Рішення № 136601563, 28.04.2026, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001, тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2026 р. Справа № 370/2367/25

Провадження № 2/370/811/25

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Сініциної О.С.,

із секретарем судового засідання Коростильовою Н.Ю.,

розглянувши у приміщенні суду у селищі Макарові Київської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва та визнання права на отримання компенсацію за знищений об`єкт нерухомого майна

у с т а н о в и в:

До Макарівського районного суду Київської області 09 липня 2025 року через представника, адвоката Ганенка Романа Андрійовича, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва та визнання права на отримання компенсацію за знищений об`єкт нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.10.2018 позивачка придбала земельну ділянку площею 0,1501 га, кадастровий номер 3222755100:01:002:006, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована у АДРЕСА_1 .

Також на підставі договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 11.10.2018 позивачка придбала незавершене будівництво, житловий будинок з гаражем та терасою за номером АДРЕСА_1 , відсоток готовності, якого складала 84%, розташоване у АДРЕСА_1 . Об`єкт незавершеного будівництва, розташований на зазначеній земельній ділянці.

Надалі, позивачка добудувала зазначений житловий будинок, пройшла прийняття в експлуатацію та зареєструвала право власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.05.2019

№ 165981517, зі змісту якого вбачається, що загальна площа житлового будинку складала 98,8 кв.м, житлова 26,4 кв.м.

Згодом вона здійснила реконструкцію зазначеного будинку з добудовою мансардного поверху, внаслідок чого, загальна площа житлового будинку склала 160,5 кв.м, житлова 63,3 кв.м, які проводились без отримання документів, що дають право на виконання будівельних робіт.

Внаслідок ракетного обстрілу збройними силами РФ 25 травня 2025 року у зазначеному будинку виникла пожежа та будинок був знищений, що підтверджується Актом від 25.05.2025

№ 2606П обстеження нерухомого майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військово агресією російської федерації на території Макарівської селищної територіальної громади; експертним звітом про обстеження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 03.06.2025 № 03062025-005-ТВ.

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулись до Комісії щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України Макарівської селищної ради (далі Комісія) щодо надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна шляхом фінансування придбання об`єкта житлової нерухомості з використанням житлового сертифіката.

Під час оформлення заяви про надання компенсації адміністратор центру надання адміністративних послуг повідомив позивачці, що розмір компенсації їй буде розрахований лише із загальної площі житлового будинку, яка зазначена у витязі з Державного реєстру речових прав 98,8 кв.м. Компенсація не може бути нарахована на фактичну загальну площу будинку 160,5 кв.м, оскільки після проведення реконструкції зміни до Державного реєстру речових прав не внесені.

У зв`язку з цим, для визнання права власності на житловий будинок та права на компенсацію за знищений об`єкт нерухомого майна, змушена звернутися до суду.

Суд ухвалою від 18 серпня 2025 року відкрив провадження у справі. Розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду від відповідача 03 жовтня 2025 року надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачка не надала суду доказів на підтвердження проведення реконструкції будинку.

Відповідь на відзив представник позивача надав суду 30 жовтня 2025 року.

Суд ухвалою від 03 листопада 2025 року здійснив перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив у справі підготовче судове засідання.

Суд ухвалою від 16 грудня 2025 року закрив підготовче провадження у праві та призначив справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання сторони не з`явились, подали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Відповідно до статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 Цивільного процесуального кодексу України).

За змістом частини першої статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка 11 жовтня 2018 року набула у власність земельну ділянку, площею 0,1501 га, розташована у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222755100:01:002:0006, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Також на підставі договору купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва

від 11 жовтня 2018 року, позивачка придбала незавершене будівництво, житловий будинок з гаражем та терасою за номером АДРЕСА_1 , відсоток готовності якого становить 84%, розташоване в АДРЕСА_1 . Незавершене будівництво житловий будинок з гаражем та терасою готовністю 84%, позначений літерою «А», загальною площею 098,8 кв.м, до якого належать ганок літера «а», колодязь «№ 1», яма вигрібна «№ 2», огорожа «№ 3-4».

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності земельна ділянка, 0,1501 га, з кадастровим номером 3222755100:01:002:0006 належить ОСОБА_1 .

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності житловий будинок, загальною площею 98,8 кв.м, житловою площею 26,4 кв.м по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1825554532227 належить ОСОБА_1 , розташований на земельній ділянці 3222755100:01:002:0006.

Згідно з технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , виготовлений 20 червня 2021 року на замовлення ОСОБА_1 , загальна площа житлового будинку 160,5 кв.м, житлова площа 68,3 кв.м.

Оскільки реконструкція будинку здійснювалася позивачкою без відповідно дозвільних документів, відповідні добудови є об`єктом самочинного будівництва.

Статтею 41 Конституції України гарантовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 Цивільного кодексу України).

За змістом частини першої статті 376 Цивільного кодексу України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту (будівельного паспорта); або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Частиною другою статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Також заборонена експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію (частина восьма статті 39).

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 Цивільного кодексу України).

Слід зазначити, що в розумінні частини першої статті 376 Цивільного кодексу України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), розробленої та затвердженої в установленому порядку проєктної документації (будівельного паспорта), оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Отже, відсутність дозволу на будівництво (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), проєкту чи будівельного паспорта (схеми намірів забудови) або порушення умов, передбачених у цих документах, зумовлює визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України.

Зі змісту частини п`ятої статті 376 Цивільного кодексу України вбачається, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею (пункт 6.32 постанови Великої палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13).

З матеріалів справи вбачається, що належний позивачці житловий будинок, який був самовільно реконструйований, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222755100:01:002:0006, площею 0,1501 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарській будівель і споруд (присадибна ділянка).

Тобто цільове призначення земельної ділянки відповідає її фактичному використанню та дозволяє здійснювати житлове будівництво. Земельна ділянка належить позивачці на праві власності за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 11 жовтня 2018 року.

У технічному паспорті, який складений станом на 20 червня 2021 року за результатами технічного обстеження, не зафіксовано порушень прав та інтересів інших осіб чи не відповідності об`єкта нерухомості будівельним, санітарним чи іншим вимогам.

Відповідно до відмітки про проведення технічного обстеження, яка міститься у технічному паспорті на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації житлового будинку.

Разом з цим, позивачка не може скористатися правовим механізмом прийняття в експлуатацію реконструйованого житлового будинку, який визначено у пункті 9 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки будинок був знищений в березні 2022 року, а існуючі правові норми не визначають окремого порядку прийняття в експлуатацію таких об`єктів будівництва.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що за позивачкою може бути визнано право власності на самочинно реконструйоване нерухоме майно житловий будинок загальною площею 160,5 кв.м, житловою площею 68,3 кв.м, який було знищено внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.

Вирішуючи вимоги щодо визнання права на надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, суд зазначає таке.

Внаслідок ракетного обстрілу збройними силами РФ 25 травня 2025 року у зазначеному будинку виникла пожежа та будинок був знищений, що підтверджується Актом від 25.05.2025 № 2606П обстеження нерухомого майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військово агресією російської федерації на території Макарівської селищної територіальної громади; експертним звітом про обстеження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 03.06.2025 № 03062025-005-ТВ.

Питання, що стосуються надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна регулюються Законом України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» (далі Закон № 2923-ІХ).

Відповідно до преамбули закон визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а також правові засади створення та ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.

До пошкоджених об`єктів належить об`єкти нерухомого майна, які розташовані в Україні та пошкоджені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та можуть бути відновлені шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції чи реставрації, відновлення яких є економічно доцільним:

а) квартири, інші житлові приміщення в будівлі, будинки садибного типу, садові та дачні будинки;

б) об`єкти будівництва (будинки садибного типу, садові та дачні будинки), в яких на момент пошкодження зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт;

в) складові частини об`єктів будівництва (квартири, інші житлові приміщення в будівлі), які після прийняття в експлуатацію є самостійними об`єктами нерухомого майна, за умови що на момент пошкодження в об`єкта будівництва зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт;

г) спільне майно багатоквартирного будинку, відмінне від земельної ділянки (пункт шостий частини першої статті 1 Закону № 2923-ІХ).

Згідно із пунктом першим статті 2 Закону № 2923-ІХ отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об`єкти нерухомого майна є фізичні особи - громадяни України, які є, зокрема, власниками пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна.

Однак Законом № 2923-ІХ не врегульовано порядок надання компенсації за знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, якщо будівництво таких об`єктів здійснювалось без отримання права на виконання будівельних робіт та будівництво яких завершено до початку збройної агресії російської федерації проти України.

Відповідно до статті 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин право реалізаційної та правозастосовної діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Загальні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 Цивільного кодексу України, до яких належать, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, справедливість, добросовісність та розумність.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачка є власницею реконструйованого нерухомого майна житлового будинка загальною площею 160,5 кв.м, житловою площею 68,3 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який був знищений внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, а тому має право на надання компенсації шляхом фінансування придбання об`єкта житлової нерухомості з використанням житлового сертифіката.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, наданих сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі.

Судові витрати за клопотанням позивача з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 13, 76, 81, 263, 264, 265, 273, 275, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України суд,

у х в а л и в:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва та визнання права на отримання компенсацію за знищений об`єкт нерухомого майна.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на домоволодіння (житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами), загальною площею 160,5 кв.м., житловою площею 68,3 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1825554532227, який було знищено внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право на надання компенсації відповідно до Порядку надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2023 № 600, за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а саме: за знищений за житловий будинок, загальною площею 160,5 кв.м., житловою площею 68,3 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1825554532227, шляхом фінансування придбання об`єкта житлової нерухомості з використанням житлового сертифікату.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 08 травня 2026 року.

Інформація сторін:

- ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- Макарівська селищна рада, адреса розташування: вул. Димитрія Ростовського, буд. 30, смт Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001, код ЄДРПОУ 04362183.

Суддя О.С. Сініцина