький районний суд Сумської області шляхом представлення документа про сплату штрафу.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення з підстав, визначених частиною 3 статті 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Відповідно до частини 15 статті 615 КПК України після складання та підписання повного тексту вироку оголошено його резолютивну частину.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченій та представнику потерпілої особи.

Суддя ОСОБА_1