Рішення № 136603760, 30.03.2026, Городищенський районний суд Черкаської області

Справа № 702/98/25

Провадження № 2/691/184/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області під головуванням судді Синиці Л. П., за участю секретарів судового засідання Харук Л. Ю., Шаповал Т. С., та представника позивача ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Виконавчого комітету Монастирищенської міської ради, як органу опіки та піклування, поданої в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Городищенської міської ради Черкаської області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини,

УСТАНОВИВ:

В лютому 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини, посилаючись на те, що на обліку у справах дітей виконавчого комітету Монастирищенської міської ради перебуває ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такий, що потрапив в складні обставини, у зв'язку з ухиленням батьків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від виконання батьківських обов'язків. До служби 02 грудня 2024 року звернулася ОСОБА_4 щодо прийняття міри впливу на малолітнього брата ОСОБА_1 , який проживає з нею від народження. Батьки хлопчика проживають окремо та самоусунулися від виконання батьківських обов'язків, залишивши дитину родині старшої доньки ОСОБА_4 , коли хлопчику виповнилось більше року від народження. З 03 грудня 2024 року ОСОБА_5 тимчасово влаштований до Комунального закладу "Обласний міжрегіональний центр соціально - психологічної реабілітації дітей у м. Умані Черкаської обласної ради". Під час первинного медичного обстеження дитини виявлено дефіцит маси тіла, високий рівень тривожності і страхів, порушення емоційно-вольового стану, спостерігається надмірна гіперактивніть, відсутність культурно-гігієнічних навичок, наявна педагогічна запущеність, дитині важко виразити свою думку, відповісти на запитання, потребує соціально-педагогічної корекції та стабілізації емоційного стану. Батько дитини ОСОБА_2 та мати дитини ОСОБА_3 ухилилися від виконання батьківських обов'язків, що, за ст. 164 СК України, є підставою для позбавлення їх батьківських прав, як і матеріально не підтримують малолітнього сина ОСОБА_1 . Просили суд позбавити відповідачів батьківських прав щодо неповнолітньої дитини та стягнути аліменти на його утримання.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10.02.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Відповідно до ухвали суду від 27.05.2025 року дану справу направлено за підсудністю до Городищенського районного суду Черкаської області.

23.06.2025 справа надійшла до Городищенського районного суду Черкаської області. Здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями.

26.06.2025 вказану справу прийняти до провадження, призначино підготовче судове засідання.

30.09.2025 до участі в справі залучено Орган опіки та піклування виконавчого комітету Городищенської міської ради Черкаської області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. Підготовче судове засідання відкладено.

22.01.2026 в справі закрито підготовче провадження, призначено судовий розгляд позову по суті.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 позов підтримала та наполягала на його задоволенні, вказавши, що орган опіки та піклування з трьох територіальних громад мають однакову думку стосовно невиконання відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських обов'язків та позбавлення їх батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_1 .

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явилися в черговий раз та не повідомили суд про причини своєї неявки. Відзив на позов не надходив.

Представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Городищенської міської ради Черкаської області, представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області, подали до суду заяви про розгляд спарви у їх відсутності. У вирішенні питання покладаються на розсуд суду (в задоволенні позовних вимог не заперечують) та просили врахувати висновок органу опіки та піклування.

Вислухавши пояснення представника позивача, заслухавши свідка, оцінивши надані письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати свою дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язків батьківського піклування щодо неї.

Згідно статті 164 СК України, батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, визначені статтею 166 СК України.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мамчур проти України" (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

У справі від 30 червня 2020 року (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2024 року у справі № 404/9387/21, від 19 лютого 2024 року у справі № 159/2012/23, від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18.

Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов`язки стосовно дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідачів відбувається втручання в їх право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому законом.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який повинен застосовуватись у випадках свідомого й умисного ухилення відповідачів від виконання своїх батьківських обов`язків та з урахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дитини.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 (батько) та ОСОБА_3 (мати) є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 04 від 05.04.2016 року, видане повторно Жашківським відділом державної реєстрації актів цвиільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

02.12.2024 до Служби у справах дітей звернулася ОСОБА_4 щодо прийняття міри впливу на малолітнього брата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає з нею від народження, батьки хлопчика проживають окремо, та ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню своєї дитини, матеріально його не забезпечують, не піклуються про його здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, не цікавляться його життям, фактично без поважних причин самоусунулися від своїх батьківських обов'язків по відношенню до своєї дитини, та оскільки не має впливу на поведінку брата, який навчається у 2 класі Княжекриницької філії ліцею "Успіх", як учень з особливими потребами на інклюзивній формі навчання.

Малолітній ОСОБА_1 з грудня 2024 року перебуває у Комунальному закладі "Обласний міжрегіональний центр соціально - психологічної реабілітації дітей у м. Умані Черкаської обласної ради" як такий, що опинився у складних життєвих обставинах і не в змозі подолати їх за допомогою власних можливостей.

16.01.2025 на комісію з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Монастирищенської міської ради, батьки малолітнього ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з'явилися, своєї думки із вказаного питання не висловили.

Статтею 9 Конвенції ООН про права дитини 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.

Згідно правовим положенням, викладених у ІІІ розділі Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Із роз'яснень Пленуму Верховного Суду України викладених у п. п. 15, 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" вбачається, що розглядаючи справи даної категорії, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи та характеру ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Аналіз практики ЄСПЛ (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", заява №10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява №2091/13) дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц, провадження №14-327цс18.

Відповідно до частини 5, 6 статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно з Рішенням виконавчого комітету Монастирищенської міської ради Черкаської облсті № 26 від 29 січня 2025 року (за місцем проживання малолітнього ОСОБА_1 ) затверджено висновок щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де зазначено, що батько ОСОБА_2 підтвердив, що тривалий час не спілкується із сином, не підтримує родинні відносини, надав письмову заяву від 11.12.2024 про те, що не має бажання та можливості належно виконувати батьківські обов'язки і не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно сина, що мати ОСОБА_3 проживає у найманому житлі у незадовільних умовах з співмешканцем, веде асоціальний спосіб життя, не працює, зловживає спиртними напоями, не займається домашнім господарством, для дитини не створено жодної умови для проживання, засобів для утримання сина не має, не цікавилася та не брала участі у житті сина, не надавала матеріальної допомоги на його утримання. Враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Монастирищенської міської ради (протокол № 1 від 16.01.2025) вказані обставини свідчать про умисне, систематичне невиконання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських обов'язків, закріплених ч. ч. 1 - 4 ст. 150 СК України (батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її духовний, фізчиний та моральний розвиток), та з метою забезпечення реалізації прав, свобод та законних інтересів дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_1 .

Відповідно до Висновку Органу опіки та піклування Городищенської міської ради Черкаської області від 14.11.2025 № 820/01-02-08 (за місцем проживання ОСОБА_2 ) доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно сина ОСОБА_1 , по причині невиконання ним своїх батьківських обов'язків, та як такий, що веде аморальний спосіб життя, родинні батьківські відносини з дитиною не підтримує, під час бесіди та відвідин фахівця з соціальної роботи заявив про небажання виконувати батьківські обов'язки, погоджується з позбавленням його батьківських прав.

Згідно з Рішенням Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області № 1985 від 19.11.2025 року (за місцем проживання ОСОБА_3 ) затверджено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення його спокійного та стійкого середовища, хоча мати дитини у ході бесіди, проведеної спеціалістом Служби під час обстеження місця проживання, повідомила, що пам'ятає про сина, але її поведінка свідчить про те, що батьківський потенціал у неї відсутній, вона жодного разу не відвідала сина, не поцікавилася його життям, здоров'ям.

Суд приймає до уваги вказані вище висновки щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно їх малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки, наведені переконливі аргументи, на підставі яких було прийнято рішення щодо доцільності позбавлення їх батьківських прав.

Таким чином, суд визнає Висновки органу опіки і піклування обгрунтованими, оскільки такі відповідають інтересам дитини, та приймає їх як доказ.

Відповідно до листа КЗ "Обласний міжрегіональний центр соціально - психологічної реабілітації дітей у м. Умані Черкаської обласної ради" від 30.03.2026 року № 159, за час перебування у закладі значно покращилася поведінка ОСОБА_1 . Знизився рівень тривожності, страхів та агресії. Стабілізувався емоціно-вольовий стан. ОСОБА_7 вчиться адекватно сприйтмати поради, зауваження та з розумінням реагувати на них. Хлопчик має хорошу пам'ять, вчиться змістовно виражати свою думку та проявляти інтерес до навчання, нової інформації. Батьки не провідували хлочика з 03.12.2024 жодного разу у закладі. Не цікавилися його здоров'ям, почуттями, поведінкою, навчанням. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не намагалися зв'язуватися з дитиною через телефонний зв'язок, тому жодним чином не виявляли свою батьківську турботу, цікавість, відповідальність відносно сина. За період перебування ОСОБА_7 у закладі, хлопчик жодного разу не згадував ні про тата, ні про матір. Не сумував та не плакав за ними. Лише завжди говорить, що хоче у родину, де його любитимуть.

Ураховуючи, що відповідачі свідомо ухиляються від виховання своєї дитини, матеріально не забезпечують його, не спілкуються з ним та не цікавляться його фізичним і духовним розвитком, що у розумінні ст. 164 СК України, може бути підставою для позбавлення цих осіб батьківських прав щодо дитини.

Саме такого висновку дійшов ВС при вирішенні тотожної справи у своїй постанові від 22 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19.

Відтак, встановивши фактичні обставини даної справи і дослідивши надані сторонами докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку, що позивачем надано беззаперечних доказів, які свідчать про наявність винної поведінки відповідачів по ухиленню від виконання своїх обов'язків щодо виховання та утримання дитини. Судом встановлено, які фактичні обставини впливають на виконання батьками своїх обов'язків відносно дитини, з одночасним урахуванням їх поведінки.

Суд вважає, що сам по собі факт, що відповідач ОСОБА_2 не заперечує проти позбавлення його батьківських прав, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не беруть участі в засіданнях з розгляду даного питання, свідчить про те, що останні втратили інтерес до дитини, їх поведінка не може бути виправлена.

Крім того, суд приймає до уваги свідчення, надані в судовому засіданні, ОСОБА_8 , директор КЗ "Обласний міжрегіональний центр соціально - психологічної реабілітації дітей у м. Умані Черкаської обласної ради", яка вказала, що ОСОБА_5 в закладі з 11.02.2026 перебуває вдруге, в період з 03.12.2024 по 23.01.2026 перебував вперше, вибув у сім'ю патронатного вихователя. За час перебування мати та батько дитиною не цікавилися, деякий час нею цікавилася сестра. При поступленні у дитини були психічні розлади, занедбалість розумового розвитку. Зараз ОСОБА_7 10 років, він вже читає, рахує. Родичі не шукають контакту з ним. Він не згадує батьків взагалі, навіть не пам'ятає як їх звати. На початку перебування, про сім'ю згадував, а саме, що його били, прив'язували, не годувати, та він не хоче в ту сім'ю. Дитина пройшла складні обстеження та поступово її емоційний стан покращився. Дитина дорослішає і втрачається шанс на усиновлення. ОСОБА_7 має право на майбутнє.

Відповідно до частин 2, 3 статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

У своїй постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що суд на перше місце ставить "якнайкращі інтереси дитини", оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Таким чином, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку судом встановлено, що у діях відповідачів присутня винна поведінка та умисне нехтування своїми батьківськими обов'язками.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову (позбавлення обох батьків батьківських прав на малолітню дитину).

Відповідно до частини 2 статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Частиною 4 статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" також передбачено, що позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.

Згідно частини 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частини 1 статті 191 СК Україїни, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно з положеннями статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Визначаючи розмір аліментів, які слід стягувати з відповідачів на утримання дитини, суд, з дотриманням вимог ч. 1 ст. 182 СК України, враховує, що відповідачі є особами працездатного віку і можуть надавати матеріальну допомогу дитині.

З урахуванням викладеного, враховуючи досліджені докази в їх сукупності, та враховуючи інтереси дитини, забезпечуючи надійний захист інтересів дитини та отримання ними надійного стабільного матеріального утримання, суд вважає, що з відповідачів слід стягувати аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття, починаючи з дати подання позову.

Суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць (пункт 1 частини 1 статті 430 ЦПК України).

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачів в дохід держави слід стягнути судові витрати по справі у вигляді судового збору.

На підставі ст. ст. 150, 155, 164 - 167 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263 - 265, 268, 353 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь установ або осіб на утриманні яких буде перебувати дитина, на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, з 04.02.2025 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , відсутнє зареєстроване місце проживання, фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , на користь установ або осіб на утриманні яких буде перебувати дитина, на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04.02.2025 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у дохід держави судовий збір розмірі 1211 грн 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , відсутнє зареєстроване місце проживання, фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , у дохід держави судовий збір розмірі 1211 грн 20 коп.

Рішення допустити до негайного виконання в частині стягнення аліментів, але не більше ніж за один місяць.

Роз'яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. П. Синиця