Рішення № 136604461, 15.05.2026, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/1000/26

Номер провадження 2/585/820/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Євлах О.О.,

за участі:

секретаря судового засідання - Безручко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄВРОКРЕДИТ»

до

відповідача ОСОБА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості , -

негайно після закінчення судового розгляду, ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

1. 11 березня 2026 року ТОВ «ФК Єврокредит», через свого представника Журавльова С.Г., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

2. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.11.2021 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний Договір № 79-402-867-2-21-Г (з ануїтетними платежами), який складається з публічної частини договору, якою є Правила обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК», розміщені на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний Кредитний договір.

Сторони погодили та своїм підписом Позичальник підтвердив, що цей Кредитний договір з усіма додатками та Договором, являють у сукупності для Сторін один єдиний Договір, у зв`язку з чим істотні умови, які є обов`язковими для Договору відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися як у тексті цього Кредитного договору, чи додатках до нього, так i у Договорі (додатках до нього) (п. 5.4 Кредитного договору). Також Позичальник своїм підписом підтвердив, що: - з Правилами, які розміщені на офіційному сайті Кредитодавця www.megabank.ua та/або у відділеннях Кредитодавця, а також з умовами цього Кредитного договору, ознайомлений і згодний; - один оригінал Договору із додатками, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту ним отримані (п. 5.5 Кредитного договору). За умовами п. 8.2 Кредитного договору, він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 14.11.2026, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним. Відповідно до п. 8.3 Кредитного договору, закінчення строку Договору не звільняє Позичальника від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Кредитного договору. Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору, Кредитодавець надав Позичальнику кредитні кошти (далі - Кредит), в сумі та на умовах визначених Договором, які Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього Договору. Кредит надавався на споживчі цілі шляхом видачі грошових коштів з каси банку готівкою (п.1.2. Кредитного договору). Для обліку Кредиту та нарахованих процентів за Кредитом Кредитодавець відкрив відповідні рахунки (п. п. 3.1.1., 3.1.2. Кредитного договору). Позичальник зобов`язувався: ? Повернути одержаний Кредит у повному обсязі до 14.11.2026 року. Графік платежів наведений в додатку №1 до Кредитного договору; ? Своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за Договором на передбачених Договором умовах (п. 3.2.3 Кредитного договору).

Однак, свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією відповідач не виконав. Згідно виписок по рахунку позичальника у позичальника сформувалась заборгованість перед Банком, що складається із: заборгованість за кредитом (в т.ч. прострочена) - 138801,01 грн.; заборгованість по сплаті відсотків (в т.ч. прострочена) - 34324,73 грн., заборгованість по сплаті комісії - 76739,07 грн., а всього - 249864,81 грн.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між АТ «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення права вимоги. Пунктом 2 Договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам, в порядку встановленому законодавством України. 27.12.2024 року ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» уклали Договір №1/12 про відступлення прав вимоги. Відповідно до Додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги до відповідача - боржника за Кредитним договором № 79-402-867-2-21-Г.

Згідно з Розрахунком заборгованості боржника за Кредитним договором № 79-402-867-2-21-Г від 15.11.2021 року, сформованої АТ «МЕГАБАНК» станом на 03.09.2024 року (дата укладання Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги) заборгованість відповідача становить: заборгованість за кредитом (в т.ч. прострочена) - 138801,01 грн.; заборгованість по сплаті відсотків (в т.ч. прострочена) - 34324,73 грн., заборгованість по сплаті комісії - 76739,07 грн., а всього - 249864,81 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 11200,00 грн.

3. Відповідач , через свого представника ОСОБА_2 , 06.05.2026 року подав суду відзив на позовну заяву в якому зазначив що позовна заява разом з додатками до неї є необґрунтованими та просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення відсотків, комісії, а також зменшити розмір витрат на правову допомогу.

В обґрунтуванні зазначив, що. 15.11.2021 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний Договір № 79-402-867-2-21-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина), який складається з публічної частини договору, яким є Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний Кредитний договір.

Згідно виписок по рахунку Позичальника останній платіж на погашення заборгованості здійснено 28.04.2023, відповідно, затримка оплати щомісячних платежів становить більше одного календарного місяця.

З урахуванням цього Позивач вправі вимагати сплати всієї суми заборгованості за кредитом, в тому числі тієї, строк повернення якої ще не настав.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , за кредитним договором 79-402-867-2-21-Г, станом на 03.09.2024 року становить 249864,81 грн., яка складається з: Заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) 138801,01 грн.; Заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 34324,73 грн.

Заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена) 76739,07 грн.

Що стосується безпідставно нарахованих відсотків відповідачу зазначив наступне.

03 лютого 2022 року Правління Національного банку України, керуючись статтею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ухвалило рішення віднести АТ "МЕГАБАНК" до категорії проблемних.

Разом з цим Рішенням Правління Національного банку України від 21.07.2022 року №362-рш відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «МЕГАБАНК», однак відсотки за Договором №79-402-867-2-21-Г продовжували нараховуватися.

Відсотки за заборгованість ОСОБА_1 «МЕГАБАНК» нараховував після 21.07.2022 року та до 03.09.2024 року, а отже нарахування відсотків за вказаний період часу є безпідставними, оскільки після припинення банківської діяльності та запровадження ліквідації банк втрачає право здійснювати операції з кредитування, змінювати умови договорів та нараховувати проценти, а тому такі нарахування не можуть вважатися законними та підлягають виключенню із розрахунку заборгованості.

Позивачем не надано детального розрахунку суми заборгованості за відсотками, саме в такому розмірі як заявлено позивачем, у зв`язку з чим не можливо встановити період їх нарахування, застосовану проценту ставку, спосіб розрахунку та відповідність заявленої суми умовам кредитного договору й вимогам законодавства.

Щодо безпідставної вимоги про стягнення заборгованості по комісії відповідач зазначив наступне.

Згідно пунктів 2.8, 2.9 розділу 2 кредитного договору № 79-402-867-2-21-Г від 15.11.2021 року встановлено, що розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в % від суми кредиту сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця 1,80.

Пунктом 2.8 розділу 2 кредитного договору №79-402-867-2-21-Г від 15.11.2021 року встановлено комісію, на час подання позовної заяви складає 76739,07 грн., тобто, фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», тому ці положення договору є нікчемними. Таким чином, вимога про стягнення заборгованості по сплаті комісії є необґрунтованою.

Що стосується відшкодування позивачеві понесених витрат на правову допомогу в загальній сумі 11200 грн.відповідач зазначив наступне.

Відповідач зазначає, що стороною позивача не надано суду документального підтвердження, що витрати на правову допомогу в розмірі 11200 грн. було реально сплачено на рахунок Адвокатського об`єднання «АЛЬЯНС ДЛС», а тому вимога позивача про стягнення з відповідача таких судових витрат (які є занадто завищеними), задоволенню не підлягає, оскільки понесення позивачем таких витрат не підтверджено документально та вони є завищеними.

ІІ. Заяви ( клопотання) учасників справи.

4. Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує щодо ухвалення заочного розгляду справи.

5. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Про день і час розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його обов`язкової участі суду не надав.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

6. Ухвалою суду від 16 березня 2026 року (а.с.70) було постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

7. Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання (стаття 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК)), в судове засідання не з`явився без поважних причин, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, Судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.

8. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносини.

9. 15.11.2021 року ОСОБА_1 підписано Заяву-анкету на отримання кредиту на споживчі цілі в АТ «Мегабанк». У даній заяві зазначено прізвище, ім`я та по-батькові відповідача, його дата народження, паспортні дані, адреса проживання, сімейні анкетні дані, номер телефону та місце роботи (а. с. 63).

10. 15.11.2021 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № 79-402-867-2-21-Г (з ануїтетними платежами) від 15.11.2021 року (а. с. 57-59), відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в сумі 143000,00 грн., строком з 15.11.2021 року до 14.11.2026 року, процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) складає 5,00% річних, розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості складає 1,8% від суми кредиту та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця (а. с. 57-59) та Паспорт споживчого кредиту від 18.11.2021 р. (а. с. 64 - 65).

Пунктом 2.9 кредитного договору визначено, що розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди складає 5280 грн. 16 коп. та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Згідно з підпунктами 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 кредитного договору, для обліку кредиту позичальнику було відкрито позичковий рахунок, а для обліку нарахованих процентів за кредитом - інший рахунок.

Згідно з підпунктом 3.2.3 пункту 3.2 кредитного договору, відповідач зобов`язаний своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за договором на передбачених договором умовах.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору, повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами, передбаченими договором. Згідно з п. 4.2 кредитного договору платіжним періодом встановлено календарний місяць.

Згідно заяви на видачу готівки зміст операції: видача позичкових коштів згідно договору № 79-402-867-2-21-Г від 15.11.2021 року ОСОБА_1 через касу видані кошти в сумі 143000, 00 грн. (а. с. 10).

11. 15.11.2021 року грошові кошти в розмірі 143000,00 грн., передбачені кредитним договором, були видані відповідачу, що підтверджується випискою з рахунку ОСОБА_1 за період з 15.11.2021 року по 02.12.2022 року (а. с. 45-47).

12. Позивачем надано суду виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 03.12.2022 року по 03.09.2024 року (а. с. 40-44).

13. Згідно розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за договором № 79-402-867-2-21-Г від 15.11.2021 року станом на 03 вересня 2024 року складається із: заборгованість за кредитом (в т.ч. прострочена) - 138801,01 грн.; заборгованість по сплаті відсотків (в т.ч. прострочена) - 34324,73 грн., заборгованість по сплаті комісії - 76739,07 грн., а всього - 249864,81 грн. (а. с. 56).

14. 03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого новий кредитор набуває право вимоги до боржників за основними договорами, вказаними у додатку № 1 до цього договору (а. с. 27-29, 31).

15. Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 66895 від 31 липня 2024 року ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» сплатило АТ «Мегабанк» за відступлення права вимоги грошові кошти в сумі 23425777,00 грн. (а. с. 29).

16. 27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК «Єврокредит» укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого новий кредитор набуває право вимоги до боржників за основними договорами, вказаними у додатку № 1 до цього договору (реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до боржників/дебіторів за такими договорами). Вказаний додаток №1 до цього договору підписується сторонами одночасно з текстом договору (а. с. 25-26).

17. Позивачем надано витяг з додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги, укладеного 27 грудня 2024 року, згідно з яким ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Єврокредит» право грошової вимоги до ОСОБА_1 , за кредитним договором № 79-402-867-2-21-Г від 15.11.2021 року (а. с. 51).

18. Згідно вимоги від 10.12.2025 року ТОВ «ФК «Єврокредит» повідомило ОСОБА_1 про те, що у останнього є непогашена заборгованість у розмірі 249864, 81 грн., яку вимагає повернути ТОВ «ФК «Єврокредит» (а. с. 51).

19. Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 1074 від 27 грудня 2024 року ТОВ «ФК Єврокредит» сплатило ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» за відступлення права вимоги грошові кошти в сумі 8 030 000,00 грн. (а. с. 29).

V. Норми права

20. Між сторонами склались кредитні правовідносини, що врегульовані нормами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 зроблено висновок про те, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.

Положеннями ст. 81 ЦПК України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування у справі. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Ст. 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ч. 1 та 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування позикодавцеві грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів.

V. Оцінка Суду.

21. Суд оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо вважає, що існують підстави для часткового задоволення позову.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що 15 листопада 2021 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 79-402-867-2-21-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

В суду не має сумніву, що саме ОСОБА_1 отримав кредитні кошти від АТ «МЕГАБАНК» в сумі 143000 гривень зі строком повернення до 14.11.2026 року.

Відповідач умови договору не виконав, чим допустив порушення, яке полягає в несплаті щомісячного платежу у встановлений договором строк більше одного календарного місяця.

03.09.2024 року між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення права вимоги, згідно якого АТ «МЕГАБАНК» відступив, а ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» прийняло право вимоги до боржників згідно Реєстру боржників.

27.12.2024 року ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» (Первісний кредитор) та ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» (Новий кредитор) уклали Договір №1/12 про відступлення прав вимоги, згідно якого ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» відступило, а ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» прийняло право вимоги до боржників згідно Реєстру боржників.

Згідно платіжної інструкції №1074 від 27.12.2024 року ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» сплатило на користь ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» аванс згідно Договору №1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024 року.

Відтак, ТОВ «Єврокредит» є належним позивачем.

Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про усунення порушень сплати щомісячних платежів, яку відповідач проігнорував.

Встановивши, що відповідач скориставшись кредитними коштами умови договору не виконав, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту в сумі 138701,21 грн та відсотків в сумі 34324,13 грн.

Доводи представника відповідача про те, що 21.07.2022 в АТ «МЕГАБАНК» було відкликано банківську ліцензію, а тому після зазначеної дати не було законних підстав для нарахування відсотків, є безпідставними з огляду на наступне.

Спеціальним законом, яким встановлено процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з яким тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом (частина 1 статті 2 зазначеного Закону).

Відповідно до ч. 5 ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, правил Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав;

4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

5) відомості про фінансовий стан банку, боржників, які прострочили виконання зобов`язань (за основною сумою та процентами) перед таким банком, а також про вимоги банку до таких боржників перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) Фонд здійснює заходи із виконання плану врегулювання, що передбачає виведення банку з ринку у спосіб, передбачений пунктом 2 частини другої статті 39 цього Закону, та відчужує майно (активи) та зобов`язання відповідно до статті 40 цього Закону на користь приймаючого банку протягом 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Вчинення правочинів, пов`язаних з відчуженням майна (активів) банку чи передачею його майна третім особам (крім приймаючого банку), допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) на майно (активи), у тому числі кошти банку, не допускається;

8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на правочини, зобов`язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 541 цього Закону, та припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується.

З викладеного вбачається, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не містить заборони щодо нарахування процентів після відкликання ліцензії.

Приписи пункту 4-1 частини другої статті 46 указаного Закону стосуються неможливості нарахування банком відсотків за договорами вкладу, що відповідно сприятиме збереженню ліквідаційної маси.

Віднесення банку до категорії неплатоспроможних, запровадження процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку не припиняють дію кредитних договорів. Позичальник зобов`язаний повернути банку основну суму боргу та сплатити проценти в розмірах і в строки, встановлені умовами кредитного договору.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №638/13976/15-ц, від 12.07.2021 у справа №757/7994/17-ц.

В контексті зазначеного та з урахуванням фактичних обставин, встановлених у цій справі, суд зазначає, що нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено законних підстав для припинення нарахування процентів за кредитним договором у зв`язку з початком процедури ліквідації банку.

Доводи представника відповідача про те, що матеріали справи не містять детального розрахунку на підтвердження позовних вимог, також є необґрунтованими.

Звертаючись до суду з цим позовом товариство на підтвердження наявності заборгованості та її розміру надало суду розрахунок заборгованості та виписку по кредитному договору.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до абз. 1 п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 у справі №200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі №760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі №278/2177/15-ц.

У постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №372/223/17 міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів на рахунку, заявами на переказ готівки тощо.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів на конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанови Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц, від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц, від 15.01.2025 у справі №753/16762/15-ц).

При цьому суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів на спростування відображеної в розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем та доказів на спростування того, що останній не отримував кредитні кошти.

Водночас заслуговують на увагу доводи представника позивача щодо незгоди зі стягненням комісії за договором № 79-402-867-2-21-Г в сумі 76739 грн. 07 коп.

Відповідно до пункту 2.8 Кредитного договору № 79-402-867-2-21-Г передбачено розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості , в % від суми кредиту сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.(а.с.57 на зв.)

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Пункт 2.8 Кредитного договору № 79-402-867-2-21-Г у справі, яка розглядається, зобов`язує ОСОБА_1 щомісячно сплачувати позивачу суму комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,80% .

Позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Указаний висновок відповідає висновкам Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постановах від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, від 30 листопада 2023 року у справі № 382/1621/21, від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

Зважаючи на викладене, положення пункту 2.8 Кредитного договору № 79-402-867-2-21-Г щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки пункту 2.8 Кредитного договору № 79-402-867-2-21-Г , яким установлений обов`язок позичальника сплачувати щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,99% є нікчемним, апеляційний суд на підставі частини п`ятої статті 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину. Зокрема, сума боргу за кредитним договором № 79-402-867-2-21-Г підлягає зменшенню на суму комісії за надання кредиту у розмірі 76739,07 грн.

Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 79-402-867-2-21-Г установлено, що сплачені відповідачем кошти на загальну суму 8202,95 грн. позивачем були зараховані на погашення заборгованості за комісією. Таким чином, загальний розмір заборгованості за Кредитним договором № 79-402-867-2-21-Г слід також зменшити на указану суму коштів. Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором № 79-402-867-2-21-Г становить 249864,81 грн - 76739,07 грн -8202,95 грн= 164922,79 грн.

А тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

22. За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №6064 від 04.03.2026 року (а.с.15)позивачем було сплачено 2662,40 гривень судового збору.

Оскільки позовні вимоги позивача були задоволенні частково, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1757,18 грн (164922,79/249864,81*100).

Щодо витрат на правничу допомогу адвокатів, суд зазначає наступне.

23. Суд розподіляє судові витрати на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволених позовних вимог. Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано: Договір про надання правничої допомоги №1/07 від 01 липня 2025 року (а. с. 36-38).

Враховуючи складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11200,00 грн. є неспівмірним з обсягом роботи проробленій адвокатом, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4000,00 гривень у відшкодування витрат на правову допомогу.

З цих підстав,

керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОКРЕДИТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 40932411, місцезнаходження: Україна, 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105) суму заборгованості за кредитним договором № 79-402-867-2-21-Г від 15.11.2021 року в розмірі 164922,79 (сто шістдесят чотири тисячі дев`ятсот двадцять дві) гривні 79 копійок.

3.Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 40932411, місцезнаходження: Україна, 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105) судові витрати: зі сплати судового збору в сумі 1757 (одну тисячу сімсот п`ятдесят сім) гривень 18 копійок; та на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 4000 (чотири тисячі ) гривень 00 копійок.

4.В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Сумського апеляційного суду через єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, або через Роменський міськрайонний суд Сумської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄВРОКРЕДИТ», місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105, код ЄДРПОУ 40932411, ел.адреса: court_fc_evrocredit@ukr.net.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Оксана ЄВЛАХ