Рішення № 136601880, 01.05.2026, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 932/16771/25

2/530/388/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

01.05.2026 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Ситник О.В. розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Цикл Фінанс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Цикл Фінанс звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 08.12.2018 року між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2021770822, відповідно до умов якого Акціонерне товариство «ОТП БАНК» надало відповідачу кредит в сумі 24898,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Акціонерне товариство «ОТП БАНК» взяті на себе зобов`язання виконало, надавши відповідачу кредит відповідно до умов кредитного договору.

АТ «ОТП БАНК» та ТОВ Цикл Фінанс 18.08.2021 року уклали договір факторингу № 18/08/21, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором від 08.12.2018 року № 2021770822 перейшло до ТОВ Цикл Фінанс. Відповідач не виконала умови кредитного договору, не повернула кредит позивачу, а також не виконала всі інші грошові зобов`язання перед позивачем за кредитним договором. Згідно з договором факторингу сума боргу перед новим кредитором ТОВ Цикл Фінанс становить 9504,33 грн., з яких 6700,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 2804,33 грн заборгованість по відсотках. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 9504,33 грн. ,судовий збір 2422,40 грн та 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 06.01.2026 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Позивач у позовній заяві просив провести розгляд справи за його відсутності ,позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачу ОСОБА_1 було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі та супровідний лист за адресою її місця реєстрації.

12.01.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов в якому вона посилається на те, що з даними позовними вимогами вона не погоджується ,оскільки позивач обгрунтовує свої вимоги розрахунком заборгованості складеним станом на 18.08.2021 року і саме з цієї дати позивач визначає остаточний розмір боргу та вважає зобов`язання простроченими, але позовну заяву подає у 2025 році тобто з пропуском строку позовної давності який сплив у 2024 році. Позивач не надав доказів того що після 18 серпня 2021 року відсотки за кредитним договором не нараховувалися що зобов`язання було припинене або що сума заборгованості залишилася незмінною . Вона не ухилялася від виконання зобов`язань та неодноразово зверталася до кредитора з метою отримання інформації щодо точного та остаточного розміру заборгованості . Однак під час таких звернень не було надано чіткої інформації про суму ,сплата якої призвела б до повного припинення зобов`язання. Договори про реструктуризацію боргу відсутні . В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повідомлення її як боржника про відступлення права вимоги передбачених ст.1082 ЦК України. Відсутність такого повідомлення порушує її право на належне виконання зобов`язань первісному кредитору. Просила застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 08 грудня 2018 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2021770822, згідно з яким банк надав позичальнику кредит, а позичальник отримав його на наступних умовах: загальний розмір кредиту 25248,00 грн., фіксована процентна ставка 0,01% річних, дата остаточного повернення кредиту 08 грудня 2020 року.

Укладення договору та отримання відповідачем кредиту підтверджується графіком платежів та розрахунком загальної вартості кредиту, що складає додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 2021770822 від 08 грудня 2018 року, паспортом споживчого кредиту від 08 грудня 2018 року, орієнтовним графіком споживчого кредиту, що складає додаток № 1 до паспорту споживчого кредиту від 08 грудня 2018 року, анкетою-заявою на отримання кредиту/опитувальним листом від 17 грудня 2018 року, актом приймання-передачі товару/послуг від 08 грудня 2018 року, які підписані відповідачем ОСОБА_1 власноручним підписом, а також специфікацією по кредитному договору від 08 грудня 2018 року № 2021770822, рахунком-фактурою від 08 грудня 2018 року № СФКМТ-0000009528 та фіскальним чеком від 08 грудня 2018 року.

18 серпня 2021 року між ТОВ «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» було укладено договір факторингу № 18/08/21, відповідно до якого ТОВ «ОТП Банк» відступило на користь ТОВ «Цикл Фінанс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором від 08 грудня 2018 року № 2021770822.

З платіжного доручення від 18 серпня 2021 року № 1592 вбачається, що ТОВ «Цикл Фінанс» перерахував на рахунок АТ «ОТП Банк» грошові кошти у розмірі 2366306,98 грн. на виконання договору факторингу від 18 серпня 2021 року № 18/08/21.

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників № 1 по договору Факторингу № 18/08/21 від 18 серпня 2021 року, клієнт передав, а фактор прийняв згідно з вимогами п. 8.3 договору факторингу № 18/08/21 від 18 серпня 2021 року, реєстр боржників № 1; кількість боржників: 9499; загальна сума заборгованості: 106590417.61 грн.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу від 18 серпня 2021 року № 18/08/21, ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором від 08 грудня 2018 року № 2021770822 у розмірі 9504,33 грн., з яких: 6700,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 2804,33 грн. заборгованість по відсотках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилом статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Таким чином, наявність підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, судом встановлено, що 08 грудня 2018 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2021770822 і відповідач отримала кредит в розмірі 25248 грн.

Сторони в договорі погодили розмір та порядок нарахування і сплати відсотків за користування кредитом.

Пред`являючи позов до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором від 08 грудня 2018 року № 2021770822, новий кредитор посилався на те, що позичальник після заміни кредитора у зобов`язанні борг не погасила, має невиконані зобов`язання з погашення тіла кредиту та зі сплати процентів.

Враховуючи факт отримання відповідачем кредитних коштів, та узгодженням сторонами розміру відсотків, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо посилання відповідача про перехід прав вимоги та відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів про її повідомлення як боржника , то суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 515 ЦК України визначено, що заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

А частиною першою статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» дотримано всіх вимог щодо заміни кредитора у зобов`язанні за кредитним договором від 08 грудня 2018 року № 2021770822, тому твердження відповідача у цій частині не заслуговують на увагу.

Щодо тверджень відповідача про неправильний розрахунок заборгованості за кредитним договором від 08 грудня 2018 року № 2021770822 суд зазначає, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню, або навести її контррозрахунок (постанова Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22)). Однак відповідач ОСОБА_1 не навела жодних розрахунків та не надала жодних належних та допустимих доказів, які підтверджували б, що сума заборгованості за кредитним договором від 08 грудня 2018 року № 2021926151 розрахована не вірно.

Також відповідач зазначила, що оскільки кредитний договір був підписаний 08 грудня 2018 року строком на 2 роки, тобто до 08 грудня 2020 року, то кредитодавець повинен був звернутися до суду в межах строку позовної давності, тобто до 08 грудня 2023 року.

Однак, відповідачем не враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 25.04.2023.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан на всій території України.

Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України та продовжує діяти на час ухвалення судом даного рішення.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19 такого змісту:

«18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», що набрав чинності 04 вересня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Таким чином, строк позовної давності фактично було зупинено з 02 квітня 2020 року до 04 вересня 2025 року. Оскільки датою остаточного повернення кредиту за кредитним договором від 08 грудня 2018 року № 2021926151 було 08 грудня 2020 року, то строк позовної давності за зобов`язанням за вищезазначеним кредитним договором не сплив.

Позивач повідомив про наявність судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору в розмірі 2422,40 грн., а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Витрати зі сплати судового збору підтверджуються копією платіжної інструкції від 28 серпня 2025 року № 401 на суму 2422,40 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із повним задоволенням позову, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню документально підтверджених витрат, понесених у зв`язку зі сплатою судового збору, у розмірі 2422,40 грн.

Вирішуючи, питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд керується положеннями ст. 137 ЦПК України, якою визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження вказаних витрат у розмірі 3000 грн. позивачем суду надано договір про надання правової допомоги від 02 січня 2025 року № 43453613, укладений між ТОВ «Цикл Фінанс» в особі директора Жабченко Тетяни Миколаївни та адвокатом Кеню Денисом Васильовичем , що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 10682/10 від 25 липня 2022 року; додаткову угоду від 25 серпня 2025 року № 2021770822 до договору про надання правової допомоги від 02 січня 2025 року № 43453613; акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 25 серпня 2025 року № 2021770822; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Кеню Д.В. необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Цикл Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості від 25 серпня 2025 року.

Вищенаведені документи суд оцінює, як належні та достатні у розумінні положень ст.ст. 77-80 ЦПК України, оскільки вони підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем ТОВ «Цикл Фінанс» витрат на професійну правничу допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не заявлялося клопотань про зменшення витрат на правову допомогу.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 512, 514, 526, 527, 530, 599, 610, 611, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 83, 141, 263, 264, 265, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні Товариства з обмеженою відповідальністю Цикл Фінанс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Цикл Фінанс, юридична адреса: м. Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, Київська область, код ЄДРПОУ 43453613, НОМЕР_2 у АТ СЕНС БАНК, код банку МФО 300346 - заборгованість за кредитним договором № 2021770822 від 08.12.2018 року у розмірі 9504 (дев`ять тисяч п`ятсот чотири ) грн 33 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Цикл Фінанс, юридична адреса: м. Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, Київська область, код ЄДРПОУ 43453613, НОМЕР_2 у АТ СЕНС БАНК, код банку МФО 300346 - судові витрати по справі у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору та 3000 (три тисячі ) грн витрат на правову допомогу адвоката .

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Зіньківський районний суд Полтавської області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяО. В. Ситник