Рішення № 136601657, 15.05.2026, Тетіївський районний суд Київської області

15.05.2026 Провадження по справі № 2/940/315/26

Справа № 940/264/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15 травня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судових засідань Зіп`юк Т.А.

представника позивача ОСОБА_1

представника третьої особи Неживка І.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «П`ятигори», про припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку, виділення в натурі у власність 1/2 частини земельної ділянки,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить припинити право спільної часткової власності його та ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 10,5844 га з кадастровим номером - 3224685300:08:002:0003, що розташована на території П`ятигірської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом її поділу в натурі, та виділити йому в натурі у приватну власність 1/2 земельної ділянки (рілля), що становить площу 5,2922 га із земельної ділянки площею 10,5844 га., кадастровий номер - 3224685300:08:002:0003, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території П`ятигірської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач після смерті своєї матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 успадкував 1/2 частки земельної ділянки площею 10,5844 га., що розташована на території П`ятигірської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224685300:08:002:0003.

Іншу 1/2 частки земельної ділянки площею 10,5844 га., що розташована на території П`ятигірської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224685300:08:002:0003 успадкувала відповідачка ОСОБА_3 15 січня 2026 року.

Позивач неодноразово усно так і письмово звертався до відповідачки з проханням розподілу даної земельної ділянки. Своє звернення мотивував тим, що без згоди іншого співвласника не може вчиняти щодо земельної ділянки жодних дій, таких як: самостійно господарювати на власній земельній ділянці, розірвати Договір оренди земельної ділянки та інші дії (подарувати, продати).

На підтвердження вище зазначеного 02.02.2026 на адресу відповідачки надіслано лист щодо досудового врегулювання спору з метою вирішення питання поділу спільної часткової власності у добровільному порядку (підтверджуючі документи направлення листа надаються). В даному листі Позивач просив Відповідача в добровільному порядку розділити земельну ділянку площею 10,5844 га., що розташована на території П`ятигірської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224685300:08:002:0003, в іншому випадку позивач попередив відповідачку, що поділ вище зазначеної земельної ділянки буде здійснено через суд. Додатково зазначив, що всі судові витрати покладе на відповідачку по справі.

На момент написання позовної заяви відповідь від відповідачки так і не надійшла.

Крім того, земельна ділянки площею 10,5844 га, що розташована на території П`ятигірської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224685300:08:002:0003, передана в оренду на 7 (сім) років з правом пролонгації ТОВ «П`ятигори» код ЄДРПОУ 03755199, на підставі Договору №1448 від 01.02.2019.

З метою уникнення судової тяганини «02» лютого 2026 року директору ТОВ «П`ятигори» код ЄДРПОУ 03755199 направлений лист з проханням надати дозвіл згоду (нотаріально завірити) на поділ земельної ділянки площею 10,5844 га., що розташована на території П`ятигірської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224685300:08:002:0003, що знаходиться у підприємства в оренді згідно із Договором оренди 1448 від 01.02.2019 року.

На момент написання позовної заяви відповідь від ТОВ «П`ятигори» так і не надійшла.

Додатково позивач зазначає, що дія договору оренди № 1448 від 01.02.2019 закінчилась 02.02.2026.

У зв`язку із тим, що добровільно, а ні відповідачка, а ні ТОВ «П`ятигори» не надають своїх дозволів на виділення частки позивача із спільної власності, позивач змушений звернутись з відповідною позовною заявою до суду.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 16.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

03.04.2026 від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ТОВ «П`ятигори» адвоката Неживка І.В. надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що у випадку поділу земельної ділянки, вона як предмет договору оренди з відповідним кадастровим номером припинить існування та буде скасовано її державну реєстраціюу державному земельному кадастрі (кадастровий номер), наслідком чого буде припинення орендних правовідносин. Договором оренди землі № 1448 від 01.02.19 не передбачено зміну або припинення вказаного договору у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування.

За вказаних обставин ТОВ «П`ятигори» заперечує щодо задоволення позовних в повному обсязі, так як розподіл земельної ділянки вплине на права товариства, як користувача земельною ділянкою ( а. с. 51-70).

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 07.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 адвокат Столярчук В.М. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Разом з тим, просив стягнути з відповідачки на користь позивача лише витрати по сплаті судового збору.

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не прибула, до суду надала клопотання в якому вона просить розгляд справи проводити бех її участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ТОВ «П`ятигори» адвокат Неживок І.В. у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з мотивів викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 19.06.2023, виданим приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Васалатьєвою О.А., ОСОБА_2 є власником 1/2 частки земельної ділянки площею 10,5844 га, що розташована на території П`ятигірської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224685300:08:002:0003. Вказане також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав, сформованим 19.06.2023 за номером 336090452 ( а. с. 13-15).

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 15.01.2026, виданим державним нотаріусом Тетіївської державної нотаріальної контори Давидовою С.М., ОСОБА_3 є власником 1/2 частки земельної ділянки площею 10,5844 га., що розташована на території П`ятигірської сільської ради Білоцерківського району Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224685300:08:002:0003. Вказане також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав, сформованим 15.01.2026 за номером 460363040 ( а. с. 10-12).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.10.2025 року (номер інформаційної довідки 446373300), зазначено, що земельна ділянка площею 10,5844 га., що розташована на території П`ятигірської сільської ради Білоцерківського району Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224685300:08:002:0003, передана в оренду на 7 (сім) років з правом пролонгації ТОВ «П`ятигори» код ЄДРПОУ 03755199, на підставі Договору оренди землі № 1448 від 01.02.2019 року.

Даний факт також підтверджується копією договору оренди землі № 1448 від 01.02.2019 року ( а. с. 23).

Відповідно до схеми розподілу земельної ділянки, виготовленої ПП «ЗЕМЛЯ» код ЄДРПОУ 32573200, та затвердженої сертифікованим інженером землевпорядником ОСОБА_5 , власниками земельної ділянки з кадастровим номером 3224685300:08:002:0003, площею 10,5844 га, є: ділянка № НОМЕР_1 , розміром 5,2922 га. ОСОБА_3 , та ділянка № НОМЕР_2 , розміром 5,2922 га. - ОСОБА_2 ( а. с. 16).

Згідно із схемою визначений попередній можливий розподіл земельної ділянки з кадастровим номером 3224685300:08:002:0003 в натурі між власниками, які є сторонами по справі.

Відповідно до частин першої та другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Частиною першою статті 86 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до частини першої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку.

Згідно з частиною третьою статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до положень ч. ч. 1 та 3 ст. 364, ч. 2 ст. 367 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

За правилом ч. 1 ст. 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.

На підтвердження можливості проведення виділу у натурі належної позивачу частки із майна, тобто земельної ділянки, позивачем надано схему розподілу земельної ділянки, згідно якої поділ земельної ділянки можливий, при цьому розмір таких земельних ділянок кожного із співвласників, які залишилися після виділення 1/2 її частки в окрему ділянку, є рівним, а саме 5,2922 га та відповідає їх часткам.

Право власника частки земельної ділянки на її виділ в натурі закріплено законодавчо та для звернення до суду за вирішенням питання про виділ земельної ділянки в натурі зі спільної часткової власності вимагає наявність спору щодо погодження такого виділу з іншими співвласниками.

Як визначено п. 54 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127, для державної реєстрації права власності, у зв`язку з поділом, виділом частки або об`єднанням земельної ділянки, закінченого будівництвом об`єкта подаються: 1) документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку, закінчений будівництвом об`єкт, що поділяється, частка з якого виділяється чи об`єднується (крім випадків, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли для державної реєстрації права власності подається документ, передбачений підпунктом 2 цього пункту); 2) договір про поділ спільного майна або договір про виділ у натурі частки із спільного майна, або відповідне рішення суду (у разі належності земельної ділянки, закінченого будівництвом об`єкта, що поділяється або частка з якого виділяється, на праві спільної власності та прийняття співвласниками рішення щодо поділу спільного майна або виділу в натурі частки із спільного майна, що має наслідком припинення права спільної власності для всіх або одного із співвласників, що здійснює виділ у натурі частки).

Положеннями ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та у порядку, встановленому законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

З матеріалів справи вбачається, що сторони не дійшли згоди щодо спільного користування земельною ділянкою, а тому позивач не може вільно розпоряджатися своєю часткою.

Отже, даючи оцінку доказам у справі, суд враховує, що позивачу належить 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3224685300:08:002:0003, площею 10,5844 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території П`ятигірської сільської ради Білоцерківського району Київської області, тоді як інші 1/2 частки належить відповідачці, яка добровільно не виявила бажання здійснити її поділ, разом з тим до суду надала клопотання про визнання позову, а відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється. Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій на наведене уваги не звернули, не врахували, що спірне майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, у зв`язку з чим виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За встановлених обставин суд, дотримуючись завдання цивільного судочинства, яким є, зокрема, справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, виходячи з презумпції рівності часток співвласників земельної ділянки, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення шляхом здійснення поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3224685300:08:002:0003, площею 10,5844 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території П`ятигірської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області, яка перебуває у спільній частковій власності двох співвласників, які є сторонами по справі, шляхом виділення кожному з них у володіння та користування частини спільного майна в натурі, яка відповідає їх частці, а саме по 5,2922 га кожному згідно схеми розподілу земельної ділянки, виготовленої ПП «ЗЕМЛЯ» код ЄДРПОУ 32573200, та затвердженої сертифікованим інженером землевпорядником ОСОБА_5 .

Щодо заперечень товариства з обмеженою відповідальністю «П`ятигори» проти поділу спірної земельної ділянки, суд зазначає таке.

Як встановлено у судовому засіданні, строк дії договору оренди № 1448 від 01.02.2019 закінчився 02.02.2026.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зазначена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформація про передачу земельної ділянки площею 10,5844 га., що розташована на території П`ятигірської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224685300:08:002:0003 в оренду на 7 (сім) років з правом пролонгації ТОВ «П`ятигори» не є підтвердженням правовідносин оренди між сторонами на час розгляду справи, оскільки доказів продовження строку дії (пролонгації) вказаного договору матеріали справи не містять.

Отже, задоволення позову не порушує прав та інтересів третьої особи у справі.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, зокрема судовий збір покладається на відповідачку. Оскільки позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн., у відповідності до квитанції від 12.02.2026, тому з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача сплачена сума судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 316, 317, 319, 321, 364, 367 ЦК України, ст. ст. 86, 88 ЗК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «П`ятигори», про припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку, виділення в натурі у власність 1/2 частини земельної ділянки - задовольнити.

В порядку поділу майна в натурі виділити у власність ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , земельну ділянку площею 5,2922 га, що відповідає частки земельної ділянки з кадастровим номером 3224685300:08:002:0003, площею 10,5844 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території П`ятигірської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області, згідно схеми розподілу земельної ділянки, що виготовлена ПП «ЗЕМЛЯ» код ЄДРПОУ 32573200, та затверджена сертифікованим інженером землевпорядником ОСОБА_5 .

В порядку поділу майна в натурі виділити у власність ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , земельну ділянку площею 5,2922 га, що відповідає частки земельної ділянки з кадастровим номером 3224685300:08:002:0003, площею 10,5844 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території П`ятигірської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області, згідно схеми розподілу земельної ділянки, що виготовлена ПП «ЗЕМЛЯ» код ЄДРПОУ 32573200, та затверджена сертифікованим інженером землевпорядником ОСОБА_5 .

Припинити право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 10,5844 га, кадастровий номер - 3224685300:08:002:0003, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території П`ятигірської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду: 18 травня 2026 року.

Суддя Р.В. Самсоненко